Постанова № 141414804 у справі № 200/9727/18 від 11.11.2026

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 200/9727/18-а

адміністративне провадження № К/9901/12021/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., Юрченко В.П., Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Украинский продукт»

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (Суддя: Череповський Є.В.),

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (Судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В., Шишов І.В.),

у справі № 200/9727/18-а

за адміністративним позовом Приватного підприємства «Украинский продукт»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України в особі Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 22.05.2018 року № 1398, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року Приватне підприємство «Украинский продукт» (далі - позивач, ТОВ Приватне підприємство «Украинский продукт») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 22.05.2018 року № 1398.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство посилалось на неправомірність прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, з огляду на неподання декларацій протягом 12 податкових місяців, оскільки позивач з квітня 2017 року подавав такі декларації не в електронному вигляді, а на паперових носіях, оскільки був позбавлений можливості подати декларації в електронному вигляді через припинення дії договору про визнання електронних документів, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову (т. 1 а.с. 3-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено (т. 1 а.с. 170-172, 215-217).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилався на неправомірність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, оскільки починаючи з березня 2017 року контролюючий орган обмежив позивачу технічну можливість подавати податкову звітність в електронному вигляді, враховуючи те, що посилений сертифікат відкритого ключа позивача був чинним, а договір про визнання електронних документів від 25.12.2015 року № 251220151 був дійсним. При цьому за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій не з`ясували, через які саме обставини позивачу була обмежена можливість подачі податкової звітності засобами електронного зв`язку, чи були перебої електронної системи подачі декларацій у зв`язку з місцезнаходженням позивача на непідконтрольній українській владі території. До того ж за доводами позивача, протягом спірного періоду ним подавались податкові декларації з ПДВ, які були прийняті відповідачем (в паперовому вигляді), в яких позивач відобразив показники здійснення ним господарської діяльності. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову (т. 2 а.с. 1-3).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Приватним підприємством «Украинский продукт» (ідентифікаційний код 30998591) та ДПІ у Ленінському р-ні м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області 25.12.2015 року укладений договір про визнання електронних документів № 251220151, строком дії - до закінчення дії посилених сертифікатів відкритих ключів (т. 1 а.с. 104-106).

В подальшому суди встановили, що як слідує з квитанції № 1 від 11.01.2016 року, позивачем направлено до податкового органу договір про визнання електронних документів, але договір не прийнято з посиланням на те, що «Діє договір про визнання електронних документів від 25.12.2015 № 251220151» (т. 1 а.с. 116).

Судами встановлено, що відповідачем не прийнято подану позивачем податкову декларацію з ПДВ за березень 2017 року із зазначенням причини відмови: «порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме: - ЄДРПОУ: « 30998591». Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів» (квитанція № 1 від 19.04.2017; т. 1 а.с. 116). У зв`язку з чим, податкові декларації з додатку на додану вартість за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року подані позивачем до податкового органу на паперових носіях, оскільки останній не мав змогу подати декларації в електронному вигляді (т. 1 а.с. 100-103).

22 травня 2018 року відповідачем прийнято рішення № 1398 про анулювання реєстрації платника ПДВ - ПП «Украинский продукт», яке мотивовано тим, що: 1) платник протягом 12 послідовних місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що підтверджено реєстром декларацій за 12 послідовних податкових місяців від 12.05.2018 року № 607/05-99-12-01-21; 2) платник податків не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.05.2017 до 30.04.2018 з показниками, які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій 0 гривень (т. 1 а.с. 46-47).

Дійшовши висновку про правомірність прийняття вищенаведеного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши вимоги підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України в сукупності з вимогами Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1130 від 14 листопада 2014 року дійшли висновку про те, що законодавством регламентовано обов`язок платника подавати податкову звітність з ПДВ виключно в електронній формі; тоді, як невиконання позивачем зазначеного зобов`язання впродовж 12-ти місяців за висновками судів свідчить про правомірність анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. До того ж, судами попередніх інстанцій із наявних в матеріалах справи податкових декларацій, поданих поштовим зв`язком встановлено декларування позивачем нульових показників постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що в сукупності підтверджує правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Так, статтею 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній, зокрема, у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно з пунктом 5.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14 листопада 2014 року (далі - Положення №1130), контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі № 160/30905/25 (адміністративне провадження № К/990/28670/26), але не виключно.

Повертаючись до спірних обставин даної справи колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій за результатами розгляду справи встановлено неподання платником ПДВ контролюючому органу податкових декларацій з податку на додану вартість в електронному вигляді з квітня 2017 року по квітень 2018 року протягом 12 послідовних податкових місяців (що, як зазначено в рішенні контролюючого органу підтверджено реєстром декларацій за 12 послідовних податкових місяців від 12.05.2018 року № 607/05-99-12-01-21) і у відповідності до вимог підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України є самостійною підставою для прийняття рішення від 22.05.2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

До того ж, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій із декларацій, поданих платником засобами поштового зв`язку встановили декларування позивачем нульових показників постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що додатково підтверджує правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідачем та не спростовано позивачем під час розгляду справи.

В доводах касаційної скарги скаржник фактично посилається на те, що сертифікат відкритого ключа позивача був чинним, як і був чинний договір про визнання електронних документів від 25.12.2015 року № 251220151, що за його доводами свідчить про відсутність підстав для неприйняття податкової декларації з ПДВ за березень 2017 року ДФС України і послідовно вказує про те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, через які саме обставини позивачу була обмежена можливість подачі податкової звітності засобами електронного зв`язку, чи були перебої електронної системи подачі декларацій у зв`язку з місцезнаходженням позивача на непідконтрольній українській владі території.

Однак колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з діями/або бездіяльністю ДФС України, яка не є відповідачем у справі і з окремим позовом до суду відносно неправомірності таких дій ДФС України з вищенаведених підстав позивач не звертався.

Отже загалом доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, а лише містять посилання на переоцінку та додаткову оцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і доводить відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Украинский продукт» залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 200/9727/18-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

М.М. Яковенко