Постанова № 141413680 у справі № 600/5008/23 від 11.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5008/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

11 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - Головне управління) щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці від 21 грудня 2022 року №ХЖ19828, виданій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Головне управління зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного в цій довідці.

30 жовтня 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення в частині виплати різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року.

Заявник просив стягнути з Головного управління на користь позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у розмірі 135468,00 грн. Заяву обґрунтовано тим, що відповідач пенсію перерахував і нарахував, проте до цього часу доплату не виплатив.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року, постановленою в порядку письмового провадження, заяву задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 01 вересня 2023 року шляхом стягнення з Головного управління на користь позивача нарахованої суми доплати пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 135468,00 грн.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою, Головне управління подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні заяви в повному обсязі. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував усіх обставин, які мають значення для справи.

На обґрунтування скарги апелянт посилається на таке.

Пенсія позивачу призначена за Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-XII, і її виплата забезпечується за рахунок Державного бюджету України. Рішення суду від 01 вересня 2023 року виконано, оскільки проведено перерахунок пенсії. Виплата нарахованих на виконання рішення суду сум здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, в межах бюджетних асигнувань, у порядку календарної черговості та пропорційно до виділених коштів. Залишок боргу за рішенням суду станом на 01 грудня 2025 року становить 135093,30 грн. Відсутність фінансування є поважною причиною невиконання рішення, що підтверджується постановами Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №420/70/19, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а.

На думку скаржника, зміна способу виконання не призведе до фактичного виконання рішення, оскільки така дія не може вплинути на фінансування. Суд, змінюючи спосіб виконання, не може змінювати зміст резолютивної частини рішення та обраний спосіб захисту, а позивач фактично просить змінити рішення по суті, замінивши зобов`язання на стягнення. Головне управління діє виключно в межах повноважень за статтею 19 Конституції України та Положенням про головні управління Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, а прийняття зобов`язань без бюджетних асигнувань порушує бюджетне законодавство. Листом від 21 жовтня 2025 року позивачу надано інформацію щодо виплати суми боргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 03 жовтня 2024 року, Головне управління зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення від 21 грудня 2022 року №ХЖ19828. Головне управління перерахунок пенсії здійснило.

Різниця між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії за рішенням суду за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2024 року становить 135468,00 грн, і розмір цієї суми не заперечується самим апелянтом.

Станом на день звернення позивача із заявою, нарахована на виконання рішення суду доплата пенсії фактично не виплачена

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах покладається на суб`єкта владних повноважень.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення ухвалюється судом іменем України і є обов`язковим до виконання.

Частина друга статті 14 та частина перша статті 370 КАС України передбачають, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 378 КАС України за заявою стягувача чи виконавця суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення. Частиною третьою цієї статті підставою для зміни способу або порядку виконання судового рішення визнано обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Законом України від 21 листопада 2024 року №4094-IX частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим. Відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви.

Рішення суду від 01 вересня 2023 року набрало законної сили 03 жовтня 2024 року і стосується перерахунку та виплати пенсії. Станом на день звернення із заявою 30 жовтня 2025 року, тобто більш ніж через дванадцять місяців після набрання рішенням законної сили, виплату доплати пенсії здійснено не було.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням це рішення в частині виплати виконано не було, а тому в цій справі наявна самостійна підстава для зміни способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення нарахованих виплат, передбачена абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

Крім того, невиплата нарахованої доплати протягом такого тривалого часу є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення в розумінні абзацу першого частини третьої цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22 за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишив без змін судові рішення про зміну способу виконання рішення про перерахунок і виплату пенсії шляхом стягнення нарахованої суми доплати.Орган Пенсійного фонду України посилався в тій справі на ті самі доводи, що й у цій справі, а саме на бюджетні обмеження та виплату коштів після виділення фінансування з Державного бюджету України, на неможливість заміни зобов`язання вчинити дії стягненням та на те, що така зміна фактично змінює рішення суду по суті. Верховний Суд виходив із того, що Законом №4094-IX запроваджено самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення, а саме невиконання рішення про пенсійні виплати протягом двох місяців. Суд зазначив, що зміна способу виконання не є переглядом суті рішення, а така зміна не створює нового грошового зобов`язання, якщо сума доплати чітко визначена та нарахована самим відповідачем. Довід про неможливість заміни зобов`язання вчинити дії стягненням Верховний Суд визнав застарілим, а висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилався пенсійний орган, нерелевантними, оскільки вони стосувалися редакції статті 378 КАС України, чинної до 19 грудня 2024 року.

Колегія суддів відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує ці висновки, які є релевантними для спірних правовідносин, оскільки у цій справі заборгованість також нарахована самим Головним управлінням.

Довід апелянта про те, що рішення суду виконано, оскільки перерахунок пенсії проведено, колегія суддів відхиляє. Рішенням суду від 01 вересня 2023 року Головне управління зобов`язано не лише здійснити перерахунок, а й виплатити перераховану пенсію. Перерахунок без виплати нарахованих сум не є повним виконанням такого рішення. Сам апелянт у скарзі визнає, що сума доплати 135093,30 грн залишається невиплаченою і буде виплачена в майбутньому за наявності фінансування.

Лист Головного управління від 21 жовтня 2025 року, на який воно посилається, лише інформує позивача про стан виплати боргу і не свідчить про його погашення. Таким чином, докази, подані відповідачем, підтверджують невиконання рішення суду в частині виплати, а не спростовують його.

Частина виплаченого боргу в сумі 374,70 грн, про яку повідомляє відповідач, не спростовує висновку про невиконання рішення в основній частині, а розмір фактично виплачених сум може бути врахований на стадії виконання ухвали.

Довід про те, що виплата здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 у межах бюджетних асигнувань, у порядку календарної черговості та пропорційно до виділених коштів, колегія суддів відхиляє.

Абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, який є нормою закону, пов`язує підставу для зміни способу виконання виключно з фактом невиконання судового рішення протягом двох місяців і не ставить її в залежність від причин невиконання чи порядку фінансування виплат за актом Кабінету Міністрів України.

Підзаконний акт не може обмежувати право стягувача на судовий контроль за виконанням судового рішення, встановлений законом. Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2026 року у справі №320/51895/25 дійшов висновку, що Уряд не може встановлювати черговість, частковість чи пропорційність виконання судових рішень, а такі питання може врегулювати лише закон. Колегія суддів враховує цей висновок.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 07 листопада 2019 року у справі №420/70/19 та від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 про те, що відсутність фінансування не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин, колегія суддів відхиляє.

За змістом скарги ці висновки стосуються оцінки поважності причин невиконання судового рішення, тоді як абзац другий частини третьої статті 378 КАС України встановлює самостійну підставу для зміни способу виконання, яка не залежить від причин невиконання.

Крім того, всі зазначені постанови ухвалено до набрання чинності Законом №4094-IX від 21 листопада 2024 року, яким цю підставу запроваджено, тому вони не відображають чинного правового регулювання. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22 залишив без змін зміну способу виконання шляхом стягнення нарахованої суми за аналогічних заперечень пенсійного органу щодо бюджетних обмежень.

Посилання апелянта на постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №560/1322/24, від 15 липня 2025 року у справі №560/11058/23, від 09 вересня 2025 року у справах №560/5695/21 та №560/21262/23 колегія суддів не бере до уваги.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не постанови судів апеляційної інстанції, які не мають обов`язкового характеру для колегії. Зазначені постанови ухвалено до постановлення Верховним Судом постанови від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, яка містить висновок щодо застосування абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України і який колегія суддів враховує.

Довід апелянта про те, що зміна способу виконання не призведе до фактичного виконання, оскільки така дія не може вплинути на фінансування виплат державою, колегія суддів відхиляє. Відсутність коштів у боржника є саме тією обставиною, що ускладнює виконання, і законодавець не передбачив її як підставу для відмови у зміні способу виконання. Навпаки, для невиконаних рішень щодо пенсійних виплат законодавець прямо допустив стягнення відповідних виплат з суб`єкта владних повноважень. Зміна способу виконання забезпечує позивачу можливість реалізувати своє право на отримання присудженої пенсії в порядку, передбаченому для виконання рішень про стягнення коштів, тоді як зобов`язання вчинити дії без визначення конкретної суми такої можливості позбавлене. Право позивача на отримання пенсійних виплат не може бути поставлене в залежність від наявності бюджетних асигнувань у боржника.

Довід про те, що суд при зміні способу виконання не може змінювати зміст резолютивної частини рішення та обраний спосіб захисту, а позивач фактично просить змінити рішення по суті, колегія суддів також відхиляє.

Зміна способу виконання судового рішення не є його переглядом і не змінює висновків суду щодо суті спору.

Рішення суду від 01 вересня 2023 року залишається незмінним в частині визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії. Суд першої інстанції змінив лише спосіб виконання зобов`язання щодо виплати суми доплати, яка вже нарахована самим Головним управлінням і розмір якої воно не заперечує. Стягнення такої суми не є новим зобов`язанням і не виходить за межі раніше встановленого судом обсягу прав позивача.

Таким чином посилання апелянта на статтю 245 КАС України та на постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справах №522/5664/17 і №336/4675/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №162/787/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №1304/5584/12 та від 13 лютого 2018 року у справі №279/7584/15-а, а також на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі №600/1681/24-а колегія суддів відхиляє.

Зазначені постанови ухвалено до запровадження абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України і вони не враховують можливості зміни способу виконання шляхом стягнення пенсійних виплат, передбаченої законом. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22 прямо визнав нерелевантними для спорів цієї категорії висновки, які стосувалися редакції статті 378 КАС України до 19 грудня 2024 року.

Довід апелянта про те, що Головне управління діє виключно в межах повноважень, визначених Положенням про головні управління Пенсійного фонду України, і не має інших фінансових можливостей, а прийняття зобов`язань без бюджетних асигнувань порушує бюджетне законодавство, колегія суддів відхиляє. Ухвала суду першої інстанції не вирішує питання джерел фінансування виплат і не зобов`язує Головне управління здійснювати видатки понад встановлені законом асигнування. Вона змінює спосіб виконання вже ухваленого та обов`язкового до виконання судового рішення щодо суми, нарахованої самим відповідачем.

Посилання на статтю 19 Конституції України не спростовує висновків суду, оскільки суд першої інстанції діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені статтею 378 КАС України, а відповідач зобов`язаний діяти відповідно до закону, зокрема виконувати рішення суду, що набрало законної сили.

Довід про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, а також про те, що відповідач надав суду першої інстанції всі необхідні докази правомірності своїх дій відповідно до статті 72 КАС України, колегія суддів відхиляє. Обставини, які мають значення для вирішення заяви, а саме набрання рішенням законної сили, його невиконання в частині виплати та розмір нарахованої, але не виплаченої суми, встановлені судом першої інстанції і підтверджуються, зокрема, поясненнями самого апелянта.

Інших обставин, які б впливали на вирішення заяви, апеляційна скарга не містить. Посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції може призвести до незаконних витрат державного бюджету, колегія суддів не приймає, оскільки виплата пенсії, присудженої судовим рішенням, що набрало законної сили, не може вважатися незаконною витратою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на результат розгляду. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування ухвали немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.