Рішення № 141416366 у справі № 930/514/26 від 30.10.2026

Справа № 930/514/26

Провадження № 2/930/780/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради Вінницького району про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Немирівської міської ради Вінницького району про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відповідно до якого просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позов тим, що вона з своєю родиною з початку березня 2013 року по даний час проживаю в будинку квартирного типу за адресою АДРЕСА_1 .

3 березня 2013 року позивачка разом з своєю родиною постійно доглядаю за вказаним будинком квартирного типу, проводять поточний ремонт, змінила покрівлю, встановила нові вікна та двері, провела опалення та змінила електропроводку, облаштувала фасад будинку та прибудинкову територію.

З часу вселення у вище вказаний будинок позивачка є споживачем комунальних послуг, сплачує, за спожитий газ, електроенергію, вивіз сміття.

Хто є власником вказаної будинку їй невідомо.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивачка вважає, що у зв?язку із добросовісним, безперервним володінням чужим майном, у неї виникло право власності на вказаний об?єкт нерухомого майна за набувальною давністю у порядку ст. 344 Цивільного кодексу України, а тому звернулася з вказаним позовом до суду.

31.03.2026 до суду надійшов відзив Немирівської міської ради, відповідно до якого міська рада заперечує проти задоволення позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що з позовної заяви вбачається, що позивачка просить визнати за нею право власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Однак зазначене приміщення є частиною комплексу будівель та споруд загальною площею 14308,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває у комунальній власності Немирівської міської територіальної громади в особі Немирівської міської ради, з правом оперативного управління Комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 470384346 від 30.03.2026.

Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 470384824 від 30.03.2026), за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано право приватної спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 470384641 від 30.03.2026), за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано будівлю лікувального корпусу загальною площею 1918,9 кв. м із допоміжними будівлями та підвалами. Зазначений об`єкт перебуває у комунальній власності Немирівської міської територіальної громади в особі Немирівської міської ради, а право оперативного управління зареєстровано за Комунальним підприємством «Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Немирівської міської ради.

Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що власником майна, на яке претендує позивач, є Немирівська міська територіальна громада в особі Немирівської міської ради, а позивач не наводить доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання за ним права власності на це майно в порядку набувальної давності, Немирівська міська рада заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 11.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася надала суду заяву, в якій позові підтримала та просила справу слухати в її відсутність.

Представник Немирівської міської ради до зали судового засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, рішення просив винести на погляд суду, але з урахуванням відзиву.

Оскільки учасник справи до суду не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до вимог ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правові висновки про особливості набуття права власності на майно у такий спосіб, як набувальна давність, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291 гс 18).

Виникнення права власності за набувальною давністю ґрунтується за сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності за набувальною давністю є можливим лише за наявності усіх вказаних умов.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61 -19156св 18У).

Зазначені вище висновки узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначала, що оскільки вона добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним будинком більше десяти років, оформити за собою право власності у інший спосіб, ніж той, що передбачений статтею 344 ЦК України, не має можливості, вважає, що порушене, на її думку право, підлягає захисту.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Так на підтвердження свої вимог, позивачкою до суду було надано наступні докази:

- копія паспорта позивачки;

- копія картки платника податків позивачки;

- копія технічного паспорту на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № б/н у будинку квартирного типу (гуртожитку) по АДРЕСА_2 , станом на 24.05.2023, виготовлений на замовлення ОСОБА_1 ;

- звіт про оцінку майна, об`єктом оцінки якого є - квартира загальною площею 75.0 кв.м, житловою прощею 45.4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Будь-яких інших доказів, позивачем, суду надано не було.

Дослідивши подані позивачкою докази, суд зазначає, що вони не підтверджують жодної з обставин, наявність яких у сукупності є необхідною для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України.

Копії паспорта та картки платника податків позивачки лише посвідчують її особу та реєстраційний номер облікової картки платника податків і не стосуються предмета доказування, тобто є неналежними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Технічний паспорт на квартиру, виготовлений станом на 24.05.2023 на замовлення самої позивачки, а також звіт про оцінку майна містять технічні характеристики та вартісну оцінку об`єкта, однак не підтверджують ні підстав, ні часу, ні умов, на яких позивачка заволоділа цим майном. Ці документи не свідчать про добросовісність заволодіння, про безперервність і відкритість володіння протягом десяти років та не доводять, що власник майна невідомий чи відмовився від права власності на нього.

Позивачка не надала суду доказів на підтвердження своїх тверджень про те, що вона з березня 2013 року проживає у спірному приміщенні, утримує його, проводить ремонтні роботи, замінила покрівлю, вікна, двері, електропроводку та опалення, а також сплачує комунальні послуги. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторону, яка посилається на відповідні обставини, а тому одних лише тверджень позивачки в позовній заяві недостатньо.

Крім того, суд враховує, що добросовісність передбачає, що особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном. Натомість у позовній заяві позивачка зазначає, що власник майна їй невідомий, а отже, їй було відомо, що воно їй не належить. Позивачка не пояснила, на якій підставі вона вселилася у спірне приміщення та яким чином заволоділа ним, тому суд позбавлений можливості встановити, що її володіння є добросовісним у розумінні ст. 344 ЦК України.

Також суд бере до уваги, що позивачка стверджує про невідомість власника майна, проте за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власник об`єкта відомий. Як вбачається з відзиву та доданих до нього інформаційних довідок, будівля, у якій розташоване спірне приміщення, перебуває у комунальній власності Немирівської міської територіальної громади в особі Немирівської міської ради з правом оперативного управління відповідних комунальних закладів охорони здоров`я.

Отже, спірне майно не є безхазяйним, його власники відомі та не відмовлялися від права власності, а Немирівська міська рада прямо заперечує проти позову та заявляє про право комунальної власності на це майно.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивачка заволоділа майном, яке не має власника або власник якого невідомий чи відмовився від свого права, а це унеможливлює застосування інституту набувальної давності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачка не довела належними, допустимими та достовірними доказами наявність сукупності умов, визначених ст. 344 ЦК України, а саме добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності володіння протягом установленого строку, а також відсутності власника майна.

Отже, встановлені судом обставини вказують на відсутність підстав для застосування наслідків володіння майном за набувальною давністю, що передбачені положеннями ст. 344 ЦК України.

За встановлених обставин, у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Немирівської міської ради Вінницького району про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення - 30.10.2026

Суддя: С.М. Науменко