Постанова № 141422985 у справі № 904/5049/26 від 04.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5049/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів: : Мартинюк С.В., Золотарьова Я.С.

за участю секретар судового засідання: Запорожець В.О.

та представників:

від прокуратури - Мамаєва Є.М.;

від позивача (скаржника) - не з`явився,

від відповідача - не з`явився.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 (суддя Бажанова Ю.А., повний текст ухвали складено 30.09.2026) про забезпечення позову

у справі №904/5049/26

за позовом Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради, с. Губиниха, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024", м. Київ

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 520 479,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог про забезпечення позову.

Самарівська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, за змістом якої просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" (вул. Кирилівська, буд. 160А, офіс 55-А, м. Київ, 604073, код ЄДРПОУ: 44960733) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог у розмірі 520 479, 00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 задоволено заяву керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 28.09.2026 про забезпечення позову та накладено арешт на кошти ТОВ «Браво Буд 2024» у національній та іноземній валютах на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали, у межах 520479,00 грн, до набрання рішенням у справі законної сили.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд апеляційної інстанції:

- скасувати повністю ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 про забезпечення позову у справі № 904/5049/26;

- ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 28.09.2026 про забезпечення позову;

- скасувати арешт коштів ТОВ "Браво Буд 2024" у межах суми 520 479,00грн, накладений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 у справі № 904/5049/26;

- здійснити розподіл судових витрат за апеляційний перегляд відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з покладенням їх на належного учасника, який ініціював необґрунтоване забезпечення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про помилковість висновків суду з огляду на неповну оцінку обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним матеріалам з таких підстав.

Заява прокурора містить посилання на відсутність у відповідача зареєстрованої нерухомості та загальну можливість розпорядження коштами. У переліку додатків зазначені інформаційна довідка з реєстру речових прав і доказ сплати судового збору. Інші фінансові докази у заяві не вказані, їх дослідження не відображене в оскаржуваній ухвалі. Судом першої інстанції не прийнято до уваги заперечення відповідача, викладені у додаткових поясненнях від 29.09.2026, відповідно до яких відповідач звертав увагу суду на обмежений предмет реєстрової довідки, відсутність оцінки рухомого майна, дебіторської заборгованості та обороту, заперечував бездоказове твердження прокурора про відсутність будь-якої шкоди від арешту, порушував питання виплати заробітної плати, податків, договірних платежів і зустрічного забезпечення. Також відповідачем викладено заперечення щодо розрахунку санкцій та підстав представництва прокурором. Таким чином, судом першої інстанції не проведено оцінку співмірності арешту коштів відповідача при прийнятті рішення про забезпечення позову.

Скаржник не заперечує того факту, що наявність грошової вимоги підтверджує зв`язок арешту з предметом спору, але суд повинен оцінити практичні наслідки обмеження, аргументи обох сторін та обсяг втручання. Рівність ціни позову і номінальної суми арешту характеризує кількісну межу забезпечення, але не вичерпує перевірки балансу інтересів. В оскаржуваній ухвалі не встановлено, чому саме відсутність зареєстрованої нерухомості є достатньою для висновку про необхідність арешту оборотних коштів. Реєстрова довідка не містить даних про загальну вартість активів, залишки на рахунках, рухоме майно, грошові вимоги до контрагентів або фінансові результати, з неї неможливо визначити, яку частину доступної ліквідності товариства становить 520 479,00 грн.

Арешт коштів як спосіб забезпечення позову не є санкцією за ймовірне порушення умов договору. Тому наведені прокурором твердження про затримку спорудження укриття та негативний вплив на освітній процес не можуть самі по собі обґрунтовувати фінансове обмеження відповідача. Для забезпечення позову необхідна необхідна оцінка ризику виконання майбутнього рішення і пропорційності заходу, а питання відповідальності за прострочення вирішується у ході розгляду справи по суті. Судом першої інстанції не мотивовано висновок щодо допустимості втручання, не надано оцінку впливу арешту на поточні платежі та діяльність товариства, про який відповідач повідомив в додаткових поясненнях від 29.09.2026. Бюджетне походження коштів за договором не створює процесуального привілею для прокурора. Належним предметом оцінки є фактична необхідність і пропорційність конкретного забезпечення.

Також, скаржник зауважує, що резолютивна частина передбачає накладення арешту на грошові кошти на існуючих та майбутніх рахунках відповідача у національній та іноземній валютах, включно з установами інших держав, проте суд не навів окремих мотивів щодо необхідності такого територіального розширення та не встановив наявності у товариства закордонних рахунків. В ухвалі відсутнє застереження про недопустимість накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання або арешт яких заборонений законом. Суд не врахував визначене у п. 7.5 Договору обмеження, відповідно до якого загальний розмір пені та штрафу не може перевищувати 5% від вартості невиконаних робіт, тоді як арешт накладено на всю суму позовних вимог у розмірі 520 479,00 грн.

Крім того, згідно тверджень скаржника, суд задовольнив заяву прокурора, підстави представництва якого не були перевірені в належному процесуальному порядку.

За викладених обставин, відповідач вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 28.09.2026 про забезпечення позову.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Від Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор заперечує проти апеляційної скарги з таких підстав.

Скаржником не надано доказів наявності майна, достатнього для забезпечення можливого виконання судового рішення, а також інших доказів, що свідчать про недоцільність чи неспівмірність застосованого заходу забезпечення. При цьому, судом першої інстанції накладено арешт на кошти відповідача у межах суми позовних вимог у розмірі 520 479,00 грн, отже вжиті заходи є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Також, прокурор вказує, що з огляду на відсутність у власності ТОВ «Браво Буд 2024» нерухомого майна, за рахунок якого, у разі задоволення позову, в подальшому можливо забезпечити виконання судового рішення, накладення арешту на кошти відповідача у межах суми позовних вимог є доцільним та співмірним заходом забезпечення позову. Крім того, застосування судом першої інстанції такого заходу забезпечення позову не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову. Таким чином, прокурор вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та не порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Щодо тверджень відповідача про те, що судом першої інстанції не дотримано законодавчих заборон арешту коштів на рахунках зі спеціальним режимом та інших коштів, арешт яких заборонено законом, прокурор вказує, що суд не зобов`язаний установлювати наявність у відповідача рахунків зі спеціальним режимом використання або інших коштів, на які законом заборонено накладати арешт. Визначення правового режиму конкретних рахунків і коштів здійснюється на стадії виконання ухвали, з метою недопущення поширення арешту на кошти, щодо яких законом передбачено відповідні заборони.

За викладених обставин, прокурор зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 у справі № 904/5049/26 є законною та обґрунтованою, а доводи апелянта є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів Мартинюка С.В., Золотарьової Я.С.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2026, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Золотарьової Я.С. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/5049/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Суховарова А.В. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2026, відкрито за апеляційною скаргою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5049/26; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.11.2026р. о 15:15 год..; витребувано у Господарського суду Кіровоградської області справу №904/5049/26.

21.10.2026 від Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2026 здійснено заміну складу колегії суддів у справі №904/5019/26 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів у складі: головуючого судді - Суховарова А.В. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Золотарьова Я.С.

21.10.2026 до Центрального апеляційного господарського суду з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи №904/5049/26.

У судовому засіданні 04.11.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Самарівська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась з позовом в інтересах Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024", в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 01.11.2024 до договору від 20.08.2024 № У-08/2024, укладеного між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради (код ЄДРПОУ 44045496) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" (код ЄДРПОУ 44960133);

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 11.12.2024 до договору від 20.08.2024 № У-08/2024, укладеного між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради (код ЄДРПОУ 44045496) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" (код ЄДРПОУ 44960133);

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 30.12.2024 до договору від 20.08.2024 № У-08/2024, укладеного між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради (код ЄДРПОУ 44045496) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" (код ЄДРПОУ 44960133);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" (вул. Кирилівська, буд. 160А, офіс 55-А, м. Київ, 604073, код ЄДРПОУ: 44960733) на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради штрафні санкції в розмірі 520 479 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором від 20.08.2024 № У-08/2024 (реквізити отримувача: вул. Шевченка, буд. 16, селище Губиниха, Самарівський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 44045496, р/р [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 0611300);

- судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на недійсність спірних додаткових угод до договору від 20.08.2024 № У-08/2024 внаслідок порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі", порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №У-08/2024 від 20.08.2024, в частині своєчасного виконання робіт.

28.09.2026 від Керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" (вул. Кирилівська, буд. 160А, офіс 55-А, м. Київ, 604073, код ЄДРПОУ: 44960733) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог у розмірі 520 479, 00 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради підлягають стягненню штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за договором від 20.08.2024 № У-08/2024 у розмірі 520 479, 00 грн. Ціна позову, про забезпечення якого просить заявник становить 520 479,00 грн. Прокурор вказує, що виконання судового рішення (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму коштів. При цьому, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" відсутнє у власності нерухоме майно, за рахунок якого (у разі задоволення позову) в подальшому також можливо забезпечити виконання судового рішення. Прокурор зазначає, що необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів. Разом з тим, на думку прокурора, застосування у даному випадку обраного заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача. Крім того, прокурор зазначає, що пропозиції стосовно зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 задоволено заяву керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 28.09.2026 про забезпечення позову та накладено арешт на кошти ТОВ «Браво Буд 2024» у національній та іноземній валютах на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали, у межах 520 479,00 грн., до набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвала суду мотивована тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у ТОВ «Браво Буд 2024» відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого у разі задоволення позову можливо було б забезпечити виконання рішення суду, а можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках створює ризик ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову про стягнення 520 479, 00 грн штрафних санкцій. Також, господарський суд, врахував принцип співмірності та дійшов висновку про доцільність накладення арешту на грошові кошти в межах заявленої ціни позову у розмірі 520 479, 00 грн. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд врахував факт відсутності клопотання про зустрічне забезпечення та доказів для зустрічного забезпечення, адже відповідач зазначав про ризики для своєї господарської діяльності, що полягають зокрема, в ускладнені виплати заробітної плати, сплати податків тощо, проте не надав суду розрахунку можливих збитків та не подав клопотання про зустрічне забезпечення за ст. 141 ГПК України.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін ухвали господарського суду враховуючи таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Відповідно до положень ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22.

Аналізуючи наведені апелянтом доводи, колегія суддів першочергово зауважує про те, що предметом спору у даній справі заявником визначено, зокрема, вимогу Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Губиниської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" про стягнення 520 479, 00 грн.

Відтак, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі про стягнення грошових коштів у сумі 520 479, 00 грн., у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" необхідну суму грошових коштів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Вирішуючи питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів зауважує, що суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/8671/22, від 20.04.2023 у справі №914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі №37з-23.

За таких обставин, враховуючи те, що предметом позову визначено заявником, зокрема, майнову вимогу про стягнення з ТОВ "Браво Буд 2024" грошових коштів у сумі 520 479, 00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявлені заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, є беззаперечною. Судом також, було враховано, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення коштів (у разі задоволення позовних вимог) прямо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Окремо розглядаючи доводи апелянта щодо ухвалення судом рішення про задоволення заяви по забезпечення позову виключно з огляду на витяг з Реєстру речових прав про відсутність нерухомості за відсутності інших доказів колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, у справах про стягнення коштів саме відповідач зобов`язаний доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, а також надавати докази їхнього негативного впливу на господарську діяльність.

При цьому, в матеріалах справи такі докази відсутні, що виключає наявність підстав вважати обґрунтованими вищенаведені доводи скаржника.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не здійснив оцінку співмірності заходів забезпечення позову та проігнорував його заперечення від 29.09.2026, повністю спростовуються змістом оскаржуваної ухвали суду.

Так, суд першої інстанції окремо розглянув доводи відповідача щодо потенційної шкоди від арешту оборотних коштів, у тому числі для виплати зарплати, сплати податків тощо і питання зустрічного забезпечення за ст. 141 ГПК України.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

За змістом положень ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, особа, звертаючись до суду із клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення, повинна аргументувати та довести відповідними доказами в порядку статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність можливого заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується відсутність як оцінки суми можливих збитків, так і клопотання відповідача про зустрічне забезпечення відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на відсутність у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових передумов для зустрічного забезпечення та наявність у відповідача права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності товариства і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем. Грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів товариства, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що в силу приписів ст. ст. 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження» рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).

Отже, накладення арешту на грошові кошти апелянта, у межах суми заявлених позовних вимог, не спричинить неможливість сплати товариством заробітної плати, податків, зборів і обов`язкових платежів.

Розглядаючи доводи відповідача щодо суперечностей у розрахунку санкцій та підстав представництва прокурором, колегія суддів зазначає, що такі зауваження відповідача обґрунтовано не слугували підставою для відмови у забезпеченні позову, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.09.2019 у справі №917/137/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі №910/3547/21.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом із винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Відтак, оцінка правової позиції відповідача може бути надана судом виключно за наслідками вирішення даної справи по суті вимог та підстав позову і не може бути покладена в обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Оцінюючи співмірність обраного позивачем заходу забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Предметом спору є майнова вимога про стягнення 520 479,00 грн.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20 на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Зважаючи на викладене, колегія судів дійшла висновку про дотримання принципу співмірності обраного позивачем способу захисту та, відповідно, обґрунтованості висновків суду про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову - 520 479,00 грн, що повністю відповідає предмету спору, є співмірним із заявленими вимогами та обмеженим виключно цією сумою.

Оцінюючи заперечення апелянта щодо ухвалення судом рішення про накладення арешту на грошові кошти відповідача на існуючих і майбутніх рахунках у національній та іноземній валютах, включно з фінансовими установами інших держав, колегія суддів вказує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Закон не покладає на суд обов`язку перед постановленням ухвали про забезпечення позову з`ясовувати детальний перелік, реквізити чи місцезнаходження банків чи фінансових установ, у яких відкрито рахунки. При цьому, зважаючи на те, що у позовах про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися ними є беззаперечною, а можливість розпорядження грошовими коштами з валютних чи закордонних рахунків зумовлює можливість виведення або конвертації коштів відповідачем з метою ухилення від виконання судового рішення.

Твердження скаржника про необґрунтоване розширення меж обмежень також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки накладення арешту на кошти в іноземній валюті або у закордонних установах не збільшує загальний обсяг відповідальності відповідача.

Ухвалою суду встановлено єдину сукупну межу арешту - 520 479,00 грн., отже арешт діє лише в межах вказаної суми сукупно на всіх рахунках, незалежно від їх кількості, валюти чи місця відкриття, що повністю відповідає вимогам співмірності відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України.

За наведених обставин, беручи до уваги наявність зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, а також відповідність обраного заходу забезпечення позову ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними висновки суду про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову у даній справі.

Так само, колегія суддів вважає за можливе звернути увагу скаржників на те, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина перша статті 145 ГПК України).

Процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених ст.ст. 136, 137 ГПК України (зокрема, достатньо обґрунтоване припущення щодо ризику утруднення виконання рішення або утруднення ефективного захисту), то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з`ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час апеляційного перегляду справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Ухвала про задоволення заяви про забезпечення позову прийнята з дотриманням норм процесуального права, а встановлені судом обставини відповідають фактичним даним справи. Зокрема, суд першої інстанції належним чином врахував положення статей 136, 139 Господарського процесуального кодексу України, встановивши наявність ризику укладення виконання майбутнього рішення у разі його ухвалення на користь позивача, що є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

10. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5049/26 не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників відповідних апеляційних скарг.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Буд 2024" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5049/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 про забезпечення позову у справі №904/5049/26 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.11.2026.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Я.С. Золотарьова