Постанова № 141422976 у справі № 904/5815/26 від 04.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5815/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів: Мартинюк С.В., Золотарьова Я.С.

за участю секретар судового засідання: Запорожець В.О.

та представників:

від позивача - Сахно В.В.,

від відповідача (скаржника) - Галючек А.А.

розглянув Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст ухвали складено 24.09.2026) про забезпечення позову

у справі №904/5815/26

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог про забезпечення позову.

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, за змістом якої просить суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "Піллет Енерго" (ЄДРПОУ 34775658), а саме: об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках, в межах суми стягнення у розмірі 129 596 грн. 64 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 задоволено заяву Дніпровської міської ради, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, уд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, уд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658), у межах суми стягнення в розмірі 129 596,64 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд апеляційної інстанції:

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 по справі №904/5815/26 про забезпечення позову;

- виходячи з фактичних обставин справи принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, прийняти рішення щодо арешту перехідної галереї у м. Дніпро, по вул. Дніпросталівська, 1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101).

Одночасно з апеляційною скаргою ТОВ "Піллет Енерго" подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо ухвалення рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, зважаючи на таке.

За змістом заяви про забезпечення позову Дніпровської міської ради, позивачем не наведено обставин на підтвердження наявності реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання відповідачем рішення суду у разі задоволення позову, а суд, приймаючи рішення, спирався лише на потенційну можливість настання несприятливих наслідків.

Також, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вийшов за межі вимог заявника, оскільки за змістом заяви про забезпечення позову, заявник просив суд накласти арешт на конкретно визначений об`єкт нерухомості відповідача та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках, у межах суми стягнення у розмірі 129 596,64 грн., натомість суд першої інстанції наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

До того ж, ТОВ "Піллет Енерго" у визначений строк подало землевпорядну документацію для укладення договору оренди землі відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 140/64 від 19.03.2025, проте міською радою безпідставно відмовлено у її затвердженні та визначено суму коштів, збережених землекористувачем за рахунок власника земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.

Ухвалою від 16.09.2025 у справі №904/4860/25 за позовом Дніпровської міської ради до ТОВ "Піллет Енерго" про стягнення суми коштів, збережених землекористувачем за рахунок власника земельної ділянки без достатньої правової підстави Господарський суд Дніпропетровської області забезпечив позовні вимоги Дніпровської міської ради шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цієї ж перехідної галереї, тому інтерес позивача вже є забезпеченим.

Крім того, скаржник вказує, що Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-19/8 від 19.08.2025, відповідно до якого визначено розмір збитків, наразі оскаржується в адміністративному суді у справах №160/30188/26 та №160/29979/26, тому заявлена позивачем сума є спірною та не може бути покладена у обґрунтування позовних вимог у справі № 904/5815/26.

За викладених обставин, відповідач вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Позивач надав відзив на позов, за змістом якого заперечує проти апеляційної скарги, вказує про наявність обставин, що свідчать про ризик невиконання рішення суду:

- відповідач не заперечує, що є власником галереї на спірній ділянці та не має оформлених прав на ділянку, і не стверджує, що сплачувало кошти за користування нею;

- вимога позивача від 09.07.2026 №1/5-314 про сплату коштів залишилася без виконання, кошти до міського бюджету не надходили;

- скаржник заперечує сам обов`язок зі сплати, вважає суму непідтвердженою, оскаржує в адміністративному суді Рішення виконавчого комітету ДМР від 19.08.2025 №6-19/8, на підставі якого комісія визначає розмір збитків, а також раніше заперечував проти аналогічних вимог у справі №904/4860/25;

- користування правом на судовий захист не є недобросовісністю, але воно свідчить, що добровільного виконання рішення очікувати не можна;

- скаржник не надав доказів своєї платоспроможності, наявності майна чи коштів, достатніх для виконання рішення;

- скаржник зазначає, що галерею придбано для будівництва нового офісного приміщення, це не виключає перебудови або заміни об`єкта, а отже зміни складу майна, на яке можна було б звернути стягнення.

Також, позивач вказує, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт у межах суми стягнення - 129 596, 64 грн., отже загальний обсяг обмежень не перевищує розміру позову. Крім того, позивач вважає, що арешт не забороняє товариству вести господарську діяльність і не позбавляє його права власності, а лише обмежує можливість розпоряджатися майном і коштами в межах суми позову, докази завдання шкоди внаслідок накладення арешту не надано.

Окрім викладеного, позивач вказує що суд першої інстанції не вийшов за межі вимог заявника та не застосував інший вид забезпечення, ніж той, про який заявлено позивачем, оскільки застосував обраний позивачем вид забезпечення у вигляді арешту майна та коштів у межах заявленої суми стягнення, а конкретно визначена перехідна галерея входить до складу цього майна. Разом з тим, позивач вказує, що у випадку, якщо колегія суддів дійде висновку про те, що обсяг арешту ширший за необхідний, це може бути підставою для зміни (конкретизації) ухвали, а не для її скасування. До того ж, позивач вказує, що у пункті 2 прохальної частини скарги апелянт просить прийняти рішення щодо арешту перехідної галереї, тобто визнає допустимість такого заходу для забезпечення цього позову.

Також, позивач зауважує, що оскаржувана ухвала суду не створює подвійного забезпечення, оскільки обмеження застосовано у межах єдиної граничної суми позову.

Щодо решти доводів скаржника, позивач вказує, що твердження про оскарження рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-19/8 від 19.08.2025, стосуються розгляду справи по суті, а не процедури забезпечення позову. Між тим, позивач зазначає, що обов`язок повернути безпідставно збережені кошти виникає згідно зі ст. 1212 ЦК України з факту користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, незалежно від порядку, встановленого рішенням міської ради.

За викладених обставин, позивач зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 у справі №904/5815/26 є законною та обґрунтованою, а доводи апелянта є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги - задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 у справі №904/5815/26; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 у справі №904/5815/26; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.11.2026 о 14:45 год.; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/5815/26.

14.10.2026 до Центрального апеляційного господарського суду з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи №904/5049/26.

20.10.2026 від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 04.11.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, за змістом якої просить суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "Піллет Енерго" (ЄДРПОУ 34775658), а саме: об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках, в межах суми стягнення у розмірі 129 596 грн. 64 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" користується земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:04:018:0245, за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1 площею 0,0871 га, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна - перехідна галерея, без оформлення права власності, права постійного користування чи права оренди на зазначену земельну ділянку.

Разом із позовом Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "Піллет Енерго" (ЄДРПОУ 34775658), а саме: об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках відповідача, у межах суми стягнення у розмірі 129 596 грн. 64 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.

Як вказує позивач, за наслідками обстеження земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:018:0245 встановлено: "доступ до земельної ділянки обмежений. Земельна ділянка огороджена спільною бетонною огорожею із суміжними земельними ділянками, зокрема з кадастровими номерами[номер приховано]:04:018:0209, [номер приховано]:04:018:0246, [номер приховано]:04:018:0192, [номер приховано]:04:018:0186. Заїзд на територію ділянки здійснюється зі сторони вул. Дніпросталівської через розсувні ворота загальної прохідної, яка розташована частково на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:018:0245, частково - на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:018:0246. На земельній ділянці розташована капітальна будівля перехідної галереї № 3 літ. Ф-3 (сходи літ. ф1) загальною площею 515,3 кв. м, вхід до якої облаштовано ганком. Відповідно до інформації, наданої КП "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради листом від 23.01.2026 № 23/01-1-26, площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,0871 га".

Позивач зазначає, що вищезазначена інформація міститься в акті обстеження Департаменту з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 27.01.2026.

Також заявник зазначає, що відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.04.2026, право власності на об`єкт нерухомого майна - перехідну галерею № 3 літ. Ф-3 (сходи літ. ф1) загальною площею 515,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 1, - зареєстровано 16.11.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (код ЄДРПОУ 34775658, юридична адреса: 49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 1, оф. 107) на підставі договору купівлі-продажу серії та номера 2879, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І. Ю.

Позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (код ЄДРЕІОУ 34775658) користується ділянкою площею 0,0871 га, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна - перехідна галерея, без оформлення права власності, права постійного користування чи права оренди на зазначену земельну ділянку.

Зважаючи на те, що предметом позову є вимога Дніпровської міської ради про стягнення з відповідача коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, Дніпровська міська рада вважає за доцільне застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та кошти на рахунках відповідачів в межах суми стягнення, до набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 задоволено заяву керівника Дніпровської міської ради про забезпечення позову та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, уд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, уд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658), у межах суми стягнення в розмірі 129 596, 64 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвала суду мотивована необхідністю дотримання співмірності та пропорційності заходів забезпечення майбутнього позову, тому, за умови неможливості станом на дату розгляду заяви встановити достатність грошових коштів, що належать майбутньому боржнику і знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах для задоволення вимог про стягнення 129 596,64 грн., відсутності будь-яких даних про вартість нерухомого майна, на яке заявник просить суд накласти арешт; приймаючи до уваги, що нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101, не є предметом спору, суд дійшов висновку про доцільність накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго", у межах суми стягнення в розмірі 129 596, 64 грн. до набрання рішенням по справі законної сили. Також, суд зазначив відсутність підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідачів чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити, зокрема, перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд зауважив, що відповідно до ч.1 ст.145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали господарського суду враховуючи таке.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення безпідставно набутих коштів, у розмірі 129 596, 64 грн.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є перевірка законності та обґрунтованості ухвали місцевого господарського суду у частині вирішення питання про забезпечення позову, а саме - наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідача.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно зі ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України як гарантії ефективності задоволення вимог Позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони Відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №914/649/20, від 16.05.2023 у справі №910/2281/22).

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Предметом позову є вимога майнового характеру.

Доводи скаржника про те, що позивач не довів існування реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить/унеможливить виконання рішення, у разі задоволення позову, колегією суддів відхиляються з таких підстав.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 виклала позицію, відповідно до якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі №910/8671/22, від 14.10.2025 у справі №916/5177/24.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову. Між тим, оцінюючи співмірність обраного позивачем заходу забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Предметом спору є майнова вимога про стягнення 129 596, 64 грн.

За змістом заяви про забезпечення позову, позивач просив суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "Піллет Енерго", а саме: об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках, в межах суми стягнення у розмірі 129 596 грн. 64 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.

За змістом ухвали суду про задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго", у межах суми стягнення в розмірі 129 596,64 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про забезпечення позову в межах поданої заяви та заявленого способу забезпечення, з урахуванням обґрунтування заявника. Самостійне розширення судом першої інстанції обсягу заходів забезпечення позову без відповідного клопотання позивача суперечить принципу диспозитивності господарського судочинства та призводить до необґрунтованого втручання у майнові права відповідача.

Таким чином, застосувавши заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках відповідача за відсутності відповідної вимоги позивача, суд першої інстанції вийшов за межі поданої заяви про забезпечення позову, чим допустив істотне порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20 на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів зауважує, що обрання належного та адекватного предмету спору заходу забезпечення позову є необхідною умовою дотримання принципу співвіднесення виду забезпечувального заходу із заявленими позовними вимогами. Це, у свою чергу, забезпечує баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу, сприяє реальному та своєчасному виконанню судового рішення у разі задоволення позову, а також гарантує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача без безпідставного обмеження прав та законних інтересів інших осіб.

Вказаний підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Піллет Енерго" належить об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою м.Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1 (реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 18008377312101); ціна нерухомого майна встановлена у договорі - 676 000, 00 грн.

Зважаючи на встановлений частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України принцип співмірності із заявленими позивачем вимогами, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на належний відповідачу об`єкт об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою м.Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1 (реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 18008377312101) у межах суми стягнення у розмірі 129 596, 64 грн., до набрання рішенням по справі законної сили. Водночас, суд зауважує, що такі заходи на період розгляду спору судом не будуть перешкоджати діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Піллет Енерго", оскільки не позбавляють власника прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право розпоряджатися майном, зокрема, його відчуження. При цьому, слід відзначити, що наявність заборони реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомості відповідача в іншій справі не забезпечує автоматичного виконання майбутнього судового рішення про стягнення грошових коштів у даній справи.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до приписів ст. 143 Господарського процесуального кодексу України відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідною заявою про зміну вжитих заходів забезпечення позову на інший або в порядку ст.145 Господарського процесуального кодексу України з заявою про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, із наданням відповідних доказів на підтвердження необхідності та можливості вчинення таких дій судом.

Так само, колегія суддів вважає за можливе звернути увагу скаржників на те, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина перша статті 145 ГПК України).

Процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених ст.ст. 136, 137 ГПК України (зокрема, достатньо обґрунтоване припущення щодо ризику утруднення виконання рішення або утруднення ефективного захисту), то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з`ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги відповідача про безпідставну відмову Дніпропетровської міської ради у затвердженні наданої товариством землевпорядної документації та визначення суми коштів, збережених землекористувачем за рахунок власника земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а також доводи щодо факту оскарження рішення міської ради у адміністративного провадженні, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Таким чином, доводи скаржника про безпідставність позовних вимог, підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, а не в порядку вжиття заходів забезпечення позову.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час апеляційного перегляду справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За викладених обставин, доводи апелянта в ході апеляційного розгляду частково знайшли своє підтвердження. Разом з тим, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також дійшов висновків, які не відповідають встановленим у справі обставинам.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5815/26 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на Дніпровську міську раду.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5815/26 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5815/26 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

«Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, уд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658), а саме - об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою м.Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1 (реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 18008377312101), у межах суми позовних вимог у розмірі 129 596, 64 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

В решті вимог заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову - відмовити.»

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5815/26 залишити без змін.

3. Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658) суму 2 663, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 у справі №904/5815/26.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.11.2026.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Я.С. Золотарьова