Постанова № 141421819 у справі № 688/1560/26 від 12.11.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1560/26

Провадження № 22-ц/820/2204/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року, суддя Цідик А.Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В квітні 2026 року ТОВ «Таліон плюс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №173142906 від 18.06.2025 в розмірі 47645,52 грн та судових витрат у справі.

В обґрунтування позову вказало, що 16.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №173142906, у вигляді електронного документу, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідача і який у подальшому ним був введений у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.

За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 15600 грн на строк до 18.07.2030 на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами на умовах, передбачених договором. Товариство виконало свої зобов`язання та перерахувало кошти на банківську картку відповідача, якою останній користувався, однак не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданих йому кредитних коштів.

19.08.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/49, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним договором.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, на підставі п. 9.1.1.7 договору, 14.01.2026 товариством дострокового розірвано договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення, відповідно нарахування процентів за кредитом з того часу не здійснювалося.

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за договором кредитної лінії №173142906 від 18.06.2025 виникла заборгованість в розмірі 47645,52 грн, яка складається із 15600 грн заборгованості по кредиту, 31109,52 грн заборгованості за процентами та 936 грн комісії за надання кредиту.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором №173142906 від 18.06.2025 у розмірі 20186,40 грн, з яких заборгованість по кредиту 15600 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 4586,40 грн. Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції обмежив розмір процентів з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази ініціювання ОСОБА_1 пролонгації, тому в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відсутні підстави для продовження нарахування процентів після 18.07.2025. Правомірно нараховані проценти за умовами договору та строку кредитування 30 днів, з 18.06.2025 по 18.07.2025 становитимуть 4586,40 грн (15600 грн/100х0,98%х30 днів).

Суд зазначив, що вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 936 грн є неправомірною, оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В апеляційній скарзі ТОВ «Таліон плюс» просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

На обґрунтування скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції неправильно тлумачено умови кредитного договору, а тому висновок суду про те що строк кредитування становить 30 днів, є таким що не відповідає змісту погодженого сторонами договору.

Суд помилково ототожнив строк кредитування з дисконтним періодом, оскільки останній є лише періодом із загального п`ятирічного строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості отримання нових траншів за умови погашення процентів за період дії дисконту. Відсутність пролонгації дисконтного періоду не припиняє дії договору та не впливає на обов`язок сплати процентів, які підлягають нарахуванню протягом усього строку дії договору як плата за користування кредитними коштами.

Судом неправомірно відмовлено у стягненні з відповідача комісії, оскільки жодним нормативно - правовим актом не встановлено заборони нараховувати плату за користування кредитом у формі іншій ніж нарахування процентів за користування кредитом. Умовами кредитного договору встановлено, що комісія за надання кредиту - це грошові кошти, які позичальник на умовах та в порядку, що передбачені цим договором, зобов`язаний сплатити кредитодавцю в якості однієї плати з форм оплати за надані кредитодавцем послуги за договором.

Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за договором. Дані умови договору були сторонами погодженні та підписані, сума комісії включена до загальної вартості кредиту та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 18.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №173142906, (далі-договір), у формі електронного документу, з використанням електронного підпису. Договір підписано одноразовим ідентифікатором «NХЕЕ», який надіслано на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем у заявці на отримання коштів від 18.06.2025. Ідентифікацію ОСОБА_1 пройшов через систему BankID Національного банку.

П. 4.10.7. договору встановлено, що позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 17).

Згідно з умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит (п. 2.1. договору).

Загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту - 15600 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту - 15600 грн (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 18.06.2025 (що є датою надання кредиту).

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого він може отримати черговий транш в рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору (п. 3.1. договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема, неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. (п. 3.2. договору).

П. 3.3 договору встановлено, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти в розмірі 3744 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступної пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Згідно з п. 7.1. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду користування 18.07.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 18.07.2030 (п. 7.3. договору) (а.с. 18).

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3. договору, за користування кредитом позичальник зобов`язався сплачувати кредитодавцю проценти та комісію за надання кредиту. Інших витрат договором не передбачено. На момент отримання першого траншу базова процентна ставка складала 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70% річних (а.с. 19 - 19 зі зворотної сторони).

Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором (п. 8.4 договору) (а.с. 19 зі зворотної сторони).

П. 8.5. договору передбачено, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становитиме 936 грн.

Згідно з п. 7.4.2. договору, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п. 5.1. договору, кожний окремий транш за цим договором надається позичальником шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-6504.

Згідно з п. 9.1.1.5. договору кредитодавець має право в будь - який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь - якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь - якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

У разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (п. 9.1.1.7. договору) (а.с. 21).

Кредитодавець має право направляти інформаційні повідомлення щодо виконання цього договору (в тому числі під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді смс-повідомлень на номер телефону, вказаний у заявці та/або месенджері (п. 9.1.1.12. договору).

Згідно п.9.1.1.13 договору кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за договором без згоди позичальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п.11.1 договору) (а.с. 22 зі зворотної сторони).

Відповідно до п.14.1 договору, невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (а.с. 21).

Вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника. Розділ 15 договору «Реквізити та підписи сторін» містить паспортні дані ОСОБА_1 , адресу місця проживання, ідентифікаційний код, електронну адресу та номер телефону.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 18.06.2025 зазначено, що сума кредиту становить 15600 грн, початковий строк дисконтного періоду кредитування - 30 днів, строк кредитування - 1826 днів (а.с. 44 зі зворотної сторони).

У паспорті споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №173142906 від 18.06.2025 сторони узгодили наступне: сума кредиту - 15600 грн, строк кредитування - до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення), процентна ставка фіксована, базова процентна ставка - 357,7% річних, зі сплатою комісії за надання кредиту - 936 грн. Розділом 5 правил зазначено, що основна сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення. Проценти за користування кредитом виплачуються в кінці дисконтного періоду, а у разі користування кредитом понад встановлений строк дисконтного періоду, кожного дня користування кредитом. Комісія за надання кредиту сплачується протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення (а.с. 12-12 зі зворотної сторони).

ОСОБА_1 підписав договір кредиту №173142906 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (NХЕЕ) та 18.06.2025 отримав суму кредиту на обумовлений в кредитному договорі банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про здійснення переказу грошових коштів (а.с. 40).

В інформаційному повідомленні АТ «Універсал банк» №15088-В від 10.07.2026 зазначено про зарахування коштів 18.06.2025 на суму 15600 грн на картку № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я клієнта ОСОБА_1 (а.с. 147-148).

19.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/49, за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

П. 2.1 договору факторингу №МВ-ТП/49 від 19.08.2025 передбачено, що за умовами договору клієнт зобов`язаний відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язаний їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором (а.с. 45).

П. 1.3 договору факторингу визначено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами (наявних та майбутніх), зокрема, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, договором факторингу №МВ-ТП/49 від 19.08.2025 встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з п. 4.2 вищевказаного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги.

П. 1.5 цього договору визначено, що в реєстрах прав вимоги міститься перелік прав вимог до боржників, що відступаються за цим договором.

Відповідно до п.1.4. договору факторингу №МВ-ТП/49 від 19.08.2025 «борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за кредитним договором, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь - які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитним договором, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з долученим до матеріалів справи реєстром прав вимоги від 19.08.2025 до договору факторингу №МВ-ТП/49 від 19.08.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 32972,16 грн (а.с. 49-50).

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №173142906 від 18.06.2025 станом на 13.01.2026 становила 55445,52 грн, яка складається з 15600 грн заборгованості по тілу кредиту, 31109,52 грн заборгованості за процентами, 936 грн заборгованість по комісії за надання кредиту та 7800 грн заборгованості по неустойці.

Однак, позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 47645,52 грн, яка складається з 15600 грн заборгованості по тілу кредиту, 31109,52 грн заборгованості за процентами та 936 грн заборгованості по комісії за надання кредиту.

14.01.2026 позивачем, на виконання вимог п. 9.1.1.7 кредитного договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надіслано відповідачеві повідомлення про те, що відповідно до п. 7.2.2 кредитного договору достроково розірвано кредитний договір №173142906 від 18.06.2025 у зв`язку із затриманням оплати процентів за кредитним договором, а також зазначено про необхідність оплати всієї суми заборгованості (а.с. 53).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі - Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №705/1938/25, провадження №61-13271св25, зазначено, що метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 (справа №10/5026/995/2012) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.ч. 1-4 ст. 12, ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач на веб-сайті подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитна установа надіслала позичальнику за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор «NХЕЕ», який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору, а також отримав кредитні кошти на вказану ним банківську картку № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.1.5 і п. 3.1 договору кредитної лінії №173142906 від 18.06.2025, 30 днів є дисконтним періодом, тобто періодом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші та користуватися кредитом за дисконтною процентною ставкою. Це не є строком кредитування та строком дії договору.

Відповідно до п. 11.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь - якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Основну суму кредиту позичальник зобов`язаний повернути не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення (п. 7.2).

Отже, договір продовжує діяти після спливу дисконтного періоду.

Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення з усіма істотними умовами, включно з паспортом споживчого кредиту (п. 14.10). При цьому, відповідач не довів в суді, що ці умови було змінено або визнано недійсними.

Згідно з п. 7.1. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду користування 18.07.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 18.07.2030 (п. 7.3 договору).

Згідно паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №173142906 від 18.06.2025 зазначено, що сума кредиту 15600 грн, строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення), процентна ставка фіксована, базова процентна ставка 357,7% річних, зі сплатою комісії за надання кредиту 936 грн. Розділом 5 правил, зазначено, що основна сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення. Проценти за користування кредитом виплачуються в кінці дисконтного періоду, а у разі користування кредитом понад встановлений строк дисконтного періоду, кожного дня користування кредитом. Комісія за надання кредиту сплачується протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення, дані умови договору погоджені сторонами.

Таким чином, з урахуванням також положень паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №173142906 від 18.06.2025, обґрунтованим є висновок про те, що строк дії договору кредиту становить п`ять років, який спливає 18.07.2030, тому нарахування процентів за неналежне виконання умов кредитного договору в розмірі 31109,52 грн здійснено в межах строку кредитування.

П.п. 8.1., 8.3. кредитного договору визначено процентну ставку за користування кредитом, яка становить 0,98% базової процентної ставки та за кожен день від суми залишку кредиту.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитом визначена позивачем за період з 19.07.2025 по 13.01.2026, із застосуванням відповідних процентних ставок, які було погоджено позичальником шляхом підписання кредитного договору.

Умови договору про сплату процентів за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків договірних сторін, оскільки розмір процентної ставки було погоджено за домовленістю сторін, договір укладено в електронній формі, з його умовами ОСОБА_1 був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами.

Суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для продовження нарахування процентів після 18.07.2025 з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 ініціював пролонгацію. Колегія суддів зазначає, що такий висновок не ґрунтується на положеннях закону та умовах укладеного сторонами кредитного договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту і ця умова договору не визнана недійсною.

Як вбачається зі змісту зазначених вище письмових доказів, сторони узгодили сплату комісії позичальником за надання кредиту в розмірі 936 грн.

Кредитний договір №173142906 від 18.06.2025 відноситься до оспорюваних договорів.

Відповідач укладений кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, в даному випадку комісія не є штрафною санкцією, а є комісією, яка передбачена умовами договору, а тому відповідач в силу вимог закону та умов договору не звільнений від її сплати.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про нікчемність умови договору щодо комісії та неправомірність її нарахування є помилковим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а комісія у розмірі 936 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 47645,52 грн, з яких 15600 грн заборгованості по тілу кредиту, 31109,52 грн заборгованості за процентами, 936 грн заборгованості по комісії за надання кредиту.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 100% (47645,52 грн/47645,52 грн*100%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в суді першої інстанції в розмірі 2662,40 грн (2662,40 грн*100%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (5000 грн*100%).

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Таліон плюс» задоволена на 100% (47645,52 грн/47645,52 грн*100%), його витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3993,60 грн (3993,60 грн.*100%) підлягають компенсації за рахунок ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 47645,52 грн, з яких 15600 грн заборгованості по тілу кредиту, 31109,52 грн заборгованості за процентами, 936 грн заборгованості по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3993,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай