Постанова № 141409261 у справі № 520/26960/25 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 р. Справа № 520/26960/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/26960/25

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради , Комісії в Шевченківському районі щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створеної при Адміністрації Шевченківського третя особа Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (надалі - відповідач 1), Комісії в Шевченківському районі щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створеної при Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (надалі - відповідач 2), третя особа - Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради , в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії в Шевченківському районі від 05.09.2025 № 36, щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створеної при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, про відмову ОСОБА_1 призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність суверенітет та територіальну цілісність України;

- зобов`язати Комісію в Шевченківському районі щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створеної при Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації з 21.02.2024 р. за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 280;

-зобов`язати Адміністрацію Шевченківського району Харківської міської ради виплатити з 21.02.2024 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, учаснику бойових дій, у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року по справі № 520/26960/25 адміністративний позов задовольнено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Комісії в Шевченківському районі від 05.09.2025 № 36, щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створеної при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність суверенітет та територіальну цілісність України. Зобов`язано Комісію в Шевченківському районі щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створеної при Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, розглянути по суті заяву про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації з 21.02.2024 за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 18.04.2018 № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням рішення суду у даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (надалі - Третя особа, Апелянт) не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що первинне звернення ОСОБА_1 від 25.03.2024 не може вважатися зверненням за призначенням грошової компенсації, оскільки до нього не було додано всіх документів, передбачених Порядком № 280. Зазначає, що Управління соціального захисту населення листом від 09.04.2024 № 139/0/1061-24 повідомило позивача про необхідність надання додаткових документів, у зв`язку з чим підстав для внесення питання на розгляд Комісії не було. На думку апелянта, саме 29.08.2025, після подання оновлених документів, позивач звернувся за призначенням грошової компенсації, а тому до таких правовідносин підлягала застосуванню редакція Порядку № 280, чинна на цю дату. Апелянт посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2024 № 1416 до Порядку № 280 внесено зміни, відповідно до яких однією з умов отримання грошової компенсації є звернення за її призначенням не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік, а пропуск такого строку є підставою для відмови у призначенні компенсації. Також апелянт посилається на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, зазначаючи, що суд першої інстанції фактично надав правове значення первинному зверненню від 25.03.2024, яке не було предметом окремого судового оскарження. Крім того, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що не може бути належним чином виконане, оскільки в резолютивній частині не конкретизовано заяву, яку Комісія повинна розглянути.

Відповідачі своїм правом на подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції не скористались, апеляційних скарг подано не було.

Позивачем через канцелярію Другого апеляційного адміністративного суду подано письмові пояснення на апеляційну скаргу третьої особи, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначив, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.02.2024 № 70 його та членів його сім`ї взято на квартирний облік як осіб, які потребують поліпшення житлових умов, із включенням до списку осіб, які мають право на першочергове одержання житлового приміщення. Вказав, що 25.03.2024 позивач звернувся до Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою про виплату грошової компенсації. Листом від 09.04.2024 № 139/0/1061-24 Позивачу не було відмовлено у призначенні компенсації, а рекомендовано оновити посвідчення учасника бойових дій та надати додаткові документи. Позивач зазначає, що за результатами первинного звернення від 25.03.2024 Комісією не було прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні грошової компенсації. 29.08.2025 Позивач подав оновлені документи, виконуючи рекомендації органу соціального захисту, у зв`язку з чим таке звернення не може вважатися новим самостійним зверненням. Позивач також зазначає, що на дату його первинного звернення (25.03.2024) вимоги про звернення протягом місяця після взяття на квартирний облік Порядок № 280 не містив. На думку позивача, застосування такої вимоги до його правовідносин означало б погіршення його правового становища та фактичне надання постанові № 1416 зворотної дії в часі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши обставини справи, перевіривши оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга третьої особи не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , посвідченням серії НОМЕР_2 та витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.

Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 Українського миротворчого контингенту багатонаціональних сил у республіці Ірак і приймав участь у бойових діях та забезпеченні бойової діяльності контингенту, згідно довідки № 414 від 06.05.2005.

Також, позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції у військовій частині НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , та у військовій частині НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 , згідно довідки № 1385/1149 від 11.12.2018.

Згідно довідки від 07.09.2017 №[номер приховано] про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач мав фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки від 10.07.2023 №6326-5002853981 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, наразі, фактичне місце проживання позивача: АДРЕСА_4 .

Згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 21.02.2024 № 70 про затвердження протоколу від 31.01.2024 № 2 міської громадської комісії з житлових питань, позивача разом із сім`ю із 3 (трьох) осіб (позивач, дружина, син), на підставі пп. 8 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, ст. ст. 6, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" взято на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за загальною чергою та включити до списку осіб, які мають право на першочергове одержання житлового приміщення, з урахуванням пільги учасника бойових дій (АТО/ООС) та особи, яка брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Після отримання зазначеного рішення, позивач 25.03.2024 звернувся до Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради з заявою про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Листом Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.04.2024 № 139/0/1061-24 позивачу рекомендовано оновити посвідчення учасника бойових дій, а також надати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про взяття як внутрішньо переміщену особу та членів його сім`ї на квартирний облік та надати довідку про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.

Після оновлення посвідчення учасника бойових дій позивач 29.08.2025 знову звернувся із заявою разом з відповідними документами до Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради з приводу виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Однак, рішенням Комісії в Шевченківському районі щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створену при Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 36 від 05.09.2025 відмовлено позивачу у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність суверенітет та територіальну цілісність України.

Відмова обґрунтована тим, що позивач взятий на квартирний облік 21.02.2024, проте звернувся із заявою та відповідним пакетом документів щодо призначення грошової компенсації 29.08.2025, тобто через 1 рік і 6 місяців з дня взяття на квартирний облік.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що під час повторного звернення позивача Комісія щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створена при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, повинна була реалізувати свої дискреційні повноваження на підставі нормативно-правових актів, чинних станом на 25.03.2024 - дату первинного звернення позивача із заявою, тобто виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та з урахуванням обставин і документів, наявних на той час.

У зв`язку з цим суд першої інстанції критично оцінив мотиви прийняття оскаржуваного рішення, дійшовши висновку, що вони суперечать принципу незворотності дії закону в часі та порушують право позивача на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, регулюються Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 18.04.2018 року (далі Порядок №280) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року №844) (у редакції від 10.07.2024 року).

Згідно п.2 Порядку №280 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних.

Тобто, в редакції Порядку №280 від 10.07.2024 року пункт 2 передбачав, що право на отримання грошової компенсації мають:

1) внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

2) перебувають на квартирному обліку станом на 01.06.2024 року;

3) обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24.02.2022 року;

4) на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних.

Разом з тим, до Порядку №280 постановою Кабінету Міністрів України №1416 від 13.12.2024 року було внесено зміни, які набрали чинності з 17.12.2024 року, внаслідок чого пункт 2 Порядку №280 було викладено наступним чином:

«Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних та звернулися за її призначенням у місячний строк після взяття на квартирний облік».

Згідно абз.1 п.6 Порядку №280 заяву про призначення грошової компенсації внутрішньо переміщена особа або її законний представник чи уповноважений представник подає в паперовій чи в електронній формі (за наявності технічної можливості) до структурного підрозділу районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на який покладено функції з питань ветеранської політики, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на квартирному обліку (далі - місцевий орган) не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік.

Враховуючи внесення законодавчих змін, в редакції Порядку №280 від 17.12.2024 року пункт 2 передбачав, що право на отримання грошової компенсації вже мають:

1) внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

2) перебувають на квартирному обліку станом на 01.06.2024 року;

3) обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24.02.2022 року;

4) на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних;

5) звернулися за призначенням компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік.

Аналізуючи вищевказане, приписами Порядку №280 до внесення відповідних змін постановою Кабінету Міністрів України №1416 від 13.12.2024 року, тобто до 17.12.2024 року, не було закріплено такої обов`язкової умови як дотримання місячного строку звернення осіб задля звернення із заявою на отримання грошової компенсації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 лютого 2024 року № 70 ОСОБА_1 та членів його сім`ї взято на квартирний облік як осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

25 березня 2024 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Листом від 09 квітня 2024 року № 139/0/1061-24 Управління не прийняло рішення про відмову у призначенні компенсації заявнику, а повідомило позивача про необхідність оновлення посвідчення учасника бойових дій та надання додаткових документів. При цьому питання про призначення або відмову у призначенні грошової компенсації Комісією за результатами звернення від 25 березня 2024 року вирішено не було.

Після виконання зазначених рекомендацій позивач повторно, 29 серпня 2025 року, подав оновлені документи, після чого Комісією 05 вересня 2025 року прийнято рішення № 36 про відмову у призначенні грошової компенсації з посиланням на те, що з моменту взяття позивача на квартирний облік 21 лютого 2024 року до подання документів 29 серпня 2025 року минуло більше одного місяця.

Отже, позивач звернувсь із відповідною заявою до субєкта владних повноважень 25.03.2024 року, тобто коли до Порядку №280 ще були внесені зміни щодо дотримання місячного строку звернення із відповідною заявою на отримання грошової компенсації.

Відтак, колегія суддів зауважує, що визначальним для вирішення спору є не питання про чинність постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2024 року № 1416, якою до Порядку № 280 внесено зміни, а питання про те, чи правомірно Комісія застосувала встановлену цією постановою умову (порушення місячного строку звернення із заявою про отримання грошової компенсації) до позивача, який до набрання нею чинності вже здійснив юридично значущі дії щодо реалізації права на отримання грошової компенсації, а саме був взятий на квартирний облік та звернувся із заявою про призначення компенсації.

Разом з тим, як з`ясовано вище, на момент взяття позивача на квартирний облік (21.02.2024 року), ним було дотримано всі умови для звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень із заявою про призначення грошової компенсації, оскільки на той момент приписами Порядку №280 не було передбачено такої умови як місячний строк звернення з моменту взяття на квартирний облік.

Колегія суддів зауважує, що обмеження місячним строком звернення про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України може стосуватись осіб, які були взяті на квартирний облік вже після внесення змін до Порядку №280 (тобто після 17.12.2024 року).

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем 2 за час розгляду справи не було доведено обґрунтованості прийняття рішення Комісії в Шевченківському районі щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, створеної при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 05.09.2025 № 36.

Щодо посилання апелянта на застосування судом першої інстанції не релевантної практики Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 320/47680/23, колегія суддів звертає увагу, що у цій справі спір не зводиться до питання про те, чи є чинною редакція Порядку № 280 після набрання чинності постановою № 1416. Така редакція є чинною та підлягає застосуванню до тих правовідносин, на які поширюється її дія. Спірним є питання про те, чи може встановлена новою редакцією вимога щодо місячного строку бути застосована до особи, яка була взята на квартирний облік та первинно звернулася за компенсацією до набрання чинності цією вимогою.

У даному випадку, нове нормативне регулювання фактично було застосоване до події, яка відбулася до набрання ним чинності, а саме до взяття позивача на квартирний облік 21 лютого 2024 року, і на цій підставі йому поставлено в провину пропуск строку, який на момент взяття на квартирний облік законодавством не встановлювався.

У контексті вказаного, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.22 та 58 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 59 Закону України "Про правотворчу діяльність" визначено , що зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли до дня набрання ним чинності, правове регулювання яких змінюється таким нормативно-правовим актом. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, визначених Конституцією України.

У рішенні від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Конституційний Суд України у Рішенні від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 також зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом» (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини).

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 12 лютого 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/1999 Конституційний Суд України сформулював правову позицію, відповідно до якої положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частини).

Разом із тим колегія суддів враховує, що сама по собі зміна нормативного регулювання не означає збереження попередньої редакції нормативного акта на весь період існування правовідносин.

Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 зазначив, що Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, для правильного вирішення цього спору необхідно встановити не лише те, яка редакція Порядку № 280 була чинною на момент прийняття Комісією рішення від 05 вересня 2025 року № 36, а й те, до яких саме юридично значущих обставин застосовується встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2024 року № 1416 нова вимога щодо строку звернення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2024 року № 1416 до Порядку № 280 внесено зміни, якими, зокрема, встановлено вимогу щодо звернення за грошовою компенсацією не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік, а також передбачено відповідну підставу для відмови у призначенні компенсації у разі подання заяви після спливу такого строку.

Зазначені зміни набрали чинності 17 грудня 2024 року.

Водночас ОСОБА_1 було взято на квартирний облік 21 лютого 2024 року, тобто майже за десять місяців до набрання чинності постановою № 1416. Крім того, первинне звернення позивача щодо отримання грошової компенсації відбулося 25 березня 2024 року, тобто також до набрання чинності зазначеними змінами.

Тобто, позивач набув право на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, згідно Порядку №280 в редакції чинній до внесення змін 17.12.2024, реалізація якого не була обмежена будь-яким строком.

Таким чином, на момент вчинення позивачем юридично значущих дій, на які Комісія послалася як на підставу для застосування місячного строку, відповідної вимоги Порядок № 280 не містив.

Колегія суддів вважає, що за іншого підходу у зв`язку із внесенням Постановою КМУ №1416 від 13 грудня 2024 року змін до Порядку №280 (які передбачають звернення за виплатою грошової компенсації протягом місяця з моменту взяття на квартирний облік) позивач по суті втратив право на отримання такої компенсації, оскільки перебуває на обліку з 21.02.2024. Постановою №1416 не передбачено строку та порядку реалізації прав на отримання грошової компенсації для осіб, які уже понад місяць перебували на квартирному обліку, яким є і позивач, чим автоматично буде позбавлено їх права на отримання такої компенсації.

Однак, враховуючи положення ст.22, 58 Конституції України колегія суддів вважає, що застосування до регулювання правовідносин між позивачем та відповідачем 2 положень Порядку №280 з урахуванням змін, внесених Постановою №1416, не ґрунтується на правильному правозастосуванні, оскільки призводить до звуження існуючих прав, адже особи, які набули право на отримання грошової компенсації згідно Порядку №280, зберігають таке право й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

Посилання апелянта на те, що спірне рішення про відмову прийнято вже після набрання чинності постановою № 1416, колегія суддів також вважає не обгрунтованим та безпідставним, оскільки такий підхід суперечить наведеній вище правовій позиції Конституційного Суду України, відповідно до якої «до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце» (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

Колегія суддів зауважує, що прийняття індивідуального рішення у 2025 році не означає, що суб`єкт владних повноважень вправі при його прийнятті встановлювати негативні правові наслідки для особи на підставі нової вимоги, яку законодавець пов`язує із подією, що відбулася до набрання чинності такою вимогою.

У даному випадку відповідач 2 використав дату взяття позивача на квартирний облік, яка передує набранню чинності постановою № 1416, як вихідну дату для обчислення строку, встановленого лише цією постановою. Таким чином, нова вимога фактично була застосована ретроспективно.

При цьому посилання апелянта на правову позицію Конституційного Суду України щодо застосування нового нормативного регулювання до триваючих правовідносин також не дає підстав для іншого висновку.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, у разі триваючих правовідносин нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності.

Однак у даній справі нове правило застосовано не для регулювання подальших дій позивача після 17 грудня 2024 року, а для встановлення факту пропуску строку, початок якого визначено подією - взяттям на квартирний облік 21 лютого 2024 року, - що відбулася до набрання чинності новим правилом. Саме така особливість спірних правовідносин виключає можливість покладення на позивача негативного наслідку у вигляді відмови в компенсації лише з підстави пропуску місячного строку, який на момент виникнення відповідної обставини законодавством не був установлений.

Крім того, у спірних правовідносинах має істотне значення факт первинного звернення ОСОБА_1 25 березня 2024 року до Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою щодо виплати грошової компенсації.

Листом від 09 квітня 2024 року № 139/0/1061-24 позивачу не було відмовлено у призначенні компенсації з мотивів пропуску строку. Навпаки, йому було рекомендовано оновити посвідчення учасника бойових дій та надати відповідні документи.

Отже, зміст зазначеного листа не свідчить про припинення розпочатої процедури у зв`язку з пропуском строку або про прийняття рішення про відмову у призначенні компенсації. Водночас будь-якого рішення Комісії за наслідками первинного звернення позивача від 25 березня 2024 року прийнято не було.

За таких обставин подання позивачем 29 серпня 2025 року оновлених документів не може бути оцінене виключно формально як нове, не пов`язане з первинним зверненням, звернення.

Тобто, позивач виконав дії, які були рекомендовані йому органом соціального захисту населення після первинного звернення, а саме оновив необхідні документи та подав їх повторно. При цьому орган соціального захисту населення не повідомляв позивача про те, що його первинне звернення втратило юридичне значення або що для реалізації права на компенсацію необхідно здійснити нове звернення після набрання чинності постановою № 1416.

Тому Комісія, розглядаючи документи позивача 05 вересня 2025 року, повинна була врахувати обставини первинного звернення від 25 березня 2024 року.

Посилання апелянта на неповноту документів, поданих позивачем 25 березня 2024 року, не спростовує наведеного висновку, оскільки неповнота поданого пакета документів могла бути підставою для вчинення передбачених Порядком дій щодо усунення відповідних недоліків, але за встановлених у цій справі обставин вона не свідчить про те, що первинне звернення позивача юридично не існувало або що воно було відкликане, припинене чи замінене новим зверненням.

Більше того, сама поведінка органу соціального захисту після отримання заяви позивача 25 березня 2024 року підтверджує, що звернення було прийняте та за його результатами позивачу надано відповідні рекомендації. Водночас остаточного рішення щодо права позивача на отримання компенсації прийнято не було.

Таким чином, Комісія, приймаючи спірне рішення № 36, не могла обмежитися формальним порівнянням дат 21 лютого 2024 року та 29 серпня 2025 року, не врахувавши первинне звернення позивача від 25 березня 2024 року та обставини його подальшого розгляду.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції фактично поновив позивачу строк звернення за компенсацією, є безпідставними.

Предметом спору у цій справі є рішення Комісії від 05 вересня 2025 року № 36, яким позивачу відмовлено у призначенні грошової компенсації. Саме це рішення створило для позивача юридичні наслідки, які він оскаржив у судовому порядку.

Позивач не заявляв окремих позовних вимог про визнання протиправним листа Управління соціального захисту населення від 09 квітня 2024 року № 139/0/1061-24, а посилання на цей лист необхідне для встановлення фактичних обставин звернення позивача та характеру дій суб`єкта владних повноважень після отримання заяви 25 березня 2024 року.

Отже, суд першої інстанції не розглядав окремий спір щодо законності зазначеного листа, не поновлював строк його оскарження та не встановлював обов`язку відповідача 2 прийняти рішення за заявою позивача поза межами предмета спору.

За змістом частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Оскільки рішення Комісії № 36 прийнято 05 вересня 2025 року, а позов подано у жовтні 2025 року, підстав вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про оскарження саме цього рішення, немає.

Безпідставними є також доводи апелянта про невиконуваність рішення суду першої інстанції.

Із резолютивної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що Комісію зобов`язано розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про призначення грошової компенсації з 21 лютого 2024 року відповідно до Порядку № 280 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням рішення суду у цій справі.

Отже, зміст рішення суду першої інстанції дозволяє однозначно встановити предмет його виконання, а суд першої інстанції не обтяжував відаповідача 2 обов`язком призначити позивачу грошову компенсацію, не визначив її розмір та не підмінив суб`єкта владних повноважень у здійсненні повноважень щодо перевірки всіх необхідних умов для призначення відповідної виплати.

Навпаки, суд першої інстанції, скасувавши протиправне рішення Комісії, зобов`язав її здійснити належний розгляд заяви по суті з урахуванням правової оцінки суду. Саме такий спосіб захисту був обраний судом першої інстанції з огляду на те, що питання про безпосереднє призначення та виплату компенсації потребує встановлення Комісією відповідних обставин.

При цьому суд першої інстанції прямо відмовив у задоволенні вимог про зобов`язання відповідачів прийняти рішення про призначення та виплатити грошову компенсацію, оскільки вважав такі вимоги передчасними та такими, що стосуються дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Тому довід апелянта про те, що суд першої інстанції підмінив Комісію у здійсненні її повноважень, не відповідає змісту оскарженого рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Комісії від 05 вересня 2025 року № 36 не відповідає критеріям правомірності, оскільки його висновок про пропуск позивачем строку звернення ґрунтується на застосуванні нової редакції Порядку № 280 до юридично значущих обставин, які виникли до набрання нею чинності, а також не враховує первинного звернення позивача від 25 березня 2024 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі №320/10394/25, залишеним без зміни Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року:

Визнані протиправними та нечинними зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214 і від 18 квітня 2018 р. № 280» від 13.12.2024 №1416 та постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280» від 30.05.2024 № 614 до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280:

- до пункту 1 (доповнення словами: «, та звернулися за призначенням грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у місячний строк після взяття на квартирний облік»; заміна словами і цифрами: «відповідно до законодавства станом на 1 червня 2024 р. за категоріями, встановленими цим пунктом (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)»;

- до пункту 4 (доповнення словами: «, і які звернулися за призначенням грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення пункту в такій редакції: « 4. Субвенція спрямовується на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація), що відповідають установленим вимогам законодавства для забезпечення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у прийнятих в експлуатацію житлових будинках шляхом призначення та виплати грошової компенсації внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та які потребують поліпшення житлових умов, перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних»).

Визнані протиправними та нечинними зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214 і від 18 квітня 2018 р. № 280» від 13.12.2024 № 1416 та постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280» від 30.05.2024 № 614 до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280:

- до пункту 1 (заміна на слова: «на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних), і звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення пункту в такій редакції: « 1. Цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які станом на 1 червня 2024 р. користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних).»

- до пункту 2 (доповнення абзацу першого пункту словами: «та звернулися за її призначенням у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення абзацу першого пункту у такій редакції: « 2. Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних.»;

- до пункту 6 (доповнення абзацу першого пункту словами: «не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік»;)

- до пункту 13 (доповнення пункту підпунктом такого змісту: « 7-1) внутрішньо переміщена особа звернулася за призначенням грошової компенсації понад встановлений абзацом першим пункту 6 цього Порядку строк;»; викладення абзацу дев`ятого пункту в такій редакції: « 7) внутрішньо переміщена особа не перебуває на квартирному обліку або перебуває на такому обліку після 1 червня 2024 р.;»; доповнення пункту новим абзацом такого змісту: « 9-1) внутрішньо переміщена особа вперше облікована в базі даних після 24 лютого 2022 р.;».

Проте, ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2026 року зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №320/10394/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправними та скасування змін до постанови до закінчення касаційного провадження у справі.

Отже, внесення змін до законодавчого акту, зокрема, в частині щодо запровадження строку звернення із заявою про отримання грошової компенсації, визнані протиправними та скасовані.

Застосовуючи принцип юридичної визначеності, колегія суддів зазначає, що отримавши право на грошову компенсацію без обмеження строком звернення із його реалізацією, позивач мав правомірні очікування, що за його заявою буде прийняте позитивне рішення.

На переконання колегії суддів встановлення одномісячного строку звернення та відповідних підстав для відмови, призводять до необґрунтованого звуження конституційно гарантованого права на соціальний захист, не відповідають меті запровадження компенсаційного механізму.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

За змістом частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює судове рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, правові підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Отже, розподіл судових витрат на користь апелянта задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 по справі № 520/26960/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова