Ухвала № 141415570 у справі № 240/28555/25 від 11.11.2026

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа №240/28555/25

адміністративне провадження №К/990/49005/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року

у справі №240/28555/25

за позовом Сотник Оксани Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Сотник Оксана Петрівна , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соломонюк Святослав Анатолійович, 20 жовтня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 1, 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), пунктів 2 та 11 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17.

На думку скаржника, суди необґрунтовано визнали невідповідність заяви встановленій формі достатньою підставою для відмови в задоволенні позову та не перевірили, чи виконав пенсійний орган обов`язок розглянути звернення за його змістом, витребувати необхідні документи або роз`яснити порядок усунення недоліків.

На підтвердження зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, у якій, за його твердженням, сформульовано висновок щодо недопустимості відмови пенсійного органу в розгляді заяви по суті лише через її довільну форму, якщо зміст звернення дає змогу оцінити намір заявника та до нього долучено документи, необхідні для призначення пенсії.

Наведений висновок Верховного Суду стосується необхідності оцінки пенсійним органом змісту звернення особи та недопустимості надмірного формалізму під час вирішення питання про призначення пенсії. Попри відмінності у видах пенсійного забезпечення та спеціальному правовому регулюванні, порушене скаржником питання щодо правомірності відмови у розгляді звернення за його змістом лише через недотримання встановленої форми заяви потребує перевірки з урахуванням зазначеного правового підходу.

Скаржник зазначає, що із неодноразових звернень до відповідача однозначно випливало прохання призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника за Законом №2262-XII, оскільки батько ОСОБА_1 зник безвісти 04 грудня 2024 року під час виконання обов`язків військової служби, а 14 січня 2025 року внесений до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Крім того, скаржник вважає, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26 грудня 2025 року, яким звернення розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР, не замінює передбаченого законодавством рішення щодо пенсійного забезпечення та не звільняє відповідача від виконання обов`язку належно розглянути подане звернення.

Також скаржник посилається на спеціальні гарантії пенсійного забезпечення непрацездатних дітей військовослужбовців, які зникли безвісти в період бойових дій, та вважає, що суди не надали належної оцінки положенням статей 29, 30 Закону №2262-XII, які визначають умови виникнення такого права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, зокрема зобов`язати відповідача розглянути заяву про призначення пенсії, а в частині щодо стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені на обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами положень статей 1, 29, 30 Закону №2262-XII, пунктів 2 та 11 розділу I Порядку №3-1 та доводів скаржника щодо необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтоване тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) є підставою для звільнення від його сплати. На підтвердження зазначених обставин скаржник посилається на відсутність у нього самостійного доходу та надає відповідні довідки.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, якщо його розмір перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає касаційну скаргу.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, скаржником надано довідку Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2026 року про відсутність індивідуальних відомостей про особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також довідку від 28 вересня 2026 року №579/06-26, яка підтверджує його навчання на першому курсі агрономічного факультету Поліського національного університету за денною формою здобуття освіти.

Зазначені документи свідчать про відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про страховий стаж і заробітну плату скаржника та підтверджують його статус здобувача освіти за денною формою навчання.

Колегія суддів також враховує, що предметом спору у цій справі є захист права скаржника на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, тобто захист його соціальних прав.

Європейський суд з прав людини послідовно виходить із того, що обов`язок сплатити судовий збір сам по собі не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, однак його застосування не повинно позбавляти особу реальної можливості судового захисту. У рішенні від 03 вересня 2026 року у справі I.W. v. Poland (заява № 17271/21, пункти 21- 24) ЄСПЛ наголосив, що відмова у звільненні від судового збору потребує особливо ретельної перевірки, якщо фінансова перешкода унеможливлює розгляд вимоги по суті. У рішенні від 29 жовтня 2026 року у справі Gaiciuc v. the Republic of Moldova (заява №23926/18, пункти 22- 24) Суд визнав порушення права на доступ до суду внаслідок відмови розглянути касаційну скаргу через несплату збору, розмір якого визначено всупереч національному законодавству.

Подібний підхід простежується у практиці Суду справедливості Європейського Союзу щодо статті 47 Хартії основних прав Європейського Союзу. У рішенні від 22 грудня 2010 року у справі DEB Deutsche Energiehandels- und Beratungsgesellschaft mbH v Bundesrepublik Deutschland (C-279/09, ECLI:EU:C:2010:811, пункти 59- 61) Суд ЄС зазначив, що при вирішенні питання про надання правової допомоги необхідно враховувати, зокрема, предмет спору, його значення для заявника та розмір судових витрат, які можуть становити непереборну перешкоду для доступу до суду. У рішенні від 11 вересня 2025 року у справі Russisch-Kirgizisch Ontwikkelingsfonds v Belgische Staat (C-384/24, ECLI:EU:C:2025:696, пункти 47- 51) Суд ЄС також підкреслив зв`язок можливості сплати обов`язкових судових платежів із забезпеченням ефективного судового захисту.

Оцінивши наведені скаржником обставини та подані на їх підтвердження документи, враховуючи відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про його заробітну плату, навчання за денною формою здобуття освіти, а також те, що предметом спору є захист права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, колегія суддів дійшла висновку, що майновий стан ОСОБА_1 є достатньою підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.

Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.

Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.

Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.

Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.

Керуючись статтями 44, 45, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року у справі №240/28555/25.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року у справі №240/28555/25 за позовом Сотник Оксани Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

4. Витребувати із Житомирського окружного адміністративного суду матеріали справи №240/28555/25.

5. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

6. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

7. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.

8. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд відповідно до статей 144, 145 КАС України може застосувати заходи процесуального примусу.

9. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа