Постанова № 141409306 у справі № 520/31050/26 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 р. Справа № 520/31050/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/31050/26

за позовом ОСОБА_1

до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - 12 ДРПЗ ГУ ДСНС у Донецькій області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.07.2026 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.07.2025, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та виплатити недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат в розмірі 207 970,90 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка з суми перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а з суми перерахованого грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 13.07.2025 - у розмірі 5 відсотків, відповідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-IX.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Заяву про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення.

Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 у справі № 520/31050/26 визнано невиконаними.

Позов в частині позовних вимог у період з 19.07.2022 по 13.07.2025 повернуто.

Прийнято позов до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в частині про:

- визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за періоди з 29.01.2020 по 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за періоди з 29.01.2020 по 18.07.2022, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та виплатити недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат в розмірі 207 970,90 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка з суми перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції у частині повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 13.07.2025, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 у справі № 520/31050/26 у частині повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 13.07.2025, направити позовну заяву в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 13.07.2025 у справі № 520/31050/26 до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в обґрунтуванні посилається на ч. 2 ст. 233 КЗпП, зокрема зазначає: «…проте, частина позовних вимог з 19.07.2022 по 13.07.2025 регулюється нині чинною ч.2 ст. 233 КЗпП, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні 13.07.2025...». Однак судом не враховано, коли саме позивачем було одержано письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що вже суперечить положенню зазначеної статті. Позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши лист відповідача № 50 0012-1509/50 0012 06 від 02.07.2026, у якому відповідач повідомив про порушення прав позивача, зазначивши механізм нарахування його грошового забезпечення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав знати про порушення своїх прав у день звільнення, а саме 13.07.2025, ґрунтується переважно на припущеннях про обізнаність позивача про невиплату всього грошового забезпечення безпосередньо в той день та не підтверджений реальними доказами. Належною датою, яку можна вважати датою коли позивач дізнався про порушення своїх прав, є дата отримання листа № 50 0012-1509/50 0012 06 від 02.07.2026. Позовна заява направлена до суду 25.09.2026. Таким чином, позивачем не було порушено 3-х місячний строк звернення до суду з позовною заявою за період з 19.07.2022 по 13.07.2025.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 КАС України розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що позивач з 28.12.2017 по 11.06.2025 проходив службу на посадах 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, а у період з 12.06.2025 по 13.07.2025 - на посадах 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області у зв`язку з реорганізацією 16 ДПРЗ шляхом його приєднання до 12 ДПРЗ.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 23.06.2026 № АЗ/06/2026-39, в якому, зокрема, просив повідомити чи проводився у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.07.2025 розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 із використанням для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року.

Листом від 02.07.2026 № 50 0012-1509/50 0012 06 відповідач повідомив, що нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.07.2025 по день звільнення проводилось у відповідності до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказу МВС України від 20.07.2018 № 623 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», згідно з умовами яких розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу в зазначеному періоді визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Оскільки змін до Постанови № 704 щодо збільшення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальне звання, законодавчими актами протягом вказаного періоду не вносилися, тому підстав для проведення перерахунку сум грошового забезпечення немає. До зазначеного листа також надано запитувати довідки та витяги з наказів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

05.10.2026 представник позивача подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення процесуального строку, в якій вказав, що отримання грошового забезпечення також не є фактором з якого позивач міг дізнатися про порушення своїх прав, оскільки порушення стосуються однієї з багатьох складових грошового забезпечення. Крім того, позивач не міг дізнатися про можливе порушення своїх прав порівнявши своє грошове забезпечення з колегами по службі, оскільки як вже зазначалось, що однакове порушення прав є щодо всього особового складу та і взагалі щодо всіх військовослужбовців, про що свідчить кількість аналогічних судових справ в Реєстрі судових рішень. Позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши лист відповідача № 50 0012-1509/50 0012 06 від 02.07.2026, у якому відповідач повідомив про порушення прав позивача, зазначивши механізм нарахування його грошового забезпечення. Також у заяві зазначено, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно відповідач має доводити, що позивач знав про порушення своїх прав і пропустив строки звернення до суду. А отже належною датою, яку можна вважати датою коли позивач дізнався про порушення своїх прав, є дата отримання листа № 50 0012-1509/50 0012 06 від 02.07.2026. Позовна заява направлена до суду 25.09.2026. Таким чином, позивачем не було порушено 3-х місячний строк звернення до суду з позовною заявою до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Залишаючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду без задоволення та повертаючи позов в частині позовних вимог у період з 19.07.2022 по 13.07.2025, суд першої інстанції виходив з того, що частина позовних вимог з 19.07.2022 по 13.07.2025 регулюється нині чинною ч. 2 ст. 233 КЗпП, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні 13.07.2025. Позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці (невиплати всього грошового забезпечення) при звільнені 13.07.2025, а також вживати активні дії щодо уточнення сум, які він отримав при звільненні в розумні строки після звільнення. При цьому звернення за правовою допомогою та за судовим захистом лише у 2026 році - тобто через 1 рік після звільнення, є надмірним строком, і позивач не повідомив суду поважних причин такого тривалого зволікання.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.

За змістом ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 990/156/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Тобто, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зауважила, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Із матеріалів справи встановлено, що частина позовних вимог стосується перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.07.2025, а отже до спірних правовідносин у цій частині підлягають застосуванню норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України саме в редакції Закону № 2352-IX, як правильно зазначено судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, коли саме позивачем було одержано письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що вже суперечить положенню зазначеної статті. Позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши лист відповідача № 50 0012-1509/50 0012 06 від 02.07.2026, у якому відповідач повідомив про порушення прав позивача, зазначивши механізм нарахування його грошового забезпечення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав знати про порушення своїх прав у день звільнення, а саме 13.07.2025, ґрунтується переважно на припущеннях про обізнаність позивача про невиплату всього грошового забезпечення безпосередньо в той день та не підтверджений реальними доказами.

Колегія суддів вважає зазначені доводи частково обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 розділу XXХІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 623 від 20.07.2018, при переміщеннях по службі, переведеннях, а також при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий підрозділ (бухгалтерія) зобов`язаний забезпечити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті (додаток 4). Грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається:

у всіх випадках переміщення по службі з одного органу управління (підрозділу) до іншого, у тому числі при направленні в заклади освіти ДСНС для навчання. У разі якщо грошовий атестат із будь-яких причин при вибутті не був виданий, фінансовий підрозділ зобов`язаний надіслати цей атестат за новим місцем служби вибулого;

при направленні з органу управління (підрозділу) для подальшого проходження служби до військових формувань або правоохоронних органів;

при відрядженні до органів державної влади та в інших випадках, коли особу рядового і начальницького складу залишено на службі;

при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову, який передбачений частиною 2 статті 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні), зокрема, грошового атестата. Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що про порушення своїх прав він дізнався з листа відповідача № 50 0012-1509/50 0012 06 від 02.07.2026.

Водночас в межах цієї справи колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, а судом першої інстанції цього встановлено не було на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, коли саме позивачу було вручено грошовий атестат, адже саме з цього моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, обчислюється тримісячний строк для подання адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, без установлення події, з якою пов`язується початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, висновок суду першої інстанції про його порушення позивачем є безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали від 06.10.2026 в частині повернення позову було допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 в частині повернення позову в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 13.07.2025 з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року по справі № 520/31050/26 - скасувати в частині повернення позову в частині позовних вимог у період з 19.07.2022 по 13.07.2025.

Адміністративну справу № 520/31050/26 за позовом ОСОБА_1 до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог у період з 19.07.2022 по 13.07.2025 - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко