Ухвала № 141415622 у справі № 600/193/26 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 600/193/26-а

адміністративне провадження № К/990/48686/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Желєзного І.В., Радишевської О.Р.,

перевіривши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі № 600/193/26-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 17.11.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 17.11.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, 23.10.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Статтею 298 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.

Так, звертаючись із апеляційною скаргою відповідач, в порушення вимог процесуального закону, до апеляційної скарги не долучив документ про сплату судового збору.

Ухвалою від 07.09.2026 Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без руху, запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документа про сплату судового збору в сумі 1597 грн 44 коп.

Ухвалою від 15.09.2026 Сьомий апеляційний адміністративний суд клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив, продовжив скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом п`яти днів з моменту вручення копії ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, наведені в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2026.

Роз`яснено скаржнику, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційну скаргу буде повернуто.

У встановлений апеляційним судом в ухвалі від 15.09.2026 строк, недоліки апеляційної скарги заявником не усунуто.

Отже, вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2026 про залишення апеляційної скарги без руху скаржником не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, яка в силу положень частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, при настанні двох взаємопов`язаних умов: 1) неусунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення установленого судом строку.

Оскільки у встановлений судом процесуальний строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та повернення апеляційної скарги апелянту.

З огляду на наведене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків скарги, правильно застосував положення частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

У цій справі Суд також враховує, що відповідач не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений Кодексом адміністративного судочинства України спосіб звернення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

За такого правового врегулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі № 600/193/26-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Судді Ж.М. Мельник-Томенко І.В. Желєзний О.Р. Радишевська