УХВАЛА
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 600/5876/25-а
адміністративне провадження № К/990/50942/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 у справі №600/5876/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
в с т а н о в и в:
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління ДПС у Чернівецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через підсистему «Електронний суд» 06.11.2026 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 у справі №600/5876/25-а.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пунктів 1, 2, 3 четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, судом касаційної інстанції встановлено, що на сторінках 2-3 касаційної скарги скаржник формально посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас подальший зміст касаційної скарги не містить належного правового обґрунтування жодної із зазначених підстав, а фактично зводиться до викладення обставин справи, опису встановлених контролюючим органом за результатами проведення перевірки порушень, цитування норм законодавства та висловлення незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених фактичних обставин.
Зазначене у сукупності свідчить, що про саме лише посилання на пункти 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України без їх належного правового обґрунтування не свідчить про наведення передбачених законом підстав касаційного оскарження.
Посилаючись на постанови Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) скаржник не зазначає у взаємозв`язку із посиланням на: 1) норми матеріального права (абзац, підпункт, пункт, частина, стаття), яку неправильно застосовано судами при постановленні рішень; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин що підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Фактично, у касаційній скарзі відповідач висловлює незгоду саме зі здійсненою судами оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Посилаючись на пункт 2 скаржник взагалі не зазначає від якого саме висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні слід відступити, не вказує конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити, не зазначає обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду та чому, на переконання скаржника, норми права застосовано неправильно. Також відповідач у поданій ним скарзі не вказує, який висновок він вважає правильним.
Суд касаційної інстанції також звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Разом з тим, доводи касаційної скарги не свідчать про належне обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Саме по собі посилання на те, що Верховний Суд нібито не сформулював відповідного правового висновку, без визначення конкретної норми права, щодо застосування якої такий висновок відсутній, та без обґрунтування необхідності його формування, не є достатнім для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України обґрунтування не узгоджується із визначеними ним підставами касаційного оскарження судових рішень визначених пунктами 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Поряд з цим Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що контролюючий орган фактично залишив на розсуд суду касаційної інстанції визначення процесуального результату розгляду касаційної скарги, що не може вважатися належним викладенням вимог особи, яка звернулася з касаційною скаргою, у розумінні статті 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 у справі №600/5876/25-а.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 у справі №600/5876/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер