Справа № 353/949/26
Провадження № 2/353/835/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н.І.,
за участю: cекретаря судового засідання - Гаврилів Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив зняти арешт, який накладений відповідно до повідомлення, АА № 799527, 09.03.2005, Державна виконавча служба (реєстраційний номер обтяження: 1773246) з належного ОСОБА_3 (батькові) нерухомого майна. Свої вимоги обгрунтовує тим, що його батькові ОСОБА_3 на праві власності належало будинковолодіння по АДРЕСА_1 , право власності на яке батько набув за час перебування в шлюбі з мамою ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, спадкоємцем якого за законом являється він.
Він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , так як на час відкриття спадщини був зареєстрований та проживав разом з ним.
B серпні 2026 року він звернувся до приватного нотаріуса Івано - Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 , на підставі заведеної спадкової справи № 173/2025.
Однак нотаріус своєю постановою №405/02-31 від 17.08.2026 року, відмовила йому в оформленні спадщини за законом, з тих підстав, що відповідно до п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства остиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (надалі по тексту Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній ресстрації, проводиться нотаріусами після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна та п.4.17 глави 10 розділу II Порядку якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. Нотаріус встановила, що видати йому Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку будинковолодіння за вищевказаною адресою неможливо в зв`язку із тим, що на спадкодавця ОСОБА_3 накладений арешт нерухомого майна за номером 1773246, відповідно до повідомлення АА 799527 від 09.03.2005 року Державної виконавчої служби.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №488481330 від 03.08.2026 рок на нерухоме майно його покійного батька ОСОБА_3 накладено арешт. Підстава обтяження: повідомлення АА 799527 від 09.03.2005 року Державної виконавчої служби.
Як видно з наведеної Інформації з Державного реєстру арешт накладений більше як двадцять один рік тому. Разом з тим, йому невідомо про будь-які боргові зобов`язання батька, наявність судових рішень про стягнення з нього коштів чи виконавчих проваджень. Ніхто з кредиторів до нотаріуса не звертався.
На його звернения до Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, останній підтвердив наявність вищенаведеного арешту та неможливість зняття цього арешту у зв`язку з відсутністю у Відділі та в архіві Відділу Виконавчого провадження і рекомендував звернутись до суду.
Він не може оформити своє спадкове право після смерті батька ОСОБА_3 , так як нотаріус не може вчинити нотаріальні дії, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного ресстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №488481330 від 03.08.2026 року на нерухоме майно його покійного батька ОСОБА_3 накладено арешт.
Таким чином, арешт накладений на майно порушує його законне право на набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Таким чином, за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується його право на спадкування, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі використати своє законне право на оформлення свого спадкового права відносно належного нерухомого майна його покійного батька. Окрім того, у провадженні ДВС, жодних виконавчих документів відносно його покійного батька не має, тобто підстави для продовження обтяження на майно відсутні, а тому його право підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом зняття арешту з майна. Просив справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження, судові витрати по справі віднести на його рахунок.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами о 11 год. 00 хв. 10.11.2026 року. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання письмових пояснень щодо позову
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Згідно довідок про доставку електронного документу (а.с. 26, 27) відповідачі були своєчасно та належним чином повідомлені про розгляд справи.
04.09.2026 року від третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява (а.с. 20), в якій вона вказала, що позов підставний і такий, що підлягає до задоволення.
У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.07.2011 року Палагицькою сільською радою (а.с. 3), домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (батько позивача). Дані відомості ткож підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 488481330 від 03.08.2026 року (а.с. 4). Крім того, з даної інформації вбачається, що на нерухоме майно ОСОБА_3 (батько позивача) накладено арешт, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстрацій номер обтяження: 1773246; зареєстровано 17.03.2005 року о 13 год. 08 хв. 58 сек. реєстратором: Тлумацька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення, АА № 799527, 09.03.2005, Державна виконавча служба.
Відповідно до копії повторного свідоцтва про шлюб (а.с. 6) ОСОБА_3 (батько позивача) та ОСОБА_3 (третя особа, мати позивача) з 31.01.1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (батько позивача) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Івано - Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. №405/02-31 від 17.08.2026 року (а.с. 10), ОСОБА_1 (позивач) було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та ОСОБА_2 (третя особа, мати позивача) у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя після смерті ОСОБА_3 (батько позивача), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що на нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_3 накладено арешт за номером 1773246, підстава обтяження: повідомлення АА № 799527 від 09.03.2005 року Державної виконавчої служби.
Відповідно до листа-повідомлення Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 123125 від 17.07.2026 року (а.с. 8-9) згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на ОСОБА_3 (батько позивача) накладено арешт на нерухоме майно 17.03.2005 року Тлумацькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення державної виконавчої служби, АА №799527 від 09.03.2005 року. Реєстр ЄДР «ВП-Виконавець» почав діяти з 2006 року, а відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю виконавчих проваджень у реєстрах за 2005 рік, відділ не може зняти арешт, який був накладений Тлумацькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження повідомлення державної виконавчої служби, АА №799527 від 09.03.2005 року. Вказав, що у такому випадку арешт може бути знятий за рішенням суду.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, арешт та вилучення майна боржника визначено Роздідом VII Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ч. 1 ст. 48 вищевказаного закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
При цьому, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: (1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; (2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; (3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; (4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; (5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; (6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; (7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; (8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; (9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; (10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно роз`яснень, викладених в абзаці 3 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК попередньої редакції, ст. 12 ГПК попередньої редакції) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.
Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. У відповідності до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Крім цього, ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Тобто в розумінні цієї статті, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Як видно з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні в Івано-Франківському відділі Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 (батько позивача), жодної заборгованості останній немає, зі смертю цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилася, тобто підстав для продовження обтяження на майно ОСОБА_3 не має. Зазначені обставини порушують право позивача належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності як спадкоємцю нерухомим майном.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які сторона позивача посилалася як на підстави позовних вимог, позовні вимоги є підставними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі вищевикладеного, відповідно до Конституції України, ст.ст. 316, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст. 18, 48, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зняти арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 1773246; зареєстровано 17.03.2005 року о 13 год. 08 хв. 58 сек. реєстратором: Тлумацька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення, АА № 799527, 09.03.2005, Державна виконавча служба.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Н. І. ЛУЩАК