Рішення № 141409855 у справі № 639/6974/26 від 10.11.2026

Справа №639/6974/26

Провадження №2/639/3106/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Рубіжного С.О.,

секретар судового засідання - Чубенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до відповідача ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6434464 від 19.11.2025 у розмірі 18603,00 грн., витарти на на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

У обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 19.11.2025 укладено договір про надання коштів у кредит № 6434464 у розмірі 9000,00 грн, строк на 360 днів (з 19.11.2025 по 13.11.2026) із (фіксованою) процентною ставкоюу розмірі 0,998%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту становить 1552,50 грн (17,25% від суми наданого кредиту). У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 450,00 грн. за кожен день понадстракового коистування. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором 782612. Первісний кредитор виконав свої зобовязання та перерахував відповідачу суми коштів, що підтверджується платіжною інструкцією.

У подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 6434464 від 19.11.2025 становить 18 603,00 грн, з яких 9000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 7353,00 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн - заборгованість за комісією, 2250,00 грн -заборгованість за пенею/неустойкою, 0,00 грн. - заборгованість за процентами нарахованними за понадстракове коистування.

Разом із позовом представником позивача просить суд витребувати у АТ КБ «Приватбанк», наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:

інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 19.11.2025 року до 22.11.2025 року.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 31.07.2026 року позов залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання ухвали суду від 31.07.2026 року представником позивача вказані недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 14.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 11.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання.

Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про витребування доказів - задовольнити частково.

Витребувати у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 19.11.2025 року до 22.11.2025 року, щодо здійсненої прибуткової операції - надходження коштів у сумі 9000,00 грн. (у разі проведення у вказаний період часу інших операцій, крім як на суми 9000,00 грн. - їх відображення у виписці не здійснювати для дотримання приписів законодавства щодо забезпечення охорони інформації, яка містить банківську таємницю).

31 серпня 2026 року на адресу суду надійшла іформація АТ КБ «Приватбанк».

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача в судове засідання не з`явився, направав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України у судове засідання не з`явився в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 10.11.2026 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що, 19.11.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір Кредитної лінії (Надійний) № 6434464, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9000,00 грн. строком на 360 днів (з 19.11.2025 по 13.11.2026 р.). Комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1552.50 грн.). Тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Розмір Першого обов`язкового платежу 4117.50 грн. Період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить. Дата сплати Першого обов`язкового платежу 18.12.2025. Денна процентна ставка/день 0.998%. Сторони домовились, що Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримує від Кредитодавця індивідуальну знижку (промокод) на Процентну ставку, визначену у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, при виконанні Позичальником наступних умов: Позичальник у строк до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеного п.п. 2.2.5 п. 2.2. Договору , але не раніше, ніж за чотири і менше календарних днів до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеного п.п. 2.2.5 п. 2.2. Договору, сплатить Комісію за надання Кредиту та Проценти за користування Кредитом у сумі, не менше ніж 4117.50 грн. У такому випадку Позичальнику надається можливість сплачувати Проценти з урахуванням процентної ставки, яка є нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, та становить 0.95% на день протягом перших 30 календарних днів з дати надання Кредиту (знижена процентна ставка). У разі, якщо Позичальник не сплатить/сплатить за п`ять і більше календарних днів до закінчення Першого обов`язкового платежу//сплатить не в повному обсязі суму, вказану в цьому підпункті Договору вважається, що Позичальник відмовився від пропозиції сплати Процентів за користування кредитом за процентною ставкою, нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору , а нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється за процентною ставкою, визначеною у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. Позичальник повністю розуміє та погоджується з тим, що у разі невикористання Позичальником права на отримання індивідуальної знижки (промокоду)/невиконання умов для отримання знижки, застосуванню підлягає процентна ставка без знижки, як вона визначена в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. При цьому застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, не є зміною процентної ставки, порядку її розрахунків та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. Якщо вказаний у цьому підпункті Договору розмір процентної ставки дорівнює 0,95 %, зазначене означає, що можливість сплати Процентів за користуванням Кредитом за зниженою процентною ставкою Договором не передбачено. 2.3. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194.73%. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, а також на припущенні, що Позичальник не буде здійснювати дострокового виконання умов Договору, не буде збільшувати суму Кредиту та не буде допускати порушення умов Договору.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 782612. Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Як вбачається з платіжної інструкції №1a299379-fcbc-474c-9960-146cfa117c82 від 19.11.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання умов кредитного договору перерахував позичальник грошові кошти в загальному розмірі 9000,00 грн .

З огляду на виписку по особовому рахунку, надану на підставі ухвали суду від 11.08.2026 АТ «Приватбанк», встановлено, що зарахування переказу на картку № НОМЕР_3 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 9000,00 грн. 19.11.2025, тобто позивач надав у користування відповідача кредитні кошти.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги, зокрема, за договором № 6434464.

Відповідно до Реєстру прав вимог №7 від 30.05.2026 до Договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 р. до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 6434464 від 19.11.2025 в сумі 18 603,00 грн. з яких 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7353,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 2250,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 6434464 від 19.11.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційне - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Подібна правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 та ґрунтується на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором, ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Дотепер, як випливає з позову, заборгованість за кредитом не погашена.

Згідно умов договору, позичальник мав повернути кредит в сумі 9000,00 грн, відсотки за користування та комісію за надання кредиту в сумі 1552,50 грн.

Як вбачається з розрахунку первісного кредитора, відповідачем здійснені платежі в рахунок погащення заборгованості за договором кредиту в сумі 6795,00 грн.

Відповідно до розрахунку станом на 19.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором №6434464 від 19.11.2025 становить 18603,00 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 7353,00 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 2250,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою, 0,00 грн.- заборгованість за процентами нарахованими за понадстракове користування.

Між тим в Україні введено воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, дія якого триває і на даний час.

Таким чином, визначена сторонами у договорі як відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у визначені строки є по суті пенею, що фактично й сприймає відповідач, як споживач послуг.

Разом з тим, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи зазначені положення закону суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 2250,00 грн.

Крім того, з розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 23.12.2025 сплатив 6795,00 грн., з яких 2992,50 грн зараховані на погащення відсотків, 2250,00 грн. в рахунок сплати неустойки та 1552,50 грн. в якості комісії за надання кредиту.

Враховуючи, що нарахування неустойки суперечить законодавству, суд вважає сплачені відповідачем та зараховані кредитором 2250,00 грн. необхідним зарахувати в рахунок сплати заборгованості за основним боргом, таким чином, сума боргу на 23.12.2025 склала 6750,00 грн. (9000,00 - 2250,00).

Враховуючи, що право вимоги до позивача перейшло 20.05.2026, що підтверджується Реєстром прав вимог № 7 від 20.05.2026 первісний кредитор мав право нараховувати проценти по 19.03.2026 включно.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 12264,32 грн, яка складається з суми основного богу у розмірі 6750,00 грн, сума за відсотками у розмірі 5514,32 грн. (( 6750,00 х 0,95/100) 64,12 х 86).

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч.1 ст.133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст.137 ЦПК України (1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, або розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме не надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року №760/34441/19 та від 07.04.2021 року № 545/3748/17.

У позовній заяві ТОВ «Фінпром Маркет» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Фінпром Маркет» в суді представляла адвокат Ткаченко Юлія Олегівна на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера на надання правничої допомоги, договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги.

З витягу з акту №2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги з договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 вбачається, що адвокатом послуг надано стосовно боржника ОСОБА_1 на загальну суму 4500,00 грн..

Статтею 141 ч. 8 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також ТОВ «Фінпром Маркет» за подання позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов суд задовольняє частково, тобто на 65,93 %, судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» у сумі 1755,32 грн.

Витрати на правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог складають 2966,85 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4,10-13,76-81,89,144,258,259,263-265,268,273,274, 280-282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за кредитним договором № 6434464 від 19.11.2025 у розмірі 12 264 (дванадцять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 32 копійки, яка складається із 6750,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 5514,32 грн. - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 755 (одна тисяча сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 32 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 966 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят шість) гривень 85 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрацї: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 10.11.2026

Суддя С.О. Рубіжний