Постанова № 141410752 у справі № 183/11678/25 від 09.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 183/11678/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 в адміністративній справі №183/11678/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанов про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- про скасування: постанови інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції батальйону № 4 роти № 1 Біленького Валентина Петровича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕПР № 496793 від 28.10.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та закриття провадження у справі в порядку ч. 3 ст. 286 КАС України; постанови інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції батальйону № 4роти № 1 Біленького Валентина Петровича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6036767 від 28.10.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУПАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закриття провадження у справі в порядку ч. 3 ст.286 КАС України.

Вказані постанови ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, на думку позивача, ним не було допущено порушення Правил Дорожнього руху, про які зазначено в оскаржуваних постановах, а розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього здійснювався із порушеннями ст. 268, 251, 252, 279, 280 КУпАП. Позивач з об`єктивних причин не бачив вимоги поліцейського зупинитися. При цьому, поліцейським після зупинення позивача не було повідомлено про причину зупинення ним транспортного засобу, без доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху вимагав документи від нього як водія транспортного засобу. Позивач, важаючи на відсутність у його діях порушень вимог ПДР України, а відповідно відсутність у його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст. 126 КУпАП, просив спірні постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати, провадження у адміністративних справах закрити.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволено частково.

Скасовано постанову серії ЕПР1 № 496793 від 28.10.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області понесені судові витрати у зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. та витрати на професійну допомогу в сумі 2500 грн., а всього 3105 (три тисячі сто п`ять) гривень 60 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначеної постанови, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове постанову про задоволення позову в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача та наявним у справі доказам. Зокрема, вказує на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Окрім того, позивач зазначає, що фізично не міг бачити сигнальні вимоги інспектора поліції про зупинку через рух у потоці та дорожню обстановку під час випередження вантажного транспортного засобу. Апелянт наголошує, що за відсутності доведеного факту вчинення первинного правопорушення вимога поліцейського про пред`явлення реєстраційних чи інших документів є протиправною, а тому оскаржувана постанова в частині відмовлених позовних вимог прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти доводів апелянта та вважає їх необґрунтованими. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 2.1, 2.4 ПДР України та ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» обов`язок водія пред`явити на вимогу поліцейського реєстраційні документи є безумовним. Відповідач наголошує, що факт непред`явлення ОСОБА_1 реєстраційного документа на транспортний засіб підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду (зокрема, у справах № 760/20247/16-а та № 127/19283/17). Отже, відповідач вважає, що рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 183/11678/25 в частині відмови в задоволенні позову про скасування постанови серії ЕНА № 6036767 від 28.10.2025 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - винесене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними, необґрунтованими та не можуть ставити під сумнів законність рішення суду першої інстанції.

Департамент патрульної поліції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.10.2025 інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції батальйону № 4 роти № 1 Біленьким В.П. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6036767 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 та накладеного на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з помилковості доводів позивача про безпідставність його притягнення до адміністративної відповідальності через відсутність доказів наявності у відповідача підстав, визначених у ст.ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки транспортного засобу позивача та вимоги про пред`явлення документів для перевірки. При цьому, на думку суду, недоведеність суб`єктом владних повноважень належними доказами в суді наявності події адміністративного правопорушення не може бути безперечним доказом неправомірних його дій щодо зупинки транспортного засобу. Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови серії ЕНА № 6036767 від 28.10.2025 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 у цій частині.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку згідно з мотивами апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія суд звертає увагу на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, в тому числі, через безпідставність зупинки поліцейським його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність вимоги про пред`явлення документів, що посвідчують право керування транспортним засобом.

Так, п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» надають працівникам поліції, повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону.

Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред`явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.

При цьому, відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.

Відповідно до п. 2.4 (а)Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Відповідно до пп. «а`п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно з законодавством України, на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT T 480 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), на вимогу поліцейського не пред`явив для перевірки реєстраційний документ на вказаний транспортний засіб.

Колегія суддів зауважує, що з огляду на правову позицію позивача, викладену в позовній заяві, позивачем не заперечується факт ненадання на вимогу поліцейського реєстраційного документу на транспортний засіб, яким керував позивач ОСОБА_1 .

При цьому, доводи апелянта про те, що обов`язок пред`явити документи виникає лише у разі належного документування поліцейськими факту порушення ПДР України, є, на переконання суду апеляційної інстанції, помилковими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.

Як висловлено у сталій практиці Верховного Суду (зокрема, у постановах від 09.08.2019 у справі № 760/20247/16-а, від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17 та від 20.10.2020 у справі № 444/2115/17), невиконання вимоги працівника поліції, яка входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи з власної оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною. Недоведеність суб`єктом владних повноважень підстав для зупинки транспортного засобу не звільняє водія від виконання обов`язку пред`явити документи для перевірки на вимогу поліцейського.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, недоведеність суб`єктом владних повноважень належними доказами в суді наявності події адміністративного правопорушення не може бути безперечним доказом неправомірності його дій щодо зупинки транспортного засобу.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає доводи апелянта про безпідставність його притягнення до адміністративної відповідальності через відсутність доказів наявності у відповідача підстав, визначених у ст.ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки транспортного засобу позивача та вимоги про пред`явлення документів для перевірки помилковими.

За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП згідно з постановою серії ЕНА № 6036767 від 28.10.2025 року є обґрунтованим і належним чином мотивованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції при вирішенні спору правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам ст. 242 КАС України, тому відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому, підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 в адміністративній справі №183/11678/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов