Рішення № 141418403 у справі № 724/1262/26 від 11.11.2026

Справа № 724/1262/26

Провадження № 2/724/731/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю:

секретаря судового засідання: Батіщева В.О.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника третьої особи: Гіждівського В.В., Кузика А.М.

прокурора: Московчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хотинська міська рада Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Хотинська міська рада, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Щодо первісного позову.

04.05.2026 року позивачка звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що з 07.08.2018р. по 21.02.2024 перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька - ОСОБА_4 , яка проживає разом з матір`ю. З початку 2022 року позивачка проживає окремо, шлюбних відносин не підтримували та 21.02.2024р. розірвали шлюб.

Стверджує, що з лютого 2021 року самостійно виховує доньку, відповідач взагалі не цікавиться дитиною, усунувся від виховання, не виконує належним чином свої батьківські обов`язки. За інформацією від спільних знайомих їй стало відомо, що на початку 2023 року відповідач виїхав на постійне проживання за межі України.

Починаючи з 2023 року відповідач не проживає з донькою, зовсім з нею не спілкується, а донька перебуває на повному утриманні позивачки, отже відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини та тривалий час перебуває за кордоном і така його свідома поведінка свідчить про фактичну відмову від своєї малолітньої доньки.

Враховуючи те, що відповідач ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча мав реальну можливість їх виконувати, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 .

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позову з наступних підстав.

07.08.2018 року між сторонами був укладений шлюб. Довгий період часу подружжя проживало в Італії, де ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дочка - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис 1, частина 1, розділ А, рік 2019, Муніципалітет м. Кастельноветто (провінція Павія). Через деякий час сім`я (позивач, відповідач та спільна дитина) повернулись до України та проживала за адресою АДРЕСА_1 .

До 10 березня 2023 року сторони проживали разом, після переїзду відповідача за кордон, подружжя продовжило підтримувати відносини на відстані. Крім цього, за спільною домовленістю сторін, для возз`єднання сім`ї, позивач разом з дитиною мала теж переїхати до Італії, де на той момент проживав відповідач. Протягом довгого періоду часу, відповідач чекав на переїзд позивача разом з дитиною, але переїзд так і не відбувся.

21 лютого 2024 року Хотинським районним судом Чернівецької області шлюб між сторонами розірвано.

Варто зазначити, що під час спільного проживання сторін, відповідач з великою турботою та любов`ю ставився до сім`ї, в тому числі відповідально до виконання своїх батьківських обов`язків. Від народження довгоочікуваної дитини, відповідач із задоволенням піклувався про дочку ОСОБА_6 . Дитина зростала в безмежній любові та турботі батька, через ненормований робочий графік матері, саме на відповідача був покладений основний обов`язок щодо піклування дитини. Вказані обставини підтверджуються аудіозаписами, які надаються до суду, де позивач також підтвердила, відповідач є гарним батьком. Неодноразово сторони разом подорожували, зокрема, у червні 2021 року сторони разом із дитиною відвідували Турецьку Республіку, подорож організовував та оплачував відповідач, про що свідчать світлини, які додаються до відзиву. Доказом того, що Сторони вели спільне господарство та проживали однією сім`єю до 2023 року, є фотокартки з відзначення свята Великодня, які долучено до цього відзиву. Разом з цим, у 2021р. - 2022р. сторони робили сімейні фотосесії: 30.09.2021 року «лав сторі» та 11.09.2022 спільна фотосесія родини, відповідні підтверджуючі фото додаються до відзиву. До відзиву також додається спільне фото сторін, де ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач вітав, ще на той момент дружину, у соціальній мережі «Instagram» з її днем народження.

Втім з 2025 року позивач поступово почала чинити відповідачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, неодноразово мати дитини наголошувала на тому, що її новий обранець не дозволяє розмовляти сторонам разом з дитиною по телефону, відповідні докази надаються до відзиву.

З викладеного вбачається, що голослівно зазначена позивачем інформація відносно того, що «починаючи з 2021 року остання виховує доньку самостійно», як і те, що «відповідач зовсім з нею не спілкується» є неправдивою, викладені обставини є необґрунтованими, та в повній мірі спростовуються наданими відповідачем доказами.

Таким чином, позивачем не доведено та не надано суду належних і допустимих доказів того, яким саме чином позбавлення батька батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини. Також, відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо дитини.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Відповідач заперечував проти позову, вважає, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки, однак позивач чинить йому перешкоди в спілкуванні з донькою, блокує контакти, щоб він зміг до неї додзвонитися, а також банківські картки, що перешкоджає йому надавати фінансову допомогу дитині.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та зазначила, що доказами того, що поведінку батька жодним чином не можливо ототожнювати з поведінкою особи, яка нехтує своїми батьківськими обов`язками, зокрема, але не виключно є: відео доказ спілкування позивача та відповідача разом з дитиною на підтвердження того, що відповідач цікавився, що дитині потрібно придбати; докази бажання дитини спілкуватися з батьком. Також намагання батька брати участь в навчальному процесі дитини, зокрема останній звертався до дирекції школи з проханням долучити його до батьківського чату та електронного щоденника дитини.

Таким чином зазначені в позові обставини є надуманими, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю

Представник третьої особи, в судовому засіданні підтвердив, що позивачка не зверталася до органу опіки та піклування з заявою про надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Також на його думку відсутні підстави для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Щодо зустрічного позову.

26.05.2026р. на адресу суду надійшов зустрічний позов, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в т. ч. не блокувати у мобільному телефоні та планшеті дитини контактний номер телефону батька та визначити наступні способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини:

- відео спілкування, шляхом використання мобільних застосунків у тому числі, але не виключно, через «Viber», «Telegram», «WhatsApp» щодня з 19-00 год по 20-00 год за київським часом, із завчасним погодженням мобільного застосунку, який використовуватиметься, за 2 години до дзвінка;

- 45 днів на канікулах влітку, починаючи з 01 липня по 15 серпня включно, з можливістю возити дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на відпочинок та оздоровлювати її. У разі, якщо батько - ОСОБА_2 не знаходиться на території України, у період літніх канікул, передавати дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бабусі ОСОБА_7 , для перетину кордону з дитиною та передачі дитини батькові, в подальшому батько забезпечує повернення дитини разом з бабусею до України;

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про стан здоров`я, факти захворювання та лікування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про від`їзд (обставини та напрям) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України в день виїзду та погоджувати із батьком факти виїзду малолітньої доньки за межі України.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що наразі позивач за зустрічним позовом перебуває у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, де працює та, у зв`язку з робочими питаннями, повернутися до України не може.

Разом з тим, сам по собі факт проживання батька за межами України з 2023 року та його об`єктивна відсутність у повсякденному житті дитини, не є безумовною підставою для перешкод у спілкуванні з дитиною.

Втім з 2025 року ОСОБА_1 поступово почала чинити батькові перешкоди у спілкуванні з дитиною, неодноразово мати дитини наголошувала на тому, що її новий обранець не дозволяє розмовляти сторонам разом з дитиною по телефону. Попри це, позивач за зустрічним позовом до сьогодні намагається знайти доступ до дитини, щоб запобігти втраті психоемоційного зв`язку з донькою та в добровільному порядку забезпечує доньку, про що свідчать численні аудіо та відео записи розмов сторін разом з дитиною, які також додаються до відзиву на позовну заяву.

Позивач за зустрічним позовом постійно звертав увагу матері на те, що блокування на декілька місяців в усіх можливих месенджерах та телефонах, є порушенням його прав як батька на вільне спілкування з дитиною. Крім цього, відповідач за зустрічним позовом намагалась переконати батька, що про їх спілкування з дитиною ніхто не має знати, докази додаються до відзиву на позовну заяву.

Доказами, які підтверджують те, що відповідач за зустрічним позовом чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною є: розмова від 19 травня 2025 року, із запису чітко вбачається, що дитина з радістю говорить з батьком, вони жартують, дитина демонструє іграшки. Також, цією розмовою ОСОБА_1 підтвердила вчинення перешкод у спілкуванні батька з донькою, а саме зазначила: «А ти чому думаєш, що я тебе постійно блокую» . розмова, де ОСОБА_1 зазначає, що «у дитини є тато, він дзвонить ..», «я тебе мала заблокувати та не розблоковувати вообще». Питання щодо забезпечення дитини, сторони весь час намагались вирішити в досудовому порядку. Батько дитини добровільно перераховував грошові кошти на рахунок відповідача за зустрічним позовом, докази надаються до відзиву на позовну заяву. Окрім цього, коли з`являлась можливість поспілкуватися з дитиною, батько весь час запитував, що придбати дитині із одягу, іграшок тощо, зазначене підтверджується відповідним відеозаписом, що додається до відзиву на позовну заяву. У період повної ізоляції батька від дитини, позивач за зустрічним позовом звертався до класного керівника та дирекції Хотинського академічного ліцею, де навчається спільна донька сторін, відповідні докази надані до відзиву на позовну заяву.

Такі дії ОСОБА_2 свідчать про наявність інтересу до життя дитини та намір брати участь у її вихованні, хоча й у дистанційній формі.

Отже, саме по собі звернення позивача за зустрічним позовом до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, свідчить про відсутність порозуміння між батьками та наявність перешкод у спілкуванні батька з донькою. Між сторонами у справі існує спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки після припинення відносин батьків, малолітня ОСОБА_8 проживає разом із матір`ю, а між сторонами у справі немає повного порозуміння щодо участі сторін у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Позивач за зустрічним позовом бажає підтримувати зв`язок зі своєю донькою , бажає приймати участь у її вихованні. Факт вчинення перешкод у спілкуванні батька з дитиною підтверджуються багаточисленними доказами, які долучені до відзиву на позовну заяву.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 просить в задоволенні вимог відмовити у зв`язку з відсутністю предмету спору, недоведеністю заявлених вимог та їх необґрунтованістю.

Зазначає, що жодних перешкод щодо спілкування батька з дитиною нею не чиниться, навпаки він сам самоусунувся від спілкування з дитиною, тривалий час не телефонував та не цікавився життям дитини. А якщо такі дзвінки і були, то вони були короткотривалі і не для підтримки психоемоційного стану з дитиною, а для можливості вивідати інформацію щодо її особистого життя та приниження її гідності в очах дитини.

Також звертає увагу суду, що зацікавленість батька приймати участь в навчальному процесі дитини виникла після ініціювання позовної заяви про позбавлення батьківських прав.

При цьому зазначила, що нею не заперечується такий спосіб як спілкування батька з дитиною шляхом мобільних застосунків, однак спілкування щодня створить надмірний тягар як для дитини, так і для матері. Тому вважає, що за можливе визначити два дня на тиждень.

Щодо повідомлення про стан здоров`я дитини, то зауважує, що батько має право знати про стан здоров`я дитини, однак заради спокою дитини під час лікування, зазначає що таке повідомлення повинно встановити чіткий та цивілізований порядок такого інформування, а саме тільки при серйозних захворюваннях, які потягли за собою звільнення від навчання, призначення медикаментозного лікування або госпіталізацію. Інформування здійснюватиметься виключно в письмові формі шляхом направлення текстового повідомлення у відповідний месенджер або СМС на номер батька. Разом з цим, у батька крім права повідомлення про стан здоров`я, виникає і обов`язок як мінімум оплати половини вартості лікування.

Щодо зобов`язання повідомляти батька про виїзд дитини за кордон, то це не є вимогою про визначення способу участі батька у вихованні дитини, виходить за межі способів, які визначені ст. 159 СК України та можуть лише свідчити про наявність надмірного контролю та тиску щодо місця знаходження дитини, тому просить суд відмовити в цій вимозі.

Щодо вимоги про передачу доньки для проведення канікул, то зазначає, що дитина це не річ, яку слід передавати з рук в руки, а жива людина, яка має особисті права та амбіції, волевиявлення. Передача дитини бабусі для подальшої передачі батьку, зокрема і перетину кордону, створюватиме неабиякий стрес для дитини. При цьому наголошує, що бабуся доньки востаннє її бачила ще в 2021 році, коли ОСОБА_9 було ще два роки, а тому остання в силу свого віку не пам`ятає бабусю, і не має жодного емоційного зв`язку з нею. Зазначає, що треба враховувати вік дитини (6 років), її психологічний стан, оскільки це інша країна, тривалі міжнародні поїздки точно не будуть в інтересах дитини, зовсім інші незнайомі їй люди, відсутність сталого соціального зв`язку між ними, а також доцільність таких поїздок. В даному випадку батько фактично перекладає на матір обов`язок організовувати складні та витратні міжнародні поїздки до місця проживання батька, що не буде відповідати інтересам дитини.

У відповіді на відзив представник позивача за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_2 в добровільному порядку забезпечує доньку усім необхідним, про що також свідчать численні аудіо та відео записи розмов сторін разом з дитиною, які також додаються до відповіді на відзив заяви. Будь-які звинувачення у «приниженні гідності матері в очах дитини» є надуманими, оскільки батько ніколи не дозволяв собі деструктивної поведінки у присутності дитини чи під час розмов із нею.

Твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що первісний позов про позбавлення батьківських прав був ініційований нібито через «неналежне виконання батьківських обов`язків» та «тривалу відсутність позивача за зустрічним позовом у житті доньки (понад три роки)», є абсолютно неправдивими, вигаданими та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.

ОСОБА_2 дійсно протягом тривалого часу намагався врегулювати конфлікт виключно мирним шляхом, розраховуючи на розсудливість матері дитини. Однак, з огляду на її деструктивну позицію, та повне блокування всіх каналів зв`язку з 2025 року, звернення до органу опіки та піклування втратило будь яку практичну доцільність.

Стверджує, що ОСОБА_2 ніколи не відмовлявся і готовий у подальшому в повному обсязі (100%) компенсувати фактично понесені витрати на необхідне обстеження та/або лікування дитини, а не лише половину (50%) вартості лікування, як це мінімально передбачено діючим законодавством (ст. 185 СКУ щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину).

Окремої уваги суду потребують заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо права ОСОБА_2 здійснювати відпочинок та оздоровлення малолітньої доньки, зокрема із виїздом за кордон. Позиція матері у цій частині знову побудована на свідомому викривленні фактів та обмеженні прав дитини.

Бабуся тривалий час проживала разом із онукою до моменту повернення матері з дитиною в Україну, між ними сформувався надзвичайно теплий, близький та стійкий психоемоційний зв`язок. Бабуся протягом усього часу щиро піклувалася про здоров`я онуки, систематично купувала та направляла необхідні медичні препарати та ліки з-за кордону, що підтверджується скріншотами листування, які додаються до відповіді на відзив. Остання зустріч дитини з бабусею відбулася влітку 2025 року, а не у 2021 році.Твердження Матері про те, що поїздка до кордону створить для дитини «надмірний тягар», є повністю надуманим. Місце проживання дитини знаходиться у безпосередній близькості до державного кордону, що мінімізує будь-яку тривалість та втому від подорожі. Крім того, ОСОБА_2 виявляє високу матеріальну відповідальність та заявляє про готовність повністю компенсувати як матері, так і бабусі всі фактично понесені фінансові витрати, пов`язані з організацією та здійсненням поїздок дитини за кордон.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Підтвердив те, що відповідачкою створюються перешкоди у його спілкуванні з дитиною, оскільки вона заблокувала всі месенджери і він позбавлений можливості спілкування з донькою. При цьому стверджує, що телефонні розмови звісно будуть лише за бажанням та тривалістю самої дитини і змушувати її протягом години вести розмову з батьком ніхто не буде. Також підтвердив, що на момент розгляду справи спілкування по телефонну з дитиною відновлено.

Представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідачка за зустрічним позовом заперечувала проти позову, оскільки не чинить перешкоди у спілкуванні дитини з батьком. Щодо телефонним розмов, то вважає, що такі необхідно встановити у вихідні дні, щодо відпочинку разом з батьком на літніх канікулах - заперечує, оскільки вважає, що це призведе до сильного навантаження на психіку дитини, щодо повідомлення про стан здоров`я - не заперечує, щодо повідомлення про виїзд дитини за межі України - покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав висновок щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою та просив врахувати його при ухваленні рішення.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.05.2026р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 26.05.2026р. замінено у цивільній справі третю особу - Службу у справах дітей Хотинської міської ради на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Хотинську міську раду як орган опіки та піклування.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 27.05.2026р. зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Хотинська міська рада, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хотинська міська рада, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.06.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 07.07.2026р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.07.2026р. витребувано в Хотинської міської ради як органу опіки та піклування письмовий висновок щодо розв`язання спору про встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 03.09.2026р. залучено до участі у справі прокурора Дністровської окружної прокуратури.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 21.02.2024р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано.

Відповідно до довідки Хотинської міської ради від 04.07.2025 р. ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , та до складу її сім`ї входить донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Віджеванно (провінція Павія), батько: ОСОБА_10 , мати: ОСОБА_11 .

Відповідно до письмових показів ОСОБА_12 від 16.07.2025 р., яка працює вихователем в дитячому садку «Сонечко» батько дитини взагалі не бере участі у вихованні дитини, не бере участі у заходах, які відбуваються в садочку. Зазначає про відсутність будь-якої інформації щодо контактів з дитиною, відвідування, фінансову підтримку. З того часу як батько виїхав за кордон, його участь у соціальному житті дитини стала відсутньою.

Згідно письмових свідчень ОСОБА_13 від 23.07.2025р., який є сусідом позивачки ОСОБА_1 , повідомляє, що відповідач ОСОБА_14 вже давно не проживає з донею, не допомагає фінансово та ніяк не піклується про неї. Натомість із соціальних мереж відомо, що він спілкується з іншою родиною, зокрема своєю новою дівчиною в якої є син, про якого ОСОБА_15 піклується краще, ніж про свою дитину.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_16 від 01.04.2026р., яка є колишньою колегою та близькою подругою позивачки ОСОБА_1 , батько ОСОБА_17 вже давно не спілкується з донькою та не бере участі в її вихованні. Також їй відомо, що в нього з`явилася нова сім`я та на публікаціях в соцмережах вбачається, як ОСОБА_15 піклується, про чужу дитину, що дуже засмучує його доньку - ОСОБА_6 . Стверджує, що ОСОБА_18 вже розуміє всю ситуацію, плаче за батьком, та не може зрозуміти, чому він її покинув.

Судом досліджено квитанції про здійснення грошових переказів, де відправником значиться ОСОБА_14 , отримувач ОСОБА_11 : від 10.05.2026р. на суму 75 євро (призначення платежу "З днем матері"); від 11.06.2024р. на суму 50 євро; від 12.06.2024р. на суму 150 євро; від 14.07.2024р. на суму 150 євро; від 16.09.2024р. на суму 150 євро; від 16.10.2024р. на суму 100 євро; від 16.08.2024р. на суму 150 євро; від 17.11.2024р. на суму 200 євро; від 18.01.2025р. на суму 100 євро; від 21.11.2024р. на суму 50 євро; від 22.09.2024р. на суму 80 євро; від 30.12.2024р. на суму 150 євро; від 30.10.2024р. на суму 15 євро.

30.04.2026р. ОСОБА_14 звернувся до директора Хотинського опорного академічного ліцею із заявою про включення його до всіх офіційних каналів комунікації класу та закладу; забезпечити доступ до електронного щоденника та інших інформаційних систем, через які здійснюється інформування батьків; забезпечити належну комунікацію з ним як із законним представником дитини щодо навчального процесу, заходів та організаційних питань.

У відповідь 01.06.2026р. директор Хотинського опорного академічного ліцею повідомила, що заклад освіти готовий надати роз`яснення щодо наявних можливостей отримання інформації про результати навчання дитини та порядку доступу до відповідних електронних ресурсів. Також інформація може надаватися через офіційні канали зв`язку закладу освіти у межах компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також судом досліджено скріншоти листування ОСОБА_19 з вчителькою з приводу навчального процесу його доньки та включення його до батьківського чату.

Крім того, відповідачем подано скріншоти листування бабусі ОСОБА_17 з її матір щодо спілкування, здоров`я дитини та надіслання посилки.

Також відповідачем додано до матеріалів справи спільні фото відпочинку разом з колишньою дружиною та донькою.

Одночасно судом досліджено надані відповідачем відео- та аудіодзвінки до доньки, та відеоскріншот щодо його блокування в месенджерах ОСОБА_11 .

Згідно Висновку органу опіки та піклування від 09.10.2026р. та враховуючи перебування батька за межами України, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_19 у вихованні та спілкуваннні з донькою ОСОБА_4 , а саме:

1.З урахуванням віку та бажання дитини, а також дії воєнного стану на території України, ОСОБА_11 забезпечувати можливість регулярного спілкування ОСОБА_19 з донькою шляхом проведення аудіо- та відеодзвінків за допомогою засобів телекомунікаційного звязку ( WhatsApp, Viber, Telegram тощо).

2.За взаємною згодою батьків, з огляду на відсутність заперечень з боку матері, ОСОБА_11 забезпечувати необхідні технічні умови для здійснення таких дзвінків у визначений сторонами час, зокрема наявність доступу до мережі Інтернет та справного пристрою для відео- й аудіозвязку.

3. Сторонам утримуватися від блокування номерів телефонів та акаунтів у месенджерах один одного, які використовуються для спілкування щодо дитини, з метою забезпечення безперешкодного контакту батька з донькою та оперативного вирішення питань, пов`язаних з вихованням, здоров`ям та іншими обставинами життя.

4. ОСОБА_11 повідомляти ОСОБА_19 про випадки захворювання дитини, її госпіталізацію (у разі такої), проведене лікування та його результати, а також про інші істотні обставини, що стосуються стану здоров`я дитини.

5.Рекомендувати ОСОБА_11 повідомляти ОСОБА_19 про тимчасовий виїзд дитини за межі України з метою відпочинку, оздоровлення, навчання тощо із зазначенням країни прямування та, за можливості, строку перебування.

6.Оздоровлення та відпочинок дитини за кордоном за участю батька здійснювати лише за умови особистого супроводу дитини матір`ю, без втручання сторонніх осіб.

7. ОСОБА_20 під час спілкування з дитиною враховувати її вік, режим дня, навчальне навантаження, психологічний та фізичний стан, а також обставини, пов`язані з дією воєнного стану на території України.

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення

Щодо первісного позову

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені зокрема статтею 150 СК України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Відповідно до частини першої статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23,від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 та інших.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (див. постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі№ 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_11 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_19 , посилалася на те, що він ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, зокрема не бере участі у вихованні доньки та не спілкується з нею, тривалий період проживає за кордоном, що свідчить про відсутність у відповідача інтересу до дитини.

Отже, правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав позивач визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, позбавлення батька батьківських прав може бути застосоване судом лише як крайній захід, за умови беззаперечного доведення його винної поведінки та неможливості змінити його ставлення до виховання дитини, оскільки пріоритетом держави є забезпечення найкращих інтересів дитини при максимальному збереженні її сімейних зв`язків.

Разом з тим позивачкою не подано суду жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.

Зокрема, додані до справи письмові пояснення трьох осіб, судом до уваги не приймаються, оскільки суд позбавлений можливості ідентифікувати вказаних осіб, а в судовому засіданні в якості свідків вони допитані не були.

Крім того, позивачка не зверталася до органу опіки та піклування з вирішення даного питання та отримання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батька батьківських прав.

Судом неодноразово було роз`яснення позивачці, що в даній категорії справ орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні повідомив, що позивачка не зверталася з приводу вирішення даного питання, а такий висновок надається саме за зверненням одного з батьків.

Також судом ставилося на обговорення учасників справи питання щодо доцільності заслухати думку дитини в судовому засіданні з огляду на її вік та можливість висловити таку думку.

Обоє батьків заперечили щодо такої необхідності, оскільки дитина ще занадто мала (6 років) і щоб не травмувати її психіку вважали за недоцільне викликати її в судове засідання.

Натомість відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами те, що він фінансово утримує дитину, періодично з нею спілкується за допомогою відеодзвінків, цікавиться її успіхами у навчанні та бажає, щоб дитина приїздила до нього на канікули. А тривала відсутність комунікації з дитиною відбулися саме у зв`язку з діями позивачки, яка змінила номер телефону та заблокувала всі месенджери, за допомогою яких відбувалося спілкування.

Тобто, дані обставини виникли зокрема через наявність неприязних відносин між батьками на фоні розпаду сім`ї, а не з вини батька.

Суд звертає увагу, що саме по собі проживання батька за межами України не може розцінюватися як безумовний факт ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Отже, позивачкою не надано суду доказів, які б об`єктивно доводили про свідоме ухилення відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини. Зокрема доказів того, що до відповідача вживались будь-які заходи впливу з боку органів опіки та піклування, адміністрації навчального закладу, громадського впливу, наявність фактів аморальної поведінки відповідача по відношенню до дитини.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися в даному випадку.

Суд зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.

У контексті даної справи, позивачка не обґрунтувала, в чому полягає захист інтересів дитини при позбавленні відповідача батьківських прав, і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наданих суду доказів не достатньо для висновку про те, що має місце виключно вина поведінка відповідача, яка суттєво шкодить інтересам дитини і що існують дійсно виключні обставини, які дають підстави вважати, що виключно в інтересах дитини суд має право застосувати такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав.

На підставі наведеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог.

Щодо зустрічного позову

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Щодо визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини суд зазначає наступне.

Як вбачається з позицій сторін, між ними не достягнуто згоди з даного питання, так як кожен з батьків має своє бачення з даного приводу, тобто між сторонами немає спільного бачення з цього питання і це питання залишається не вирішеним між ними добровільно, а відтак даний спір може бути вирішений судом. Суд бередо уваги той факт, що дитина ОСОБА_4 добре знає батька, про це свідчать численні телефонні розмови за допомогою відеозв`язку, передача батьком подарунків для дитини. Разом з тим, судом встановлено, що протягом 2025 року батько втратив зв`язок із дитиною через перешкоджання матері, зокрема остання змінила номер телефону та заблокувала батька в соціальних мережах, за допомогою яких відбувалося спілкування.

В подальшому, під час розгляду справи спілкування між батьком та дитиною було відновлено відеоспілкування, що підтверджено сторонами в судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що батько має негативний вплив на дитину ОСОБА_4 і що їх спілкування з дитиною несе загрозу її нормальному розвиткові.

Одночасно судом звертається увага, що думка дитини у судовому засіданні не заслуховувалася з огляду на позицію сторін, які заперечували проти цього, та вік дитини (6 років), в силу якого вона, на переконання суду, ще не здатна сформулювати свої власні погляди, а у вирішальній мірі транслює погляди значущих для неї дорослих без їх достатнього критичного осмислення.

Таким чином, суд вважає за необхідне визначити наступний спосіб участі батька у вихованні дитини, а саме:

- відео спілкування, шляхом використання мобільних застосунків у тому числі, але не виключно, через «Viber», «Telegram», «WhatsApp» щодня з 19-00 год по 20-00 год за київським часом, із завчасним погодженням мобільного застосунку, який використовуватиметься, за 2 години до дзвінка;

При визначенні даного способу суд вважає за необхідне рекомендувати ОСОБА_20 під час спілкування з дитиною враховувати її вік, режим дня, навчальне навантаження, а також обставини, пов`язані з дією воєнного стану на території України, зокрема постійні повітряні тривоги та стабілізаційні/аварійні відключення електроенергії.

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про стан здоров`я, факти захворювання та лікування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про від`їзд (обставини та напрям) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України в день виїзду та погоджувати із батьком факти виїзду малолітньої доньки за межі України.

- кожного літнього місяця по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, з можливістю возити дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на відпочинок та оздоровлювати її.

Змінюючи запропонований позивачем ОСОБА_21 графік перебування дитини з батьком протягом літніх канікул, суд виходить з інтересів дитини, якій тривале розлучення з одним з батьків (на 45 днів поспіль) в силу її малолітства може завдати душевний дискомфорт. Встановлюючи інший графік (кожного літнього місяця по 15 днів поспіль) суд, разом з тим, залишає на розсуд батьків питання домовленості про інший, більш доцільний, на їх спільну думку і з урахуванням конкретних обставин, графік.

Щодо способу участі батька у вихованні дитини на літніх канікулах із забезпеченням вивезення дитини за межі України шляхом передачі її бабусі Lyudmyla Basalyga, для перетину кордону з дитиною та передачі дитини батькові, в подальшому батько забезпечує повернення дитини разом з бабусею до України судом враховується таке.

Сам по собі факт проживання позивача за зустрічним позовом за межами України не припиняє та не обмежує його батьківських прав і не звільняє його від обов`язку особисто брати участь у вихованні дитини. Водночас право батька на спілкування з дитиною не означає наявності безумовного права вимагати від матері передавання дитини третій особі (в даному випадку бабі) для її подальшого перевезення за межі України.

Судом встановлено, що бабуся дитини Lyudmyla Basalyga проживає за межами України в Італії та востаннє зустрічалася з дитиною влітку 2025 року, коли гостювала в Україні, де разом із дитиною проводила дозвілля.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні відомості щодо періодичного спілкування дитини з бабою, особисту прихильність дитини до баби, як до особи, яка супроводжуватиме її під час перетину державного кордону.

При цьому судом враховується не лише право батька підтримувати регулярні особисті відносини та прямі контакти з дитиною, а й передусім найкращі інтереси останньої, зокрема її вік - 7 років на момент розгляду справи, психологічну готовність до поїздок, зокрема відсутність досвіду перетину кордону без участі матері, а лише у супроводі баби.

При цьому матеріали зустрічного позову не містять в собі даних щодо країни перебування дитини, адреси проживання батька та умов проживання за межами України.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, суд повинен виходити насамперед із найкращих інтересів дитини, враховуючи її вік, стан здоров`я, сформовані сімейні зв`язки, ставлення до кожного з батьків, безпеку переміщення та реальну можливість забезпечення належного догляду під час перебування за кордоном.

З огляду на викладене, за відсутності належного обґрунтування необхідності саме такого способу участі батька у вихованні дитини та його відповідності найкращим інтересам дитини, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про зобов`язання матері передавати дитину бабусі для подальшого передавання батькові з метою виїзду за кордон. Така відмова не позбавляє батька права на спілкування з дитиною та права використовувати передбачені законом способи врегулювання питання її виїзду за межі України.

Суд вважає за можливе додати, що зі спливом часу кожна зі сторін не позбавлена права за наявності суттєвих, обґрунтованих підстав для цього (зокрема, обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психоемоційним станом тощо) звернутись до суду з позовом з метою зміни способу участі у вихованні дитини та режиму спілкування з нею, проте суд наголошує, що таке звернення не повинно мати під собою підґрунтя для створення перепон у виконанні первинного рішення суду, створення штучних перешкод у реалізації законних прав одного з батьків.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов задоволенню не підлягає, тому судовий збір покладається на позивача.

Разом з цим враховуючи часткове задоволення судом зустрічного позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то судом враховується заява представника позивача за зустрічним позовом в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України про те, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13, 19, 76-89, 141, 259, 263, 264, 265, 354 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хотинська міська рада Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Хотинська міська рада, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спілкуванні з нею.

Визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спілкуванні з нею таким чином:

- відеоспілкування, шляхом використання мобільних застосунків у тому числі, але не виключно, через «Viber», «Telegram», «WhatsApp» щодня з 19-00 год по 20-00 год за київським часом, із завчасним погодженням мобільного застосунку, який використовуватиметься, за 2 години до дзвінка;

При визначенні даного способу суд вважає за необхідне рекомендувати ОСОБА_2 під час спілкування з дитиною враховувати її вік, режим дня, навчальне навантаження, а також обставини, пов`язані з дією воєнного стану на території України, зокрема постійні повітряні тривоги та стабілізаційні/аварійні відключення електроенергії.

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про стан здоров`я, факти захворювання та лікування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про від`їзд (обставини та напрям) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України в день виїзду та погоджувати із батьком факти виїзду малолітньої доньки за межі України.

- кожного літнього місяця по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, з можливістю возити дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на відпочинок та оздоровлювати її.

В решті частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: Хотинська міська рада, як орган опіки та піклування (вул. О. Кобилянської, 2А, м. Хотин, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04062205).

Повне рішення складено 11.11.2026р.

Суддя: Лілія ГУРАЛЬ