Постанова № 141409501 у справі № 602/120/26 від 11.11.2026

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/120/26 Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І.

Провадження № 22-ц/817/1040/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 602/120/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клт Кредит", інтереси якого представляє адвокат Руденко Костянтин Васильович, на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року, ухваленого суддею Холявою Л.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клт Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2026 року ТзОВ "Клт Кредит" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 163 від 25.10.2023 року у сумі 64675 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за кредитом та 59675 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 жовтня 2023 між ТОВ «Клт Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 163 на 365 днів, за умовами якого, відповідач отримала кредитні кошти в сумі 5000 грн шляхом переказу на платіжну карту, емітовану в АТ КБ «Приват Банк», зі строком дії 365 днів до 24 жовтня 2024 року зі сплатою 3,5 % від суми кредиту за кожний день користування.

В порушення умов кредитного договору відповідачка належним чином його не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 64675 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року позов ТзОВ "КЛТ Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Клт Кредит" заборгованість за кредитом № 163 від 25 жовтня 2026 року у розмірі 43075 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, заборгованість за відсотками - 38075 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Клт Кредит» сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1773,15 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Клт Кредит» судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представник ТзОВ "Клт Кредит" - адвокат Руденко К.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року в частині зменшення суми заборгованості за нарахованими процентами, сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності застосування до Кредитного договору обмеження максимальної процентної ставки, запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ.

Зазначена перехідна норма імперативно встановлює, що нові обмеження застосовуються до договорів, укладених до набрання чинності Законом №3498-ІХ виключно у випадку активного продовження (пролонгації) строку їх дії після набрання чинності Законом.

Станом на дату укладення Кредитного договору чинне законодавство України не встановлювало імперативних обмежень щодо максимального розміру процентної ставки за користування кредитом.

Зміни до Кредитного договору не вносились (додаткові угоди щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), тому фіксована процентна ставка погоджена сторонами на дату укладення Кредитного договору не змінюється протягом усього строку дії Кредитного договору. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт укладення додаткових угод щодо продовження (пролонгації) строку дії цього договору після 24.12.2023 року.

Укладення відповідачем з позивачем Кредитного договору - це право, а не обов`язок відповідача, яке було реалізовано ним на власний розсуд, як вільною у своєму виборі особою.

Відповідач не був обмежений у проведенні порівняльного аналізу умов кредитування, з якими він ознайомився до укладення правочину, з тими умовами, що пропонуються іншими небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг.

Перед укладенням Кредитного договору, відповідач був належним чином проінформований про всі істотні умови кредитування. Зокрема, перед отриманням кредиту він ознайомився з:

1) Паспортом споживчого кредиту, який у стислій табличній формі містив ключову інформацію: суму кредиту, розмір процентної ставки, строк, розмір щомісячного платежу, графік платежів, реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту;

2) Повним текстом Кредитного договору та графіком платежів.

Підписавши договір, відповідач свідомо та добровільно погодився з усіма його умовами, оскільки мав можливість відмовитись від укладення правочину, якщо вважав його умови несправедливими чи невигідними.

Таким чином, закріплений законодавцем захист прав споживача, як позичальника не звільняє споживача від обов`язку бути добросовісним та повною мірою усвідомлювати взяті на себе фінансові зобов`язання перед укладенням правочину.

Щодо неправомірного зменшення судом першої інстанції понесених витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 4000 грн та судового збору з 2422,40 грн до 1773,15 грн, то вказують, що розмір винагороди визначається за погодженням сторін договору про надання правової допомоги відповідно до ст. 30 Закону Україн «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Враховуючи ціну позову, вважають, що гонорар у розмірі 10000 грн є співмірним та розумним і відповідав практиці ЄСПЛ щодо реальності та неминучості витрат (справа «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

Відзив на апеляційну скаргу ТзОВ "Клт Кредит" до суду апеляційної інстанції не поступав.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимогах.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2023 року між ТОВ «Клт Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 163, за умовами якого, відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 5000 грн шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану на її ім`я в АТ «КБ Приват Банк», строком на 365 днів (до 24 жовтня 2024 року) зі сплатою 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом (а.с. 13-14).

Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним з допомогою одноразового персонального ідентифікатора 359508, час відправлення ідентифікатора позичальнику 25 жовтня 2023 року 17:06:18, введено 25 жовтня 2023 року 17:06:39.

ТОВ «Клт Кредит», свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 5000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_2 .

Так, згідно листа АТ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , по вказаному рахунку 29 жовтня 2023 року було зарахування коштів в сумі 5000 грн, що також підтверджується випискою по рахунку за період 25 жовтня 2023 року - 30 жовтня 2023 року.

Відповідачка погашення оплати за Кредитним договором не здійснювала, в результаті чого, відповідно до зазначеного позивачем в детальному розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 163 від 25 жовтня 2023 року, станом на 08 січня 2026 року, утворилась заборгованість 64675 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн, заборгованості за відсотками 59675 грн (а.с. 18-22).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між ТзОВ «Клт Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Однак щодо нарахування відсотків, позивач незважаючи на те, що кредитний договір № 163 укладений 25 жовтня 2023 року, у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки, і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 3,5 % на день, які перевищують максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Матеріалами справи, яка переглядається в апеляційному порядку підтверджено, що 25 жовтня 2023 року між ТОВ "КЛТ Кредит" та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 163, відповідно до умов якого, відповідачу було надано грошові кошти у сумі 5000 грн, зі сплатою процентів 3,5 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50 %), строком на 365 днів.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути, окрім тіла кредиту, несплачені відповідачем проценти в розмірі 59675 грн за період з 25.10.2023 року по 24.10.2024 року, які нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та графіку платежів.

Факт укладення даного правочину та отримання кредитних коштів на умовах та строк, передбачений вищевказаним договором, відповідачем не заперечується. При цьому, як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач частково погодилася з вимогами заявленого позову, та просила суд застосувати до спірних правовідносин законодавчі обмеження, передбачені Законом України "Про споживче кредитування".

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування".

Статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено, зокрема частиною 5 наступного змісту: "5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%", згідно із Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно із п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати, зокрема перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів - 2,5 %; другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): протягом наступних 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки до рівня - 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1% (Розділ IV ''Прикінцеві та перехідні положення'' доповнено пунктом 1 згідно із Законом N 3498-IX від 22.11.2023 року).

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування") поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, тобто після 24 грудня 2023 року.

Необхідно зазначити, що перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися із прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися із приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Розділом II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України від 22.11.2023 року № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року.

Згідно із частиною 5 статті 94 Конституції України, закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи, що Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір між ТзОВ "КЛТ Кредит'' та відповідачем було укладено 25.10.2023 року, тобто, до набрання чинності цим Законом, однак, після набрання чинності цим Законом договір строк дії договору (365 днів) не сплив, тобто, договір продовжував свою дію, то нарахування процентної ставки необхідно здійснювати з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, до п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Також, положення норми п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а саме її редакції: «що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом», містить фразу «продовження дії договору», а не пролонгації договору на новий строк, тому колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім цього, слід зазначити, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, оскільки характер даних правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні, дії чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ТОВ «КЛТ Кредит» в частині стягнення процентів за користування кредитом, оскільки вони нараховані без врахування п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Тому не заслуговують на увагу доводи представника заявника, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності застосування до кредитного договору обмеження максимальної процентної ставки, запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неправомірного зменшення судом першої інстанції розміру судових витрат, стягнутих на користь позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначалось вище суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а тому відповідно до вимог процесуального закону стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку з розглядом справи пропорційно до задоволених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ТзОВ "Клт Кредит", інтереси якого представляє адвокат Руденко К.В., слід залишити без задоволення, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 вересня 2026 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року слід поновити.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клт Кредит", інтереси якого представляє адвокат Руденко Костянтин Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома