Постанова № 141408673 у справі № 440/9128/26 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 р. Справа № 440/9128/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 15.07.26 у справі № 440/9128/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.04.2025 за № 163950033158 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти нове рішення, яким зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , періоди: - навчання з 01.09.1982 р по 15.07.1985 р., - роботи з 01.01.1992 р. по 19.03.1994 р., зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , - роботи з 23.08.1991 р. по 19.03.1994 р., а періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 23.08.1991 р. по 19.02.1992 р. в пільговому обчисленні стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 22.04.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення "від 02.03.2015 №213-VІІІ).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що зазначені в оскаржуваній ухвалі висновки суду першої інстанції є цілком помилковими та такими, що призвели до безпідставного повернення позовної заяви позивача за відсутності на те встановлених КАС України підстав, оскільки представником позивача було надано до суду ордер із зазначенням у графі назва органу, у якому надається правнича допомога - "у судових органах", який є належним підтвердженням повноважень представника позивача, зокрема, у Полтавському окружному адміністративному суді, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом установлено, що 07 липня 2026 року до Полтавського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка підписана представником позивача - адвокатом Браташ Юрієм Павловичем.

На підтвердження повноважень адвоката на представництво в суді до позовної заяви додано копію ордера від 07 липня 2026 року серії ВІ № 1410915, виданого адвокатом Браташ Ю. П. на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги від 30 червня 2026 року № 30/06-26. В ордері зазначено, що адвокат надає правничу допомогу ОСОБА_1 у судових органах.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу з тих підстав, що наданий до суду ордер містить запис відповідно до п. 12.5 Положення № 41 щодо органу, в якому надається правова допомога "судові органи", замість вірного: "Полтавський окружний адміністративний суд", а тому наданий адвокатом документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів ОСОБА_1 в Полтавському окружному адміністративному суді, зокрема, на підписання та подання до суду позовної заяви.

Вказана обставина, на думку суду першої інстанції, свідчить про наявність правових підстав, визначених п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, для повернення позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (у новій редакції), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміють як безпосередньо назву конкретного органу, так і назву групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, "судові органи", "органи державної влади", "органи місцевого самоврядування", "органи досудового слідства", "правоохоронні органи" тощо).

Пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, з урахуванням доводів апелянта, колегія суддів відзначає, що рішенням Ради адвокатів України було внесено зміни до Положення про ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги (затвердженого в новій редакції рішенням Ради адвокатів України Nє 41 від 12.04.2019), а саме: відповідно до абзацу другого п. 12.4 цього Положення під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Разом із тим колегія суддів також акцентує увагу на тому, що Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема "суди України" чи інші подібні загальні найменування органів / установ.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18 зазначено, що:

- під назвою органу розуміють як безпосередньо назву конкретного органу, так і назву групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, "судові органи", "органи державної влади", "органи місцевого самоврядування", "органи досудового слідства", "правоохоронні органи" тощо);

- зазначення в ордері, що правова допомога надається "в судових органах" є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;

- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.

Аналогічна за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі № 640/30856/21, від 17.08.2023 у справі № 600/4282/22-а, від 15.05.2024 у справі № 520/14924/23, від 04.12.2024 у справі № 363/1983/24, від 09.01.2025 у справі № 742/6063/23 та інших.

У даному випадку колегія суддів зауважує, що ордер, доданий до позовної заяви на підтвердження повноважень адвоката Браташа Юрія Павловича діяти від імені ОСОБА_1 , містить формулювання, що правова допомога надається "у судових органах".

Отже, з урахуванням викладеного, у суду першої інстанції не було підстав уважати, що позовну заяву у цій справі подано особою, яка не має права її підписувати.

Суд першої інстанції помилково послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16 та від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16, з огляду на те, що після їх прийняття до Положення про ордер на надання правничої допомоги було внесено зміни, згідно з якими до ордеру можливо зазначати як безпосередньо назву конкретного органу, так і назви групи органів.

За наведеного правового регулювання суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню в справі.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно із статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі № 440/9128/26 - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова