Постанова № 141411207 у справі № 420/13209/26 від 11.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/13209/26

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 11.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Катаєвої Е.В.,

суддів - Джабурії О.В., Коваля М.П,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса за апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/13209/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07.05.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі - УСБУ), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність УСБУ щодо не нарахування та невиплати йому в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова КМУ №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок №44);

- зобов`язати УСБУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови КМУ №704 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44;

- визнати протиправною бездіяльність УСБУ щодо не підговки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

- зобов`язати УСБУ видати оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність УСБУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови КМУ №704 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

зобов`язано УСБУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови КМУ №704 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року представник УСБУ звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта не заперечував, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, проте вважав, що судом першої інстанції не взято до уваги, що зазначена постанова Верховного Суду не містить приписів до Кабінету Міністрів України щодо вжиття додаткових заходів спрямованих на подальше врегулювання питання стосовно встановлення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, а також перерахунку фактично виплачених сум грошового забезпечення. Лише постановою КМУ 12.05.2023 №481 внесені зміни до постанови КМУ №704 та введено нову розрахункову величину. З огляду на зазначене розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями з 01.03.2018 (часу набрання чинності Постанови-704) діючим військовослужбовцям розраховується з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а з 20.05.2023 виходячи з розміру 1762 грн. Отже, відсутні правові підстави для перерахунку позивачеві грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, про що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції та колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 , у спірний період проходив військову службу в Управління Служби безпеки України в Одеській області, що підтверджується матеріалами справи.

Витягом із наказу Управління Служби безпеки України в Одеській області (по особовому складу) №896-ОС/дск від 07.12.2023 ОСОБА_1 звільнено у відставку з виключенням з військового обліку, з 15 грудня 2023 року.

Згідно з вказаним наказом вирішено виплатити ОСОБА_1 :

одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби згідно з п. 1 глави 1 розділу V Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям. Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ № 515/ДСК-2018 р;

грошову компенсацію за 45 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та 45 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік;

компенсацію за невикористані 14 днів за 2017 рік, 14 днів за 2018 рік, 14 днів за 2019 рік, 14 днів за 2020 рік, 14 днів за 2021 рік, 14 днів за 2022 рік, за невикористані 14 днів за 2023 рік додаткової відпустки учасникам бойових дій, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно, починаючи з 29.01.2020, розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, звернувся до відповідача.

Згідно відповіді УСБУ в Одеській області оформлену листом від 10.03.2026 №65.1/65.23-2810, в якому повідомлено, що йому розрахований оклад з розрахункової величини 1762,00грн та відповідно здійснені всі виплати.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103. Судом першої інстанції також застосовані правові висновки викладені Верховним судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, та аналогічні висновки викладені постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

При цьому судом першої інстанції враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481викладений абзац перший п.4 постанови КМУ №704 в наступній редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним п. 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 № 704

Проте постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року по справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано та у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Враховуючи вказані обставини суд першої інстанції вважав постанову № 481 правомірною на дату розгляду справи, а застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 27 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-XII встановлено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про Службу безпеки України», форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (у редакції чинній до 24.02.2018 року) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановили прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023 роки.

Правові висновки Верховного Суду щодо застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб викладені у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21, та застосовані судом першої інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.01.2026 року (пункти 23,24) у справі №320/11627/24 Верховний Суд зауважив, що вимоги ст.242 КАС України є імперативними.

Згідно з імперативними вимогами ст.242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання (п. 23).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» постановлено: 2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Таким чином, з 20.05.2023 розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням є не прожитковий мінімум для працездатних осіб, а стала величина - 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним п. 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року по справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано та у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Постанова Верховного Суду від 16.07.2026 року по справі № 320/29450/24 містить два основних правових висновка:

- щодо повноважень КМУ по встановленню розрахункової величини грошового забезпечення військовослужбовців ( у постанові зазначено, що першочерговим і ключовим питанням, яке постало перед судом касаційної інстанцій, є те, чи наділений КМУ повноваженнями щодо встановлення розмірів грошового забезпечення (у тому числі, базової величини) для розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб);

- щодо правильного застосування нормативно-правових актів при внесення до них подальших змін.

Так, проаналізувавши норми Закону №2011-ХІІ, Верховний Суд зазначив, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме КМУ (у тому числі, встановлення базової величини). Водночас, сам порядок виплати грошового забезпечення здійснюється Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас визначення розміру такого грошового забезпечення цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ)». При цьому, пункти 1, 2 Постанови № 704 не визнавалися нечинними та не оскаржувалися в судовому порядку.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що зміст п.3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ (на який посилаються суди попередніх інстанцій у цій справі) не дозволяє виявити норму, на відповідність якій можна здійснити перевірку положень Постанови № 704 (зокрема, п. 4).

У жодних з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що, відповідно, не дозволяє суду констатувати, що вносячи зміни до Постанови № 704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної ст.117 Конституції України, та поза повноважень, установлених ст.20 Закону №794-VІІ.

Саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом №2011-ХІІ.

Також колегія суддів констатувала у постанові, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Як наслідок, Верховний Суд уважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону № 1774-VІІІ).

Таким чином, правовим висновком Верховного Суду є те, що встановлення розрахункової величини для визначення посадового окладу військовослужбовця є дискреційними повноваженням КМУ, а в будь-якому Законі вказана величина не визначена, відповідно прийнята КМУ норма - постанова КМУ №704, щодо розрахункової величини посадового окладу військовослужбовця не може не відповідати нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Верховний Суд в постанові зазначив, що ним не встановлено законних підстав, які б свідчили про протиправність дій КМУ під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом №2011-ХІІ. Указане, у свою чергу, виключає й необхідність зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії (скасувати чинний нормативно-правовий акт органу держаної влади).

Щодо іншого правового висновку - правильного застосування, у тому числі судами, нормативно-правових актів при внесення до них подальших змін, та оскарження до суду Верховний Суд в постанові від 16.07.2026 року зауважив, що у судів попередніх інстанцій фактично постало питання щодо правової природи норми, щодо застосування якої виник цей спір. Такою нормою є пункт 4 Постанови № 704, який був викладений у редакції Постанови № 481.

У подальшому Верховний суд зазначив, що ґрунтуючись на принципах теорії права, зокрема щодо дії нормативно-правових актів у часі, а також сталої судової практики, можна дійти висновку про нечинність цієї норми, оскільки як на момент подання цього позову, так і його розгляду судом першої інстанції, пункт 2 Постанови № 481 вичерпав свою дію з моменту набрання ним чинності.

Так, застосовуючи підходи Конституційного Суду України (Рішення від 26 червня 2008 року № 13-рп/2008), висновки Верховного Суду (зокрема, постанова від 22 лютого 2024 року № 800/120/14), а також положення КАС України, Суд констатує, що оскільки пункт 2 Постанови № 481 після набрання чинності цієї постанови, яка сформулювала по новому пункт 4 Постанови № 704 у конкретній частині, став нормою акту, до якого внесено цю зміну, вичерпав свою дію і на час розгляду справи не регулював спірні правовідносини, відповідно він не повинен був підлягати судовій оцінці за змістом, що, у свою чергу, свідчить про те, що судами попередніх інстанцій фактично було застосовано нечинну норму, яка такою вже була до розгляду даної справи.

Зокрема, у постанові ВПВС від 22.02.2024 року у справі №800/120/14 зазначено, що в ухвалі Конституційного Суду України від 05.02.2008 № 6-у/2008 про відмову у відкритті конституційного провадження, обґрунтовуючи своє рішення, Конституційний Суд України тоді зазначив, що положення закону про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності стають невід`ємною складовою Конституції України - окремими її положеннями, а сам закон вичерпує свою функцію (пункти 121,122).

Отже при внесенні змін до нормативно-правового акту вказані зміни стають положеннями вказаного нормативно-правового акту, а нормативний акт, якими ці зміни внесені, вичерпують свою дію.

Отже з 12.05.2023 року діє постанова №704, пунктом 4 якої становлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, та ця норма - п.4 постанови №704 новій редакції не визнавалась не чинною.

Тобто предметом судового розгляду була постанова в частині внесення змін в постанову КМУ №704. Проте така постанова вичерпала свою дію при внесенні змін в основну постанову №704. Верховним Судом при скасуванні вказаних рішення судів першої та апеляційної інстанції вказано, що судами попередніх інстанцій фактично було застосовано нечинну норму, яка такою вже була до розгляду даної справи.

Отже, п.4 постанови КМУ №704 у редакції постанови КМУ №481 не був скасований або визнаний нечинним у судовому порядку.

Таким чином, п.4 постанови №704 з 20.05.2023 року по теперішній час: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14).

У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25.01.2012 року №3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції, пункту 5 частини першої ст.4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої ст.9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі N 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі N 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Суд першої інстанції з урахуванням викладеного зобов`язав УСБУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік (у даному випадку на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Також, судом першої інстанції враховано, що на виконання вимог Постанови № 704 Службою безпеки України розроблено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10.04.2018 №515/ДСК та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за №512/31964 (далі - Інструкція № 515/ДСК), відповідно до п.2 2 розділу якої грошове забезпечення військовослужбовців СБУ складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із наданими відповідачем довідками, позивач протягом спірного періоду отримував надбавки за службу в умовах режимних обмежень, за особливості проходження служби та премію, які є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення та безпосередньо залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Порядок та підстави здійснення виплати допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям СБУ, як додаткових видів грошового забезпечення, регламентовано главами 14, 15 розділу III Інструкції № 515/ДСК.

Відповідно до пункту 1 глави 14 розділу III Інструкції № 515/ДСК, військовослужбовцям один раз на рік виплачується матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 глави 15 розділу III Інструкції № 515/ДСК встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям один раз на рік в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Оскільки щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення (допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) розраховуються у відсотковому співвідношенні від величини посадового окладу та окладу за військовим званням, то при перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, перерахунку підлягають і вказані похідні види грошового забезпечення, які виплачувалися позивачу у спірний період.

Судом першої інстанції обґрунтовано зобов`язано УСБУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на відповідний календарний рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані положення Порядку № 44, якій відповідно до його п.1 визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а також правові висновки Верховного Суду.

Зокрема, в пунктах 99-102 постанови Верховного Суду від 08.05.2025 року у справі №380/6610/24 вказано, що Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд також у постановах від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22 та від 30.04.2024 у справі №360/700/23.

Частиною 1 ст.308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/13209/26 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком підстав, передбачених ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Е.В. Катаєва

Судді О.В. Джабурія

М.П. Коваль