Постанова № 141412992 у справі № 560/7769/25 від 11.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7769/25

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

11 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 адміністративний позов задоволено.

- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

- зобов`язано відповідача здійснити з 07.11.2024 індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн), у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, та провести перерахунок та виплату пенсії з 07.11.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі №560/7769/25 у тридцятиденний строк після отримання цієї ухвали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення суду від 10.11.2025 у тридцятиденний строк після отримання ухвали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.03.2026 №2200-0902-7/20270 про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі №560/7769/25 відмовлено.

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про звільнення від накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відмовлено.

Накладено штраф на виконуючу обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 копійок.

Стягнуто половину суми штрафу, а саме 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Стягнуто іншу половину суми штрафу, а саме 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп до Державного бюджету України.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі №560/7769/25 - тридцять днів із моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвалюючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що з 01.03.2025 відповідач застосував коефіцієнт 1,115 не до вже проіндексованого показника 13433,84 грн, а до первісного показника 9118,81 грн, всупереч висновкам суду та положенням Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі - Порядок №124), а тому звіт не підтверджує виконання рішення суду. Клопотання про звільнення від накладення штрафу суд першої інстанції залишив без задоволення з цієї ж підстави.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою визнати звіт від 18.03.2026 №2200-0902-7/20270 таким, що підтверджує виконання рішення суду від 10.11.2025, а також розглянути справу в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Скаржник вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Він стверджує, що суд першої інстанції розглянув питання про накладення штрафу в порядку письмового провадження без повідомлення сторін та без ухвали про призначення такого розгляду, чим порушив частину четверту статті 382 КАС України і позбавив керівника відповідача права подати клопотання про звільнення від штрафу та додаткові докази.

На думку скаржника, суд не взяв до уваги, що рішення суду від 10.11.2025 не містить посилання на послідовне збільшення показника коефіцієнтами, а тому з 01.03.2025 коефіцієнт 1,115 застосовано правильно. Скаржник посилається також на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Скаржник зазначає, що 24.02.2026 позивачу перераховано 4807,49 грн, а 23.03.2026 - 1625,00 грн, що 18.03.2026 відповідач направив запит до Пенсійного фонду України №2200-0502-5/20291, відповіді на який станом на подання скарги не надійшло. Він посилається на частини п`яту та одинадцяту статті 382-3 КАС України та на роз`яснення Комітету Верховної Ради України з питань правової політики щодо Закону №4094-IX від 21.11.2024.

Апелянт вказує, що штраф за своїм характером наближається до кримінально-правової відповідальності, а тому потребує підвищеного стандарту доказування, що накладення штрафу не захищає право особи на виконання рішення.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував доводи та докази відповідача, чим порушив статті 90, 242 КАС України та пункт 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Клопотання скаржника про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції колегія суддів залишає без задоволення, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а скаржник виклав свою позицію та подав докази письмово відповідно до частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до наявних матеріалів справи, 18.03.2026 до суду надійшов звіт відповідача №2200-0902-7/20270 із додатками та клопотання про звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від накладення штрафу.

У звіті відповідач зазначав, що на виконання рішення суду здійснив поетапний перерахунок пенсії позивача з 07.11.2024 із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника 9118,81 грн. Внаслідок цього показник становить 13433,84 грн, а розмір пенсії - 6330,65 грн.

Водночас з 01.03.2025 відповідач застосував коефіцієнт 1,115 лише до первісного показника 9118,81 грн (10167,47 грн), у зв`язку з чим розмір пенсії з 01.03.2025 розрахував у сумі 4795,69 грн. Таку позицію відповідач обґрунтував тим, що рішення суду від 10.11.2025 не містить посилання на послідовне збільшення показника коефіцієнтами 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Відповідач також звертав увагу суду на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за яким у разі зменшення розміру пенсії внаслідок перерахунку вона виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідач повідомив, що за період з 07.11.2024 по 28.02.2025 нарахована доплата пенсії в сумі 6432,49 грн, з яких у лютому 2026 року позивачу перераховано 4807,49 грн. Залишок у сумі 1625,00 грн, за довідкою відповідача від 16.03.2026 №2950/05-16, підлягає виплаті в межах затверджених бюджетних призначень.

Невиплату решти коштів відповідач пов`язував із тим, що виплата нарахованих на виконання судових рішень сум пенсій здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, у межах бюджетних асигнувань. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127.

Відповідач послався на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Також відповідач повідомив, що 18.03.2026 направив до Пенсійного фонду України запит щодо виплати заборгованості позивачу згідно з рішенням суду, та вважав, що рішення суду виконано в межах наданих йому повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Довід скаржника про порушення порядку розгляду звіту колегія суддів відхиляє. Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Цією нормою не передбачено постановлення окремої ухвали про розгляд звіту в письмовому провадженні. Частина четверта статті 382 КАС України, на яку посилається скаржник, стосується лише того, що відсутність виконавчого провадження не перешкоджає розгляду заяви про зобов`язання подати звіт, і порядку розгляду звіту не регулює. Накладення штрафу є наслідком відмови у прийнятті звіту (частина третя статті 382-3 КАС України) і окремого розгляду з повідомленням сторін не потребує.

Твердження скаржника про те, що його позбавлено можливості подати клопотання про звільнення від штрафу та докази, спростовується матеріалами справи. Разом зі звітом відповідач подав клопотання про звільнення керівника від накладення штрафу та додатки, які розглянуто судом першої інстанції. Клопотання відповідача про розгляд питання в судовому засіданні суд першої інстанції не задовольнив, проте відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише якщо воно призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник не вказав, які докази або пояснення він не зміг би подати, а суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними та додатково поданими доказами (стаття 308 КАС України) і оцінив усі подані матеріали, тому можливі недоліки розгляду усунуто.

За пунктами 5-7 частини другої статті 382-2 КАС України, звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, серед іншого: відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу

Рішенням суду від 10.11.2025 визначено показник, до якого застосовуються коефіцієнти - 9118,81 грн та перелік коефіцієнтів - 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а також дати, з яких кожен із них застосовується.

Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку №124, кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Така ж позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025 у цій справі, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, застосування з 01.03.2025 коефіцієнта 1,115 до первісного показника 9118,81 грн, а не до показника 13433,84 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, не відповідає змісту рішення суду та не є його виконанням.

Довід відповідача про те, що рішення суду не містить посилання на послідовне збільшення показника, колегія суддів відхиляє. Порядок застосування коефіцієнтів визначений частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пунктом 5 Порядку №124, а рішення суду ухвалене саме на підставі цих норм.

Не впливає на висновок колегії суддів і посилання відповідача на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зменшення розміру пенсії з 01.03.2025 до 4795,69 грн виникло саме через неправильне застосування коефіцієнта 1,115, а не внаслідок виконання рішення суду. Про це свідчить і подальший звіт відповідача від 22.04.2026, в якому з 01.03.2025 коефіцієнт 1,115 застосовано до показника 13433,84 грн (14978,73 грн), а розмір пенсії становить 7056,64 грн.

Таким чином, звіт від 18.03.2026 не підтверджує виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії з 01.03.2025, а допущена відповідачем помилка не пов`язана з обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення (зокрема, з відсутністю бюджетних асигнувань).

Посилання скаржника на частину одинадцяту статті 382-3 КАС України не спростовує цього висновку. Ця норма дозволяє суду прийняти звіт, навіть якщо рішення виконано не в повному обсязі, однак за частиною другою цієї статті звіт може бути прийнято лише якщо наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання, і вжиті заходи є достатніми. У звіті від 18.03.2026 таких обставин щодо перерахунку пенсії з 01.03.2025 не наведено. Роз`яснення Комітету Верховної Ради України не є джерелом права та для суду не є обов`язковим, а за переказом скаржника стосується питання про штраф, а не підстав відмови у прийнятті звіту.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід відмовити у прийнятті звіту. Довід скаржника про невраховання судом його доводів і порушення статей 90, 242 КАС України та пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 у цій частині не підтверджується, оскільки ухвала містить мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Визначаючись щодо накладення штрафу на відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Частина п`ята статті 382-3 КАС України передбачає, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно зі ст.23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.

За своїм змістом накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду, за результатами розгляду звіту про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.

Разом з тим, виділення коштів із Державного бюджету для фінансування виплат за рішеннями суду не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.

Відповідно до наявних матеріалів справи, до подання звіту відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 07.11.2024 із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 та нарахував доплату пенсії за період з 07.11.2024 по 28.02.2025 в сумі 6432,49 грн. У лютому 2026 року (24.02.2026, за поясненнями скаржника) позивачу виплачено 4807,49 грн, а решту нарахованої доплати в сумі 1625,00 грн виплачено 23.03.2026. Таким чином, нарахована на той час доплата виплачена позивачу в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 18.03.2026 №2200-0502-5/20291 звернулося до Пенсійного фонду України щодо виплати заборгованості позивачу згідно з рішенням суду. Пенсійний фонд України листом від 01.04.2026 №2800-030101-9/22947 надав роз`яснення щодо порядку виплати нарахованих на виконання рішень суду коштів у межах затверджених бюджетних призначень. Повторний запит відповідач направив до Пенсійного фонду України 14.04.2026 №2200-0502-5/28123.

Посилання скаржника на критерії Енгеля та практику Європейського суду з прав людини колегія суддів не застосовує, оскільки підстави та порядок накладення, зменшення розміру штрафу і звільнення від нього повністю врегульовані статтею 382-3 КАС України, а національного законодавства для вирішення цього питання достатньо.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду колегія суддів не бере до уваги як підставу для висновку у цій справі, оскільки всі наведені рішення ухвалені до прийняття Закону №4094-IX від 21.11.2024, яким запроваджено статті 382-1 - 382-3 КАС України в чинній редакції, а тому не стосуються застосування цих норм. Довід про те, що штраф не захищає право особи на виконання рішення, не впливає на висновок, оскільки штраф передбачений законом як наслідок відмови у прийнятті звіту, а підстави для звільнення від нього оцінюються колегією за частиною п`ятою статті 382-3 КАС України.

Підставою для відмови у прийнятті звіту стала не відсутність бюджетних асигнувань, а помилкове застосування відповідачем коефіцієнта 1,115 до первісного показника, внаслідок чого пенсія з 01.03.2025 була розрахована у меншому розмірі. Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що така помилка була наслідком умисного невиконання рішення суду чи недобросовісності керівника відповідача. Відповідач не ігнорував рішення суду, а виконав його частково, відкрито виклав у звіті власний розрахунок та свою позицію щодо порядку застосування коефіцієнтів, що дозволило суду першої інстанції перевірити та спростувати її.

Крім того, після постановлення оскаржуваної ухвали відповідач усунув допущену помилку: здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2025 з урахуванням усіх коефіцієнтів, нарахував доплату пенсії за період з 07.11.2024 по 30.04.2026 в сумі 38515,94 грн та продовжив виплати позивачу (у квітні 2026 року перераховано, зокрема, 5645,00 грн минулої та 4667,10 грн поточної заборгованості). Ухвалою від 23.04.2026 суд першої інстанції прийняв звіт відповідача про виконання рішення суду.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від штрафу лише з тієї підстави, що звіт не підтверджує виконання рішення суду, і не надав оцінки доказам вжиття керівником відповідача заходів, спрямованих на виконання рішення, на які посилався відповідач.

За обставин цієї справи колегія суддів не встановила доказів того, що затримка у виконанні судового рішення була наслідком недобросовісної поведінки або умисного невиконання рішення суду керівником відповідача. Навпаки, матеріали справи свідчать про вжиття ним заходів, спрямованих на виконання рішення, у межах наданих повноважень та з урахуванням бюджетних обмежень.

Неправильне тлумачення відповідачем змісту рішення суду, яке було усунуто ним після постановлення ухвали, саме по собі не є достатньою підставою для збереження штрафу без встановлення вини керівника суб`єкта владних повноважень та оцінки вжитих ним заходів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті звіту, проте неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у звільненні від сплати штрафу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року скасувати в частині накладення на виконуючу обов`язків начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_2 штрафу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн.

У цій частині ухвалити нове рішення, яким звільнити виконуючу обов`язків начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Квятківську Марію Францівну від сплати зазначеного штрафу.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.