Ухвала № 141415574 у справі № 420/16947/26 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 420/16947/26

адміністративне провадження № К/990/51222/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року у справі № 420/16947/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військової частини НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови матросу ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн гривень, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити матросу ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн гривень, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн (один мільйон) гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24 квітня 2026 року щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору та доказів надсилання позивачу копії апеляційної скарги з доданими матеріалами в паперовій формі листом з описом вкладення. У зв`язку з цим П`ятий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та відповідних доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 05 жовтня 2026 року військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, мотивоване неможливістю сплати судового збору у зв`язку з ненадходженням відповідних коштів на її рахунок.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Як убачається з оскаржуваної ухвали, військова частина НОМЕР_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не додала до неї документа про сплату судового збору та доказів надсилання позивачу копії апеляційної скарги з доданими матеріалами в паперовій формі листом з описом вкладення, у зв`язку з чим ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. На обґрунтування клопотання скаржник зазначив про неможливість сплати судового збору у зв`язку з ненадходженням відповідних коштів на рахунок військової частини.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору є суб`єктивною причиною та не звільняє його від обов`язку своєчасного виконання процесуальних обов`язків. Суд зазначив, що органи державної влади мають рівні процесуальні права та обов`язки з іншими учасниками справи, а тому повинні вживати всіх залежних від них заходів для своєчасної сплати судового збору.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту було надано достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги, однак він своїм процесуальним правом не скористався. За таких обставин суд не встановив достатніх правових підстав, передбачених статтею 121 КАС України, для продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Оскільки апелянт у встановлений судом строк не усунув недоліків апеляційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення відповідно до частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

У зв`язку із цим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що неодноразово наголошував: що суб`єкт владних повноважень, який фінансується з державного бюджету, повинен завчасно вживати необхідних заходів для забезпечення фінансування видатків, пов`язаних зі сплатою судового збору. Саме по собі посилання на відсутність відповідних коштів не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для виконання процесуального обов`язку та не є достатньою підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 121 КАС України продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком суду та здійснюється за наявності поважних причин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки скаржник не навів об`єктивних обставин, які перешкоджали виконанню вимог ухвали суду у встановлений строк, та не надав доказів на підтвердження таких обставин. Саме по собі подання заяви про продовження процесуального строку без наведення поважних причин та надання відповідних доказів не зумовлює обов`язку суду задовольнити таку заяву. Оскільки скаржник у встановлений судом строк не подав документа про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору та подання доказів надсилання іншим учасникам справи копій апеляційної скарги з доданими до неї документами..

Відповідно до пунктів 6, 7 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо подання документа про сплату судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги іншому учаснику справи, є процесуальним обов`язком особи, яка подала апеляційну скаргу. Невиконання цього обов`язку у встановлений судом строк є підставою для застосування наслідків, передбачених статтями 169 та 298 КАС України.

Водночас реалізація права на звернення до суду та на оскарження судових рішень здійснюється в порядку і на умовах, визначених процесуальним законом. Встановлення законодавцем вимог щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, а також наслідків їх недодержання спрямоване на забезпечення належної організації судового провадження, дотримання принципів юридичної визначеності, рівності учасників процесу та ефективності судочинства.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету та бути пропорційними поставленій меті (mutatis mutandis пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Отже, Суд доходить висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують установлених судом апеляційної інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування ним норм процесуального права, а зміст оскаржуваного судового рішення не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року у справі № 420/16947/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військової частини НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов