Постанова № 141414800 у справі № 821/786/18 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 821/786/18

адміністративне провадження № К/9901/13398/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., Юрченко В.П., Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер»

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року (Суддя: Варняк С.О.),

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року (Судді: Турецька І.О., Стас Л.В., Шеметенко Л.П.),

у справі № 821/786/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер»

до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брівер» (далі - позивач, ТОВ «Брівер») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області) в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2018 року №[номер приховано] та № [номер приховано] про застосування штрафу за порушення термінів сплати самостійно визначених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство посилалось на неправомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки контролюючим органом не був направлений на адресу позивача акт камеральної перевірки, що позбавило останнього права на подання заперечень та додаткових документів, які мають враховуватися при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідних рішень. При цьому враховуючи додаткові пояснення до позовної заяви, товариство посилалось на неправомірність застосування штрафних санкцій, оскільки позивачем були своєчасно сплачені задекларовані грошові зобов`язання з податку на додану вартість за квітень, липень та вересень 2017 року, але ці кошти неправомірно зараховувались відповідачем у рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди, що в свою чергу доводить відсутність підстав для застосування штрафу на підставі вимог п. 126.1 статті 126 ПК України (т. 1 а.с. 3-5, 70-73, 106-107).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотивуючи висновок про відмову в задоволенні позову суди попередніх інстанцій керувались відсутністю процедурних порушень з боку контролюючого органу, оскільки складений акт камеральної перевірки №381/21-22-12-01/38207273 від 05.02.2018 року направлений ТОВ "Брівер" рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Херсон, вул. Декабристів, 49 офіс 7, та отриманий позивачем 08.02.2018 року (а.с. 57-58). При цьому за наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції хоча і залишив без змін рішення суду першої інстанції, проте вказав, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги письмові пояснення позивача від 04.07.2018 року, в яких останній змінив підстави позову у встановлений ч.1 ст. 47 КАС України процесуальним законодавством строк, що за висновком суду апеляційної не вплинуло на результат вирішення справи по суті, а отже не є підставою для скасування прийнятого судового рішення. Тому надаючи оцінку суті зафіксованих порушень в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції посилався на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки диспозиція частини першої статті 126 ПК України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину з якою законодавець пов`язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу. Водночас, визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 126 Податкового кодексу України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати, що доведено під час розгляду даної справи. Дійшовши вказаного висновку, суд апеляційної інстанції посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №823/457/18 (т. 1 а.с. 117-119, 167-172).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилався на неврахуванні судами попередніх інстанцій, що правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання і є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Таким чином, законодавець наділив правом контролюючий орган застосовувати штраф до платника податку, згідно з цією нормою, у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні із затримкою, проте не передбачив право контролюючого органу застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Крім цього, посилаючись на вимоги статті 78 КАС України скаржником наголошено на неврахуванні судами попередніх інстанцій, що у справах № 821/1431/17 та № 821/1555/27 Одеським апеляційним адміністративним судом скасовані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача також застосовані штрафні санкції з аналогічних підстав, але за минулі періоди (за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 19.05.2017 р., від 18.07.2017 р., від 19.06.2017 р.). При цьому позивач вказує, що ним наголошено в суді першої інстанції, що розрахунки, які надані відповідачем до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є некоректними, оскільки відповідачем не здійснений перерахунок штрафних санкцій, пені та своєчасності сплати податків з ПДВ за минулі періоди з врахуванням вищенаведених судових рішень.

Враховуючи викладене та одночасно зазначаючи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з вищенаведених позивачем підстав, скаржник просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову (т. 2 а.с. 1-5).

В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу відповідач просив суд відмовити в її задоволенні та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на сталі правові позиції Верховного Суду зі спірного питання, у відповідності до яких контролюючий орган наділений правом застосовувати штрафні санкції на підставі вимог ст. 126 ПК України у випадку перенаправлення коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше (постанови від 13.02.2018 року у справі № 808/2290/17, від 04.04.2018 року у справі № 815/5491/16, від 17.04.2018 року у справі 2а/0570/4025/12) (т. 2 а.с. 41-44).

Так, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги (які фактично зводяться до неправомірності висновків суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду) колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки ТОВ «Брівер» з питань своєчасності сплати податків до бюджету за серпень-грудень 2017 року, складено акт перевірки №381/21-22-12-01/38207273, з висновками про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України, а саме: 1) по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року від 18.08.2017 року №[номер приховано] строк сплати - 30.08.2017 року, фактично погашено - 26.10.2017 року, погашена сума податкового боргу - 513298 грн., кількість днів затримки - 57; 2) по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року від 18.08.2017 року №[номер приховано] строк сплати - 30.08.2017 року, фактично погашено - 24.11.2017 року, погашена сума податкового боргу - 293969,05 грн., кількість днів затримки - 86; 3) по податковому повідомленню-рішенню (форми Ш) №[номер приховано] від 11.07.2017 року, строк сплати - 09.10.2017 року, фактично погашено - 24.11.2017 року, погашена сума податкового боргу - 42159,2 грн., кількість днів затримки - 46; 4) по податковому повідомленню-рішенню (форми Ш) №[номер приховано] від 11.07.2017 року, строк сплати - 09.10.2017 року, фактично погашено - 24.11.2017 року, погашена сума податкового боргу - 6148,55 грн., кількість днів затримки - 46; 5) по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року від 19.05.2017 року №[номер приховано] строк сплати - 30.05.2017 року, фактично погашено - 29.08.2017 року, погашена сума податкового боргу - 10,95 грн., кількість днів затримки - 91; 6) по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року від 19.10.2017 року №[номер приховано] строк сплати - 30.10.2017 року, фактично погашено - 07.12.2017 року, погашена сума податкового боргу - 510,4 грн., кількість днів затримки - 38; 7) по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року від 19.10.2017 року №[номер приховано] строк сплати - 30.10.2017 року, фактично погашено - 24.11.2017 року, погашена сума податкового боргу - 342875,2 грн., кількість днів затримки - 25 (т. 1 а.с.57).

Згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №751[телефон приховано], акт камеральної перевірки отримано ТОВ "Брівер" 08.02.2018 року (т. 1 а.с. 57), що не поставлено під сумнів позивачем в доводах касаційної скарги.

21 лютого 2018 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №[номер приховано] та № [номер приховано], якими на підставі вимог п. 126.1 статті 126 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції за порушення термінів сплати сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 205 506, 75 грн (за квітень, липень, вересень 2017 р.) (т. 1 а.с. 54-55), незгода з прийняттям яких слугувала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись з даною касаційною скаргою позивач просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах, коли своєчасна сплата узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ спрямовуються контролюючим органом на погашення попереднього боргу за минулі періоди, що за його доводами не може слугувати підставою для застосування для нього штрафних санкцій на підставі вимог п. 126.1 статті 126 ПК України.

Однак колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абз. 1).

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках (абз. 2 п. 87.1 ст. 87 ПК України).

При цьому абз. 3 п.87.1 ст.87 ПК України визначено, що не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки. При цьому, санкція норми ст. 126 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 ст. 87 ПК України, стаття 126 не містить.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 815/5491/16, від 02.10.2018 року у справі №820/1824/17, від 27.12.2018 року у справі №820/6904/16, але не виключно.

Отже зважаючи на наявність у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань з ПДВ, податковим органом правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі ст. 126 ПК України з огляду на обов`язок контролюючого органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Така правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду в аналогічних правовідносинах (тільки за інші періоди) від 22.10.2018 у справі № 821/1431/17 та від 24.10.2024 року у справі № 821/1555/17, якими скасовані постанови суду апеляційної інстанції (та залишені в силі рішень суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову), висновки яких просив врахувати скаржник на підтвердження правомірності своєї правової позиції щодо відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій з наведених ним підстав.

Отже доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, які в свою чергу відповідають сталим правовим позиціям Верховного Суду у подібних правовідносинах, що свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі № 821/786/18, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

М.М. Яковенко