Ухвала № 141415601 у справі № 240/14867/25 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 240/14867/25

адміністративне провадження № К/990/49523/26

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Ліпської-Романенко Ганни Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №240/14867/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 12 грудня 2024 року по 24 січня 2025 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 12 грудня 2024 року по 24 січня 2025 року з урахуванням раніше проведених виплат за цей період.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року скасовано.

Ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2026 року касаційну скаргу адвоката Ліпської-Романенко Ганни Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №240/14867/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.

28 жовтня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга адвоката Ліпської-Романенко Ганни Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №240/14867/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіряючи повторно подану касаційну скаргу, Верховний Суд звертає увагу, що в ухвалі від 12 жовтня 2026 року скаржнику вже було надано оцінку наведеним ним підставам касаційного оскарження, передбаченим пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та роз`яснено вимоги щодо їх належного обґрунтування.

Зокрема, Суд зазначив, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у відповідних справах.

Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд роз`яснив, що його застосування вимагає не лише констатації відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення конкретної норми права, яка потребує такого висновку, обґрунтування необхідності його формування та зазначення, у чому полягає неправильне застосування відповідної норми судом апеляційної інстанції.

Крім того, в зазначеній ухвалі Верховний Суд надав оцінку доводам скаржника щодо наявності виключних обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та роз`яснив необхідність наведення конкретних і належних аргументів на підтвердження фундаментального значення порушеного питання права для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткового значення справи для її учасника.

Проте аналіз змісту повторно поданої касаційної скарги свідчить, що скаржник наведених роз`яснень Суду належним чином не врахував та раніше встановлених недоліків не усунув.

Повторна касаційна скарга за своїм змістом є майже ідентичною первісній, містить аналогічні доводи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду, яким уже було надано оцінку в ухвалі від 12 жовтня 2026 року.

При цьому скаржник не навів належного обґрунтування заявлених підстав касаційного оскарження відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так само, посилаючись на наявність виключних обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник фактично відтворив зміст зазначених положень процесуального закону та повторив доводи, які вже були предметом оцінки Верховного Суду, не навівши належного обґрунтування їх застосування до обставин цієї справи.

Отже, незважаючи на надані Верховним Судом у попередній ухвалі конкретні роз`яснення щодо порядку та способу обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник під час повторного звернення не усунув встановлених недоліків, а наведені ним доводи не свідчать про дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.

Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, Суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу адвоката Ліпської-Романенко Ганни Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №240/14867/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Суддя О.В. Кашпур