Рішення № 141409985 у справі № 641/1132/26 від 29.10.2026

Провадження № 2/641/1849/2026 Справа № 641/1132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю секретаря судових засідань - Макарової А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 22096126 від 13.06.2013 року, на підставі якого видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 5 000 грн., який пізніше було збільшено до 125000 грн. Проте, відповідач не виконує своє зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 10.01.2025 рік заборгованість за кредитом складає 249818,62 грн., з яких 121993,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 127825,28 грн. - заборгованість за відсотками.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, надав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву зазначив, що не погоджується із позовними вимогами, при цьому зазначив, що 13.06.2013 року підписав лише Заяву -анкету (опитувальника) № 22096126 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка містить анкетні дані клієнта та підпис, але не узгоджував відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Посилання Банку на Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» та Тарифи вважає не належними доказами узгодження відсоткової ставки, оскільки вона не містить його підпису, при цьому посилається на судову практику, тому вважав суму заявлену до стягнення відсотків за кредитним договором в розмірі 127 825,28 грн. Крім того, заперечував одностороннє збільшення кредитного ліміту за кредитним договором № 22096126 від 13.06.2013 року, вказавши, що початковий ліміт становив 5000,00 грн., проте, банк в односторонньому порядку збільшив його до 125000 грн., тому не може нести відповідальність за заборгованість, що виникла внаслідок використання незаконно встановленого кредитного ліміту. Крім того, просив застосувати строк позовної давності, оскільки, як вбачається з роздруківки розрахунку, прострочення заборгованості нараховувалась з 2015 року. Крім того, вказав, що стороною позивача не надано доказів про сплату судового збору за вказаною позовною заявою. Таким чином, вважав, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Так, судом встановлено та не оспорювалось стороною відповідача, що 13.06.2013 року відкрито поточний рахунок в гривні АТ «ПУМБ» ОСОБА_1 та 07.12.2016 року підписано анкету-заяву № 22096126 на отримання кредиту.

В анкеті заяві (опитувальнику) № 22096126, доданого стороною позивач до матеріалів справи від 07.12.2016 року та підписаною особистим підписом відповідача, який останній не оспорював у наданому до суду відзиві, відповідачем зазначено свої анкетні дані та зазначено про операції за рахунком із зазначенням їх вартості за квартал.

Крім того, в анкеті-заяві відповідач надав свою згоду на те, що кредитний ліміт та/або овердрафт , встановлюється за рішенням Банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку та підтвердив, що підписання цієї заяви свідчить про його пряму і безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту /овердрафту, встановленого банком.

АТ «ПУМБ», у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, направив письмову вимогу (повідомлення) щодо повернення суми заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 249 818,62 грн.

Відомостей щодо її виконання відповідачем - суду не надано.

Фактичне нарахування заборгованості за договором кредиту від 13.06.2013 року, згідно наданого суду розрахунку, відповідачу здійснено банком з врахуванням того, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 13.06.2013 року по 10.01.2025 рік, останній користувався грошовими коштами, періодично здійснював платежі в рахунок погашення використаного кредитного ліміту, останній платіж здійснено 15.01.2024 року на суму 132,09 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що станом на 10.01.2025 року за кредитним договором № 22096126 від 13.06.2013 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 249818,62 грн., з яких: 121993,34 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 127825,28 грн. - заборгованість за відсотками.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи що стороною позивача виконано зобов`язання щодо надання кредиту, що не оспорювалось й відповідачем, враховуючи відсутність доказів на підтвердження виконання зобов`язань перед банком, суд приходить до висновку про виникнення підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача.

При вирішення питання щодо застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного.

Так, за приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частинами 1, 5ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Таким чином, враховуючи, що порушення прав сторони позивача почалось після 15.01.2024 року, тобто після припинення виконання зобов`язань за кредитним договором, враховуючи загальний строк позовної давності, визначений положеннями ст. 257 ЦК України, який становить три роки, а також враховуючи, що позовну заяву позивачем подано до суду 11.02.2026 року, суд приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущено, а заперечення відповідача в цій частині задоволенню не підлягають.

Заперечення сторони відповідача щодо підвищення кредитного ліміту, судом оцінюються критично, оскільки підписанням заяви-анкети ОСОБА_1 підтвердив надання своєї згоди щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту /овердрафту, встановленого банком, користувався підвищеним банком кредитним лімітом, та разом з тим, не звертався до банку та не висловлював свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту.

Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредита в розмірі 121993,34 грн., як такої, що підтверджена наданими суду доказами та не спростована стороною відповідача в обгрунтування своїх заперечень.

Надаючи оцінку заперечення відповідача в частині визначення розміру заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Так, згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідач підписанням заяви-анкети 07.12.2016 року, підтвердив, що зі змістом додатків до договору та Тарифами банку, які є невід`ємною частиною Договору, ознайомлений та цілком згодний, всі умови Договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, з основними умовами надання кредиту його особливостями, перевагами та недоліками ознайомлений та згодний.

Однак, заява-анкета, підписана 07.12.2016, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.

Додана до матеріалів справим Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить ідентифікуючих даних щодо дати створення та її публікації.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі Публічна пропозиція), якими, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим ПАТ «ПУМБ» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Публічну пропозицію у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надана банком Публічна пропозиція не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надана позивачем Публічна пропозиція, з огляду на її мінливий характер, не може вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Публічна пропозиція, яка містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.12.2016 р, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 127825,28 грн., а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Разом з цим, судом критично оцінюються заперечення відповідача щодо несплати судового збору позивачем при зверненні до суду із позовною заявою, як такої, що спростована випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України в розмірі 2422,40 грн та 575,42 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в розмірі 1448,45 грн. з розрахунку: 121993,34 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/249818,62 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 48 % задоволених позовних вимог; 3017,62 грн (ставка судового збору) х 48 %/100% = 1448,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 206,247,258-259,268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість у розмірі 121993,34 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1448,45 грн., а всього суму в розмірі 123441 (сто двадцять три тисячі чотириста сорок одна) гривня 79 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: АТ "Перший Український Міжнародний Банк", адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Маньковська