Постанова № 141415580 у справі № 240/21579/25 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 240/21579/25

адміністративне провадження № К/990/54195/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Кашпур О.В.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року (суддя Панкеєва В. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (голлвуючий-суддя: Граб Л. С., судді: Матохнюк Д. Б., Сторчак В. Ю.) у справі № 240/21579/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ТЦК), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ТЦК яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 26 липня 2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 26 липня 2022 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови № 704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Надано позивачці строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19 по 26 липня 2022 року.

Роз`яснено позивачці, що в разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачці.

3. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовив та визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТЦК про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19 по 26 липня 2022 року повернув позивачці.

Роз`яснив, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 у вказаній частині особі, яка її подала, Житомирський окружний адміністративний суд указав, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті. Позивачка щомісячно отримувала грошове забезпечення, а тому мала можливість з`ясувати для себе розмір складових грошового забезпечення, зокрема таких, як посадовий оклад та оклад за військовим званням. Однак, ані під час проходження служби, ані після звільнення з військової служби позивачка не вчинила дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення. Жодних доводів щодо існування об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій, позивачка в заяві про поновлення строку звернення до суду не наводить.

5. Суд першої інстанції також зазначив, що через 3 роки після переведення позивачка почала вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати належного їй грошового забезпечення. До вказаної дати позивачка не вчиняла дій щодо реалізації свого права на отримання зазначеної вище інформації щодо виплаченого грошового забезпечення. При цьому позивачка не зазначає будь-яких причин, що перешкоджали їй вчинити такі дії. Застереження позивачки щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення з листів відповідача, на переконання суду, не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

6. Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що в заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено жодних поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивачки та позбавляли її можливості звернення до суду в межах тримісячного строку. Позивачка не довела, що вона не мала реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.

7. За висновком суду першої інстанції, оскільки позовна заява в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації за період з 19 по 26 липня 2022 року, подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому позивачкою не наведено доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом у відповідній частині за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, відтак наявні правові підстави, передбачені частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для повернення позовної заяви позивачці в означеній частині позовних вимог.

8. Залишаючи без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції підставно вказано, що позивачка щомісячно отримувала грошове забезпечення, а тому мала можливість з`ясувати для себе розмір складових грошового забезпечення, зокрема таких, як посадовий оклад та оклад за військовим званням. Однак, ні під час проходження служби, ні після звільнення з військової служби не вчиняла дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення. При цьому, жодних доводів щодо існування об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено. Перевівшись до нового місця військової служби 26 липня 2022 року, лише у серпні 2025 року подала звернення до відповідача про виплату спірних сум. Тобто, аж через 3 роки після переведення почала вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати належного їй грошового забезпечення.

9. Сьомий апеляційний адміністративний суд указав, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка необґрунтовано, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом в частині щодо періоду з 19 по 26 липня 2022 року, а також зауважив, що останньою не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від її волі, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви за вказаний період.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

11. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Дубок С. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про недотримання позивачкою строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19 липня 2022 року та, як наслідок, повернення позовної заяви в цій частині позовних вимог на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС України.

12. На думку скаржника, саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат. Таким чином, для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 по 26 липня 2022 року, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивачки (якщо так, то в якій формі), та коли позивачка набула документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів.

13. Скаржник вважає, що незаконна бездіяльність відповідача в частині ненадання позивачці письмового повідомлення про виплачені останній кошти є об`єктивно непереборною позивачкою обставиною, яка не залежить від її волевиявлення. Така обставина є дійсно істотною перешкодою та створює труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивачки до суду. Наслідки такої бездіяльності відповідача не можуть бути підставами для позбавлення позивачки права на звернення до суду, оскільки позивачка не може зазнавати негативних наслідків протиправної бездіяльності відповідача.

14. На переконання скаржника, грошовий атестат не містить інформації, яка дає можливість зрозуміти про порушене право, а саме: розмір прожиткового мінімуму, взятий до розрахунку; розмір тарифного коефіцієнта та тарифного розряду за посадою; розмір тарифного коефіцієнта за військовим званням. Отже, навіть отримавши грошовий атестат, фізично неможливо дізнатися про порушене право, що є предметом оскарження. Так, знаючи гривневий розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, неможливо дізнатися про розмір прожиткового мінімуму, з якого обчислений такий посадовий оклад та/або оклад за військове звання, оскільки посадовий оклад та/або оклад за військове звання обчислюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт. Тобто щоб визначити, чи правильно обраховано розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, необхідно знати, крім гривневого розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, хоча б одну складову, з яких обчислюється розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, тобто необхідно знати або розмір прожиткового мінімуму, взятого до розрахунку, або розмір тарифного коефіцієнта, взятого для розрахунку. Проте, грошовий атестат такої інформації не містить. Отже, отримання грошового атестата не є належним повідомленням про порушене право позивачки, а тому відлік строку звернення до суду не може розпочинатися з моменту отримання грошового атестата.

15. Отже, скаржник уважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено процесуальне законодавство в частині початку відліку строку звернення до суду.

16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

17. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу Дубка С. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , від відповідача до Верховного Суду не надходив.

18. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Дубка С. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 240/21579/25.

Витребував справу № 240/21579/25 із Житомирського окружного адміністративного суду.

20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2026 року (у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Желєзного І.В. у цій справі) для розгляду справи № 640/1153/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Білак М.В., Кашпур О.В.

21. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 240/21579/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

22. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачкою строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

23. Спір у цій справі виник у зв`язку із протиправними, на думку позивачки, діями ТЦК щодо ненарахування та невиплати їй грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 26 липня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

24. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

25. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

26. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

27. Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

29. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

32. За висновком судів попередніх інстанцій позивачка в частині позовних вимог із 19 по 26 липня 2022 року пропустила тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).

33. Верховний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

34. У означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

35. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

36. У підсумку Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

37. Застосовуючи означені підходи при вирішенні цієї справи, Верховний Суд зазначає, що частково поділяє позицію судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо необхідності застосування частини другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 по 26 липня 2022 року.

38. Разом із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

39. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

41. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивачка дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

42. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

43. На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 по 26 липня 2022 року, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивачка набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

44. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою.

45. За обставинами цієї справи, лише з листа відповідача від 03 вересня 2025 року позивачка отримала інформацію про відповідні розрахунки грошового забезпечення. Іншої інформації матеріали справи не містять.

46. Посилання ж судів попередніх інстанцій про те, що про всі складові розрахунку при виключенні зі складу ТЦК позивачка могла дізнатися під час щомісячного отримання грошового забезпечення, а тому мала можливість з`ясувати для себе розмір складових грошового забезпечення, зокрема таких, як посадовий оклад та оклад за військовим званням, не підтверджують обізнаності ОСОБА_1 щодо механізму нарахування коштів, що є предметом розгляду в цій справі.

47. При цьому Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що грошовий атестат, що видається військовослужбовцю, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, можна віднести до повідомлення про нараховані суми лише за останній місяць служби. Проте спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат, а судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання статусу позивачки: чи продовжує вона проходити службу, чи вже звільнена зі служби. Саме за результатом встановлення цієї обставини стане можливим визначити, яка частина статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

48. З огляду на обставини цієї справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачкою строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 по 26 липня 2022 року слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивачки (до отримання нею інформації з листа відповідача від 03 вересня 2025 року) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

49. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивачка дізналася про порушення її прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог за період з 19 по 26 липня 2022 року та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

50. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання дотримання позивачкою строку звернення до адміністративного суду допустили неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви у відповідній частині особі, яка її подала.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. Оскільки суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 у відповідній частині позивачці, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року скасувати, а справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. В. Кашпур