Постанова № 141422934 у справі № 904/5640/25 від 11.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5640/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Чередка А.Є., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 (суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/5640/25

за позовом: Черкаської окружної прокуратури (м. Черкаси) в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001; ідентифікаційний код юридичної особи 02141265)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, будинок 8, кімната 21, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 39821153)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальний заклад "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради" (м. Черкаси)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за договором поставки № Б 297/1 від 10.04.2023 у загальному розмірі 14 776,77 грн, з яких: основний борг - 8 603,50 грн; інфляційні нарахування - 1 633,05 грн; 3 % річних від простроченої суми - 432,06 грн та пеня - 4 108,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № Б 297/1 від 10.04.2023 в частині повної та своєчасної поставки пального за скретч-картками. Зокрема, ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" не забезпечило наявність пального за скретч-картками в кількості 13 штук бензину А-95 загальним обсягом 195 літрів на суму 8 603,50 грн (у т.ч. ПДВ 1 433,92 грн), що унеможливило заправку транспорту замовника - Комунального закладу "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради". Прокурор нараховував пеню, інфляційні втрати та 3 % річних з дня, наступного після закінчення дії договору, тобто з 01.01.2024.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" на користь Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації основний борг у розмірі 8 603,50 грн; 3 % річних у розмірі 53,74 грн та пеню в розмірі 555,34 грн. Стягнуто з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 421,64 грн. В решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив зобов`язання за договором поставки, не передавши позивачу оплачений товар - 195 літрів бензину А-95, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Суд визнав правомірною вимогу щодо стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. Водночас суд не погодився з позицією прокурора щодо початку перебігу строку прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд зазначив, що відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки товарів визначається до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки), а з наданих прокурором копій скретч-карток не вбачається термін їх дії. Акт про відмову відпуску продукції від 16.01.2025 суд не прийняв як належний доказ, оскільки він складений в односторонньому порядку. Суд встановив, що Комунальний заклад направляв на адресу відповідача претензію від 29.05.2025, яку відповідач отримав 05.06.2025, з вимогою повернути суму попередньої оплати протягом 14 днів, тому кінцевим терміном повернення попередньої оплати є 19.06.2025, а початок нарахування пені та 3 % річних слід здійснювати з 20.06.2025. Щодо інфляційних втрат суд зазначив, що з урахуванням періоду нарахування з 20.06.2025 по 03.09.2025 та дефляції в липні 2025 року (індекс 99,80), позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/5640/25, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнувши з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" на користь Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації кошти в сумі 14 776,77 грн, з яких: основний борг - 8 603,50 грн; інфляційні нарахування - 1 633,05 грн; 3 % річних від простроченої суми - 432,06 грн та пеня - 4 108,16 грн, а також стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 549, 693 ЦК України, без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/15531/21 від 14.02.2023 та у справі № 910/14180/18 від 03.12.2021, внаслідок чого дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та неправильно визначив час виникнення грошового зобов`язання за договором як підстави для нарахування 3 % річних та пені за неповернення суми попередньої оплати.

Апелянт зазначає, що ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" 25.04.2023, передаючи Комунальному закладу скретч-картки на нафтопродукти, чітко усвідомлювало, що вказані скретч-картки не забезпечені товаром, відповідно ним неналежним чином виконано зобов`язання за договором у цей момент та безпідставно використовувалися кошти місцевого бюджету протягом усього періоду часу. Крім того, оскільки скретч-картки є неналежної якості та недійсними, то не можна відраховувати будь-які строки від терміну їх дії.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, апелянт стверджує, що після фактичного спливу строку виконання господарського зобов`язання з постачання у постачальника виникло зобов`язання повернути отриману суму попередньої оплати покупцю, тобто грошове зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України. На це грошове зобов`язання мають нараховуватись інфляційні втрати та три відсотки річних, що передбачає ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зобов`язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку постачання.

Скаржник наголошує, що дата, від якої має нараховуватись господарська санкція за невиконання грошового зобов`язання (неповернення передплати) на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не залежить від факту і дати звернення до боржника з претензією, листом, вимогою повернути кошти передплати. Не можна ототожнювати виникнення обов`язку виконати грошове зобов`язання відповідачем із надісланням/отриманням окремої письмової вимоги. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 та постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11.

Апелянт зазначає, що сплив строку постачання є тим строком, після настання якого постачальник має розуміти протиправність дій з неповернення коштів, а тому початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання - обов`язок сплатити суму попередньої оплати за товар, який не поставлено - виник у відповідача на наступний день після закінчення терміну дії договору (31.12.2023). Відповідно, період нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних необхідно здійснювати з 01.01.2024.

Апелянт також стверджує, що чинне законодавство не передбачає, в якій формі та якими саме доказами має підтверджуватися неможливість отримання пального на АЗС за талонами, тому факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань може підтверджуватись будь-якими належними та допустимими доказами. Позивачем надано фото та службові записки, що АЗС постачальника не працюють, а відтак скласти Акт про відмову відпуску продукції за участі представників АЗС постачальника неможливо. Службові записки, Акт про відмову відпуску продукції та фото є у своїй сукупності доказами факту невиконання постачальником зобов`язання. Доказів протилежного відповідачем не надано та жодним чином не спростовано.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури посилається на аналогічну позицію, викладену у постановах Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 927/373/25 та від 22.01.2025 у справі № 910/9193/24, де відповідачем є ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Скаржник вказує, що відповідно до п. 7.2 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення. Оскільки відносини між сторонами є договірними, нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов`язань регулюється укладеним договором. Апелянт зазначає, що всупереч вимогам ст. 86 ГПК України вказаним доводам прокурора Господарським судом Дніпропетровської області оцінки надано не було.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ",Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації та Комунальний заклад "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради" не скористалися правом подати пояснення на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Процесуальний рух справи детально відображено у відповідних ухвалах суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 10.04.2023 між ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (постачальник) та КЗ "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради" (покупець) укладено договір поставки № Б 297/1 на загальну суму 49 820,00 грн, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця бензин А-95 і дизельне пальне, а покупець - сплатити і прийняти товар; Відповідно до пункту 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки), згідно з пунктом 5.2.1 договору передача товару здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки, а за пунктом 5.3 договору покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі; Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення; Згідно з пунктом 10.2 договір діє до 31.12.2023; За видатковою накладною № 0053/0000748 від 25.04.2023 покупцю передано скретч-картки на 830 літрів бензину А-95 і 300 літрів дизельного пального, які покупець оплатив; Скретч-картки в кількості 13 штук на 195 літрів бензину А-95 вартістю 8 603,50 грн (у тому числі ПДВ 1 433,92 грн) товаром не забезпечені, і пальне за ними покупцю не передано; З наданих прокурором копій скретч-карток термін їх дії не вбачається; Претензію покупця від 29.05.2025 № 01-09/107 з вимогою повернути суму попередньої оплати відповідач отримав 05.06.2025 і залишив без відповіді.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а згідно з частиною 1 статті 631 цього Кодексу, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги в частині того, що зобов`язання відповідача повернути суму попередньої оплати виникло з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01.01.2024, а не з дня, визначеного претензією покупця, з огляду на наступне:

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено правовий висновок про те, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставкиу відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що таке зобов`язання фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки , який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів (у складі пункту 84), відхиливши при цьому доводи постачальника про те, що товар мав поставлятися за листами-замовленнями покупця, які той не складав і не направляв.

Таким чином, момент виникнення у постачальника грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язується з фактичним закінченням строку поставки, а не з пред`явленням покупцем окремої вимоги про повернення коштів. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 колегія суддів не враховує, оскільки вона ухвалена до наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду, висновок якої щодо застосування частини 2 статті 693 і частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є обов`язковим для врахування.

Сторони у пункті 5.1 договору визначили строк поставки вказівкою на закінчення терміну дії скретч-картки, однак такий термін ні на скретч-картках, ні в інших доказах не зазначений, і суд першої інстанції його не встановив. Інших строків поставки, ніж визначені умовами договору, який діяв до 31.12.2023, матеріали справи не містять. Отже, відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України поставка товару за скретч-картками, виданими на виконання цього договору, мала бути здійснена протягом строку його дії, тобто не пізніше 31.12.2023.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 86 постанови від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 не погодилася з ототожненням дати закінчення строку дії контракту зі строком виконання обов`язку повернути попередню оплату. Однак у тій справі строк поставки був визначений календарною датою, яка настала раніше, а контракт, згідно з наведеними у пункті 86 його умовами, в частині невиконаних зобов`язань діяв до їх повного виконання сторонами. У цій справі строк поставки календарною датою не визначений, а встановити його з терміну дії скретч-карток неможливо, тому саме строк дії договору є тим строком, після спливу якого постачальник усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Колегія суддів приймає до уваги також доводи апеляційної скарги в частині того, що зобов`язання з поставки не було виконано відповідачем вже з моменту передачі покупцю скретч-карток, не забезпечених товаром, з огляду на таке:

Так, Верховний Суд у постанові від 15.10.2026 у справі № 920/1000/25 зазначав про наступне:

50. Верховний Суд у застосуванні положень частини другої статті 693 ЦК України неодноразово наголошував на тому, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 910/3611/23, від 09 лютого 2023 року у справі № 910/5041/22, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/5444/17).

51. Отже, для застосування положень вказаної норми (статті 693 ЦК України) необхідним є встановлення факту непередання продавцем товару у встановлений строк (див. постанову Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 922/4740/24).

52. Талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Талон надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

53. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. Крім цього, необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (пункт 10.3.3.1 Інструкції). Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (пункт 10.3.3.2 Інструкції).

54. За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону/картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон/картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості. Отже, покупець як власник талонів/карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах/картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне (див. також постанову Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 903/666/22).

55. Водночас сам талон не підтверджує права власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об`єм нафтопродуктів, попередньо оплачених. Підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а тільки підтверджує факт передачі талонів, які надають право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

56. Замовник вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення талонів на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).

У постанові від 04.08.2026 у справі № 917/1661/25 Верховний Суд у подібних правовідносинах щодо скретч-карток бренду "Авіас" також виходив з того, що "Суди встановили факт передання відповідачем саме талонів (скретч-карток бренду "Авіас"), а не палива. Відтак спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли через невиконання відповідачем як постачальником своїх договірних зобов`язань щодо поставки палива / обміну талонів на паливо." (у складі пункту 5.14).

Отже, передача покупцю 25.04.2023 скретч-карток не була передачею товару, а пальне за 13 скретч-картками на 195 літрів бензину А-95 протягом строку дії договору покупцю не передано. Те, що покупець пред`явив ці скретч-картки на АЗС постачальника лише у січні 2025 року, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 84 постанови у справі № 918/631/19, не свідчить про відсутність у постачальника зобов`язання з повернення попередньої оплати після спливу строку поставки.

Щодо тверджень суду першої інстанції про неприйняття акта про відмову у відпуску продукції від 16.01.2025 як складеного в односторонньому порядку колегія суддів виходить з того, що зазначене не впливає на правильність вирішення спору, оскільки факт непередання відповідачем покупцю 195 літрів бензину А-95 суд першої інстанції визнав доведеним, стягнувши суму попередньої оплати, а початок прострочення визначається спливом строку поставки, а не датою пред`явлення скретч-карток на АЗС.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що висновок суду першої інстанції про початок прострочення відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати лише з 20.06.2025 ґрунтується на неправильному застосуванні частини 2 статті 693, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, що, у свою чергу, є підставою для перевірки нарахувань прокурора за період з 01.01.2024 по 03.09.2025.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Прокурор нарахував 3% річних у сумі 432,06 грн на суму неповернутої попередньої оплати 8 603,50 грн за період з 01.01.2024 по 03.09.2025 та інфляційні втрати у сумі 1 633,05 грн за період з січня 2024 року по липень 2025 року. Розрахунок 3% річних відповідає сумі боргу та періоду прострочення. Інфляційні втрати нараховано за повні календарні місяці прострочення, оскільки прострочення розпочалося з першого дня місяця, що відповідає методиці, яку застосував суд першої інстанції, а розрахунок прокурора відповідачем не спростований. З урахуванням стягнутих судом першої інстанції 53,74 грн 3% річних, стягненню з відповідача підлягають 378,32 грн 3% річних та 1 633,05 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги в частині того, що пеня за пунктом 7.2 договору підлягає нарахуванню на суму неповернутої попередньої оплати з 01.01.2024, з огляду на таке:

Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 910/15531/21 виснував, що "зобов`язання з повернення відповідачем невикористаної суми попередньої оплати є грошовим, а тому на нього розповсюджується положення ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня" (у складі пункту 5.5.6).

Пунктом 7.2 договору сторони встановили відповідальність за невиконання будь-яких зобов`язань за договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення. Прокурор нарахував пеню на суму 8 603,50 грн за період з 01.01.2024 по 03.09.2025 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що не перевищує граничного розміру, встановленого статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". За розрахунком прокурора пеня за цей період становить 4 108,15 грн, а з урахуванням стягнутих судом першої інстанції 555,34 грн стягненню з відповідача підлягає 3 552,81 грн пені.

Твердження апелянта про недійсність скретч-карток з моменту їх видачі колегія суддів не оцінює, оскільки вимоги про визнання їх недійсними не заявлялися, а висновок про початок прострочення з 01.01.2024 ґрунтується на спливі строку поставки за договором.

Колегія суддів уточнює, що в мотивувальній частині рішення період нарахування прокурором пені зазначено як "з 01.04.2024 по 03.09.2025", тоді як за розрахунком прокурора та апеляційною скаргою пеню нараховано за період з 01.01.2024 по 03.09.2025.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що зазначена неточність є технічною опискою, яка не вплинула на встановлення обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 277 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є "порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, у зв`язку з чим, апеляційна скарга заступника керівника Черкаської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/5640/25 в частині відмови у стягненні 3 552,81 грн пені, 378,32 грн 3% річних та 1 633,05 грн інфляційних втрат - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. за подання позовної заяви та 3 633,60 грн. витрат за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", як на особу, проти якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/5640/25 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/5640/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 552,81 грн пені, 378,32 грн 3 % річних та 1 633,05 грн інфляційних втрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, будинок 8, кімната 21, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 39821153) на користь Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001; ідентифікаційний код юридичної особи 02141265) 8 603,50 грн - основного боргу; 4 108,15 грн пені, 432,06 грн 3 % річних 432,06грн та 1 633,05 грн інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, будинок 8, кімната 21, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 39821153) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000; ідентифікаційний код юридичної особи 02911119) 2 422,40 грн грн судового збору за подання позовної заяви та 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів з урахуванням реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко