Постанова № 141409290 у справі № 480/917/24 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 р. Справа № 480/917/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, по справі № 480/917/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив:

- визнати протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 26.12.2023 року;

- звернути судове рішення до негайного виконання.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 480/917/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2024 року №184050007866 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26,м. Дніпро,Дніпропетровська область,49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1981 до 12.05.1982 та з 22.05.1984 до 11.05.1986, а також період роботи з 12.05.1986 до 01.02.1993 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26,м. Дніпро,Дніпропетровська область,49094, код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.12.2023.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26,м. Дніпро,Дніпропетровська область,49094, код ЄДРПОУ 21910427) суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року по справі № 480/917/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що за результатами розгляду Головним управлінням заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та доданих до неї документів страховий стаж становить 26 років 4 місяці 26 днів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Горького згідно з довідкою № 03-06/77 від 06.11.2023, оскільки в довідці зазначено, що в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника колгоспу ім. Горького значиться " ОСОБА_2 "; період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 з 01.09.1981 до 27.02.1986, оскільки навчання перетинається з військовою службою. Відповідач наголошує, що уточнюючі документи позивачем не подані, отже відсутні підстави для зарахування вищезазначених періодів навчання та роботи ОСОБА_1 до страхового стажу.

Крім цього, скаржник звертає увагу на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії з 23.12.2023 (спірний період не охоплений страховими внесками). Відповідач зазначає, що позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління призначити пенсію - не можуть бути задоволені, оскільки повноваження щодо прийняття рішення про призначення пенсії є виключною компетенцію Головного управління і суд не може замінити виконавчий та державний орган, до компетенції яких належать відповідні повноваження.

Позивач скористався правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управляння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/917/23 від 01 вересня 2025 року за позовом ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов`язання щодо вчинення дій до Головного управляння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/917/24 від 01 вересня 2025 року залишити без змін.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 19.01.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про призначення за віком.

За наслідками розгляду поданою позивачем заяви, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 24.01.2024 №184050007866, відповідно до якого позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до оскаржувального рішення, пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону №1058, становить 60 років, а вік заявника - 60 років.

Необхідний страховий стаж визначений ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV по 31.12.2017 становить не менше 30 років.

Страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяці 26 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім.Горького згідно довідки № 03-06/77 від 06.11.2023, оскільки в довідці зазначено що в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника колгоспу ім. Горького значиться " ОСОБА_2 " та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 з 01.09.1981 до 27.02.1986, оскільки навчання перетинається з військовою службою.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2024 року №184050007866 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 26 № 1058-IV визначає умови призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

При цьому, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встанолюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, із наведених положень випливає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент заповнення трудової книжки позивача (13.11.1996) були чинні Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу (п. 2 Основних положень).

До трудової книжки колгоспника, зокрема, вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно з пунктом 6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Приписами пункту 13 Основних положень встановлено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок колгоспника на голову колгоспу або уповноважену правлінням колгоспу особу.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, а саме із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 13.11.1996, позивач у період з 12.05.1986 до 02.08.1994 працював у колгоспі ім. Горького.

Вказаний період роботи також підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії позивача за 1986 - 1994 роки, виданою позивачу від 06.11.2023 № 74, виданій Березівською сільською радою.

19.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення за віком.

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 24.01.2024 №184050007866, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Так, згідно із оскаржуваним рішенням, вік заявника - 60 років, до розрахунку страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача в колгоспі ім. Горького згідно довідки № 03-06/77 від 06.11.2023, оскільки в довідці зазначено, що в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника колгоспу ім. Горького значиться " ОСОБА_2 ", до розрахунку страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 з 01.09.1981 по 27.02.1986, оскільки навчання перетинається військовою службою, необхідно надати уточнюючу довідку.

Так, зі змісту довідки № 03-06/77 від 06.11.2023, виданої Березівською сільською радою, слідує, що позивач працював у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Горького з березня 1993 року по червень 1994 року, з липня 1994 року по липень 1996 року він працював в Горілівській сільській раді на посаді голови; з серпня 1996 року по грудень 1998 року він працював у сільськогосподарському акціонерно-пайовому товаристві закритого типу «Колос»; з січня 1999 року по вересень 1999 року він працював у закритому акціонерному товаристві «Колос».

Колегія суддів вказує на те, що в тексті довідки № 03-06/77 від 06.11.2023 вказано, що вона видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, у тексті довідки вказано, що в книгах обліку трудового стажу та заробітку працівника колективного сільськогосподарського підприємства імені Горького значиться «Реутов Алексей Анатольевич».

Колегія суддів звертає увагу на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі №593/283/17, від 11.07.2019 у справі №607/14795/16-а, від 31.07.2019 у справі №750/10916/16-а, від 19.09.2019 у справі №229/1905/17, від 15.11.2019 у справі №495/5161/17 та від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що виключення періоду роботи позивача в колгоспі ім. Горького згідно з довідкою № 03-06/77 від 06.11.2023 з підстав помилки у зазначенні імені позивача в книгах обліку трудового стажу та заробітку працівника колгоспу, є необґрунтованим.

Щодо зарахування до стажу позивача періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 з 01.09.1981 по 27.02.1986, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, період навчання зараховується до стажу роботи та такий період підтверджується, зокрема, дипломами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Як встановлено зі змісту диплому НОМЕР_2 від 27.02.1986, позивач навчався у Каменівському радгоспі-технікумі з 1981 по 27.02.1986.

Позивач проходив військову службу з 13.05.1982 по 21.05.1984, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 24.09.1989.

Отже, період навчання позивача частково співпадає із періодом його військової служби.

При цьому, із рішення відповідача від 24.01.2024 №184050007866 про відмову у призначенні пенсії за віком слідує, що ним не зараховано весь період навчання позивача, тоді як він співпадає із періодом військової служби позивача (з 13.05.1982 по 21.05.1984) лише частково.

Колегія суддів вказує, що період фактичного навчання позивача, який не співпадає із військовою службою має бути зарахований до страхового стажу позивача, а саме з 01.09.1981 року до 12.05.1982 року та з 22.05.1984 року до 11.05.1986 року.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії з 23.12.2023, оскільки судом першої інстанції зобов`язано відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком саме з 26.12.2023.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Із копії паспорта позивача серії НОМЕР_5 , виданим Глухівським МРВ УМВС України в Сумській області та оскаржуваного рішення пенсійного органу встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, 60 років (вік, з якого призначається пенсія відповідно до ст. 26 Закону Укарїни №1058-ІV) позивачу виповнилось 25.12.2023, із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 19.01.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач має призначити пенсію позивачу саме з 26.12.2023, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Водночас, доводи відповідача про втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, від 22.07.2025 у справі №580/710/24.

Колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Дана позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21.07.2025 у справі № 640/1981/22, від 11.09.2025 у справі № 380/12477/23, від 16.02.2026 у справі №640/11835/21.

Крім цього, у постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.

Як було зазначено вище, відповідач за наслідками розгляду заяви позивача ухвалив рішення від 24.01.2024 року №184050007866 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком передбачені, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити особі пенсію за віком. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити заявнику пенсію за віком. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи, що судом надано оцінку необхідним обставинам, на підставі яких позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для рішення про призначення такої пенсії виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, у межах спірних правовідносин повноваження відповідача не є дискреційними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2024 року №184050007866 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26,м. Дніпро,Дніпропетровська область,49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1981 до 12.05.1982 та з 22.05.1984 до 11.05.1986, а також період роботи з 12.05.1986 до 01.02.1993, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26,м. Дніпро,Дніпропетровська область,49094, код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.12.2023.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході розгляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 480/917/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова