Постанова № 141421810 у справі № 674/363/21 від 11.11.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/363/21

Провадження № 22-ц/820/2124/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року, суддя Сосна О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Дунаєвецької міської ради, Фермерського господарства «Подільська марка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фермерське господарство «Віта», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування наказу, актів та договору оренди,

встановив:

У 2021 році ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, Дунаєвецької міської ради, ФГ «Подільська марка» про визнання протиправними та скасування: наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 26 вересня 2018 року №22-6557-СГ в частині, визначеній додатком до цього наказу, щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:2003, площею 4,8806 га; акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної у комунальну власність від 28 вересня 2018 року в частині додатку до цього акта щодо цієї ж земельної ділянки; договору оренди нерозподілених земельних часток (паїв) від 30 липня 2012 року, укладеного між Дунаєвецькою районною державною адміністрацією та ФГ «Подільська марка»; акту приймання-передачі земельних ділянок за договором оренди нерозподілених земельних часток (паїв) від 30 липня 2012 року; акту приймання-передачі договорів оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) в частині передачі оригіналу договору оренди нерозподілених земельних часток (паїв) від 30 липня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Дунаєвецької районної ради від 25 лютого 2000 року №21 йому надано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, а 02 серпня 2000 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №000238 на земельну ділянку площею 31,24 га.

На початку 2020 року йому стало відомо, що в межах земельної ділянки, яка використовується ФГ «Віта», без припинення його права постійного користування сформовано та зареєстровано нові земельні ділянки, які передано в оренду ФГ «Подільська марка», у комунальну власність Дунаєвецької міської ради, а також у власність третіх осіб.

Зазначив, що оскільки право постійного користування земельною ділянкою не припинялося, тому спірні наказ, акти та договір порушують його права.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 травня 2021 року до участі у справі залучено ФГ «Віта» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 червня 2024 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 як правонаступника позивача.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що після отримання ОСОБА_5 у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та державної реєстрації 05 жовтня 2000 року ФГ «Віта», постійним користувачем цієї земельної ділянки є саме фермерське господарство, а не фізична особа, якій ця земельна ділянка була надана у користування або спадкоємець цієї особи. Оскільки права щодо спірної земельної ділянки не належать позивачу, вони не можуть бути порушені оспорюваними актами та договором, а тому позов пред`явлено неналежним позивачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначив, що суд ототожнив особу, якій належить речове право постійного користування земельною ділянкою, з особою, яка має право звернутися до суду за захистом свого права або законного інтересу. Відповідно до положень цивільного законодавства судовому захисту підлягає охоронюваний законом інтерес, а згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України вимогу про визнання правочину недійсним може пред`явити і заінтересована особа, яка не є його стороною.

Він є правонаступником первісного позивача, спадкоємцем засновника ФГ «Віта», власником 100% частки у статутному капіталі та керівником цього господарства, а тому має безпосередній майновий і корпоративний інтерес у збереженні земельної ділянки, яка є матеріальною основою діяльності господарства.

Зауважив, що хоча суд допустив його до участі у справі як правонаступника, в той же час в рішенні заперечив наявність у нього процесуального та матеріального інтересу у спорі.

Висновки Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, спрямовані на збереження права постійного користування за фермерським господарством, а не на позбавлення такого права судового захисту. Право постійного користування у встановленому законом порядку не припинялося, розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 17 січня 2004 року та від 06 квітня 2005 року не доводять його припинення, а висновком судової земельно-технічної експертизи від 14 червня 2022 року підтверджено накладення новосформованих земельних ділянок на земельну ділянку площею 31,24 га.

Суд першої інстанції, встановивши дійсність права постійного користування, в той же час відмовив у позові, що свідчить про суперечливість його висновків та надмірний процесуальний формалізм.

У відзиві на апеляційну скаргу Дунаєвецька міська рада зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, оскільки з моменту державної реєстрації ФГ «Віта» постійним користувачем земельної ділянки є саме фермерське господарство, і таке право не може бути об`єктом спадкування.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в суд не з`явилися.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням 10-ї сесії Дунаєвецької районної ради від 25 лютого 2000 року №21 ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з актом прийому-передачі від 28 березня 2000 року, земельну ділянку із земель запасу Сиворогівської сільської ради передано в постійне користування для ведення фермерського господарства, її прийняв фермер ОСОБА_5 .

02 серпня 2000 року ОСОБА_5 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №000238, зареєстрований в Книзі записів державних актів за №43, на земельну ділянку площею 31,24 га, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФГ «Віта» зареєстроване 05 жовтня 2000 року, його засновником та керівником був ОСОБА_5 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 вересня 2018 року №22-6557-СГ Дунаєвецькій міській раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:2003, площею 4,8806 га, яку прийнято за актом приймання-передачі від 28 вересня 2018 року.

На підставі договорів оренди нерозподілених земельних часток (паїв) від 30 липня 2012 року, Дунаєвецька районна державна адміністрація передала ФГ «Подільська марка» в строкове платне користування 10 земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:04:003:0073 - [номер приховано]:04:003:0078, [номер приховано]:04:003:0085 - [номер приховано]:04:003:0088, які прийняті орендарем за актом приймання-передачі від 30 липня 2012 року. Оригінал цього договору передано Дунаєвецькій міській раді за актом приймання-передачі договорів оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) від 28 лютого 2019 року.

Рішенням Дунаєвецької міської ради від 14 травня 2020 року №6-70/2020, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:2003 у власність для ведення особистого селянського господарства передано земельні ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер [номер приховано]:04:003:0119, площа 1,5144 га), ОСОБА_3 (кадастровий номер [номер приховано]:04:003:0122, площа 1,63 га), ОСОБА_4 (кадастровий номер [номер приховано]:04:003:0120, площа 1,63 га).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 14 червня 2022 року №884/021, земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:04:003:0076, [номер приховано]:04:003:0077, [номер приховано]:04:003:0078 повністю, а земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:04:003:0073, [номер приховано]:04:003:0075, [номер приховано]:04:003:0083, [номер приховано]:04:003:0085, [номер приховано]:04:003:0086, [номер приховано]:04:003:0088, [номер приховано]:04:003:0119, [номер приховано]:04:003:0120, [номер приховано]:04:003:0122 частково накладаються на земельну ділянку, надану ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ХМ №000238.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Бугерко Н.А. від 17 січня 2024 року №43/02-14 спадкоємцями у спадковій справі №426/2022 є ОСОБА_6 за заповітом, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за законом.

Відповідно до п. 2.2 договору про поділ спадкового майна від 25 квітня 2024 року, до ОСОБА_1 перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 31,24 га та частка у статутному капіталі ФГ «Віта» в розмірі 100%.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 13 ЦПК України).

Таким чином, необхідною умовою задоволення позову є наявність у позивача суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) та його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем. Якщо позивач не довів порушення саме його права чи безпосереднього інтересу, у позові слід відмовити (пункт 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній на час створення ФГ «Віта») після одержання Державного акта на право постійного користування землею селянське (фермерське) господарство підлягало державній реєстрації, після якої набувало статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц та від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19) дійшла висновку, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства до нього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. З моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі №533/961/23 Верховний Суд зазначив, що після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

У пункті 7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №633/408/18 (провадження №14-86цс22) зазначено, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа.

Застосовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 04 березня 2026 року у справі №126/187/22 (провадження №61-2685св25) скасував рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов громадянина про скасування розпорядження органу виконавчої влади та визнання недійсним державного акта щодо земельної ділянки, наданої йому для ведення фермерського господарства, та відмовив у позові, оскільки після державної реєстрації створеного ним фермерського господарства належним позивачем у такому спорі є саме фермерське господарство, а не фізична особа.

Як вбачається з матеріалів справи, земельну ділянку площею 31,24 га надано ОСОБА_5 в постійне користування виключно для ведення селянського (фермерського) господарства.

05 жовтня 2000 року зареєстровано ФГ «Віта», відтак з цього часу постійним землекористувачем спірної земельної ділянки є саме ФГ «Віта», а не фізична особа ОСОБА_5 .

Позивач в апеляційній скарзі вказаних обставин не заперечував, визнав, що після державної реєстрації ФГ «Віта» саме господарство здійснює правомочності постійного землекористувача, а в обґрунтування позову посилався на те, що спірними актами та договором зменшено площу земельної ділянки, яка використовується ФГ «Віта».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, на порушення якого посилався позивач, належить ФГ «Віта» як юридичній особі, а не ОСОБА_5 чи його спадкоємцю, а тому позов пред`явлено неналежним позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд ототожнив суб`єкта речового права з особою, яка має право на звернення до суду колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції розглянув позов по суті та, встановивши, що оспорювані наказ, акти та договір стосуються земельної ділянки, правомочності постійного користувача якої належать ФГ «Віта», дійшов висновку про відсутність порушення прав чи інтересів саме позивача.

Та обставина, що позивач є власником 100% частки у статутному капіталі та керівником ФГ «Віта», не підтверджує факту порушення його особистих прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22) зазначила, що товариство та його учасники є різними суб`єктами права, кожний з яких має власне відокремлене майно, тому учасник товариства та товариство не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом. Хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, учасник може мати лише похідний інтерес у захисті прав товариства, який задовольняється через передбачені законом правові інститути, зокрема шляхом звернення до суду від імені самого товариства.

Таким чином, інтерес ОСОБА_1 як учасника та керівника ФГ «Віта» у збереженні земельної ділянки господарства є похідним від прав самого господарства і не надає йому права на позов від власного імені. В той же час ОСОБА_1 як керівник ФГ «Віта» не позбавлений можливості звернутися в суд з відповідним позовом до відповідачів від імені господарства.

Колегія суддів також не погоджується і з доводами позивача про те, що суд не врахував його процесуальний статус правонаступника первісного позивача, оскільки ухвала про залучення правонаступника вирішує процесуальне питання про заміну сторони і не встановлює обставин належності позивачу спірного матеріального права, які суд з`ясовує під час ухвалення рішення по суті спору.

Оскільки батько позивача ОСОБА_5 , з дня державної реєстрації ФГ «Віта» не мав статусу постійного землекористувача спірної земельної ділянки, а право постійного користування, яке належить фермерському господарству, не є об`єктом спадкування, тому ні сам факт процесуального правонаступництва, ні умови п. 2.2 договору про поділ спадкового майна від 25 квітня 2024 року щодо переходу до ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою не підтверджують обставин щодо існування у нього відповідного права.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ФГ «Віта» було залучене до участі у справі та підтримувало позов. ФГ «Віта» самостійних вимог щодо предмета спору не заявляло, а підтримання ним позову фізичної особи саме по собі не змінює суб`єктного складу спірних правовідносин, зокрема, не може підмінити пред`явлення позову належним позивачем.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що за наслідками розгляду справи суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай