Постанова № 141409488 у справі № 451/207/26 від 23.10.2026

Справа № 451/207/26 Головуючий у 1 інстанції: Магонь О.З.

Провадження № 22-ц/811/1443/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

09.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою у власних інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила: оголосити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживав на АДРЕСА_1 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання військового обов`язку по захисту держави України в російсько-Українській війні.

Вказувала, що від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, зокрема, право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк - десять днів з дня вручення ухвали, на усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, зокрема: заявнику вказано на необхідність визначитися з підставою, предметом та порядком звернення до суду.

Копію ухвали заявниця отримала 17.02.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй поштового відправлення, однак, жодних заяв у наданий строк до суду першої інстанції не подавала.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року заяву повернуто заявнику.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції покликався на те, що заявниця не виконала вимог ухвали про залишення заяви без руху.

Ухвалу суду оскаржила заявниця ОСОБА_1 , просить її скасувати, як таку, що перешкоджає провадженню у справі, і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення заяви без руху від 13 лютого 2026 року, не зрозумів суті її заяви та підстав звернення до суду.

Вказує, що вона просить оголосити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - сержанта ОСОБА_4 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання військового обов`язку по захисту держави України в російсько-Українській війні, встановлення даного факту необхідне для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Додає, що встановлення даного факту прямо не передбачено законом, однак, такий факт відноситься до нетрадиційних фактів, що беззаперечно сприймаються національним законодавством.

Вважає, що суд першої інстанції на стадії відкриття провадження передчасно проаналізував заяву по суті заявлених вимог і безпідставно повернув її заявнику.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.10.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 23.10.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч.2 ст.19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ, які розглядаються судом у порядку окремого провадження, визначений частинами другою та третьою статті 293 ЦПК України.

Так, зокрема, пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главою 6 розділу IV ЦПК України.

Перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядає суд, визначений у статті 315 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У частині другій статті 315 ЦПК України вказано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок,

що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,

зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявниця ОСОБА_1 зазначала, що від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, зокрема, право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби.

При цьому, як на підставу для звернення із вказаною заявою покликалася на норму частини другої статті 315 ЦПК України.

Отже, в суду першої інстанції не було визначених процесуальним законом підстав для залишення заяви без руху та, відповідно, для повернення заяви заявниці.

Разом з тим, необхідно звернути увагу, що вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначені статтею 318 ЦПК України.

Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлено, що необхідність звернення до суду за встановленням даного факту - факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, обґрунтовувала тим, що її було проінформовано сповіщеннями від 30.05.2025 року та, повторно, 21.08.2025 року про те, що її чоловік - ОСОБА_4 , сержант, командир відділення 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призваний за мобілізацією 08.07.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час захисту Батьківщини, проте, сповіщенням від 08.12.2025 року її було проінформовано, що він не виключений зі списку військовослужбовців у зв`язку із загибеллю та грошові атестати на теперішній час не можуть бути видані, оскільки відсутній висновок Регіонального ВЛК, і до цього часу заінтересованими особами не прийнято рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка, як військовослужбовця.

При цьому, заявниця покликалася на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункти 1, 2, 3 пункту 2 статті 16 Закону).

Згідно з пунктом 3 статті 16 Закону, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 16-1 Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Питання розміру одноразової грошової допомоги врегульоване статтею 16-2 Закону.

Зокрема, у пункті 3 статті 16-2 Закону передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану затверджений наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 року за №176/39232.

Пунктом 1.1 розділу І передбачено, що цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

Так, зокрема, згідно з п.1.7 розділу І Порядку , ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.

Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. У разі звернення отримувача ОГД до суду керівник уповноваженого органу забезпечує участь у судовому засіданні представника уповноваженого органу.

Розділом ІІ Порядку визначено перелік документів для призначення та виплати ОГД, які оформлюються в органах військового управління, військових частинах, установах, військових навчальних закладах, підрозділі персоналу ІНФОРМАЦІЯ_8 та в Кадровому центрі Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку визначено, що орган військового управління, військова частина, установа, військовий навчальний заклад (далі - військова частина): після видання наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з загибеллю (смертю внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), надсилає до відповідного районного (міського) ТЦКСП: витяг з цього наказу; витяг з послужного списку особової справи (обліково-послужної картки) про склад сім`ї загиблого (померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)); грошовий атестат з інформацією про розмір виплаченої на дату загибелі (смерті) військовослужбовця додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», або витяг з наказу про виплату такої винагороди на дату загибелі (поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану) військовослужбовця.

Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку, районний (міський) ТЦКСП є органом, уповноваженим приймати документи (додаток 2) від осіб, які можуть звернутися за ОГД, оформлювати документи для її призначення та виплати. Доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3), подається за підпорядкованістю у обласний (Київський міський) ТЦКСП.

Районний (міський) ТЦКСП веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД.

Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку , обласний (Київський міський) ТЦКСП є органом, уповноваженим подавати висновок щодо можливості призначення ОГД (додаток 4). Веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД.

Фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_8 контролює дотримання обласними (Київським міським) ТЦКСП встановлених строків виплати ОГД (п.3.3 розділу ІІІ Порядку).

Розділом IV Порядку визначено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД.

Так, зокрема, згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3 розділу IV Порядку передбачено, що члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.

У разі відсутності документів, які підтверджують загибель військовослужбовця (смерть померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше, ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), та виплату йому винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», районний (міський) ТЦКСП здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного (Київського міського) ТЦКСП, підрозділу персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).

Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві (пункт 4.8 розділу IV Порядку).

Як вже зазначалося вище, у порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Суд першої інстанції установлених процесуальним законом вимог до даної категорії справ при вирішенні питання щодо відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 в повній мірі не врахував, не перевірив на дотримання заявником вимог статті 318 ЦПК України щодо змісту поданої заяви, натомість, дійшов з порушенням вимог процесуального закону висновку про залишення заяви без руху та повернення її у зв`язку з невиконанням вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

Пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України визначено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, визначені пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України.

Отже, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання порушив норми процесуального права, які його регулюють, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич