Постанова № 141421798 у справі № 2/2218/3936/11 від 03.11.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 2/2218/3936/11

Провадження № 22-ц/820/1796/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року (суддя Чевилюк З.А.) за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Березньова Артема Сергійовича.

В обґрунтування скарги зазначено, що 12.07.2011 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №2-3936/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.04.2011 і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі зазначеного виконавчого документа відкрито виконавче провадження №46751027, яке перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові.

Згідно матеріалів виконавчого провадження №46751027, виконавчий лист №2-3936/11 видано Хмельницьким міськрайонним судом 12.07.2011, тоді як до органу державної виконавчої служби він надійшов та був прийнятий до виконання лише 02.08.2015 року, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Між моментом виникнення обов`язку з примусового виконання судового рішення та фактичним відкриттям виконавчого провадження існує часовий розрив понад чотири роки. Таким чином, тривалий період фактичної відсутності виконавчого провадження у 2011-2015 роках свідчить про те, що державним виконавцем не було забезпечено своєчасного запуску механізму примусового виконання судового рішення, внаслідок чого було втрачено можливість організації щомісячного виконання рішення суду, було порушено саму природу аліментного зобов`язання як періодичного платежу, було створено передумови для подальшого накопичення заборгованості.

Матеріалами виконавчого провадження №46751027 підтверджується, що відповідач був офіційно працевлаштований, а відомості про його доходи відображені у Реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України та підтверджуються довідками форми ОК-5 та ОК-7. Такі дані мають статус офіційної інформації, формуються уповноваженим державним органом та є належним і допустимим доказом фактичного доходу особи, а отже у державного виконавця були всі правові та фактичні підстави для застосування передбаченого законом механізму утримання аліментів із заробітної плати. Однак, такий механізм упродовж тривалого часу фактично не був застосований, що свідчить не про складність виконання, а про невиконання державним виконавцем свого прямого обов`язку.

Невжиття державним виконавцем заходів примусового виконання є істотним порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», яке саме по собі є достатньою підставою для визнання бездіяльності протиправною та ставить під сумнів законність усіх подальших виконавчих дій, щодо розрахунку ним заборгованості за аліментами, незаконності включення до розрахунку заборгованості додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України№168 від 28.02.2022 року.

Штучно збільшений державним виконавцем розмір заборгованості за аліментами є наслідком безпідставного застосування до заявника комплексу заходів примусового виконання, зокрема:

- постановою від 08.12.2025 року накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми 723306 грн ;

- постановою від 17.03.2026 року накладено штраф у розмірі 358538,97 грн, що становить 50% від визначеної заборгованості;

- постановою від 17.03.2026 року встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України;

- постановою від 17.03.2026 року встановлено тимчасове обмеження у праві полювання.

Посилаючись на зазначене, просив суд визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Березньова А.С. у виконавчому провадженні №46751027, що полягала у невжитті заходів щодо належного та своєчасного виконання рішення суду; визнати протиправними дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні; визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості у межах виконавчого провадження №46751027, як такий, що не відповідає вимогам ч.3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за період з квітня 2011 року по березень 2026 року, виходячи виключно з доходу боржника без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період з квітня 2022 року по 11.11.2022 року; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на грошові кошти від 08.12.2025 року; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №46751027 як таку, що прийнята за відсутності належної правової підстави; визнати протиправними та скасувати інші заходи примусового виконання, застосовані у виконавчому провадженні№46751027, як похідні від незаконного розрахунку заборгованості.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року провадження у справі в частині оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №46751027 закрито.

Відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Березньова А.С.

Суд першої інстанції, указав про те, що за заявою стягувача виконавче провадження було відкрито 02 серпня 2015 року, з огляду на зазначене підстав для визнання бездіяльності державного виконавця за період з 2011 року по 2015 рік щодо примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відсутні. Державним виконавцем при обрахунку заборгованості за аліментами було враховано всі докази надані заявником на підтвердження його доходів з 2011 року по 14.11.2025 рік та всі докази щодо оплати аліментів які були надані його представником державному виконавцю. Врахувавши всі надані докази державним виконавцем було правильно визначено заборгованість по аліментам станом на 14.11.2025 рік в розмірі 717077,94 грн.

За наявності заборгованості за аліментами, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, арешт може бути накладений на грошові кошти боржника. За наявності заборгованості за аліментами сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці державний виконавець може винести мотивовану постанову, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, постанова про встановлення тимчасового обюмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Суд першої інстанції указав про відсутність порушень в діях державного виконавця, а тому відмовив у задоволенні скарги у відповідних частинах.

Крім незгоди з діями (бездіяльністю) державного виконавця у частині розрахунку заборгованості заявник просив суд скасувати постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу у розмірі 358538,97 грн. Проте, на думку суду першої інстанції, оскарження дій державного виконавця щодо накладення штрафу є юрисдикцією адміністративних суддів, а тому у цій частині суд закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення яким скаргу на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Березньова А.С. задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Березньова А.С. під час здійснення виконавчого провадження №46751027, яка полягала у невжитті всіх передбачених законом заходів щодо своєчасного, повного та ефективного виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Березньова А.С. від 17 березня 2026 року про встановлення тимчасових обмежень боржника у правах, винесені у виконавчому провадженні №46751027.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень у діяльності державного виконавця, хоча встановлені самим судом обставини свідчать про тривале неналежне здійснення виконавчого провадження № 46751027. Зокрема, виконавче провадження було відкрито лише через понад чотири роки після видачі виконавчого листа, а за наявності офіційного працевлаштування та доходу боржника протягом тривалого часу не було забезпечено належного стягнення аліментів, що призвело до накопичення значної заборгованості.

На думку апелянта, суд залишив без належної оцінки ключові обставини щодо багаторічного невжиття передбачених законом заходів примусового виконання.

Апелянт посилається на те, що суд не дослідив причинного зв`язку між тривалою бездіяльністю державного виконавця, накопиченням заборгованості та подальшим застосуванням до боржника штрафних санкцій, арешту коштів та інших обмежень. На його думку, без встановлення причин виникнення заборгованості неможливо належним чином оцінити правомірність подальшого застосування таких заходів.

Апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки законності, обґрунтованості та пропорційності застосованих до нього обмежувальних заходів, зокрема постанова про арешт коштів боржника від 08.12.2025 року, а також постанови від 17.03.2026 року про встановлення тимчасових обмежень боржника у правах, передбачених ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що помилковість висновків суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині постанови про накладення штрафу на боржника.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.

В судове засідання представник апелянта адвокат Калафута Д.В. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від представника апелянта надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.05.2011 року у справі №2/2218/3936/11 позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.04.2011 року і до повноліття дитини.

03 червня 2011 року на виконання вищевказаного рішення суду Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області ОСОБА_2 отримала виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Дзержинського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції Ковтуном А.А. від 02.08.2015 року відкрито виконавче провадження №46751027.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів за період з 26.04.2011 року по 14.11.2025 року складеним старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС в межах виконавчого провадження №46751027 станом на 14.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 717077,94 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньовим А.С. від 08.12.2025 року накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 723306 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньовим А.С. від 17.03.2026 року у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки накладено на ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів що складає 358538,97 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу деержавної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньовим А.С. від 17.03.2026 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-3936/11 виданого 12.07.211 року.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньовим А.С. від 17.03.2026 року встановлено ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-3936/11 виданого 12.07.211 року.

Щодо юрисдикції спору в частині вирішення вимоги скарги про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 оскаржується постанова державного виконавця від 17 березня 2026 року про стягнення з боржника на користь стягувачки штрафу в розмірі 358538,97 грн., у зв`язку з несплатою боржником аліментів у виконавчому провадженні №46751027 за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 вказаного Закону.

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження. Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому вказаним Законом та цією Інструкцією.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) зазначила, що поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження», і штрафу, передбаченого статтею 549 ЦК України, мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», перераховуються на користь стягувача аліментів.

Вказане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 вказаного Закону, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 вказаного вище Закону таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.

Порядок стягнення аліментів, окрім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).

Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у тому числі щодо накладення на нього штрафу в порядку контролю за виконанням судового рішення, тому така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Отже, доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими, суд першої інстанції помилково закрив провадження у цій частині, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження підлягає скасування з направлення справи для продовження розгляду.

Щодо вирішення вимог скарги по суті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Порядок визначення заборгованості за аліментами, стягнутими у частці від заробітку (доходу), передбачений статтею 195 СК України, відповідно до якого заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку судове рішення не виконував, а тому станом на 14.11.2025 року заборгованість зі сплати аліментів становила 717077,94 грн.

Стягувачем ОСОБА_2 заяву про примусове виконання зазначеного рішення суду подано до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 02 серпня 2015 року, цією ж датою державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №46751027 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3936/11 від 12.07.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини вусіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.04.2011 року і до повноліття дитини.

Як вбачається із інформації про виконавче провадження у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , матеріали виконавчого провадження були передані 24.03.2018 року для примусового виконання за місцем реєстрації боржника, спочатку Хмельницький РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, потім до другого відділу ДВС м.Хмельницький ГТУЮ Хмельницької області. Оскільки на адресу Другого відділу ДВС м.Хмельницький передано копію виконавчого листа було винесено постанову від 14.05.2018 року про передачу матеріалів виконавчого провадження Шевченському ВДВС м. Харкова. Постановою старшого державного виконавця Дмухіною Я.М. від 29.05.2018 року прийнято до виконання виконавчий документ. Державному виконавцю Березньову А.С. матеріали виконавчого провадження було передано 16.01.2020 року. Старшим державним виконавцем Березньовим А.С., постановою від 08.12.2025 року звернено стягнення на кошти на рахунках боржника.

При цьому незалежно від моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання у ОСОБА_1 існував обов`язок зі сплати аліментів, починаючи з дати ухвалення судового рішення, 30 травня 2011 року, і незалежно від вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду.

Обчислення заборгованості державним виконавцем проводилось згідно частини 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», частини 4 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання, ст. 182,195 СК України, державним виконавцем враховано всі виплати які були здійснені ОСОБА_1 у період починаючи з 01.09.2011 року 01.09.2014 року. З жовтня 2014 року боржником взагалі не сплачувалися аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для обрахунку розміру заборгованості державним виконавцем було взято заробітну плату, яку отримував ОСОБА_1 за місцем його роботи.

При цьому державним виконавцем правильно було враховано при обрахунку розміру заборгованості по аліментам бойові виплати, такі кошти виплачуються щомісяця за відповідний розрахунковий період, вони належать до регулярних доходів військовослужбовця.

Доказів, які б спростували, або поставили під сумнів правильність обрахунку заборгованості по аліментам матеріали справи не містять, заявником теж таких доказів не надано суду, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої статті 71. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником (частина 4, статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (частини 2,9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

За визначеною заборгованістю за аліментами в розмірі 717077,94 грн., у державного виконавці були наявні підстави для винесення постанов від 17.03.2026 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

За приписами статті 447-1 сторони виконавчого провадження мають право звернутися із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

ОСОБА_1 не доведено порушення його прав державним виконавцем під час виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки.

Наведені в зазначеній частині доводи апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, про порушення права заявника дією, бездіяльністю державного виконавця, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені скарги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року в частині закриття провадження скасувати, в цій частині справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк