Постанова № 141421752 у справі № 308/17656/25 від 10.11.2026

Справа № 308/17656/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів - Шевчука В.В., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Шепетко І.О., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У листопаді 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 21.04.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації із використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1384-2689 на виконання якого позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор С8750 для підписання такого договору, підтвердження ознайомлення із правилами відкриття кредитної лінії.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб: сума кредиту 14 400,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена % ставка 1,20% в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

Також позивач вказує, що він, як кредитодавець, взяті на себе зобов`язання в повному обсязі виконав, надав відповідачці кредит, відповідно до умов договору, а саме через партнера АТ КБ «ПриватБанк» видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті. Однак відповідачка, підтвердивши виникнення своїх зобов`язань, не скористалася правом відмовитися від договору, протягом 14 денного терміну та в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит та не виконала свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем.

Таким чином, станом на 13.10.2025, загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідачки, що виникли на підставі кредитного договору становлять 72 686,86 грн, які складаються з: - простроченої заборгованості за кредитом 14 400,00 грн.; - простроченої заборгованості за нарахованими процентами 58 147,20 грн.; - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 139,66 грн.

Позивач зазначив, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 7 545,60 грн. за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 65 141,26 грн.

Позивач просив стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 14 400,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 50 741,26 грн.; разом сума заборгованості до стягнення становить 65 141,26 грн. Позивач просив також стягнути 2 422,40 гривень сплаченого судового збору за подання позову.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи відмову у задоволенні позову, суд вказав, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами укладеного між сторонами договору №1384-2689 від 21.04.2024, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.

А також на долучених доказах відсутній підпис та підтвердження накладення такого самим Позивачем, як кредитодавцем, що також вказує на відсутність наявності укладення договірних відносин між Сторонами.

Матеріали справи не містять і доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), а розрахунки заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів Позивач не надав до суду та матеріали справи таких не містять.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити поданий позов.

На переконання позивача, оскаржуване судове рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Вказує, що Відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1384-2689 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію електронного кредитного договору, який містить підпис відповідача одноразовим цифровим ідентифікатором С8750, що свідчить про ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами кредитування.

Виписку з карткового рахунку відповідача товариство отримати не може, оскільки не створює фінансові рахунки фізичним особам та тільки здійснює перерахування кредитних коштів на вже існуючі рахунки. Такі дані згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становлять банківську таємницю.

Кредитна картка № НОМЕР_1 , була введена відповідачем під час ідентифікації на сайті кредитодавця під час заповнення ОСОБА_1 особистих даних позичальника та ідентифікацією особи за допомогою системи BankID.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових

коштів Відповідачу надавалася Квитанція від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів

LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1384-2689 від 21.04.2024 р., які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 .

Просить звернути увагу, що долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості, оскільки містить детальні відомості щодо нарахування заборгованості та здійснення платежів спрямованих на погашення боргу. Після закінчення строку кредитування, а саме після 14.02.2025 нарахування процентів за користування

кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто Позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 21.04.2024 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1384-2689 продукту «НА ВСЕ» (далі, - Договір), невід`ємними частинами якого є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.

У Договорі зазначається, що позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С8750, для підписання Кредитного договору №1384-2689 від 21.04.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Із умов Договору слідує, що позивач надав відповідачу кредит в сумі 14 400,00 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок відповідача з використанням електронного платіжного засобу для задоволення особистих потреб відповідача на умовах строковості, зворотності, платності, а саме: строк кредитування 300 днів (дата повернення кредиту 14.02.2025); базовий період* 14 днів; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1,20% в день; стандартна % ставка 1,50% в день.

Як вбачається з копії довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на картку № НОМЕР_1 перераховано суму кредиту в розмірі 14 400 гривень за призначенням: №1384-2689 від 21.04.2024 року.

Із копії довідки від 21.04.2024, виданої «LiqPay» слідує про здійснення платіжної операції: видачі кредитних коштів за договором від 21.04.2024 року №1384-2689 в сумі 14 400,00 грн, платник: ТОВ «Укр Кредит Фінанс», номер платіжного інструмента отримувача: 535557*70.

Згідно положень пункту 2.2 кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості від 13.10.2025 то розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 72 686,86 гривень, з яких: 14 400,00 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 58 147,20 гривень прострочена заборгованість за процентами; 139,66 гривень - залишок нарахованих комісій.

Позивач прийняв рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», зокрема часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами в сумі 10 226,70 гривень за умови погашення відповідачем решти заборгованості в сумі 7 545,60 гривень, тому просив стягнути з відповідача частину заборгованості, яка становить 65 141,26 гривень, з них: 14 400 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 50 741,26 гривень прострочена заборгованість за процентами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову послався на недоведеність позивачем факту надання кредиту, укладення кредитного договору та підписання такого відповідачкою, а також визнав наданий розрахунок заборгованості неналежним доказом наявності боргу.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зводяться до того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено як факт укладення кредитного договору так і факт отримання кредитних коштів відповідачем та користування такими, утворення заборгованості, яка не погашена ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані позивачем докази та прийшов до помилкових висновків з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 08.08.2024 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1384-2689 (далі, - Договір).

Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (п. 2.2. Договору).

Порядок укладення Договору детально описано у розділі 3 Договору, зокрема з такого слідує, що позичальник авторизується на сайті кредитодавця, заповнює заявку на отримання кредиту, кредитодавець ідентифікує позичальника та приймає рішення щодо можливості укладення Договору. Після отримання погодження рішення, позичальнику в його особистий кабінет надходить сповіщення про рішення кредитодавця, після чого позичальник акцептує розміщену на офіційному веб-сайті товариства оферту шляхом підписання такої одноразовим цифровим ідентифікатором.

Договір та додатки до нього, в тому числі Паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписано позичальником одноразовим цифровим ідентифікатором А1987.

Відповідач перед підписанням Договору мав можливість ознайомитись з Паспортом споживчого кредиту, який містить всі істотні умови кредитування: суму наданого кредиту, строк кредитування, відсотки за користування кредитом, тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, факт укладення кредитного договору між сторонами підтверджується тим, що перед укладенням Договору ОСОБА_1 першопочатково повинен був пройти певну процедуру ідентифікації (зокрема, за допомогою національної системи BankID), реєстрації на сайті кредитодавця, отримання одноразового цифрового ідентифікатора для підписання Договору та додатків до нього. Така сукупність дій виключає можливість «випадкового» укладення Договору чи існування ризику обману, шахрайства чи інших недобросовісних дій кредитора.

Позивачем вірно зазначено, що укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Серед іншого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Тобто, щодо Договору про відкриття кредитної лінії №1384-2689 діє презумпція правомірності правочину, яка не спростована відповідачем. ОСОБА_1 не звертався до суду із вимогою про визнання недійсним кредитного договору або його окремих положень, а тому виконання таких є обов`язковим для нього як споживача у даних кредитних правовідносинах.

Крім цього, судом не встановлено факту недотримання обов`язкових умов дійсності договору, зокрема, однієї з головних умов даного виду договорів - письмової форми.

Тому, факт укладення Договору про відкриття кредитної лінії №1384-2689 є доведений належними та допустимими доказами у справі.

Суд першої інстанції посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 та вказує, що позивачем належними та допустимими доказами не доведену факту підписання саме відповідачем спірного кредитного договору.

Однак, у вищезгаданій справі касаційний суд також звернув увагу на різновиди електронних підписів та зазначив, що одноразовий ідентифікатор відрізняється від КЕП та УЕП тим, що вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) такі дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

З вищенаведених висновків Верховного Суду слідує, що підпис одноразовим цифровим ідентифікатором, який отриманий фізичною особою у вигляді смс-повідомлення є засобом ідентифікації особи та може бути прикріплений до даних у будь-якій формі і в будь-який спосіб, які дають можливість встановити особу підписувача.

ОСОБА_1 підписав кредитний договір та всі додатки до нього одноразовим цифровим ідентифікатором С8750.

Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А8750.

Водночас, такі підписи містяться окремо у відповідних графах Договору (Розділ 13. Реквізити сторін) та Паспорту (в самому внизу зазначено «підпис споживача»), де, у випадку договору вказано всі ідентифікуючі особу дані (ПІБ, паспорт, місце проживання, РНОКПП, електронна адреса, номер електронного платіжного засобу, тощо), а у випадку Паспорту містить тільки ПІБ підписувача. Тобто, такі підписи розташовані саме таким чином, який дає можливість ідентифікувати особу підписувача.

Суд першої інстанції не дослідив вищезазначеного та прийшов до передчасних висновків щодо не укладення відповідачем Договору з позивачем та не звернув увагу на особливість підписання Договору одноразовим цифровим ідентифікатором.

Крім цього, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо дійсного підписання Договору та додатків до нього, відповідач має право заявити клопотання про витребування та дослідження в суді оригіналів Договору та додатків до нього або клопотання про призначення відповідної експертизи з метою встановлення факту підписання / чи не підписання Договору та додатків відповідачем.

Однак, цього ОСОБА_1 зроблено не було. Суд також належним чином не дослідив ці питання та не обґрунтував чому саме Договір та додатки не було підписано відповідачем або в чому саме полягають обґрунтовані сумніви суду щодо дійсності укладеного між сторонами Договору.

Тому, висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими, а доводи апеляційної скарги щодо укладеності між сторонами спору кредитного договору знайшли своє обґрунтоване підтвердження.

Щодо отримання кредитних коштів.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги долучену до позову квитанцію «LiqPay», оскільки така не містить доказу отримання кредитних коштів в розмірі 14 400,00 гривень ОСОБА_1 на кредитну картку № НОМЕР_1 . Позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження проведеної операції.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно квитанції «LiqPay» №[номер приховано] від 21.04.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжного еквайера АТ КБ «ПриватБанк» здійснило виплату кредитних коштів в розмірі 14 400,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_2 . Призначення платіжної операції: «Видача кредитних коштів за договором 1384-2689, 2024-04-21».

Вищезазначена квитанція скріплена електронною печаткою уповноваженого представника АТ КБ «ПриватБанк» Макаренко С.М.

Згідно долученої до апеляційної скарги копії договору №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 система LiqPay покликана спростити перекази, які доручає товариство на користь третіх осіб.

Квитанція «LiqPay» №[номер приховано] від 21.04.2024 містить всі обов`язкові дані платежу, а саме: суму та валюту операції; дату та час операції; ID операції; дані платника; обов`язкові дані отримувача, тощо.

Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1384-2689 від 21.04.2024 здійснено платіж №[номер приховано] на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 14 400,00 гривень. Довідка підписана директором товариства та скріплена мокрою печаткою.

З вищенаведеного вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснило 21.04.2024 переказ коштів відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 14 400,00 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів, що платіжна картка № НОМЕР_1 йому не належить та що на таку картку не надходили 21.04.2024 кредитні кошти в сумі 14 400,00 гривень.

Крім цього, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснив платежі на погашення боргу, зокрема: 04.05.2024 на суму 3 429,37 гривень та 18.05.2024 на суму 3 429,37 гривень. Разом на суму 6 858,74 гривень. Тобто, такими конклюдентними діями відповідач підтвердив факт отримання та факт користування кредитними коштами.

Слід погодитись з позицією позивача викладеній у апеляційній скарзі, що отримати виписку з карткового рахунку відповідача товариство не може, оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 у тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку) є неможливим.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не може отримати виписку з карткового рахунку відповідача, оскільки такі дані становлять банківську таємницю. Право заявляти чи не заявляти клопотання про витребування доказів, а саме виписки з карткового рахунку відповідача, є саме правом, а не обов`язком товариства та відсутність заявленого клопотання не повинно автоматично означати недоведеність позовних вимог, оскільки суд оцінює надані докази в сукупності.

З вищенаведених підстав не заслуговують на увагу висновки суду першої інстанції щодо неналежності наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки товариство не є банком.

Водночас, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2024 у справі №757/57816/20-ц).

Беручи до уваги всі надані позивачем докази, а також враховуючи дії відповідача з часткового погашення боргу, апеляційний суд керуючись «балансом вірогідностей», приходить до висновку, що позивачем доведено факт видання відповідачу кредитних коштів в сумі 14 400,00 гривень.

Суд першої інстанції на вищенаведене належної уваги не звернув та прийшов до помилкових висновків щодо недоведеності ТОВ «Укр Кредит Фінанс» факту видачі ОСОБА_1 кредитних коштів.

Щодо розміру заборгованості, який підлягає стягненню.

Позивач, згідно наданого розрахунку нарахував ОСОБА_1 заборгованості, за період з 21.04.2024 по 14.02.2025 (300 днів) та відсотки за цей період становлять суму 58 147,20 гривень.

Згідно п.4.7. Договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту, тобто 2 160 гривень (14 400 х 15%).

За період з 21.04.2024 по 04.05.2024 (14 днів) діяв базовий період, протягом якого відсотки нараховувались за ставкою 1,20% (знижена ставка) в день від суми кредиту. Сума нарахована кредитором становила 2 419,20 гривень (14 400 х 1,2% = 172,8 х 14).

Водночас, ОСОБА_1 здійснив платіж в розмірі 3 429,37 гривень та такий спрямовано кредитором на повне погашення нарахованих відсотків (2 419,20 гривень) та часткове погашення комісії (1 010,17 гривень).

Нарахування за період з 05.05.2024 по 18.05.2024 (14 днів) продовжилось за зниженою процентною ставкою 1,20% від суми кредиту та становило 2 419,20 гривень.

ОСОБА_1 здійснив платіж спрямований на погашення заборгованості в розмірі 3 429,37 гривень та такий спрямовано кредитором на повне погашення нарахованих відсотків (2 419,20 гривень) та часткове погашення комісії (1 010,17 гривень).

Кредитор нараховував заборгованість за ставкою 1,20% за наступний період з 19.05.2024 по 01.06.2024 (14 днів) та нарахування знову становили 2 419,20 гривень відсотків.

Тобто, за період з 21.04.2024 по 18.05.2024 відповідачем не було погашено тіла кредиту.

Але вже починаючи з 02.06.2024 товариство нараховувало споживачеві відсотки за стандартною ставкою 1,5% від суми наданого кредиту.

Водночас, визначаючи наступний розмір нарахованих відсотків, колегія суддів враховує наступне.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.

Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У період з 24.12.2023 по 21.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить - 2,5% в день.

У період з 22.04.2024 по 19.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить - 1,5%.

Та у період з 20.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить - 1%.

Тобто, з 20.08.2024 по день звернення до суду з позовом максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.

З вищенаведеного вбачається, що кредитором не враховано зміни, які внесено в Закон України «Про споживче кредитування» в частині максимальної денної процентною ставки, а тому апеляційний суд здійснює перерахунок заборгованості з урахуванням таких змін.

Таким чином, з 02.06.2024 по 19.08.2024 (79 днів) нарахування слід проводити за ставкою 1,5% від суми наданого кредиту, що становить суму 17 064 гривень (14 400 х 1,5% = 216 х 79).

Подальше нарахування з 20.08.2024 по 14.02.2025 (179 календарних днів) слід здійснювати за процентною ставкою 1% від суми наданого кредиту, тобто сума нарахованих відсотків повинна становити 25 776 гривень (14 400 х 1% = 144 х 179).

Тобто, сума нарахованих відсотків за весь період кредитування, тобто з 02.06.2024 по 14.02.2025 повинна становити 42 840 гривні (25 776 + 17 064), що разом із тілом кредиту 14 400 гривень складає загальну суму заборгованості - 57 240 гривень (42 840 + 14 400).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 57 240,00 гривень, з яких: 14 400,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 42 840,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Комісія за надання кредитом була прощена кредитором, а тому таку колегія суддів до уваги не бере.

Отже, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року ухвалене з порушенням норм матеріального права та за неповного з`ясування всіх обставин справи, а тому апеляційний суд керуючись ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановляє нове про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1384-2689 від 21.04.2024 в розмірі 57 240,00 гривень, з яких: 14 400,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 42 840,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

Розмір задоволених позовних вимог складає 87,87% від заявлених вимог (57 240 : 65 141,26 х 100), а тому стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 128,56 гривень (2 422,40 х 87,87%) та за подання апеляційної скарги в сумі 3 192,84 гривень (3 633,60 х 87,87%), що разом складає 5 321,40 гривень (2 128,56 + 3 192,84).

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, кредитну заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1384-2689 від 21.04.2024 в розмірі 57 240,00 гривень, з яких: 14 400,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 42 840,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5 321,40 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: