Рішення № 141413076 у справі № 338/1675/26 від 10.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

Справа №338/1675/26

Провадження №2/338/1399/26

10 листопада 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Рибки Л.Я.

секретар судового засідання Мороз Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

16 вересня 2026 року представник позивача ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" Усенко М.І. через систему "Електронний суд" подав до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №1675369 від 12 березня 2021 року на загальну суму 19 680 грн, судові витрати та витрати на правову допомогу.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

12 березня 2021 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено договір №1675369, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у гривні в сумі 6 000 грн.

20 серпня 2021 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" укладено договір факторингу №ККЛУ-20082021, відповідно до якого ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №1675369 від 12 березня 2021 року, який укладений між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 .

Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує, станом на день подання позову заборгованість за договором №1675369 від 12 березня 2021 року становить 19 680 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн та заборгованості за процентами в сумі 13 680 грн.

Просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1675369 від 12 березня 2021 року на загальну суму 19 680 грн, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад позиції учасників справи, відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 17 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання представника позивача задоволено та витребувано інформацію в АТ КБ "ПриватБанк".

30 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" Усенка М.І. надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

13 жовтня 2026 року через канцелярію суду надійшло повідомлення на виконання ухвали суду від АТ КБ "ПриватБанк" із додатками.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення інформації про розгляд справи на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтернет на веб-сайті судової влади.

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформувала, своїм правом на подання відзиву не скористалася, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від неї не надходило.

10 листопада 2026 року постановлено ухвалу суду про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин, застосовані норми права.

Судом встановлено, що 12 березня 2021 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1675369 в електронній формі, за умовами якого ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" зобов`язалося надати відповідачці грошові кошти (кредит) у сумі 6 000 грн, строком на 30 днів.

Відповідно до п. 1.4. договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день, знижена процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується, якщо клієнт у межах строку, визначеного в п. 1.3. договору, або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою клієнта відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою - 693,50% річних, за зниженою ставкою - 693,50% річних (п. 1.5. договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою - 9 420 гривень, за зниженою ставкою - 9 420 гривень (п. 1.6 договору).

Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Згідно з п. 4.1. договору пролонгація строку кредиту здійснюється за ініціативою споживача.

Клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його автопролонгацію - продовження дії договору та строку користування кредитом із закінченням строку кредиту або продовженого строку кредиту (п. 4.2.2. договору) ще на 15 календарних днів.

Відповідно до п. 6.1.1. договору товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором.

Згідно з п. 6.4.1. договору клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 900 грн, на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 1,1% від суми кредиту, що становить 66 грн, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожен факт такого порушення, тобто за кожен день невиконання та/або неналежного виконання (п. 7.4. договору).

Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т567 12 березня 2021 року о 18:04:54 (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Крім того, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т567 ОСОБА_1 підписала Графік платежів (додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1675369 від 12 березня 2021 року), в якому зазначено: кількість платежів - один, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 11 квітня 2021 року, сума кредиту 6 000 грн, сума нарахованих процентів 3 420 грн, разом до оплати 9 420 грн (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Також відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, де погоджені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме сума кредиту - 6 000 грн, строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, загальні витрати за кредитом складають 3 420 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 9 420 грн, вказано порядок платежів, паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором IT567 12 березня 2021 року о 18:03:26 (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Позичальниця ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію шляхом використання одноразового ідентифікатора Т567 та ідентифікована ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

На виконання умов кредитного договору ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" на вказану відповідачкою у договорі банківську картку № НОМЕР_1 перерахувало 12 березня 2021 року о 18 год. 05 хв. грошові кошти у сумі 6 000 грн, що підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-1105 від 11 травня 2026 року та інформацією АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-260929/48052-БТ від 01 жовтня 2026 року про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , 12 березня 2021 року на картку зарахувано платіж в розмірі 6 000 грн (а.с. 88-89).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1675369 від 12 березня 2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 19 серпня 2021 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором становить 19 680 грн (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3"). Розрахунок проведений за період з 12 березня 2021 року по 10 липня 2021 року.

20 серпня 2021 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу №ККЛУ-20082021, згідно з яким ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №1675369 від 12 березня 2021 року. Відповідно до п. 6.2.3 цього договору права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п. 7.2. договору (оплати) (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-20082021 від 20 серпня 2021 року за кредитним договором №1675369 від 12 березня 2021 року до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на суму 19 680 грн; у витягу як дату закінчення договору зазначено 11 квітня 2021 року, кількість днів прострочення - 131 (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Згідно з актом приймання-передачі Реєстру боржників від 20 серпня 2021 року ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" прийняло реєстр боржників (кількість боржників - 9 007, загальна сума заборгованості - 86 101 268 грн 81 коп.) (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Із копії платіжної інструкції №38081, складеної 20 серпня 2021 року, вбачається, що платник ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" перерахував отримувачу ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" 2 065 307 грн 96 коп. з призначенням платежу "Плата за переуступку права вимоги зг. дог.№ККЛУ-20082021 від 20/08/2021р. Без ПДВ." (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Також позивачем на адресу відповідачки ( АДРЕСА_1 ) направлялася досудова вимога №21060992 від 10 вересня 2026 року щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, в якій зазначено, що заборгованість за кредитним договором становить 19 680 грн (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Згідно з ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір №1675369 від 12 березня 2021 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3"). Факт укладення договору відповідачка не заперечила.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачкою не надано.

За умовами кредитного договору №1675369 від 12 березня 2021 року відповідачка ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 6 000 грн, які не повернула.

Кредитний договір та графік платежів підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т567, паспорт споживчого кредиту ідентифікатором IT567, 12 березня 2021 року.

Отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується повідомленням від ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про те, що відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: "12 березня 2021 року о 18:05:58 на суму 6 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 82928812, призначення платежу: Зарахування 6 000 грн на карту НОМЕР_3 " та інформацією АТ КБ "ПриватБанк" про те, що 12 березня 2021 року на рахунок № НОМЕР_2 здійснено зарахування переказу коштів на суму 6 000 грн.

Суд дійшов висновку, що первинний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти у визначеному договором розмірі та порядку. Натомість відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів, а також не містять доказів, які б спростовували факт укладення договору чи наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Відповідно до розрахунку, який проведений первісним кредитором ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором становить 19 680 грн, за тілом кредиту - 6 000 грн, за процентами - 13 680 грн.

Розрахунок проведений за період з 12 березня 2021 року по 10 липня 2021 року.

Таким чином, слід стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн.

Щодо розміру нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами.

Проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто припинення нарахування передбачених договором процентів можливе у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після спливу строку кредитування нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які слід розглядати саме як міру відповідальності; сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитися про застосування до їх відносин норми, яка не відповідає правовій природі цих відносин; водночас сторони можуть погодити, що в разі прострочення позичальник сплачує проценти саме як міру відповідальності, і такий розмір процентів за своєю суттю є процентами річних у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, який може бути зменшений судом. Для з`ясування того, чи мали сторони на увазі встановлення процентів як міри відповідальності, враховуються формулювання умов договору та їх місце у структурі договору, а в разі сумніву застосовується принцип contra proferentem.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала, що суд без окремої вимоги споживача може тлумачити нечіткі або двозначні умови договору про споживчий кредит на користь споживача, однак не може за власною ініціативою визнати умову договору недійсною або змінити договір.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 підписала умови договору, зокрема щодо строку кредитування, як зазначено в п. 1.3. договору, 30 днів з 12 березня 2021 року.

У Графіку платежів до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1675369 від 12 березня 2021 року зазначена дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 11 квітня 2021 року. Отже, з урахуванням п. 1.3. договору проценти в межах строку кредиту нараховуються з 12 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року включно.

Згідно з пп. 1.3., 1.4., 1.6. договору №1675369 від 12 березня 2021 року та Графіком платежів сторони погодили, що за умови повного погашення кредиту в межах строку до оплати підлягає 9 420 грн, з яких 6 000 грн - сума кредиту та 3 420 грн - проценти, нараховані за 30 днів (6 000 грн х 1,90 % ? 30 днів).

Підпунктом 4.1.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1675369 від 12 березня 2021 року визначено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Відповідно до пп. 4.1.2., 4.1.3. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки "ПРОДЛИТЬ КРЕДИТ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ" в особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій), відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Згідно з пп. 4.1.3 договору товариство має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти та одноразового ідентифікатора у вигляді коду для підписання клієнтом додаткового договору.

Відповідно до пп. 4.1.5., 4.1.6. договору новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пп. 4.1.2-4.1.3 договору, та встановлюється (зазначається) в додатковому договорі; протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, погодженою сторонами в додатковому договорі, яка не може бути більшою за розмір стандартної процентної ставки.

Доказів того, що відповідачка ініціювала продовження строку користування кредитом у порядку пп. 4.1.2. договору, а товариство акцептувало таку пропозицію (оферту) і між сторонами укладено додатковий договір, матеріали справи не містять. Згідно з розрахунком заборгованості відповідачка жодних платежів на виконання договору не здійснювала. Отже, продовження строку кредиту за ініціативою клієнта (пролонгація) не відбулося.

Саме по собі зазначення у договорі про можливість пролонгації строку кредиту не вказує на продовження сторонами строку користування кредитом, оскільки такий строк визначений п. 1.3. договору і становить 30 днів. З урахуванням визначеного строку сторонами погоджено Графік платежів із датою повернення кредиту 11 квітня 2021 року.

Також ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" не надало доказів відображення зміни умов договору щодо строку кредитування та нової дати повернення кредиту в особистому кабінеті споживача, як це передбачено договором, зокрема пп. 4.2.4., 5.1. договору.

Нарахування первісним кредитором процентів за стандартною ставкою після 11 квітня 2021 року, відображене в розрахунку заборгованості, є даними обліку кредитора, сформованими ним в односторонньому порядку, і саме по собі не підтверджує досягнення сторонами домовленості про продовження строку кредиту.

Оскільки в межах строку кредиту та протягом трьох календарних днів після його закінчення відповідачка повного погашення кредитної заборгованості не здійснила, умови для застосування зниженої процентної ставки (пп. 1.4.2. договору) не настали, і в межах строку кредиту відповідно до пп. 1.4.1., 1.4.2. (у межах строку кредиту, якщо клієнт не виконав умов для отримання індивідуальної знижки) та п. 3.3. договору підлягала застосуванню стандартна процентна ставка 1,90% в день.

Таким чином, ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" мало право на нарахування відповідачці процентів за користування кредитом виключно в межах строку кредитування, визначеного п. 1.3 договору, з урахуванням умов, передбачених пп. 1.4.1., 1.4.2. та п. 3.2. договору, за період з 12 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року включно (30 днів) у сумі 3 420 грн (6 000 грн х 1,90% х 30 днів).

Щодо процентів, нарахованих після спливу строку кредиту.

Заявляючи до стягнення проценти в сумі 13 680 грн, нараховані за 120 днів (з 12 березня 2021 року по 10 липня 2021 року), позивач фактично виходить з того, що строк кредитування продовжувався в порядку автопролонгації, передбаченої п. 4.2. договору.

Згідно з пп. 4.2.1. договору сторони домовилися, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до пп. 4.1.1-4.1.6 договору, застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Відповідно до пп. 4.2.2 договору автопролонгація здійснюється щоразу на 15 календарних днів, а загальна кількість днів користування кредитом, включаючи строк, визначений п. 1.3 договору, не може перевищувати 120 календарних днів (пп. 4.2.5. договору). У період автопролонгації проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою "у відповідності до п.1.5.1. Договору" (пп. 4.2.3. договору). Не пізніше 4-го календарного дня після закінчення строку кредиту товариство надсилає клієнту електронний лист-повідомлення та/або СМС-повідомлення про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки (пп. 4.2.4 договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 213, ч. 1 ст. 637 ЦК України при тлумаченні умов договору беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Оцінюючи умови п. 4.2. договору в системному зв`язку з іншими його умовами, суд враховує таке.

Автопролонгація за пп. 4.2.1. договору настає не внаслідок волевиявлення сторін на продовження строку кредитування, а виключно через те, що на дату повернення кредиту в клієнта є заборгованість, тобто внаслідок невиконання ним обов`язку повернути кредит у строк. Водночас пп. 4.2.7. договору визначає, що в кожному випадку пролонгації/автопролонгації сума несплачених процентів, нарахованих у строк кредиту та в продовжений строк, є простроченою, п. 7.4. договору встановлює штраф за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту вже з 4-го дня такого невиконання, а п. 5.7. договору пов`язує з порушенням строків повернення кредиту настання умов дострокового виконання зобов`язань (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Отже, період, який договір називає автопролонгацією, за змістом інших умов того самого договору є періодом прострочення виконання грошового зобов`язання.

Графік платежів (додаток №1 до договору) визначає єдину дату повернення кредиту та сплати процентів, 11 квітня 2021 року, і суму до сплати 9 420 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом у паспорті споживчого кредиту також визначена в сумі 9 420 грн, а в рядку "процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту" зазначено "НІ". Інших графіків платежів, додаткових договорів чи погоджених сторонами дат повернення кредиту матеріали справи не містять.

Доказів виконання товариством обов`язку, передбаченого пп. 4.2.4. договору, надіслання відповідачці повідомлень про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки позивач не надав.

У витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-20082021 від 20 серпня 2021 року первісний кредитор зазначив датою закінчення договору 11 квітня 2021 року, а кількість днів прострочення 131, тобто станом на 20 серпня 2021 року обраховував прострочення з 11 квітня 2021 року. Такі відомості не узгоджуються з доводами про продовження строку кредитування до 10 липня 2021 року, оскільки в межах продовженого строку прострочення не виникало б.

Підпунктом 4.2.3. договору, що визначає процентну ставку на період автопролонгації, відсилає до п. 1.5.1. договору, яким установлено не процентну ставку, а орієнтовну реальну річну процентну ставку (693,50 % річних).

З урахуванням критеріїв, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (формулювання умов договору, їх місце у структурі договору, принцип contra proferentem), суд доходить висновку, що умови п. 4.2. договору, за якими строк кредитування "продовжується" саме внаслідок неповернення кредиту, а період такого "продовження" іншими умовами договору визнається періодом прострочення, є нечіткими та суперечливими щодо того, чи змінюють вони погоджений сторонами строк кредитування, визначений п. 1.3. договору та Графіком платежів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тлумачачи наведені умови на користь споживача, суд виходить з того, що строк кредитування за договором становив 30 днів і сплив 11 квітня 2021 року. Нарахування первісним кредитором після цієї дати процентів за стандартною ставкою як плати за користування кредитом не ґрунтується на погодженому сторонами строку кредитування, а відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування.

Отже, проценти, нараховані первісним кредитором після спливу строку кредиту, за період з 11 квітня 2021 року по 10 липня 2021 року у сумі 10 260 грн (13 680 грн - 3 420 грн) стягненню з відповідачки не підлягають. Відтак із заявлених позивачем 13 680 грн процентів обґрунтованими є проценти в сумі 3 420 грн, нараховані в межах строку кредиту, які підлягають стягненню з відповідачки.

Також суд доходить висновку, що позивач, який не є первісним кредитором, довів перехід до нього прав вимоги за кредитним договором №1675369 від 12 березня 2021 року: на підставі договору факторингу №ККЛУ-20082021 від 20 серпня 2021 року, акта приймання-передачі Реєстру боржників від 20 серпня 2021 року, витягу з Реєстру боржників та платіжної інструкції №38081 від 20 серпня 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Договір факторингу є чинним, його дійсність не оспорювалася.

При цьому доказів погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачка суду не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи те, що позивач частково довів обставини, на які він посилається у позові як на підставу своїх вимог, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №1675369 від 12 березня 2021 року на загальну суму 9 420 грн, з яких 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3 420 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат.

Крім того, у ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі

2 662 грн 40 коп.

Ціна позову позивачем визначена 19 680 грн.

Оскільки позов задоволено частково, на суму 9 420 грн, що становить 47,87 % заявлених вимог (9 420 х 100 / 19 680), з відповідачки на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір у розмірі 1 274 грн 49 коп. (2 662,40 х 47,87 / 100).

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження № 14-20цс22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 8 000 грн.

До позовної заяви позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт №3332 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 10 вересня 2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №3332, копію ордера (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").

Відповідно до п. 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року вартість послуг правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8 000 грн. Згідно з актом №3332 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 10 вересня 2026 року та детальним описом наданих послуг адвокат надав позивачу у цій справі послуги на суму 8 000 грн: усну консультацію щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та її подання до суду (загалом 6 год 30 хв). Повноваження адвоката Усенка М.І. підтверджено ордером серії ВС №1381377. Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

Разом з тим, позов задоволено частково на 47,87 % заявлених вимог. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 829 грн 60 коп. (8 000 х 47,87 / 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 126, 127, 141, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №1675369 від 12 березня 2021 року на загальну суму 9 420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) грн, з яких 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 420 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 49 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 829 (три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,

буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Суддя Л.Я. Рибка