Рішення № 141413832 у справі № 383/1318/26 від 09.11.2026

Справа № 383/1318/26

Номер провадження 2/383/909/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ляховецької В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6262351, підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

За умовами кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 3800 грн., строком на 360 днів (з 21.12.2025 року по 15.12.2026 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, зі сплатою комісії за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 655,50 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 190,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Первісний кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 15340 грн. 60 коп., зокрема: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 3285 грн. 10 коп. - заборгованість за процентами; 655 грн. 50 коп. - заборгованість за комісією; 7600 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею/неустойкою.

В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі до відповідача за вказаними вище кредитними договорами.

Відповідно до реєстру прав вимог №7 від 20.05.2026 року - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором №6262351 від 21.12.2025 року в сумі 15340 грн. 60 коп., зокрема: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 3285 грн. 10 коп. - заборгованість за процентами; 655 грн. 50 коп. - заборгованість за комісією; 7600 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею/неустойкою.

У подальшому позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Посилаючись на те, що відповідач зобов`язання за кредитним договорам не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 7740 грн. 60 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп., та на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн. 00 коп.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.47-48).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині вимог позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.4 зворот).

Крім того, від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти доводів відповідача та зазначав про їх необґрунтованість і невідповідність матеріалам справи. Зокрема, представник позивача вказував, що доводи відповідача щодо неукладення договору позики № 6262351 є безпідставними, оскільки зазначений договір було укладено в електронній формі шляхом акцептування відповідачем оферти із застосуванням одноразового ідентифікатора 042574. На думку позивача, використання зазначеного ідентифікатора підтверджує ознайомлення відповідача з умовами договору, його повну та безумовну згоду з ними, а також волевиявлення на укладення договору. Також представник позивача заперечував проти тверджень відповідача щодо ненадання доказів перерахування кредитних коштів на його картковий рахунок, зазначаючи, що матеріали справи містять документи, які підтверджують факт перерахування коштів. При цьому наголошував, що відповідач, як власник рахунку, мав можливість надати виписку з нього на підтвердження своїх заперечень щодо ненадходження кредитних коштів, однак таких доказів суду не надав. Крім того, представник позивача вважав безпідставними доводи відповідача щодо ненаправлення вимоги про повернення кредиту, посилаючись на те, що така вимога була сформована та направлена відповідачу на адресу електронної пошти, зазначену ним під час укладення кредитного договору. На підтвердження зазначеного до матеріалів справи долучено відповідну вимогу та довідку про ідентифікацію, яка, за твердженням позивача, містить відомості про її направлення відповідачу. Щодо правомірності нарахування комісії за договором позики № 6262351 від 21 грудня 2025 року представник позивача зазначав, що відповідно до пункту 2.2.8 договору розмір комісії за надання кредиту становить 17,25 % від суми кредиту, що у грошовому виразі складає 655 грн 50 коп. При цьому пунктом 6.2 договору передбачено обов`язок позичальника сплатити зазначену комісію, яка нараховується в день надання кредиту. Відтак, на думку позивача, нарахування та стягнення відповідної комісії ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору. Стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначав, що їх розмір та факт понесення підтверджуються поданими до суду доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги, документами щодо обсягу та характеру наданих послуг, а також платіжними документами, які підтверджують оплату таких послуг. Окремо представник позивача звертав увагу на те, що відповідачем до відзиву не було долучено доказів на спростування позовних вимог, зокрема виписки з карткового рахунку, доказів неналежності йому платіжної картки, доказів неукладення договору або контррозрахунку заборгованості. У зв`язку із цим вважав, що заперечення відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та незгоді з наданими позивачем доказами, оцінка яких належить до компетенції суду відповідно до статті 89 ЦПК України. З огляду на викладене представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.74-75).

Відповідач в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність заявлених вимог. Зокрема, відповідач зазначав, що за умовами договору кредитної лінії № 6262351 від 21 грудня 2025 року строк кредитування становить 360 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 15 грудня 2026 року. У зв`язку із цим вважав передчасним стягнення всієї суми кредитної заборгованості, оскільки строк виконання зобов`язання ще не настав. Також звертав увагу на те, що на момент укладення договору факторингу первісний кредитор, на його думку, ще не набув права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту. Крім того, відповідач заперечував факт отримання кредитних коштів, зазначаючи, що надані позивачем документи підтверджують лише ініціювання платіжної операції, але не фактичне зарахування коштів на належний йому рахунок. У зв`язку із цим просив врахувати необхідність дослідження банківських документів, витребуваних ухвалою суду від 04 серпня 2026 року в АТ «Універсал Банк». Також відповідач зазначав про недоведеність належного направлення та отримання вимоги про дострокове повернення кредиту від 22 березня 2026 року, оскільки сама наявність електронного повідомлення з позначкою «Message is sent», на його думку, не підтверджує факту його доставки та отримання. Заперечував відповідач і проти визначеного позивачем розміру процентів у сумі 3285 грн 10 коп., вважаючи, що позивач не обґрунтував період їх нарахування та не надав належного деталізованого розрахунку. Щодо комісії в розмірі 655 грн. 50 коп. відповідач зазначав про необхідність перевірки її відповідності вимогам Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо погодження її умов та включення до загальної вартості кредиту. Крім того, відповідач вважав неустойку в розмірі 7600 грн. надмірною та неспівмірною з розміром основного боргу, оскільки вона вдвічі перевищує суму кредиту. Посилаючись на статтю 21 Закону України «Про споживче кредитування» та частину третю статті 551 ЦК України, просив врахувати законодавчі обмеження відповідальності споживача та зменшити розмір неустойки. З огляду на викладене відповідач просив суд врахувати наведені заперечення під час розгляду справи та відмовити в задоволенні позовних вимог у недоведеній частині (а.с.61-67).

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.12.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6262351 (далі - кредитний договір), підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора 042574 (а.с.13 зворот - а.с.20).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2.2 кредитного договору визначені параметри та умови кредиту: сума кредиту 3800 грн.; строк кредитування 360 днів; процентна ставка/день (фіксована) 0,95%; комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 655,50 грн.); неустойка - 190,00 грн. в день; дата надання кредиту 21.12.2025 року; дата повернення кредиту 15.12.2026 року.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування Кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з першого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання Кредиту у складі Першого обов`язкового платежу та Мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору.

Згідно п.6.2 кредитного договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. Договору.

Відповідно до п.10.1.1, 10.1.2 кредитного договору позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на веб- сайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі - Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

У пунктах 5.5, 5.6 кредитного договору зазначено, що він укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

Укладення кредитного договору між первісним кредитодавцем та позичальником підтверджується довідкою про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась: при укладенні договору №6262351, одноразовий ідентифікатор 042574, час відправки ідентифікатора позичальнику 21.12.2025 року 19:20:36, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21).

Також на підтвердження укладення кредитного договору надано: заявку-опитувальник клієнта на отримання фінансового кредиту та інформаційне повідомлення, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 042574 (а.с.22-22 зворот).

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало, а саме перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 кошти в сумі 3800 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою ТОВ «АТ ЮНЕКС БАНК» від 08.06.2026 року №21-10419 (а.с.24); листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 21.08.2026 року за №БТ/Е-36373 (а.с.83), а також рухом коштів по картці від 21.08.2026 року, згідно якої вбачається, що відповідачу 21.12.2025 року було перераховано кошти в сумі 3800,00 грн (а.с.85).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №6262351, згідно з яким заборгованість відповідача станом на 20.05.2026 року становить 15340 грн. 00 коп., яка складається з: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 655 грн. 50 коп. - заборгованість за комісією; 3285 грн. 10 коп. - заборгованість за відсотками; 76000 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею (а.с.9).

Згідно розрахунку заборгованості перед ТОВ «Фінпром Маркет» за кредитним договором №6262351, вбачається, що за період з 19.05.2026 року по 22.06.2026 року заборгованість відповідача становить 15340 грн. 00 коп., яка складається з: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 655 грн. 50 коп. - заборгованість за комісією; 3285 грн. 10 коп. - заборгованість за відсотками; 76000 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею (а.с.8).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» пред`явлено відповідачу вимогу від 22.03.2026 року про сплату заборгованості за кредитним договором №6262351 протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги (а.с.23).

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (далі - фактор) укладено договір факторингу №25/02/26 за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах прав вимог (а.с.25-28).

Відповідно до реєстру прав вимог №7 від 20.05.2026 року клієнт відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до відповідача за кредитним договором №6262351 від 21.12.2025 року в сумі 15340 грн. 00 коп., яка складається з: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 655 грн. 50 коп. - заборгованість за комісією; 3285 грн. 10 коп. - заборгованість за відсотками; 76000 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею (а.с.29-30).

На підтвердження оплати за договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року згідно з реєстром прав вимоги №7 від 20.05.2026 року, позивачем надано платіжну інструкцію від 26.05.2026 року №850021653.1 (а.с.31).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.

Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу позичальника на сайт кредитодавця, без отримання позичальником умов договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормою ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 року №911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що його заперечення щодо ненадання та неотримання кредитних коштів спростовуються матеріалами справи. Так, факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а також інформацією, наданою банком на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що первісний кредитор направив відповідачу вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, чим реалізував передбачене договором право вимагати дострокового виконання зобов`язань.

Також судом перевірено розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідно до якого проценти за користування кредитом нараховувалися згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закон України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч. 2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту в сумі 655 грн. 50 коп., оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Отже, встановивши укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, враховуючи неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості, враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів у кредит №6262351 від 21.12.2025 року у розмірі 7740 грн. 60 коп., що складає 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 3285 грн. 10 коп. - заборгованості за процентами; 655 грн. 50 коп. - заборгованості за комісією.

Щодо доводів відповідача про не надання належних доказів про відступлення права вимоги, суд зазначає, що вони є необґрунтованими, тому відхиляє їх, виходячи з наступних підстав.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07.01.2026 року у справі №727/2790/25 зроблено висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у станні 6 Закону №2664-ІІІ.

Крім того, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

За таких обставин, безпідставими є доводи сторони відповідача про те, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, адже між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено не договір про відступлення права вимоги, а договір факторингу, предметом якого може бути майбутнє право вимоги.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Позивач просив стягнути з відповідача 6500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем заявлено заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі до моменту надання позивачем документів, які підтверджують факт понесення таких витрат.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надані: договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 року, укладений між адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» та позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» (а.с.32 зворот -35); витяг з акту №2-ФП від 12.06.2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 року (а.с.35 зворот); акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.36-37); платіжну інструкцію №850022336.1 від 12.06.2026 року (а.с.37 зворот); ордер серії АХ №1363629 від 11.05.2026 року (а.с.38), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018 року (а.с.38 зворот).

З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, позивачем належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн. 00 коп. Водночас відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та витраченим часом.

З огляду на викладене, враховуючи підтвердженість факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відсутність належних доказів їх неспівмірності, а також керуючись принципами розумності та справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 6500 грн. 00 коп.

Також при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 54, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №6262351 від 21.12.2025 року у розмірі 7740 (сім тисяч сімсот сорок) 60 коп., яка складається з наступного: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 3285 грн. 10 коп. - заборгованість за процентами, 655 грн. 50 коп. - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, п.і. 08205, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 11.11.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко