Судові рішення

Ухвала № 141423263 у справі № 906/554/26 від 12.11.2026

Ухвала від 12.11.2026 у господарській справі № 906/554/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із земельних відносин»). Суд: Господарський суд Житомирської області, суддя Соловей Л.А.

Справа№ 906/554/26
СудГосподарський суд Житомирської області
СуддяСоловей Л.А.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із земельних відносин
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру12.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141423263

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВА УХВАЛА

12 листопада 2026 р. Справа № 906/554/26.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Соловей Л.А.,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Агролайф" про

стягнення витрат на правничу допомогу, яке міститься у відзиві від 11.06.2026 та заяві про закриття провадження у справі від 15.09.2026

за позовом Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" (м.Житомир)

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МК-Агролайф" (с.Вільшанка Житомирського району Житомирської області)

про визнання недійсним договору суборенди землі від 10.11.2023 та зобов`язання повернути земельну ділянку,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Лан" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Агролайф" про визнання недійсним договору суборенди землі від 10.11.2023 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:000:0255 площею 2,1758га та зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:000:0255 площею 2,1758га.

Ухвалою суду від 26.10.2026 заяву представника відповідача від 15.09.2026 про закриття провадження у справі задоволено; закрито провадження у справі №906/554/26 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України; цією ж ухвалою клопотання представника ТОВ "МК-Агролайф" про стягнення витрат на правничу допомогу вирішено розглядати в порядку ухвалення додаткової ухвали без повідомлення учасників справи. Запропоновано ПП "Приватна агрофірма "Лан" подати до суду заперечення (за наявності) щодо клопотання представника ТОВ "МК-Агролайф" про стягнення витрат на правничу допомогу у строк до 10.11.2026.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 26.10.2026 у справі №906/554/26 направлена сторонам шляхом надсилання її до електронних кабінетів, у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк, про що свідчать довідки про доставку (т.2, а.с.128).

Дослідивши клопотання представника ТОВ "МК-Агролайф" про стягнення витрат на правничу допомогу, у сукупності з матеріалами даної справи, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відтак, право на правничу допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Безумовно, основною метою впровадження цього принципу в процесуальному кодексі є компенсація особі, на користь якої ухвалено судове рішення, понесених нею витрат для залучення адвоката як представника для надання професійної правничої допомоги з метою ефективного захисту своїх прав в суді. Вказаний принцип та відповідний йому механізм визначення, доведення, розподілу та відшкодування витрат на правничу допомогу закріплений у главі 8 ГПК України Судові витрати.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Частиною 1 ст.123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України регламентовано загальні правила розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, положення якої (статті) є універсальними.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами ст. 130 ГПК України.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву від 12.06.2026 та заяві про закриття провадження у справі від 15.09.2026, відповідач просить стягнути з позивача понесені витрати на надання правничої допомоги у розмірі 10 000,00грн.

На підтвердження понесених витрат, відповідачем 23.07.2026 подано договір про надання правової допомоги від 14.01.2025 (т.2, а.с.103), додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 12.06.2026 (т.2, а.с.104), розрахунок суми гонорару (т.2, а.с.105), платіжну інструкцію №1861 від 15.06.2026 про оплату за послуги в сфері права (т.2, а.с.106).

Так, відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі №924/341/22).

Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, проте відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2017/17).

Суд виходить з того, що необґрунтовані дії позивача не тотожні поняттю необґрунтований позов, адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач у позовній заяві від 13.05.2026 вказував, що договір суборенди земельної ділянки укладений всупереч інтересам ПП ПАФ "Лан", з наявністю у представників, які є пов`язаними особами, умислу, спрямованого на позбавлення позивача права користування земельною ділянкою на користь ТОВ "МК-Агролайф". Внаслідок укладення спірного договору позивач фактично втратив можливість здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток від обробітку земельної ділянки, що свідчить про порушення вимог статей 13, 92, 203, 237, 238 ЦК України та є підставою для визнання договору недійсним в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, вже після відкриття провадження у справі, а саме 19.05.2026 був припинений договір суборенди землі укладений між ПП "ПАФ "Лан" та ТОВ "МК-Агролайф" на спірну земельну ділянку.

Тобто, станом на момент пред`явлення позову оспорюваний договір суборенди землі від 10.11.2023 діяв.

Отже, звернення позивача до Господарського суду Житомирської області з позовом у даній справі не свідчить про необґрунтованість його дій.

Відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Факт закриття провадження у справі не підтверджує того, що спір виник через необґрунтовані дії позивача, свідомого порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, чи зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Судом не встановлено обставин доведення відповідачем необґрунтованості дій позивача, які призвели до закриття провадження у справі, надання доказів на підтвердження таких дій позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами.

А тому, як наслідок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "МК-Агролайф" про здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00грн у справі №906/554/26.

Керуючись ст.130, 226, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "МК-Агролайф" в задоволенні клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Ухвала набрала законної сили 12.11.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

Друк. :

1 - в справу;

2,3 - сторонам через "Електронний суд".

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
26.10.2026 Ухвала № 141025640 Господарський суд Житомирської області
26.10.2026 Ухвала № 141025638 Господарський суд Житомирської області
15.09.2026 Ухвала № 139821890 Господарський суд Житомирської області
15.06.2026 Ухвала № 137372789 Господарський суд Житомирської області
11.06.2026 Ухвала № 137298100 Господарський суд Житомирської області
19.05.2026 Ухвала № 136664213 без тексту Господарський суд Житомирської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03499916. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг