Постанова № 141409548 у справі № 685/785/25 від 09.11.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/785/25

Провадження № 22-ц/820/2200/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.

секретар судового засідання Сурник І. О.

з участю прокурора Самбір О. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року (суддя Самойлович А. П., повне судове рішення складено 25 березня 2026 року) у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Волочиської окружної прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У вересні 2025 року виконувач обов?язків керівника Волочиської окружної прокуратури, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області із вказаним позовом, зазначав, що рішенням Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 «Про передачу у власність земельних ділянок» від 28 вересня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 площею 82,5770 га зі зміною цільового призначення із земель загального користування на землі для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052 площею 0,9658 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту села Святець Теофіпольської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області. 16 грудня 2021 року відповідачка зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ № 017 від 01 грудня 1995 року підтверджується право колективної власності на землю агрофірмі «Святець», площа землі, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в колективну власність, 4639,8 гектарів. ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробило технічну документацію із землеустрою щодо виділення земельних ділянок (паїв) в натурі на місцевості та складення державних актів на право власності на земельні ділянки громадян. При цьому, частина землі, яка не була передана для розпаювання, залишилася у спільній власності власників земельних паїв. Зі змісту інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21 жовтня 2022 року № 3088/281-22 спірна земельна ділянка перебуває в межах земель колективної власності колишньої агрофірми «Святець» села Святець Теофіпольського району та накладається на земельні ділянки колективної власності на території Святецької сільської ради, які залишені у спільній сумісній власності власників земельних паїв. Відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку незаконно, оскільки вона була надана в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства після виділення із земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001, яка після розпаювання сільськогосподарських угідь Колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Святець» належить до нерозподіленої земельної ділянки цієї агрофірми, що залишена у спільній власності власників земельних часток (паїв). Земельна ділянка не могла передаватись у власність іншій особі.

Тому керівник Волочиської окружної прокуратури просив витребувати у ОСОБА_1 на користь Теофіпольської селищної ради земельну ділянку площею 0,9658 га кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту села Святець Теофіпольської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, вартістю 90766,69 грн.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку площею 0,9658 га кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, вартістю 90766,69 грн. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд не взяв до уваги те, що рішення сесії Теофіпольської селищної ради від 28 вересня 2021 року № 27-13/2021 «Про передачу у власність земельних ділянок» площею 0,9658 га кадастровий номер 68247840000:04:007:0001» може вважатись вираженням волі територіальної громади. Суд не врахував те, що вона не вчиняла будь-яких дій спрямованих на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою і не має нести відповідальність за помилки державного органу, якщо її дії є добросовісними. Докази, які б свідчили про той факт, що вона вчинила будь-які дії, спрямовані на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою, відсутні. Вона скористалась наданим їй законом правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. ТОВ «Святець» є правонаступником агрофірми «Святець», тому є незрозумілим у чиїй власності чи у кого в користуванні перебуває вказана земельна ділянка та яка особа уповноважена розпоряджатися нею. Вважає непропорційним втручання у її право власності на нерухоме майно. Крім того, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів Теофіпольської сільської ради.

У засіданні апеляційного суду прокурор апеляційну скаргу не визнав.

Відповідачка не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що рішенням Святецької сільської ради Теофіпольського району (тепер - Хмельницького району) Хмельницької області № 6 від 23 травня 1995 року передано агрофірмі «Святець» у колективну власність 4639,8 гектарів землі з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі цього рішення агрофірма «Святець» отримала Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 017 від 01 грудня 1995 року.

Згідно з протоколом № 1 від 01 лютого 2005 року загальних зборів власників земельних паїв на території Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області було прийнято рішення при розподілі земель передати у власність орні землі, а інші сільськогосподарські угіддя (сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) залишити у спільному використанні.

22 вересня 2005 року загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та передачу їх у власність громадянам власникам сертифікатів на території Святецької сільської ради. Загальна площа земель, переданих у власність, складає 3903,75 га, в тому числі ріллі 3903,75 га. Розподіл земельних часток (паїв) між громадянами власниками сертифікатів вирішено провести шляхом жеребкування.

Розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області від 30 вересня 2005 року № 2107р затверджено протокол про результати розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які знаходяться за межами населених пунктів, зокрема, Святецької сільської ради з додатками.

Рішенням 38-ї сесії 7-го скликання Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 14 серпня 2020 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі в комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища з цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища)» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі у комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища із цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища), яке розташоване за межами населених пунктів Святецької сільської ради, загальною площею 89,3376 га кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 з цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища) (18.00), яка розташована за межами населених пунктів Святецької сільської ради.

12 жовтня 2020 року право власності Святецької сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Теофіпольська селищна рада на підставі рішення від 08 грудня 2020 року № 32-1/2020 «Про початок реорганізації селищних сільських рад Теофіпольського району Хмельницької області» є правонаступником всього майна, прав та обов?язків сільських та селищних рад Теофіпольського району, в тому числі й Святецької сільської ради.

28 вересня 2021 року Теофіпольська селищна рада прийняла рішення № 27-13/2021 про затвердження проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001, цільове призначення якої змінюється із земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовища) (код КВЦПЗ 18.00) на землі для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), в тому числі і на земельну ділянку площею 0,9658 га кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052.

Відповідно до пункту 264 вказаного рішення передано земельну ділянку площею 0,9658 га кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052 (код КВЦПЗ 01.03) для ведення особистого селянського господарства за адресою за межами населеного пункту с. Святець у власність ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 16 грудня 2021 року зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За змістом відповіді Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2024 року № 1697/281-24 згідно з Державним актом на право колективної власності, виданим агрофірмі «Святець», земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 відносилася до колективної власності агрофірми «Святець», а земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052 була утворена шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:000.

Відповідно до відповіді ФОП ОСОБА_2 від 23 вересня 2022 року № 10 відомості про земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 на електронних сервісах Державного земельного кадастру відсутні. Обстежена нею земельна ділянка знаходиться на території Хмельницького району Теофіпольської територіальної громади біля села Святець (колишньої Святецької сільської ради), має орієнтовну площу 90 га, частково вкрита багаторічними насадженнями та відповідно до відомостей Державного земельного кадастру розділена на земельні ділянки кадастрові номери [номер приховано]:04:007:0003 - [номер приховано]:04:007:0091 та [номер приховано]:04:007:0094 - [номер приховано]:04:007:0096.

До відповіді долучено планово-картографічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки, вкритої багаторічними насадженнями, відповідно до плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, по державному акту на право колективної власності серії ХМ № 017 агрофірми «Святець», а також схему поділу цієї ділянки, в складі якої перебуває також і спірна земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0052.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка була передана відповідачці у власність з порушенням норм чинного законодавства, відтак наявні підстави для її витребування.

Висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 13, статтею 14 Конституції України земля України є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частини 2 і 4 статті 41 Конституції України).

З дня набрання чинності пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (тобто з 27 травня 2021 року) передано сільським, селищним, міським радам повноваження з розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (стаття 33 ЗК України).

В силу статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Як передбачено статтею 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2200- XII, № 2201-XII, Указів Президента України від 10.11.1994 № 666/94 та 08.08.1995 № 720/95, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон № 2114-ХІІ), Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-ІV), постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», статті 5 ЗК України (1990 року, в редакції від 22.06.1993) складовою реформування земельних відносин в Україні було роздержавлення земель, тобто, їх передача із державної в колективну власність, а згодом, в результаті розпаювання майна, у приватну.

У зв?язку з цим створювалися колективні сільськогосподарські підприємства, розроблялися відповідні проекти роздержавлення і приватизації земель, які схвалювалися трудовими колективами підприємств і затверджувалися за поданням сільської, селищної, міської ради районною (міською) Радою народних депутатів. На підставі затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель проводилася передача земельних ділянок у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам і видавався державний акт на право колективної власності на землю.

Згідно з Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до статей 7, 9 Закону № 899-IV розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є документом, яким проектуються земельні ділянки, що мають бути виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства, ним визначаються місце розташування земельних ділянок, їхні межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, обмеження у використанні. Вказаний проект землеустрою зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки землі.

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) оформляється відповідним протоколом, до якого додається проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та списки осіб, які брали участь у їх розподілі.

Затверджений відповідною сільською, селищною, міською радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), державної реєстрації права власності на них та свідчить про завершальний етап процесу роздержавлення земель.

У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, то підставою для їх розподілу до 01.01.2019 було рішення власників земельних часток (паїв), а після 01.01.2019 - ініціатива сільської, селищної, міської ради, на території якої розташовані ці землі (стаття 14-1 Закону № 899-ІУ).

За змістом статті 13 Закону № 899-IV нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Статус невитребуваної земельна частка (пай) набуває вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 917/781/20.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки-частки (паї) перебувають у розпорядженні відповідних раніше районних державних адміністрацій, на сьогодні - сільських, селищних, міських рад, можуть передаватися лише в оренду для використання за цільовим призначенням до моменту оформлення їх власниками права власності на них (пункт 12 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122, стаття 13 Закону № 899-IV.

Відповідно до пункту 21 у розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції від 01.01.2019 з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Суд, обґрунтовуючи задоволення позову та необхідність витребування земельної ділянки, посилався на те, що відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог закону, оскільки земельна ділянка належить до нерозподілених земельних паїв після розпаювання сільськогосподарських угідь Колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Святець», залишена у спільній власності власників земельних часток (паїв), а тому не могла бути передана у власність іншій особі.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду.

Спірна земельна ділянка була виділена у власність відповідачки після поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001.

Відповідно до матеріалів справи земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 сформована на підставі рішення 38-ї сесії 7-го скликання Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 14 серпня 2020 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі в комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища із цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища)», яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі у комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища із цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища), (18.00), яка розташована за межами населених пунктів Святецької сільської ради.

Тобто земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 після її прийняття у комунальну власність мала цільове призначення землі загального користування (громадські пасовища) (18.00) та не відносилась до невитребуваних земельних часток (паїв), які мають інше цільове призначення - для товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка передана Святецькій сільській раді саме із земель нерозподілених земельних паїв та є земельною ділянкою, що може бути витребувана власником земельної частки (паю), який зазначений в протоколі про результати розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які знаходяться за межами населених пунктів, зокрема, Святецької сільської ради, затверджений розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області від 30 вересня 2005 року № 2017р.

При цьому згідно з протоколом № 1 від 01 лютого 2005 року загальних зборів власників земельних паїв на території Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області прийнято рішення при розподілі земель передати у власність орні землі, а інші сільськогосподарські угіддя (сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) залишити у спільному використанні.

З аналізу зазначених документів колегія суддів приходить до висновку про те, що земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001, яка була прийнята в комунальну власність Святецької сільської ради з колективної власності агрофірми «Святець», відносилась саме до інших сільськогосподарські угідь - пасовища, та після прийняття в комунальну власність і зміни цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі загального користування (громадські пасовища) втратила статус земель колективної власності і відповідно не могла передаватись в оренду як невитребувані земельні частики (паї).

Крім того, рішенням Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 від 28 вересня 2021 року змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 із земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовища) (код КВЦПЗ 18.00) на землі для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03).

Рішення 38-ї сесії 7-го скликання Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 14 серпня 2020 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі в комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища із цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища) та рішення Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 від 28 вересня 2021 року про зміну цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001, із земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовищf) (код КВЦПЗ 18.00) на землі для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03 на теперішній час є чинними.

З огляду на викладене відсутні підстави стверджувати, що Теофіпольська селищна рада при вирішенні питання про передачу ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки порушила вимоги чинного земельного законодавства, а прокурором не довів наявність підстав для захисту порушеного права саме Теофіпольської селищної ради, в інтересах якої подано позов.

Задоволення позову не призведе до зміни цільового призначення земельної ділянки. Вона буде мати цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, не буде відноситись до невитребуваних земельних часток (паїв) з цільовим призначенням для ведення товарного виробництва і відповідно орган місцевого самоврядування може розпоряджатись нею відповідно саме до її цільового призначення, в тому числі повторно передати у власність іншій фізичній особі, а відтак не зрозуміло які порушені права держави в особі Теофіпольської територіальної громади в даному випадку захищає прокурор.

Крім того, задоволення позову прокурора суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріпленим у статті 1 Першого протоколу

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов?язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до матеріалів справи відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку згідно з нормами чинного законодавства, доказів на підтвердження наявності в її діях недобросовісності немає.

Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Оскільки на час передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки право колективної власності агрофірми «Святець» на землі колективної власності у встановленому порядку зареєстровано не було, спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності Теофіпольскої громади на підставі чинних рішень 38-ї сесії 7-го скликання Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 14 серпня 2020 року № 31 Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 від 28 вересня 2021 року, в тому числі і встановлення цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:007:0001 (землі загального користування (код КВЦПЗ 18.00) та зміну цільового призначення на землі для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), відповідачка не була обізнана про те, що земельна ділянка, яку вона набуває, накладається на землі колективної власності чи може перебувати в колективній власності.

За таких обставин втручання держави у право мирного володіння власником спірною земельною ділянкою не є легітимною метою контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами, є для ОСОБА_1 надмірним тягарем та порушує загальні принципи і критерії правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріплені в статті 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати відповідачки по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно стягнути з Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в сумі 3633,60 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові виконувача обов`язків керівника Волочиської окружної прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (місцезнаходження вулиця Небесної сотні, 34, місто Теофіполь, Хмельницька область, ІК ЄДРПОУ 04405774) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три грн 60 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта