Ухвала № 141414904 у справі № 560/8357/26 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа №560/8357/26

адміністративне провадження № К/990/48750/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 у справі №560/8357/26 за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування приписів та постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 03.03.2026 про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 03.03.2026 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України від 18.03.2026 № 8/2026/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 49920,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України від 18.03.2026 № 9/2026/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 166400,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026, позов задоволено.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026, вирішено питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу та стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2026 є невід`ємною складовою рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2026.

23.10.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Державної інспекції архітектури та містобудування України на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 у справі №560/8357/26.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування для реалізації права на касаційне оскарження, дослідила додані до неї матеріали і дійшла висновку про наступне.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності віднесено справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, згідно з частинами третьою, четвертою статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 -1 цього Кодексу.

У КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Таким чином, враховуючи положення частин третьої, четвертої пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб`єктного складу учасників справи, її складності та того, що предметом оскарження є постанови про накладення штрафу загальна сума яких не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Слід зазначити, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Разом з тим, відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 у справі №560/8357/26, вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення по суті спору.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 у справі №560/8357/26, відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України.

Відтак, ухвалене у цій справі судове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, касаційному оскарженню теж не підлягає.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 у справі №560/8357/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування приписів та постанов.

Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко,

Судді Верховного Суду