Рішення № 141415744 у справі № 741/566/26 від 11.11.2026

Провадження номер 2/741/842/26

Єдиний унікальний номер 741/566/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість в сумі 16158,49 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2024 ОСОБА_1 уклала із товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» договір про надання споживчого кредиту № 8330114 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок клієнта, а клієнт - повернути кредит сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,00% на день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачеві грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказав при оформленні договору. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи періодичні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості в розмірі 11518,50 грн, з яких: заборгованість по основному боргу - 2970 грн, заборгованість по відсотках - 3118,50 грн, пеня - 5430 грн.

10.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-12/25, згідно з яким ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Саме тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 8330114 від 27.09.2024 у розмірі 11518,50 грн.

Крім того, 29.09.2024 ОСОБА_1 уклала із товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» договір № 1800711 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «Селфі кредит» зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 1000 грн, а споживач - одержати, повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується в межах строку кредиту. ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачеві грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказав при оформленні договору. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи періодичні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості в розмірі 4369,99 грн, з яких: заборгованість по тілу - 999,99 грн, заборгованість по відсотках - 1840 грн, пеня - 1800 грн.

29.04.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-09/25, згідно з яким ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Саме тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1800711 від 29.09.2024 у розмірі 4639,99 грн.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2026 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 13 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкладено розгляд справи до 11 листопада 2026 року у зв`язку з першою неявкою відповідача в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Паладич А.О. у судове засідання не з`явилася, разом із позовною заявою подала до суду клопотання, у якому просила суд провести розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщалася належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та повернутим на адресу суду без вручення поштовим конвертом із судовою повісткою про виклик відповідача в судове засідання із зазначенням причини повернення: «Адресат відсутній». Про причини неявки до суду відповідач не повідомила, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 11 листопада 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 27 вересня 2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus», було укладено електронний договір № 8330114 про надання споживчого кредиту (п. 1.1. кредитного договору) (далі - кредитний договір) (а. с. 10-19).

Відповідно до п. п. 1.2.-1.3. кредитного договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

Згідно з п. 1.5. кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

п. 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору.

п. 1.5.2. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 12.10.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 1.6. кредитного договору метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Дати надання кредиту: 27.09.2024 або 28.09.2024.

У розділі 10 кредитного договору № 8330114 «Реквізити та підписи сторін» зазначено особисту інформацію споживача ОСОБА_1 , а саме: ПІБ, РНОКПП, реквізити паспорта, адреса місця проживання, номер телефону, адреса електронної пошти, а також наявна відмітка про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором С1510, 27.09.2024 16:41:48.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 8330114 від 27 вересня 2024 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої, якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів, будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, у зв`язку з чим будуть мати такі значення: усього сума платежів за розрахунковий період складе - 13800,00 грн, усього сума процентів за користування кредитом складе - 10800 грн, реальна річна процентна ставка складе - 2899,03 % річних; загальна вартість кредиту складе - 13800 грн. Указаний додаток до кредитного договору також підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С1510 (а. с. 19 зворот-20).

Також відповідач таким же чином за допомогою одноразового ідентифікатора UW1521 підписала і паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), у якому визначені основні умови кредитування, які збігаються з умовами кредитного договору № 8330114 від 27.09.2024 року (а. с. 21-22).

Тобто договір про надання споживчого кредиту № 8330114 від 27 вересня 2024 року відповідачем підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора С1510.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором № 8330114 від 27 вересня 2024 року виконало, надало відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 3000 грн, що підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек» від 12.06.2025 № 20250612-1.1 про успішне перерахування через сервіс коштів від ТОВ «Авентус Україна» на користь фізичної особи за такими параметрами: на суму 3000 грн, ID операції: 27120326303, сайт торгівця: https://creditplus.ua, код авторизації: 488172, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата та час створення: 27.09.2024 16:42:04, дата та час прийняття в роботу - 27.09.2024 16:42:08, дата і час виконання - 27.09.2024 16:42:07, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 42).

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), здійсненого ТОВ «Авентус Україна», відповідач порушила умови кредитного договору та не виконувала покладені на неї зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 09.06.2025 сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 8330114 становить 11518,50 грн., з яких: 2970 грн - заборгованість за основним боргом, 3118,50 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 27.09.2024 по 22.02.2025, 5430 грн - пеня. При цьому, судом встановлено, що відповідач здійснювала платежі з погашення заборгованості, зокрема, 11.10.2024 - на суму 4,50 грн, 29.10.2024 - на суму 510 грн, 09.11.2024 - на суму 360 грн (а. с. 36-41).

10 червня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Авентус Україна» відступає (передає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» (а. с. 43-48).

На виконання умов вказаного договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «Авентус Україна» підписано акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді, розміщений в системі електронного обміну документами «Вчасно. Відповідно до цього реєстру боржників клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках в кількості 2139 (а. с. 52 зворот).

На виконання умов вказаного договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплатило ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти в сумі 2570865,22 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитного переказу коштів АТ «ОТП Банк» від 10.06.2025 за № 10088 (а. с. 54).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 01.02-12/25 від 10 червня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8330114 від 27.09.2024 у сумі 11518,50 грн, з яких: 2970 грн - сума заборгованості по основному боргу, 3118,50 грн - сума заборгованості за процентами, 5430 грн - пеня, штрафи, нараховані клієнту (а. с. 57).

Також судом встановлено, що 29.09.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 за допомогою ІТС ТОВ «Селфі кредит» укладено договір № 1800711 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», згідно з яким товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункт 1.2. договору) (а. с. 58-62).

Укладення цього кредитного договору здійснювалося сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету (пункт 7.1. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що сума кредиту складає 1000 грн.

Пунктами 1.3., 1.4. договору встановлено, що строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.4.1. договору у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлені договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Згідно з пунктами 1.5., 1.5.1. договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку, вказаного в п. 1.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2. договору дати надання кредиту: 29.09.2024 року або 30.09.2024 року.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі, в тому числі з використанням месенджерів.

У розділі 10 кредитного договору № 1800711 «Реквізити та підписи сторін» зазначено особисту інформацію споживача ОСОБА_1 , а саме: ПІБ, РНОКПП, реквізити паспорта, адреса місця проживання, номер телефону, адреса електронної пошти, а також наявна відмітка про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А498 29.09.2024 15:36:28 (а. с. 62).

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1800711 від 29 вересня 2024 року є графік платежів, відповідно до якого розрахунки за кредитом будуть мати такі значення: усього сума платежів за розрахунковий період складе 4600,00 грн, усього сума процентів за користування кредитом складе 3600 грн, реальна річна процентна ставка складе 2333,95 % річних; загальна вартість кредиту складе 4600 грн. Указаний додаток до кредитного договору також підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А498 (а. с. 62 зворот).

Також відповідач таким же чином за допомогою одноразового ідентифікатора В765 підписала паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), у якому визначені основні умови кредитування, які збігаються з умовами кредитного договору № 1800711 від 29.09.2024 року (а. с. 64-65).

Тобто договір про надання споживчого кредиту № 1800711 від 29 вересня 2024 року відповідачем підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора А498.

ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за кредитним договором № 1800711 від 29 вересня 2024 року виконало, надало відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 1000 грн, що підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек» від 08.05.2025 № 20250508-3474 про успішне перерахування 29.09.2024 о 15:38:09 на суму 1000 грн коштів від ТОВ «Селфі кредит» на платіжну картку клієнта за такими параметрами: ID операції - 027155543324, сайт торгівця: https://selfiecredit.com.ua, код авторизації - 006175, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 79).

Відповідно до картки розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Селфі кредит», відповідач порушила умови кредитного договору та не виконувала покладені на неї зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 29.04.2025 сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 1800711 від 29.09.2024 становить 4639,99 грн, з яких: 999,99 грн - заборгованість за тілом, 1840 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 29.09.2024 по 29.04.2025, 1800 грн - пеня. При цьому, судом встановлено, що відповідач здійснила платіж з погашення заборгованості 27.10.2024 на суму 290,01 грн (а. с. 76-78).

29 квітня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-09/25, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Селфі кредит» відступає (передає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває права вимоги від ТОВ «Селфі кредит» (а. с. 80-86).

На виконання умов вказаного договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «Селфі кредит» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 29 квітня 2025 року до договору факторингу від 29 квітня 2025 № 01.02-09/25, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 29 квітня 2025 року кількістю боржників: 4080 (а. с. 90 зворот).

На виконання умов вказаного договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплатило ТОВ «Селфі кредит» грошові кошти в сумі 3736109,63 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитного переказу коштів АТ «ОТП Банк» від 30.04.2025 за № 10049 (а. с. 91).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-09/25 від 29 квітня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1800711 від 29.09.2024 у сумі 4639,99 грн, з яких: 999,99 грн - сума заборгованості по основному боргу, 1840 грн - сума заборгованості за процентами, 1800 грн - сума штрафних санкцій (а. с. 94).

Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом установлено, що первісні кредитори ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Селфі кредит» та відповідач узгодили розміри кредитів, грошову одиницю, в якій надавалися кредитні кошти, строки та умови користування ними, у кредитних договорах № 8330114 від 27.09.2024 та № 1800711 від 29.09.2024 передбачено умови та строки нарахування відсотків, що свідчить про ознайомлення відповідача зі всіма істотними умовами договорів та про наявність волі відповідача до укладення таких договорів в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронних підписів одноразовими ідентифікаторами.

Договір, укладений в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайти за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Крім того, відповідач частково сплачувала кошти за обома кредитними договорами, тим самим вчинила конклюдентні дії на визнання кредитних договорів та боргів за ними.

Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21, і така практика є усталеною.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем кредитних договорів № 8330114 від 27.09.2024 та № 1800711 від 29.09.2024 в електронній формі та підписання договорів з використанням електронних підписів одноразовими ідентифікаторами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з матеріалів справи, первісні кредитори виконали взяті на себе зобов`язання, відповідач, у свою чергу, не виконує зобов`язання за вищевказаними кредитними договорами, у зв`язку з чим має заборгованість за ними.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

У зазначеній постанові ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц (провадження № 61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Суд уважає, що позивачем доведено та подано всі необхідні докази на підтвердження права вимоги до відповідача за кредитними договорами № 8330114 від 27.09.2024 та № 1800711 від 29.09.2024, зокрема договори факторингу, акти приймання-передачі прав вимоги за ними, витяги з реєстрів прав вимоги, а також платіжні інструкції про оплату за відступлення права вимоги за договорами факторингу.

Так, на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 8330114 від 27.09.2024 визначена позивачем у розмірі 11518,50 грн.

На момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 1800711 від 29.09.2024 визначена позивачем у розмірі 4639,99 грн.

Звертаючись до суду, позивач просить сягнути з відповідача вказані суми заборгованостей, які виникли у відповідача у зв`язку з порушенням умов кредитних договорів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитних договорів, що призвело до утворення заборгованостей за ними. Жодних доказів на спростування цієї обставини відповідачем суду не подано.

Так, вивчивши розрахунки заборгованостей за кредитними договорами № 8330114 від 27.09.2024 та № 1800711 від 29.09.2024, здійснені первісними кредиторами, судом встановлено, що нарахування відсотків відбувалося відповідно до умов кредитних договорів, за погодженими сторонами процентними ставками в межах визначених договорами строків кредитування. А, отже, відсотки за кредитним договором № 8330114 від 27.09.2024 у розмірі 3118,50 грн та за кредитним договором № 1800711 від 29.09.2024 у розмірі 1840 грн нараховані правомірно.

Установивши вищевказані обставини, ураховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем кредитні кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у частині стягнення з відповідача заборгованостей за основним боргом (тілом кредитів) та відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача пені в розмірі 5430 грн по кредитному договору № 8330114 від 27.09.2024 та в розмірі 1800 грн по кредитному договору № 1800711 від 29.09.2024, суд зважає на таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення з відповідача пені, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення цього рішення.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

У цій справі кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено 27 вересня 2024 року, а кредитний договір між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 - 29 вересня 2024 року. Отже, оскільки кредитні договори укладено після 23 січня 2024 року, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються винятково ЦК України, а тому в даному випадку підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки на час розгляду справи в Україні введено та продовжує діяти воєнний стан, то в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України пеня за прострочення сплати грошових зобов`язань в сумі 5430 грн та 1800 грн стягненню з відповідача не підлягає.

Отож, ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленою з умовами кредитування, уклавши кредитні договори, не виконує належним чином їх істотні умови щодо порядку та строків погашення кредитів, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості:

- за кредитним договором № 8330114 від 27.09.2024 у розмірі 6088,50 грн, яка складається із: 2970 грн заборгованості по основному боргу, 3118,50 грн заборгованості по відсотках;

- за кредитним договором № 1800711 від 29.09.2024 у розмірі 2839,99 грн, яка складається із: 999,99 грн заборгованості по тілу кредиту, 1840 грн заборгованості по відсотках,

а всього підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 8928,49 грн.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1471,24 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 55,26 %).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 264, 265, 279-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ) заборгованість за договором № 8330114 про надання споживчого кредиту від 27.09.2024 в розмірі у розмірі 6088 (шість тисяч вісімдесят вісім) грн 50 коп., яка складається із: 2970 грн заборгованості по основному боргу, 3118,50 грн заборгованості по відсотках, та заборгованість за договором № 1800711 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 29.09.2024 у розмірі 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн 99 коп., яка складається із: 999,99 грн заборгованості по тілу кредиту, 1840 грн заборгованості по відсотках.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ) судовий збір у розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн 24 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА