Постанова № 141421750 у справі № 299/700/26 від 09.11.2026

Справа № 299/700/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 листопада 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів: Шевчука В.В., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Дочинець С.І., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У лютому 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 08.08.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1432-3444.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 9 900,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період* 29 днів; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1,50% в день; стандартна % ставка 1,50% в день; 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Натомість, у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань, у Відповідача станом на 19.01.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 46 726,70 гривень.

Позивач прийняв рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», зокрема часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами в сумі 10 226,70 гривень за умови погашення відповідачем решти заборгованості в сумі 36 500 гривень, тому просив стягнути з відповідача частину заборгованості, яка становить 36 500 гривень, з них: 9 900 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 26 600 гривень прострочена заборгованість за процентами.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 662,40 гривень.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи відмову у задоволенні позову, суд вказав, що довідка надана позивачем лише підтверджує ініціювання фінансової операції про переказ коштів, однак не підтверджує факт успішного зарахування таких на картковий рахунок відповідача.

Позивач не надав суду виписки з карткового рахунку відповідача та не заявив клопотання про витребування такої, оскільки саме виписка є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт перерахування кредитних коштів.

Надана позивачем інформація не дозволяє ідентифікувати отримувача коштів як відповідача у справі, що виключає можливість встановлення факту виникнення у нього грошового зобов`язання за кредитним договором.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити поданий позов.

Вказує, що оскаржуване судове рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено згідно вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач попередньо ознайомився з усіма істотними умовами кредитування, які вказано у паспорті споживчого кредиту. Кредитний договір підписано відповідачем одноразовим цифровим ідентифікатором, що підтверджує факт ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування.

Зазначає, що відповідач під час реєстрації на веб-сайті позивача ввів його номер платіжної картки на яку було перераховано кошти. Товариство не є банківською установою, а тому відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не може отримати виписку з карткового рахунку відповідача, оскільки перераховує кредитні кошти на вже відкриті рахунки. Позивач надав в суді першої інстанції довідку з якої вбачається, що кредитні кошти в розмірі 9 900,00 гривень було успішно перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Просить звернути увагу, що нарахування відсотків здійснювалось позивачем відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору. Згідно ст. 625 ЦК України, товариство не нараховувало пеню чи штрафи.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 08.08.2024 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1432-3444 (далі, - Договір), невід`ємними частинами якого є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.

У Договорі зазначається, що позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А1987, для підписання Кредитного договору №1432-3444 від 08.08.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Із умов Договору слідує, що позивач надав відповідачу кредит в сумі 9.900,00 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок відповідача з використанням електронного платіжного засобу для задоволення особистих потреб відповідача на умовах строковості, зворотності, платності, а саме: строк кредитування 365 днів; базовий період* 29 днів; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1,50% в день; стандартна % ставка 1,50% в день.

Як вбачається з копії довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на картку № НОМЕР_1 перераховано суму кредиту в розмірі 9 900 гривень за призначенням: №1432-3444 від 08.08.2024 року.

Із копії довідки від 08.08.2024, виданої «LiqPay» слідує про здійснення платіжної операції: видачі кредитних коштів за договором від 08.08.2024 року №1432-3444 в сумі 9 900,00 грн, платник: ТОВ «Укр Кредит Фінанс», номер платіжного інструмента отримувача: 516875*79.

Згідно положень пункту 2.2 кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з 19.01.2026 розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 46 726,70 гривень, з яких: 9 900,00 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 35 341,70 гривень прострочена заборгованість за процентами; 1 485,00 гривень - залишок нарахованих комісій.

Позивач прийняв рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», зокрема часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами в сумі 10 226,70 гривень за умови погашення відповідачем решти заборгованості в сумі 36 500 гривень, тому просив стягнути з відповідача частину заборгованості, яка становить 36 500 гривень, з них: 9 900 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 26 600 гривень прострочена заборгованість за процентами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову послався на недоведеність позивачем факту зарахування кредитних коштів на платіжну картку, яка належить відповідачці у зв`язку з чим стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків є неможливим.

Тоді як доводи апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зводяться до того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено як факт укладення кредитного договору так і факт отримання кредитних коштів відповідачем та користування такими, утворення заборгованості, яка не погашена ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом.

З такими доводами апеляційної скарги погоджується колегія суддів та вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані позивачем докази та прийшов до помилкових висновків з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 08.08.2024 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1432-3444 (далі, - Договір).

Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (п. 2.2. Договору).

Порядок укладення Договору детально описано у розділі 3 Договору, зокрема з такого слідує, що позичальник авторизується на сайті кредитодавця, заповнює заявку на отримання кредиту, кредитодавець ідентифікує позичальника та приймає рішення щодо можливості укладення Договору. Після отримання погодження рішення, позичальнику в його особистий кабінет надходить сповіщення про рішення кредитодавця, після чого позичальник акцептує розміщену на офіційному веб-сайті товариства оферту шляхом підписання такої одноразовим цифровим ідентифікатором.

Договір та додатки до нього, в тому числі Паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписано позичальником одноразовим цифровим ідентифікатором А1987.

Відповідач перед підписанням Договору мав можливість ознайомитись з Паспортом споживчого кредиту, який містить всі істотні умови кредитування: суму наданого кредиту, строк кредитування, відсотки за користування кредитом, тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, факт укладення кредитного договору між сторонами підтверджується тим, що перед укладенням Договору ОСОБА_1 повинен був першопочатково пройти певну процедуру ідентифікації, реєстрації на сайті кредитодавця, отримання одноразового цифрового ідентифікатора для підписання Договору та додатків до нього. Така сукупність дій виключає можливість «випадкового» укладення Договору чи існування ризику обману, шахрайства чи інших недобросовісних дій кредитора.

Позивачем вірно зазначено, що укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Серед іншого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Тобто, щодо Договору про відкриття кредитної лінії №1432-3444 діє презумпція правомірності правочину, яка не спростована відповідачем. ОСОБА_1 не звертався до суду із вимогою про визнання недійсним кредитного договору або його окремих положень, а тому виконання таких є обов`язковим для нього як споживача у даних кредитних правовідносинах.

Тому, факт укладення Договору про відкриття кредитної лінії №1432-3444 є доведений належними та допустимими доказами у справі.

Щодо отримання кредитних коштів.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги долучену до позову квитанцію «LiqPay», оскільки така не містить доказу отримання кредитних коштів в розмірі 9 900,00 гривень ОСОБА_1 на кредитну картку № НОМЕР_1 , а тільки свідчить про ініційовану платіжну операцію ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Суд зазначив, що єдиним належним та допустимим доказом, який підтверджує факт перерахування кредитних коштів на фінансовий рахунок відповідача є саме виписка з його карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно квитанції «LiqPay» №[номер приховано] від 08.08.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжного еквайера АТ КБ «ПриватБанк» здійснило виплату кредитних коштів в розмірі 9 900,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_2 . Призначення платіжної операції: «Видача кредитних коштів за договором 1432-3444, 2024-08-08».

Вищезазначена квитанція скріплена електронною печаткою уповноваженого представника АТ КБ «ПриватБанк» Макаренко С.М.

Згідно долученої до апеляційної скарги копії договору №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 система LiqPay покликана спростити перекази, які доручає товариство на користь третіх осіб.

Квитанція «LiqPay» №[номер приховано] від 08.08.2024 містить всі обов`язкові дані платежу, а саме: суму та валюту операції; дату та час операції; ID операції; дані платника; обов`язкові дані отримувача, тощо.

Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1432-3444 від 08.08.2024 здійснено платіж №[номер приховано] на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 9 900,00 гривень. Довідка підписана директором товариства та скріплена мокрою печаткою.

З вищенаведеного вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснило 08.08.2024 переказ коштів відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 9 900,00 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_1 йому не належить та що на таку картку не надходили 08.08.2024 кредитні кошти в сумі 9 900,00 гривень.

Крім цього, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення боргу, зокрема: 19.09.2024 на суму 3 000,00 гривень; 01.11.2024 на суму 4 000,00 гривень; 25.11.2024 на суму 2 000,00 гривень; 12.03.2025 на суму 4 000,00 гривень. Разом на суму 13 000,00 гривень. Тобто, такими конклюдентними діями відповідач підтвердив отримання та користування кредитними коштами.

Слід погодитись з позицією позивача викладеній у апеляційній скарзі, що отримати виписку з карткового рахунку відповідача товариство не може, оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 у тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку) є неможливим.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не може отримати виписку з карткового рахунку відповідача, оскільки такі дані становлять банківську таємницю. Право заявляти чи не заявляти клопотання про витребування доказів, а саме виписки з карткового рахунку відповідача, є саме правом, а не обов`язком товариства та відсутність заявленого клопотання не повинно автоматично означати недоведеність позовних вимог, оскільки суд оцінює надані докази в сукупності.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2024 у справі №757/57816/20-ц).

Беручи до уваги всі надані позивачем докази, а також враховуючи дії відповідача з часткового погашення боргу, апеляційний суд керуючись «балансом вірогідностей», приходить до висновку, що позивачем доведено факт видання відповідачу кредитних коштів в сумі 9 900,00 гривень.

Суд першої інстанції на вищенаведене належної уваги не звернув та прийшов до помилкових висновків щодо недоведеності ТОВ «Укр Кредит Фінанс» факту видачі ОСОБА_1 кредитних коштів.

Щодо розміру заборгованості, який підлягає стягненню.

Позивач, згідно наданого розрахунку заборгованості, нарахував ОСОБА_1 за період з 08.08.2024 по 07.08.2025 (365 днів) відсотки в розмірі 35 341,70 гривень.

Згідно п.4.7. Договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту, тобто 1 485 гривень (9 900 х 15%).

За період з 08.08.2024 по 05.09.2024 (29 днів) діяв базовий період, протягом якого відсотки нараховувались за ставкою 1,50% в день від суми кредиту. Сума нарахована кредитором становила 4 306,50 гривень (9 900 х 1,5% = 148,50 х 29).

За період з 06.09.2024 (336 днів) нарахування відсотків продовжувалось за стандартною ставкою 1,5% від суми кредиту.

Водночас, ОСОБА_1 здійснив часткове погашення відсотків наступними платежами: 19.09.2024 на суму 3 000,00 гривень; 01.11.2024 на суму 4 000,00 гривень; 25.11.2024 на суму 2 000,00 гривень; 12.03.2025 на суму 4 000,00 гривень. Разом на суму 13 000,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснював тільки часткове погашення нарахованих відсотків, оскільки суми внесені відповідачем не перевищували суми нарахованих відсотків, а тому сплачені кошти не погашали тіло кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, за період з 08.08.2024 по 07.08.2025 (365 днів) позивачем нараховано відсотків на суму 35 341,70 гривень.

Однак, посилаючись на розділ 10 Договору, позивачем було прийнято рішення про застосування програми лояльності та прощено борг в сумі 10 226,70 гривень.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1432-3444 від 08.08.2024 в розмірі 36 500,00 гривень, з яких: 9 900,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 26 600,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Принцип диспозитивності полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Таким чином, одна з основоположних засад цивільного судочинства полягає в тому, що особа сама вирішує який обсяг питань слід розглянути в межах судового процесу. Тобто, суд не вправі порушувати таке право сторони спору та втручатися в нього (схожий за змістом висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2022 у справі №602/1455/20).

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, який зокрема полягає у вільному визначенні позивачем розміру заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що це є правом позивача визначати розмір заборгованості, який товариство просить стягнути з відповідача на свою користь, а тому причин не враховувати позовні вимоги у суду відсутні.

Водночас, визначаючи розмір нарахованих відсотків, колегія суддів враховує наступне.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.

Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У період з 24.12.2023 по 21.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить 2,5% в день.

У період з 22.04.2024 по 19.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1,5%.

Тобто, з 20.08.2024 по день звернення до суду з позовом максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.

З вищенаведеного вбачається, що кредитором не враховано зміни, які внесено в Закон України «Про споживче кредитування» в частині максимальної денної процентною ставки, а тому апеляційний суд здійснює перерахунок заборгованості з урахуванням таких змін.

За період з 08.08.2024 до 20.08.2024 (12 днів) нарахування слід проводити за денною процентною ставкою 1,5% від суми кредиту та нараховані відсотки повинні становити суму 1 782 гривень (9 900 х 1,5% = 148,50 х 12).

Подальше нарахування з 20.08.2024 по 07.08.2025 (351 календарний день) слід здійснювати з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% від суми наданого кредиту та нараховані відсотки за цей період становлять 34 749 гривень (9 900 х 1% = 99 х 351).

Разом з 08.08.2024 по 07.08.2025 сума нарахованих відсотків складає 36 531,00 гривень (1 782 + 34 749).

ОСОБА_1 здійснив платежі спрямовані на сплату відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 13 000,00 гривень, а тому сума непогашених відсотків складає 23 531,00 гривень (36 531 - 13 000).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 33 728 гривень, з яких: 9 900,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 23 531,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Комісія за надання кредитом була прощена кредитором, а тому таку суд до уваги не бере.

Отже, заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року ухвалене з порушенням норм матеріального права та за неповного з`ясування всіх обставин справи, а тому апеляційний суд керуючись ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та постановляє нове про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1432-3444 від 08.08.2024 в розмірі 33 431 гривень, з яких: 9 900,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 23 531,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

Розмір задоволених позовних вимог складає 91,59% від заявлених вимог (33 431 : 36 500 х 100), а тому стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 438,49 гривень (2 662,40 х 91,59%) та за подання апеляційної скарги в сумі 3 657,74 гривень (3 993,60 х 91,59%), що разом складає 6 096,23 гривень.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», задовольнити частково.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, кредитну заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1432-3444 від 08.08.2024 в розмірі 33 431,00 гривень, з яких: 9 900,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 23 531,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6 150,13 гривень за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 09 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: