Ухвала № 141415942 у справі № 240/11054/26 від 11.11.2026

ф

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 240/11054/26

адміністративне провадження № К/990/48789/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Очича Андрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі № 240/11054/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02 березня 2026 року № 408 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, адвокат Очич А. Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, адвокат Очич А. Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 160/5820/23.

Скаржник послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування в подібних правовідносинах таких норм: статті 12, частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту - у частині обов`язку дисциплінарної комісії встановити вину поліцейського, який відмовився від виконання бойового наказу з посиланням на стан здоров`я, за наявності в медичній службі підрозділу документів про хронічне захворювання та рекомендації консультації нейрохірурга госпітального рівня; частин третьої - п`ятої статті 19 Дисциплінарного статуту - у частині неможливості суду визнавати стягнення пропорційним з огляду на обтяжувальні обставини, які дисциплінарна комісія прямо визнала невстановленими, та у частині обов`язку врахувати бойове поранення як пом`якшувальну обставину; частини четвертої статті 27 Дисциплінарного статуту - у частині її застосування до поліцейського, який виїхав для отримання медичної допомоги і наступного дня був госпіталізований, а також можливості завершити розслідування без пояснень у період його стаціонарного лікування.

Скаржник також указав, що суди не дослідили зібрані у справі докази, які мають вирішальне значення для встановлення вини, а саме: МРТ від 25 серпня 2024 року, виписки про стаціонарне лікування 2024 року, консультаційні висновки медроти від 13 й 20 січня та 04 лютого 2026 року № 708 і виписки про лікування після 08 лютого 2026 року, з посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Скаржник у касаційній скарзі послався, зокрема, на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведеному у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження та/або у справі незначної складності.

Обґрунтування скаржника щодо наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328- 330, 334, 335, 338 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Очича Андрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі № 240/11054/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу.

2. Витребувати справу № 240/11054/26 із Житомирського окружного адміністративного суду.

3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

4. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Ж. М. Мельник-Томенко

О. Р. Радишевська