Постанова № 141410656 у справі № 160/13921/25 від 11.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 160/13921/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №160/13921/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 № 046350018941 щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та в зарахуванні до страхового стажу періодів проходження військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 згідно військового квитка НОМЕР_1 та періоди підприємницької діяльності згідно довідки № 23255/06/04-36-24-15-19 від 06.04.2023 з 26.06.1994 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 31.08.2016;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати з 06.03.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до трудового (страхового) стажу періодів проходження військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 згідно військового квитка НОМЕР_2 та періоди підприємницької діяльності згідно довідки Nє23255/06/04-36-24-15-19 від 06.04.2023 з 26.06.1994 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 31.08.2016.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №160/13921/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 №046350018941 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 згідно з військовим квитком НОМЕР_2 та повторно розглянути його заяву від 06.03.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що період проходження позивачем військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 підтверджується наявними у справі документами, зокрема записами трудової книжки та військовим квитком, а тому наявність виправлення у військовому квитку сама по собі не є достатньою підставою для неврахування зазначеного періоду до страхового стажу.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних підстав для зобов`язання пенсійного органу зарахувати всі заявлені позивачем періоди підприємницької діяльності, оскільки наявними документами не підтверджено виконання передбачених законодавством умов зарахування неврахованих періодів до страхового стажу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо підтвердження періодів підприємницької діяльності.

Зокрема, апелянт зазначає, що періоди підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування до 01.01.2004 можуть підтверджуватися документами, у тому числі листом податкового органу про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування.

На переконання позивача, лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.04.2023 №23255/6/04-36-24-15-19 підтверджує здійснення ним підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку у відповідні періоди, а тому є підставою для зарахування цих періодів до страхового стажу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував положення статті 19 Конституції України, статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Скаржник зазначає, що у військовому квитку НОМЕР_2 від 21.11.1986 міститься виправлення дати звільнення зі строкової військової служби, у зв`язку з чим виникла необхідність підтвердження періоду служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 іншими документами.

На думку пенсійного органу, за таких обставин були відсутні правові підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 06.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності зазначена заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке прийняло рішення від 14.03.2025 №046350018941 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В оскаржуваному рішенні пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу позивача не враховано період проходження військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 через наявність виправлення у військовому квитку НОМЕР_2 , а також періоди підприємницької діяльності згідно з довідкою від 06.04.2023 у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, під час вирішення питання про зарахування до страхового стажу періодів, які мали місце до 01.01.2004, необхідно враховувати законодавство, чинне у відповідні періоди, та передбачені ним умови підтвердження стажу.

Згідно з статтею 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються військові квитки.

Відтак, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивачу не зараховано до страхового стажу період військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 у зв`язку з наявністю виправлення дати звільнення зі строкової військової служби у військовому квитку НОМЕР_2 від 21.11.1986.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що період проходження позивачем військової служби з 21.11.1986 по 20.12.1988 підтверджується записами трудової книжки, а також військовим квитком НОМЕР_2 .

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недоліки оформлення документів самі по собі не можуть бути підставою для неврахування періоду роботи чи служби, який підтверджується іншими належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що період військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988 підтверджується не лише військовим квитком, який містить виправлення, а й трудовою книжкою позивача.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неможливості зарахування зазначеного періоду через виправлення у військовому квитку колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні обставини були досліджені судом першої інстанції та підтверджені іншими документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби з 17.12.1988 по 20.12.1988.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно незарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження періоду провадження підприємницької діяльності, позивачем до матеріалів справи долучено: довідку про взяття на облік платника податків № 83 від 26.09.2000, свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи № 63 від 16.03.1998, повідомлення про взяття на облік платника єдиного податку від 07.08.2012 №486/02-26, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 16.03.1998, свідоцтво платника єдиного податку від 25.05.2012, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтво про сплату єдиного податку від 20.12.2010.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.04.2023 №23255/06/04-36-24-15-19 ОСОБА_1 має стан - припинено, але не знято з обліку з 31.08.2016.

В період підприємницької діяльності перебував на наступних системах оподаткування:

з 26.06.1994 по 30.06.2000 - на загальній системі оподаткування,

з 01.07.2000 по 30.06.2003 - на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку,

з 01.07.2003 по 31.12.2003 - на загальній системі оподаткування,

з 01.01.2004 по 30.06.2016 - на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку,

з 01.07.2016 по 31.08.2016 - на загальній системі оподаткування.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наведений лист податкового органу підтверджує застосовані позивачем системи оподаткування, проте не містить відомостей про сплату страхових внесків за періоди його перебування на загальній системі оподаткування.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5 відомості про нарахований дохід та сплачені внески за періоди з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2003 та з 01.07.2016 по 31.08.2016 відсутні.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що наведена норма визначає особливості зарахування страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, тоді як позивач звернувся за призначенням дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 цього Закону.

Отже, під час вирішення спірного питання необхідно також враховувати приписи статті 24 Закону №1058-IV та законодавство, що діяло в періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 3 підп. 2 п. 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,

- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

- з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК) - індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, яка містить дані про заробітну плату, страховий стаж та сплачені внески.

Верховний суд у постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 зазначив про те, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Колегія суддів також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.09.2026 у справі №420/12336/25, відповідно до якого документи про здійснення підприємницької діяльності та систему оподаткування необхідно оцінювати з урахуванням установлених законом умов зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

Оцінюючи лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.04.2023 №23255/6/04-36-24-15-19, колегія суддів зазначає, що він підтверджує перебування позивача на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку з 01.07.2000 по 30.06.2003, однак не містить конкретних відомостей про суми та періоди фактичної сплати відповідних платежів. За таких обставин зазначений лист у сукупності з іншими наявними доказами не дає достатніх підстав для безпосереднього зарахування періодів з 01.07.2000 по 31.12.2000 та з 01.01.2002 по 30.06.2003 до страхового стажу.

При цьому колегія суддів враховує, що періоди з 01.01.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2011 по 30.06.2016 уже зараховані позивачу до страхового стажу, а тому підстав для їх повторного зарахування немає.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність за наявними у справі доказами підстав для зобов`язання пенсійного органу додатково зарахувати заявлені позивачем періоди підприємницької діяльності до страхового стажу.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що під час повторного розгляду заяви позивача пенсійний орган не позбавлений можливості перевірити відомості, зазначені у листі податкового органу, та за необхідності витребувати додаткові документи.

Щодо позовної вимоги про призначення, нарахування та виплату пенсії, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належність обраного способу захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 06.03.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують його висновків, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №160/13921/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов