Рішення № 141417535 у справі № 466/3147/17 від 06.11.2026

Справа № 466/3147/17

Провадження № 2/466/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

за участю представника позивача АТ «Кредобанк» - адвоката Павленко С.В.

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дмитренко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом представника відповідача за первісним позовом - адвоката Дмитренко Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним пункту 1 Додаткового договору від 25.07.2013 року до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, укладеного між ОСОБА_1 і АТ «Кредобанк»,-

встановив:

04.05.2017р. Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк»), місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, будинок 78, надалі - Банк, звернулось з позовною заявою від 03.05.2017р. до ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 44 712,05 дол. США, з яких 29 576,55 дол. США - неповернута сума кредиту, 10 740,73 дол. США - прострочені відсотки, 4 394,77 дол. США - пеня (надалі Позовна заява від 03.05.2017р. (т. 1, а.с. 2 - 4)).

В обґрунтування позовних вимог Банк покликається на те, що 18.03.2008р. між Банком та ОСОБА_1 (надалі - відповідач/позичальник), укладено Кредитний договір №83 від 18.03.2008, зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором від 11.01.2010, Додатковим договором від 03.08.2012 та Додатковим договором від 25.07.2013 (надалі Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору банк видає позичальнику кредит в сумі 40 000,00 доларів США на строк до 17.03.2018.

Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши кредитні кошти у загальній сумі 40 000,00 дол. США відповідачу, що підтверджується меморіальним ордером №914293 від 18.03.2008.

В порушення умов Кредитного договору позичальник не здійснює своєчасно та в повному обсязі повернення кредитних коштів та сплату нарахованих відсотків.

21.08.2013р. позичальник здійснив часткову оплату нарахованих відсотків та в подальшому не здійснює платежів в погашення заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2016, п. 2 Додаткового договору від 25.07.2013 визнано недійсним.

Станом на 06.03.2017р. прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 981,00 дол. США - прострочена заборгованість по поверненню кредиту; 10 740,73 дол. США - прострочені відсотки; неповернута сума кредиту (строкова заборгованість) - 6 595,55 дол. США.

У зв`язку із наявністю простроченої заборгованості та з метою досудового врегулювання спору 09.03.2017р. позивач звертався до відповідача з повідомленням-вимогою вих. № 09/03/17-316. Відповідач отримав вказану повідомлення-вимогу 14.03.2017р., однак остання залишилась без виконання та реагування.

У зв`язку з простроченням відповідачем повернення кредиту за Кредитним договором позивач нараховує пеню за період з 07.03.2016р. по 06.03.2017р. в розмірі 4394,77 дол. США.

Сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача, становить 44 712,05 дол. США, з яких: 29 576,55 дол. США - неповернута сума кредиту, в тому числі 22 981,00 дол. США прострочена заборгованість; 10 740,73 дол. США - прострочені відсотки; 4 394,77 дол. США - пеня.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Невойта П.С. від 05.05.2017 відкрито провадження у справі (т. 1 а.с.95).

Ухвалою суду від 17.05.2017р. позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.105).

Ухвалою суду від 28.09.2017р. позовну заяву залишено без розгляду (т.1 а.с.157-158).

Постановою апеляційного суду Львівської області від 06.02.2018р. ухвалу суду першої інстанції від 27.09.2017р. скасовано, справу повернуто для продовження розгляду (т.1 а.с.256-258).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному скалу суду матерілаи справи передано головуючому судді Невойту П.С.

07..03.2018р. суддя Невойт П.С. заявив самовідвід.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018р. матеріали справи передано головуючому судді Єзерському Р.Б. (т. 2 а.с.5).

Ярмолюк А.В., діючи в суді через свого представника адвоката Дмитренка В.П., вимоги Позовної заяви від 03.05.2017р. заперечив з підстав необґрунтованості заявлених вимог і суперечливості поданих Банком доказів.

ОСОБА_1 , діючи в суді через свого представника адвоката Дмитренка В.П., також 02.01.2019р. пред`явив зустрічний позов до Банку (надалі - Зустрічний позов від 02.01.2019р.), в якому просить суд визнати недійсним пункт 1 Додаткового договору від 25.07.2013р. до Кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «Кредобанк».

В обґрунтування підстав Зустрічного позову від 02.01.2019р., ОСОБА_1 покликається на те, що згідно з пунктом 3.2 Кредитного договору, в редакції Додаткового договору від 25.07.2013, між Банком і ОСОБА_1 наступним чином було узгоджено порядок визначення процентів річних за користування кредитом та їх зміни: «за користування кредитом позичальник сплачує банку 10% річних. Після реєстрації права власності на новозбудовану нерухомість, яка придбавалась за рахунок кредитних коштів, позичальник має право звернутись у банк із заявою про зниження процентної ставки, за умови сплати комісії - у розмірі, згідно тарифів банку. У разі невиконання п. 2.3. цього Договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 5% річних вище діючої, починаючи з 1-го числа місяця наступного за місяцем видачі кредиту та діє протягом усього строку користування кредитними коштами. Така зміна розміру процентів додаткового погодження Сторонами не потребує.».

Згідно з пунктом 4.1 Кредитного договору, в редакції Додаткового договору від 25.07.2013р., між Банком і ОСОБА_1 наступним чином було узгоджено порядок, розміри і строки повернення кредитних коштів: «Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 530,00 грн. (п`ятсот тридцять гривень 00 копійок) (55 траншів), а в останній місяць кредитування 426,55 грн. (чотириста двадцять шість гривень 55 копійок) (1 транш) не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим Договором та/або додатками до нього. Якщо кредит видано після 15-го числа поточного місяця, перший платіж по поверненню кредиту здійснюється Позичальником не пізніше останнього робочого дня наступного місяця. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту.».

Наведені обставини, окрім їх документального підтвердження відповідними договорами, встановлені також рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2016 року у цивільній справі №466/1410/14 (т. 1, а.с. 62 - 71), залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року (т. 1, а.с. 72 - 74), надалі - Рішення суду від 29.06.2016р.

Рішенням суду від 29.06.2016р. також встановлено, що на момент укладення Додаткового договору від 25.07.2013р. за позичальником обліковувалась прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 2371,90 доларів США, а залишок поточної заборгованості по тілу кредиту (неповернута сума кредиту) становив 27204,65 доларів США (31019,65 доларів США - 3815 доларів США), що сумарно становить 29576,55 доларів США.

В свою чергу станом на 01.07.2013р., тобто на перше число третього календарного кварталу, як це було передбачено пунктом 3.2. Кредитного договору, в редакції Додаткового договору від 03.08.2012, ставка LIBOR 3м складала 0,273%.

Домовляючись у Додатковому договорі від 25.07.2013р. між собою про істотні умови Кредитного договору, свої права та обов`язки за цим правочином, ОСОБА_1 та Банк виходили із взаємної цінності таких домовленостей: для Банку - сплати ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою 10% річних, що станом на дату укладення Додаткового договору від 25.07.2013р. перевищувала існуючу процентну ставку в розмірі 8,773% річних (8,5% + 0,273%=8,773%) на 1,227% річ-них (10% - 8,773%=1,227%); для ОСОБА_1 - повернення кредитних коштів Банку не у доларах США, а в гривні.

Рішенням суду від 29.06.2016р. встановлено, що в частині викладення пункту 4.1 Кредитного договору в новій редакції (пункт другий Додаткового договору від 25.07.2013р.), щодо повернення ОСОБА_1 кредитних коштів Банку не у доларах США, а в гривні, Банком було допущено помилку, а тому судом визнано недійсним пункт 2 Додаткового договору від 25.07.2013р.

З набранням 29 червня 2016 року законної сили Рішенням суду від 29.06.2016р. саме з 25 липня 2013 року, згідно ст. 236 Цивільного кодексу України, у поєднанні з ч. 1 ст. 216 ЦК, пункт 2 Додаткового договору від 25.07.2013р. є недійсним.

В свою чергу при вказаній зміні Рішенням суду від 29.06.2016р. домовленостей за Кредитним договором, у редакції Додаткового договору від 25.07.2013р., між ОСОБА_1 і Банком саме на користь останнього, такі домовленості втратили цінність для ОСОБА_1 в частині, визначеній пунктом 1 згаданого Додаткового договору, щодо сплати ОСОБА_1 на користь Банку відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою збільшеною на 1,227% річних у порівнянні з існуючою станом на 25 липня 2013 року (10% - 8,773%=1,227%), оскільки ОСОБА_1 добросовісно розраховував, що як і він сам, Банк бажає настання саме тих юридичних наслідків за Кредитним договором, які були обумовлені як пунктом 2, так і пунктом 1 Додаткового договору від 25.07.2013р.

Копію Рішення суду від 29.06.2016р., як це вбачається з його змісту, було виготовлено 08 липня 2016 року. 08 липня 2016 року, тобто отриманням копії повного тексту Рішення суду від 29.06.2016р., яке набрало законної сили 29 червня 2016 року, для ОСОБА_1 стало відомо, що зовнішнє волевиявлення Банку, закріплене у пункті 2 Додаткового договору від 25.07.2013р., щодо повернення ОСОБА_1 кредитних коштів Банку не у доларах США, а в гривні, ґрунтувалось не на внутрішній волі Банку, а на допущеній останнім помилці.

В контексті обставин, встановлених Рішенням суду від 29.06.2016р., наголошує, що і зовнішнє волевиявлення ОСОБА_1 , закріплене у Додатковому договорі від 25.07.2013р., але вже у його пункті 1, щодо сплати ОСОБА_1 на користь Банку відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою збільшеною на 1,227% річних у порівнянні з існуючою станом на 25 липня 2013 року (10% - 8,773%=1,227%), ґрунтувалось не на внутрішній волі ОСОБА_1 , а на допущеній останнім помилці внаслідок деформації його волі, допущеною власне Банком помилкою.

Ухвалою суду від 13.02.2019р. прийнято зустрічний позов представника відповідача за первісним позовом - адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним пункту 1 Додаткового договору від 25.07.2013 року до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 і Акціонерним товариством «Кредобанк» (т. 3 а.с.196).

Ухвалою суду від 20.02.2019р. суддя Єзерський Р.Б. заявив самовідвід (т. 3 а.с.210).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2019р. матеріали справи передано головуючому судді Свірідовій В.В. (т. 3 а.с.211).

13.03.2019р. представником позивача за первісним позовом АТ «Кредобанк» подано відзив на зустрічний позов, вважає зустрічний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне (т. 4 а.с.1-9).

Твердження відповідача про втрату цінності та деформацію волі через зміну валюти кредиту спростовуються умовами самого Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, яким чітко визначено валюту кредиту - долари США, і жоден із додаткових договорів валюту не змінював. Законом втрата цінності домовленостей не віднесена до підстав визнання правочину недійсним. Зазначає, що позивач за зустрічним позовом не довів належними доказами наявність обставин, які б свідчили про помилку щодо істотних обставин чи природи правочину на момент його вчинення. Неправильне тлумачення закону чи власна недбалість не є підставою для визнання правочину недійсним.

Обставини щодо мети укладення Додаткового договору від 25.07.2013 (для реструктуризації існуючої заборгованості шляхом збільшення щомісячного платежу) вже були встановлені в судовому рішенні у іншій справі (№ 466/1410/14), що має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню знову. Посилання на деформацію волі чи введення в оману є безпідставними та не підкріплені жодними належними доказами умислу другої сторони.

В подальшому було подано додаткові заперечення на зустрічний позов (т.4 а.с.106-108).

27.09.2019 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) адвоката Дмитренко В.П. про зміну підстав зустрічного позову (т.4 а.с.85).

Ухвалою суду від 20.07.2020р. судом витребувано від Акціонерного товариства «Кредобанк»: оригінали таких письмових доказів: меморіального ордеру № 914293 від 18.03.2008 (т. 1, а.с. 10), кредитного договору №83 від 18.03.2008 (т. 1, а.с. 38 - 42), додаткового договору від 11.01.2010 (т. 1, а.с. 43 - 49), додаткового договору від 03.08.2012 (т. 1, а.с. 50 - 57), додаткового договору від 25.07.2013 (т. 1, а.с. 58 - 59), повідомлення-вимогу від 09.03.2017 вих. №09/03/17-316 з доказами надіслання та отримання відповідачем (т. 1, а.с. 60 - 61); оригінал електронного доказу: документу з найменуванням «рух коштів по рахунку з 18.03.2008 по 06.03.2017» (т. 1, а.с. 11 - 37) (т. 4 а.с.156-158).

Ухвалою суду від 27.09.2022р. призначено по справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Львів, вул. Липинського,54). Провадження по справі зупинити на час проведення експертизи (т. 5 а.с.133-134).

Ухвалу суду від 27.09.2022р. було оскаржено представником позивача АТ "Кредобанк", однак таку згідно постанови Львівського апеляційного суду від 02.02.2023р. залишено без змін (т. 6 а.с.24-30).

До суду надійшов лист від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5299/11/вих.-22/ЛЕП від 26.10.2022 щодо ухвали суду від 27.09.2022 у цивільній справі № 466/3147/17, у якому через високе експертне навантаження та обсяг матеріалів просять письмово погодити проведення експертизи у термін понад 90 календарних днів, попереджаючи, що відсутність відповіді вважатиметься згодою суду на такі строки (т.6 а.с.222).

Ухвалою суду від 15.06.2023р. поновлено провадження у даній цивільній справі (т.6 а.с.38).

Ухвалою суду від 19.01.2024р. призначено по справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій, проведення експертизи доручено експерту Барабашу Руслану Віталійовичу (м. Київ, вул. Т.Драйзера,9-в/158). Провадження по справі зупинити на час проведення експертизи (т. 6 а.с.108-109).

Ухвалу суду від 19.01.2024р.було оскаржено представником позивача АТ"Кредобанк".

Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 30.05.2024р. ухвалу суду від 19.01.2024р. скасовано та відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи (т. 6 а.с.200-203).

27.12.2024р. на адресу суду від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріалів справи (у 6 томах) через несплату вартості проведення експертизи платником (відповідачем ОСОБА_2 ) станом на 25.11.2024 відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (т.6 а.с.229).

Ухвалою суду від 07.01.2025р. поновлено провадження у даній цивільній справі (т.6 а.с.230).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 05.03.2025р. закрито підготовче провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом представника відповідача за первісним позовом - адвоката Дмитренко Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним пункту 1 Додаткового договору від 25.07.2013 року до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, укладеного між ОСОБА_1 і АТ"Кредобанк" (т. 6 а.с.245).

В судовому засіданні 15.10.2026 представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , адвокат Дмитренко В.П. просить задоволити зустрічний позов, ухвалити рішення про визнання недійсним пункт 1 Додаткового договору від 25.07.2013р. до Кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «Кредобанк».

В судовому засідання 15.10.2026 представник позивача АТ «Кредобанк», адвокат Павленко С.В. вимоги зустрічного позову від 02.01.2019р. заперечив з підстав необґрунтованості заявлених вимог, а позов АТ"Кредобанку" до ОСОБА_3 - підтримав.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

18.03.2008р. між Банком та ОСОБА_1 , надалі - відповідач/позичальник, укладено Кредитний договір № 83 від 18.03.2008 (т. 1, а.с. 38 - 42, т. 4, а.с. 175 - 180), зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором від 11.01.2010 (т. 1, а.с. 43 - 49, т. 4, а.с. 181 - 184), Додатковим договором від 03.08.2012 (т. 1, а.с. 50 - 57, т. 4, а.с. 185 - 188) та Додатковим договором від 25.07.2013 (т. 1, а.с. 58 - 59, т. 4, а.с. 189).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 Банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 банк видає позичальнику кредит в сумі 40 000,00 доларів США на строк до 17.03.2018.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 кредит видається на наступні цілі: на ремонт житлової нерухомості - трьохкімнатної квартири на вторинному ринку, за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 3.2 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 між Банком і ОСОБА_1 було узгоджено наступний розмір процентів за користування кредитними коштами:

у первинній редакції: «3а користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3м збільшена на маржу 8,5 %. Розмір процентів за кредитом змінюється першого числа кожного календарного кварталу протягом усього строку дії Договору. LIBOR - London Interbank Offered Rate - змінна Лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США. Ця ставка використовується як базова для визначення процентної ставки для позичальника. Для розрахунку обирається 3-місячний LIBOR. На день укладення цього договору LIBOR 3м становить 2,58%. Сторони домовились що зміна процентної ставки, за цим договором, у зв`язку із зміною розміру ставки LIBOR 3м здійснюється без внесення змін до цього Договору.»;

в редакції Додаткового договору від 11.01.2010: «За користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3м збільшена на маржу 8,5 (Вісім цілих п`ять десятих) %. Розмір процентів за кредитом змінюється першого числа кожної календарного кварталу протягом усього строку дії Договору. LIBOR - London Interbank Offered Rate - змінна Лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США. Ця став: використовується як базова для визначення процентної ставки для позичальника. Для розрахунку обирається 3-місячни LIBOR. На день укладення цього договору LIBOR 3м становить 0,25063. Сторони домовились що зміна процентної ставки, за цим договором, у зв`язку із зміною розміру ставки LIBOR 3м здійснюється без внесення змін до цього Договору.»;

в редакції Додаткового договору від 03.08.2012: «За користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3м збільшена на маржу 8.5 (Вісім цілих п`ять десятих) %. Розмір процентів за кредитом змінюється першого числа кожного календарного кварталу протягом усього строку дії Договору. LIBOR - London Interbank Offered Rate - змінна Лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США. Ця ставка використовується як базова для визначення процентної ставки для позичальника. Для розрахунку обирається 3-місячний LIBOR. На день укладення цього договору LIBOR Зм становить 0.46815. Сторони домовились що зміна процентної ставки, за цим договором, у зв`язку із зміною розміру ставки LIBOR 3м здійснюється без внесення змін до цього Договору.»;

в редакції п. 1 Додаткового договору від 25.07.2013: «За користування кредитом позичальник сплачує банку 10% річних. Після реєстрації права власності на новозбудовану нерухомість, яка придбавалась за рахунок кредитних коштів, позичальник має право звернутись у банк із заявою про зниження процентної ставки, за умови сплати комісії - у розмірі, згідно тарифів банку. У разі невиконання п. 2.3. цього Договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 5% річних вище діючої, починаючи з 1-го числа місяця наступного за місяцем видачі кредиту та діє протягом усього строку користування кредитними коштами. Така зміна розміру процентів додаткового погодження Сторонами не потребує.».

У пункті 4.1 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 між Банком і ОСОБА_1 було узгоджено наступний розміри сум повернення кредитних коштів:

у первинній редакції: «Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 334,00дол. США (триста тридцять чотири дол. США) (119 транш), а останній платіж по кредиту 254,00 дол. США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим Договором та/або додатками до нього. Якщо кредит видано після 15-го числа поточного місяця, перший платіж по поверненню кредиту здійснюється Позичальником не пізніше останнього робочого дня наступного місяця. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту.»;

в редакції Додаткового договору від 11.01.2010: «Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі згідно Додатку № 2 до цього Договору. Якщо кредит видано після 15-го числа поточного місяця, перший платіж по поверненню кредиту здійснюється Позичальником не пізніше останнього робочого дня наступного місяця. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту. За заявою Позичальника Банк відтерміновує сплату платежів по поверненню суми кредиту на строк не більше - місяців: «-» 200- р. , за умови сплати Позичальником одноразово на користь Банку комісії у розмірі -. При цьому, платежі по поверненню суми кредиту здійснюється Позичальником по закінченню - місячного строку, але не пізніше - 200- у розмірі та в порядку встановленому цим Договором.»;

в редакції Додаткового договору від 03.08.2012: «Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі згідно Додатку №2 до цього Договору. Якщо кредит видано після 15-го числа поточного місяця, перший платіж по поверненню кредиту здійснюється Позичальником не пізніше останнього робочого дня наступного місяця. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту. За заявою Позичальника Банк відтерміновує сплату платежів по поверненню суми кредиту на строк не більше місяців від « » 200 _ р., за умови сплати Позичальником одноразово на користь Банку комісії у розмірі. При цьому, платіж по поверненню суми кредиту здійснюється Позичальником по закінченню місячного строку, але не пізніше 200_ р., у розмірі та в порядку встановленому цим Договором. Погашення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.»;

в редакції п. 2 Додаткового договору від 25.07.2013: «Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 530,00 грн. (п`ятсот тридцять гривень 00 копійок) (55 траншів), а в останній місяць кредитування 426,55 грн. (чотириста двадцять шість гривень 55 копійок) (1 транш) не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим Договором та/або додатками до нього. Якщо кредит видано після 15-го числа поточного місяця, перший платіж по поверненню кредиту здійснюється Позичальником не пізніше останнього робочого дня наступного місяця. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту.».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14 (т. 1, а.с. 62 - 71), яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2016 (т. 1, а.с. 72 - 74), п. 2 Додаткового договору від 25.07.2013 до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, тобто в частині домовленостей Банку і Позичальника про розміри сум повернення кредитних коштів, визнано недійсним, а п. 1 Додаткового договору від 25.07.2013 до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, тобто в частині домовленостей Банку і Позичальника про розмір процентів за користування кредитними коштами, залишився чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 626 ЦК договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК, розміщеній у параграфі 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» цього Кодексу, визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховним Судом, щодо практики застосування ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК, у своїй у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, зроблені висновки, відповідно до яких, при принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Ґрунтування видачі ОСОБА_1 кредиту в сумі 40 000,00 доларів США Банком надано суду як докази такі документи: меморіальний ордер № 914293 від 18.03.2008 (т. 1, а.с. 10, т. 4, а.с. 190);

-рух коштів по рахунку НОМЕР_1 за період з 18.03.2008 по 06.03.2017 (т. 1, а.с. 11 - 37, т. 4, а.с. 191 - 203).

Оцінюючи як доказ меморіальний ордер № 914293 від 18.03.2008 (т. 1, а.с. 10, т. 4, а.с. 190), суд погоджується із запереченнями представника Відповідача, що такий не може вважатися допустимим і достовірним доказом надання Банком для ОСОБА_1 кредитних коштів саме в розмірі 40000,00 дол. США, оскільки цей документ, в порушення вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містить в собі підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, яка зафіксована у ньому.

В свою чергу рух коштів по рахунку НОМЕР_1 за період з 18.03.2008 по 06.03.2017 (т. 1, а.с. 11 - 37, т. 4, а.с. 191 - 203), що за своєю суттю є зведеною інформацією про первинні документи, якими проведені відповідні господарські операції, не відображає у своєму змісті як видачі Банком ОСОБА_1 кредиту в сумі 40 000,00 доларів США, так і самого меморіального ордеру № 914293 від 18.03.2008, на який Банк покликається на підтвердження видачі кредитних коштів.

Згідно первинної редакції п. 2.5 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок НОМЕР_2 .

Водночас, виписки із позичкового рахунку НОМЕР_2 , на якому обліковувалися б кредитні кошти, видані Банком для ОСОБА_1 , а також інформація про меморіальний ордер № 914293 від 18.03.2008, Банком суду не надано.

Отже, наданими Банком доказами фактично не доведено факту видачі Банком для ОСОБА_1 кредитних коштів за Кредитним договором № 83 від 18.03.2008 саме в розмірі 40 000,00 доларів США.

Натомість, доказування стверджуваної Банком обставини про видачу ним для ОСОБА_1 кредитних коштів за Кредитним договором № 83 від 18.03.2008 саме в розмірі 40 000,00 доларів США, як із застосуванням концепції негативного доказу, згідно висновку Верховного Суду, щодо практики застосування ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК, викладеної у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, так і на припущеннях, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК, не допускається.

Більше того, за приписами ч. 2 ст. 78 ЦПК, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто оскільки за законом (ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») вчинення господарської операції, в тому числі з видачі кредитних коштів, повинно бути підтверджено первинним бухгалтерським документом певного змісту, то підтвердження цієї операції іншими засобами доказування, згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, в редакції, чинній станом на 29 червня 2016 року, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ЦК, якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, незважаючи на те, що рішення Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14 (т. 1, а.с. 62 - 71), яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2016 (т. 1, а.с. 72 - 74), набрало законної сили 29 червня 2016 року, п. 2 Додаткового договору від 25.07.2013, яким визначався розмір щомісячних сум на повернення ОСОБА_1 . Банку кредитних коштів за Кредитним договором № 83 від 18.03.2008 рівними частинами по 530,00 грн (55 траншів), а в останній місяць кредитування 426,55 грн (1 транш) не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, є недійсним з 25 липня 2013 року, тому обов`язок щомісячного повернення кредитних коштів для ОСОБА_1 є визначеним абзацом другим п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 в редакції Додаткового договору від 03.08.2012, тобто: за період з 31.08.2012 по 31.01.2013 - по 245 дол. США; за період з 28.02.2013 по 28.02.2018 по 469 дол. США; 17.03.2018 - 940,65 дол. США.

Суд звертає увагу на те, що ні у розрахунку заборгованості від 06.03.2017 (т. 1, а.с. 5 - 8), ні у Позовній заяві від 03.05.2017р. (т. 1, а.с. 2 - 4) Банком не зазначено, яка саме процентна ставка ним була застосована і за які періоди часу при визначенні заборгованості за простроченими відсотками саме у розмірі 10740,73 дол. США.

Поряд з цим, з таблиці розрахунку заборгованості від 06.03.2017 (т. 1, а.с. 5 - 8) вбачається, що за період дії п.п. 3.2 - 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 в редакції Додаткового договору від 11.01.2010, тобто з 11 січня 2010 року по 02 серпня 2012 року, - дати підписання Додаткового договору від 03.08.2012, у колонці за найменуванням «Сума нарахованих відсотків згідно графіку, USD», розміри всіх без винятку щомісячних сум відсотків, починаючи з третього платежу всупереч умовам п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 в редакції Додаткового договору від 11.01.2010, визначені у більшому розмірі, аніж у Додатку № 2.

Як приклад, Банком всупереч згаданим договірним умовам збільшено розмір цієї частини грошового зобов`язання ОСОБА_1 :

-3-й платіж у договорі визначено у розмірі 258,43 долари США, а в Розрахунку від 06.03.2017 - 259,35 долари США, тобто збільшено на 0,92 долари США;

-4-й платіж у договорі 249,14 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 252,08 долари США, тобто збільшено вже на 2,94 долари США;

-5-й платіж у договорі 256,47 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 260,48 долари США, тобто збільшено вже на 4,01 долари США;

-6-й платіж у договорі 247,24 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 251,24 долари США, тобто збільшено на 4,00 долари США;

-7-й платіж у договорі 254,51 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 265,62 долари США, тобто збільшено вже на 11,11 долари США;

-8-й платіж у договорі 253,53 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 263,93 долари США, тобто збільшено вже на 10,40 долари США;

-9-й платіж у договорі 244,40 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 254,12 долари США, тобто збільшено на 9,72 долари США;

-10-й платіж у договорі 251,57 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 253,72 долари США, тобто збільшено на 2,15 долари США і т.д.

Аналогічно з таблиці розрахунку заборгованості від 06.03.2017 (т. 1, а.с. 5 - 8) вбачається, що за період дії п.п. 3.2 - 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 в редакції Додаткового договору від 03.08.2012, тобто з 03 серпня 2012 року по 24 липня 2013 року, - дати підписання Додаткового договору від 25.07.2013, у колонці за найменуванням «Сума нарахованих відсотків згідно графіку, USD», розміри щомісячних сум відсотків, починаючи з другого платежу всупереч умовам п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 в редакції Додаткового договору від 03.08.2012, визначені у більшому розмірі, аніж у Додатку № 2.

Як приклад, Банком всупереч згаданим договірним умовам збільшено розмір цієї частини грошового зобов`язання ОСОБА_1 :

-2-й платіж у договорі визначено у розмірі 229,93 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 230,07 долари США, тобто збільшено на 0,14 долари США;

-4-й платіж у договорі 226,27 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 231,29 долари США, тобто збільшено вже на 5,02 долари США;

-9-й платіж у договорі 213,71 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 223,69 долари США, тобто збільшено вже на 9,98 долари США;

-11-й платіж у договорі 206,70 долари США, а в розрахунку заборгованості від 06.03.2017 - 230,52 долари США, тобто збільшено вже на 23,82 долари США.

У п. 3.10 ст. 3 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 як у первинній редакції, так і в редакціях Додаткового договору від 11.01.2010 та Додаткового договору від 03.08.2012, Банк та ОСОБА_1 узгодили, що останній виконує свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати комісій відсотків, неустойки, шляхом перерахування у безготівковій формі та /або вносить готівкою в Банк на рахунок № НОМЕР_1 , а в п. 4.7 ст. 4 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 передбачили наступну черговість погашення заборгованості за цим Договором:

- прострочені платежі по сплаті відсотків і комісій за користування Кредитом (пп. 4.7.1);

- строкові платежі по сплаті нарахованих відсотків і комісій за користування Кредитом, термін сплати яких наступив в момент надходження коштів (пп. 4.7.2);

- прострочені платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) (пп. 4.7.3);

- строкові платежі по сплаті нарахованих відсотків за користування Кредитом за поточний місяць, термін сплати яких на момент надходження коштів не наступив (пп. 4.7.4);

- строкові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) за поточний місяць (пп. 4.7.5);

- пеня, штрафи та інші види неустойки (пп. 4.7.6);

- строкові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) на наступний місяць /місяці (пп. 4.7.7).

Із розрахунку заборгованості від 06.03.2017 (т. 1, а.с. 5 - 8) та банківської виписки від 06.03.2017 (т. 4, а.с. 191 - 203) вбачається, що кошти, які були внесені ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 у порядку п. 3.10 ст. 3 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, були списані Банком з нього у періоди з 11 січня 2010 року по 02 серпня 2012 року та з 03 серпня 2012 року по 24 липня 2013 року на сплату відсотків за кредитом у збільшених розмірах, порівняно з щомісячними розмірами, визначеними у графіках, що містяться у Додатках № 2 до Додаткового договору від 11.01.2010 та Додаткового договору від 03.08.2012.

Натомість, при виконанні Банком умов п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 в редакції Додаткового договору від 03.08.2012 та Додаткового договору від 03.08.2012, щодо розміру щомісячних сум відсотків у періоди з 11 січня 2010 року по 02 серпня 2012 року та з 03 серпня 2012 року по 24 липня 2013 року, суми перевищення таких розмірів, зазначені у Розрахунку від 06.03.2017, які списувалися Банком з рахунку № НОМЕР_1 у черговості, визначеній пп. 4.7.2 п. 4.7 ст. 4 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, повинні були б бути списані з цього рахунку на погашення строкових платежів по поверненню Кредиту (основного боргу) на наступний місяць /місяці у черговості, визначеній пп. 4.7.7 п. 4.7 ст. 4 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, відтак залишок заборгованості за кредитом, на який Банком нараховувались ОСОБА_1 у наступних місяцях відсотки, є меншим від обрахованого Банком у розрахунку заборгованості від 06.03.2017 (т. 1, а.с. 5 - 8).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 11.07.2018р. у справі № 752/6743/16-ц, пр. № 61-17735св18, дійшов висновку, що в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Отже, Банком не доведено наданими суду і дослідженими у судовому засіданні за участі сторін доказами наявності заборгованості у ОСОБА_1 саме у розмірі 44 712,05 дол. США, з яких: 29 576,55 дол. США - неповернута сума кредиту, в тому числі 22 981,00 дол. США прострочена заборгованість; 10 740,73 дол. США - прострочені відсотки; 4 394,77 дол. США - пеня.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги Позовної заяви від 03.05.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за Кредитним договором № 83 від 18.03.2008, саме у розмірі 44 712,05 дол. США, з яких: 29 576,55 дол. США - неповернута сума кредиту, в тому числі 22 981,00 дол. США прострочена заборгованість; 10 740,73 дол. США - прострочені відсотки; 4394,77 дол. США - пеня, є не підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому у задоволенні таких вимог Банку слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні вимог Позовної заяви від 03.05.2017р. суд відмовляє Банку повністю, то вимоги Відповідача про застосування наслідків сплину позовної давності до вимог Банку за Кредитним договором № 83 від 18.03.2008, викладені його представником адвокатом Дмитренком В.П. у заяві від 22.12.2018р. (т. 3, а.с. 66 - 69), суд не розглядає і не вирішує.

Щодо вимог Зустрічного позову від 02.01.2019р. суд зазначає наступне.

Станом на 01.07.2013р., тобто на перше число третього календарного кварталу, як це було передбачено пунктом 3.2. Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, в редакції Додаткового договору від 03.08.2012, ставка LIBOR 3м складала 0,273%, що підтверджується інформацією із веб-сайту: https://www. global-rates.com/interest-rates/libor/american-dollar/2013.aspx, на який міститься посилання на офіційному сайті Банку, розташованому в мережі Інтернет за електронною адресою: https://www.kredobank.com.ua/rates. html.

Суд погоджується з представником Відповідача, що домовляючись у Додатковому договорі від 25.07.2013 між собою про істотні умови Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, свої права та обов`язки за цим правочином, ОСОБА_1 та Банк виходили із взаємної цінності таких домовленостей:

- для Банку - сплати ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою 10% річних, що станом на дату укладення Додаткового договору від 25.07.2013 перевищувала існуючу процентну ставку в розмірі 8,773% річних (8,5% + 0,273%=8,773%) на 1,227% річних (10% - 8,773%=1,227%);

- для ОСОБА_1 - повернення кредитних коштів Банку не у доларах США, а в гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14 (т. 1, а.с. 62 - 71), залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2016 (т. 1, а.с. 72 - 74), встановлено, що в частині викладення пункту 4.1 Кредитного договору № 83 від 18.03.2008 в новій редакції (пункт другий Додаткового договору від 25.07.2013), щодо повернення ОСОБА_1 кредитних коштів Банку не у доларах США, а в гривні, Банком було допущено помилку, а тому судом визнано недійсним пункт 2 Додаткового договору від 25.07.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, з набранням 29 червня 2016 року законної сили Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14 (т. 1, а.с. 62 - 71), залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2016 (т. 1, а.с. 72 - 74), саме з 25 липня 2013 року, згідно ст. 236 ЦК, у поєднанні з ч. 1 ст. 216 ЦК, пункт 2 Додаткового договору від 25.07.2013 є недійсним.

При вказаній зміні Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2016, домовленостей за Кредитним договором № 83 від 18.03.2008, у редакції Додаткового договору від 25.07.2013, між ОСОБА_1 і Банком саме на користь останнього, такі домовленості втратили цінність для ОСОБА_1 в частині, визначеній пунктом 1 Додаткового договору від 25.07.2013, щодо сплати ОСОБА_1 на користь Банку відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою збільшеною на 1,227% річних у порівнянні з існуючою станом на 25 липня 2013 року (10% - 8,773%=1,227%), оскільки ОСОБА_1 добросовісно розраховував, що як і він сам, Банк бажає настання саме тих юридичних наслідків за Кредитним договором, які були обумовлені як пунктом 2, так і пунктом 1 Додаткового договору від 25.07.2013.

Копію Рішення Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14, як це вбачається з його змісту, було виготовлено 08 липня 2016 року.

08 липня 2016 року, тобто отриманням копії повного тексту Рішення Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14, яке набрало законної сили 29 червня 2016 року, для ОСОБА_1 стало відомо, що зовнішнє волевиявлення Банку, закріплене у пункті 2 Додаткового договору від 25.07.2013, щодо повернення ОСОБА_1 кредитних коштів Банку не у доларах США, а в гривні, ґрунтувалось не на внутрішній волі Банку, а на допущеній останнім помилці.

З урахуванням обставин, встановлених Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 466/1410/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2016, суд погоджується з доводами Відповідача, що і зовнішнє волевиявлення ОСОБА_1 , закріплене у пункті 1 Додаткового договору від 25.07.2013, щодо сплати ОСОБА_1 на користь Банку відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою збільшеною на 1,227% річних у порівнянні з існуючою станом на 25 липня 2013 року (10% - 8,773%=1,227%), ґрунтувалось не на внутрішній волі ОСОБА_1 , а на допущеній останнім помилці внаслідок деформації його волі, допущеною власне Банком помилкою стосовно змісту пункті 2 Додаткового договору від 25.07.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Зустрічного позову від 02.01.2019р. про визнання недійсним пункту 1 Додаткового договору від 25.07.2013 до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, підлягають задоволенню повністю.

Оскільки ОСОБА_1 згідно п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений як громадянин, віднесений до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (т. 1, а.с. 118 - 119), то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89,141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

в задоволенні позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов представника відповідача за первісним позовом - адвоката Дмитренко Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним пункту 1 Додаткового договору від 25.07.2013 року до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008, укладеного між ОСОБА_1 і АТ «Кредобанк»,- задовольнити.

Визнати недійсним пункт 1 Додаткового договору від 25.07.2013, укладеного між Банком та ОСОБА_1 до Кредитного договору № 83 від 18.03.2008.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2026 року.

Учасники справи:

Позивач (відповідач за зустрічним): Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», адреса 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В. В. Свірідова