Ухвала № 141408545 у справі № 214/761/13 від 06.11.2026

Справа № 214/761/13- ц

6/214/967/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Попов В.В.,

при секретарі - Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі, подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Жилки Людмили Миколаївни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Жилка Людмила Миколаївна звернулась до суду з вищевказаним поданням, у якому просить суд звернути стягнення на домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0734 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:187:0010, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2014 року по справі №214/761/13-ц в межах виконавчого провадження №76259763 з примусового виконання виконавчого листа №214/761/13-ц, виданого 02 лютого 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

В обґрунтування подання зазначено, 09 жовтня 2024 року на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Жилкі Людмилі Миколаївні було подано заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист, виданий 02 лютого 2015 року з примусового виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2014 року по справі №214/761/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 591 105,33 грн., з яких: 255501,96 грн - борг за кредитом; 204 978,51 грн. - борг за відсотками; 130 624,86 грн. - заборгованість зі сплати пені, судового збору 3219,00 грн. у солідарному порядку. 10 жовтня 2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76259763 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа, яка рекомендованим листом була направлена на адресу боржника. Так, у рамках здійснення виконавчого провадження, з метою встановлення майнового стану боржника, приватним виконавцем направлялись відповідні запити. Однак, згідно отриманих відповідей, зокрема від Державної фіскальної служби встановлено, що боржник на обліку в органах ДФС не перебуває, відповідно до відповіді з МВС рухомого майна за боржником не зареєстровано, згідно відповіді ПФУ дані про отримання доходів відсутні, згідно відповіді ДПС України дані про джерела та/або суми доходів в Державному реєстрі відсутні. В подальшому, в рамках виконання вказаного виконавчого провадження, приватним виконавцем 25 жовтня 2024 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банківських установ для виконання, а також постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Окрім того, 25 жовтня 2024 року приватним виконавцем було направлено ОСОБА_1 виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до виконавця 07 листопада 2024 року об 11.30 годині за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 46, прим. 54, щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також надати відповідний перелік документів, зокрема пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи, достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності з наданням копій підтверджуючих документів тощо. Однак, боржник за викликом до приватного виконавця не з`явилась. При цьому, згідно відомостей з електронного документообігу між банківськими установами та автоматизованою системою виконавчих провадженню, згідно відповіді АТ «А-Банк», АТ «Піреус банк МКБ», ПрАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», АТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК», АТ «КРИСТАЛБАНК», АТ «БТА БАНК», АТ «БІЗБАНК», АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», АТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», АТ «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ«СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», АТ «МОТОР-БАНК» - відкритих поточних рахунків відносно боржника не має. Разом із тим, приватним виконавцем згідно відповіді Міністерства закордонних справ України від 18.08.2026 року було встановлено, що боржник ОСОБА_1 станом на 18 серпня 2026 року на консульському обліку не перебуває та згідно відповіді Державної прикордонної служби станом на 03 червня 2026 року перетнула кордон України на в`їзд до країни. Таким чином, здійснивши комплекс дій, направлених на визначення майнового стану боржника та визначення джерел, за рахунок яких можна було б забезпечити примусове виконання судового рішення та задоволення вимог стягувача, приватним виконавцем було встановлено, що в розпорядженні боржника відсутні грошові кошти та рухоме майно, за рахунок яких можливо реалізувати належне виконання судового рішення по стягненню з останньої заборгованості. 08 серпня 2026 року представником стягувача було подано приватному виконавцю клопотання про звернення до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника з огляду на те, що 11 вересня 2018 року постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №214/1264/16-ц апеляційну скаргу позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та визнано недійсним Договір купівлі-продажу ВРТ №522957, ВРТ №522955 від 24.07.2012 року, зареєстрований приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. в реєстрі №2412, про відчуження домоволодіння (з земельною ділянкою) за адресою: будинок АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що у цій же постанові було встановлено, що оспорюваний договір було укладено з метою ухилення від виконання зобов`язань за рахунок майбутньої реалізації спірного нерухомого майна та без мети настання реальних правових наслідків, оскільки боржник здійснила відчуження майна своїй родичці та, укладаючи фіктивний договір, з метою переходу права власності на іншу особу, чим приховала майно від можливої реалізації в майбутньому у той час, коли вона була цілком обізнана щодо наявності судового спору про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно. Таким чином, власником домоволодіння знову стала боржник ОСОБА_1 . Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (пошук за суб`єктом) (номер інформаційної довідки 499670865 від 26.10.2026 року), було встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (пошук за об`єктом) (номер інформаційної довідки 494500997 від 17.09.2026 року), було встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 24676230, підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною І.А. за реєстровим №2412) належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та відповідно до даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,0734 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:187:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить ОСОБА_1 , але у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на неї за боржником не зареєстровано. Таким чином, указаний вище будинок не належить боржнику на праві власності, бо й досі зареєстрований за попереднім власником ОСОБА_3 , частка власності 1/1. Відтак, встановлено, що право власності на вищезазначене домоволодіння за боржником в Державному реєстрі прав не зареєстроване у встановленому законом порядку. Оскільки активних дій, направлених на належне оформлення речового права на житловий будинок та земельну ділянку, яка належить боржнику на підставі вищезазначеної постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області останньою здійснено не було, тому на сьогодні названа обставина позбавляє приватного виконавця здійснити комплекс дій, направлених на повне і своєчасне примусове виконання судового рішення про стягнення з боржника заборгованості.

Відповідно до ч. 11 ст. 440 ЦПК України суд розглядає подання приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю приватного виконавця.

Приватний виконавець до судового засідання не з`явилась, але разом зі своїм представником, кожен окремо, надали до суду заяви, в яких подання підтримали, просили задовольнити та розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши подання та додані до нього матеріали, судом встановлено наступне.

Так, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2014 року по цивільній справі №214/761/13-ц задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №1/546-МК від 15.11.2007 року в сумі 591 105,33 грн., з яких: 255 501,96 грн. - борг за кредитом; 204 978,51 грн. - борг за відсотками; 130 624,86 грн. - заборгованість зі сплати пені, а також стягнути в рівних частинах з кожного судовий збір в розмірі 3219,00 грн.

На підставі вказаного рішення 02 лютого 2015 року було видано виконавчий лист.

11 вересня 2018 року постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №214/1264/16-ц апеляційну скаргу позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було задоволено частково, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.10.2017 року скасовано та ухвалено нове, яким визнано недійсним Договір купівлі-продажу ВРТ №522957, ВРТ №522955 від 24.07.2012 року, зареєстрований приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. в реєстрі №2412, про відчуження домоволодіння (з земельною ділянкою) за адресою: будинок АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Окрім того, у цій же постанові було встановлено, що оспорюваний договір було укладено з метою ухилення від виконання зобов`язань за рахунок майбутньої реалізації спірного нерухомого майна та без мети настання реальних правових наслідків, оскільки боржник здійснила відчуження майна своїй родичці та, укладаючи фіктивний договір, з метою переходу права власності на іншу особу, чим приховала майно від можливої реалізації в майбутньому у той час, коли вона була цілком обізнана щодо наявності судового спору про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №1/546-МК, отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

10 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Жилкою Людмилою Миколаївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76259763 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 02 лютого 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по цивільній справі №214/761/13-ц про солідарне стягнення на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 591 105,33 грн., з яких: 255 501,96 грн - борг за кредитом; 204 978,51 грн. - борг за відсотками; 130 624,86 грн. - заборгованість зі сплати пені, а також судового збору у розмірі 3219,00 грн.

25 жовтня 2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банківських установ для виконання, а також постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Разом із тим, 25 жовтня 2024 року приватним виконавцем було направлено ОСОБА_1 виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до виконавця 07 листопада 2024 року об 11.30 годині за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 46, прим. 54, щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також надати відповідний перелік документів, зокрема пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи, достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності з наданням копій підтверджуючих документів тощо. Однак, боржник за викликом до приватного виконавця не з`явилась.

Окрім того, у рамках здійснення вказаного виконавчого провадження, з метою встановлення майнового стану боржника, приватним виконавцем направлялись відповідні запити. При цьому, згідно отриманих відповідей, зокрема від Державної фіскальної служби було встановлено, що боржник на обліку в органах ДФС не перебуває, відповідно до відповіді з МВС України - рухомого майна за боржником не зареєстровано, згідно відповіді ПФУ - дані про отримання доходів відсутні, згідно відповіді ДПС України - дані про джерела та/або суми доходів в Державному реєстрі відсутні. Згідно відомостей від АТ «А-Банк», АТ «Піреус банк МКБ», ПрАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», АТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК», АТ «КРИСТАЛБАНК», АТ «БТА БАНК», АТ «БІЗБАНК», АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», АТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», АТ «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ«СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», АТ «МОТОР-БАНК» - відкритих поточних рахунків відносно боржника не має.

Разом із тим, приватним виконавцем згідно відповіді Міністерства закордонних справ України від 18.08.2026 року було встановлено, що боржник ОСОБА_1 станом на 18 серпня 2026 року на консульському обліку не перебуває та згідно відповіді Державної прикордонної служби встановлено, що станом на 03 червня 2026 року боржник перетнула кордон України на в`їзд до країни.

Таким чином, здійснивши комплекс дій, направлених на визначення майнового стану боржника та визначення джерел, за рахунок яких можна було б забезпечити примусове виконання судового рішення та задоволення вимог стягувача, приватним виконавцем було встановлено, що в розпорядженні боржника відсутні грошові кошти та рухоме майно, за рахунок яких можливо реалізувати належне виконання судового рішення по стягненню з останньої заборгованості.

Між тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (пошук за об`єктом) (номер інформаційної довідки 494500997 від 17.09.2026 року) було встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 24676230) (земельна ділянка площею 0,0734 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:187:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) належить ОСОБА_3 (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. за реєстровим №2412).

Таким чином, вказане вище домоволодіння досі є зареєстрованим за ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу ВРТ №522957, ВРТ №522955 від 24.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2412, про відчуження домоволодіння (з земельною ділянкою) за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , який постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2018 року у справі №214/1264/16-ц було визнано недійсним.

У ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження»; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстровано у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 10 ст. 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

При цьому державний виконавець (приватний виконавець), звертаючись з відповідною заявою до суду, повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку (постанови Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі №5023/197/12, від 07.07.2023 року у справі №2-2727/11).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 року у справі №755/3390/16-ц.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У постанові від 23.05.2019 року по справі №922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №925/1121/17, від 17.04.2019 року по справі №916/675/15, від 21.02.2025 року по справі №909/1044/23.

При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи наведені вище правові норми та те, що на момент звернення приватного виконавця до суду з даним поданням у боржника відсутні кошти на рахунках, рухоме та нерухоме майно, на яке можна було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу перед стягувачем, при цьому приватним виконавцем було встановлено, що боржнику належить нерухоме майно - домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0734 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:187:0010, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які за боржником не зареєстровано в установленому законом порядку, суд приходить до висновку, що є усі правові підстави для задоволення подання приватного виконавця, яке є обґрунтованим та доведеним належними і допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 258-261, 440, 446 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Жилки Людмили Миколаївни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядком за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0734 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:187:0010, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , під час виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2014 року по справі №214/761/13-ц в межах виконавчого провадження №76259763 з примусового виконання виконавчого листа №214/761/13-ц, виданого 02 лютого 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. В. Попов