Рішення № 141423917 у справі № 125/1890/26 від 06.11.2026

125/1890/26

2-а/125/16/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Хитрука В.М.,

секретар судового засідання Іщук А.А.

за участі представника позивача адвоката Ткаченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

УСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокатка Ткаченко Т.В. звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7612035 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої 25.07.2026 близько 17:50 в м. Бар по вул. Героїв Майдану водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2111 д.н.з. НОМЕР_1 без страхового поліса обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також на автомобілі затовані задні світлові прилади, що зменшує їхню прозорість та світлопропускання, чим порушив п. 31.4.3г ПДР України (ч. 1 ст. 121 КУпАП). Об`єднано згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, чим порушив п. 2.1.г ПДР України.

Позивач вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки на вимогу поліцейського про пред`явлення страхового поліса позивач про його наявність в електронному вигляді. На що поліцейський відійшов в сторону та здійснив перевірку наявності страховки на автомобіль у електронній базі МТСБУ шляхом застосування власного електронного пристрою. Повернувшись до водія, без пояснення підстав склав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Що стосується правомірності вимоги поліцейського про пред`явлення водієм полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відповідно до пункту 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-ГУ контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що поліцейський за наявності права зупиняти транспортні засоби у конкретно визначених законом випадках, може вимагати пред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише у двох, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випадках: - при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху; - при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Зазначені положення закону є запорукою проти свавілля по відношенню до учасників дорожнього руху.

За таких підстав, представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Ткаченко Т.В. підтримала позов. Заперечила проти відзиву.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Герман І.В. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, оскільки працівником поліції правомірно було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною та законною.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7612035 25.07.2026 близько 17:50 в м. Бар по вул. Героїв Майдану водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2111 д.н.з. НОМЕР_1 без страхового поліса обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також на автомобілі затовані задні світлові прилади, що зменшує їхню прозорість та світло пропускання, чим порушив п.2.1г ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП, а також п.31.4.3ґ ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з урахуванням положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю».

Відповідно до п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути».

Керування ТЗ із нанесеним на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання та не страхового полісу обов`язкового страхування цивільної - правової відповідальності власників наземних ТЗ являються адміністративним правопорушенням.

У постанові від 25.09.2019, справа №127/19283/17, адміністративне провадження №К/9901/17925/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду роз`яснив, що в розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліціядлявиконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні».

Таким чином, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення. (Під час складання адміністративної постанови поліцейський здійснював фіксацію на боді камеру відео файл 795365 - додається).

При огляді відеофайлу встановлено, що підставою для зупинки ТЗ засобу стало керування позивачем ТЗ ВАЗ 2111 д.н.з. НОМЕР_1 на якому затоновані задні світлові прилади, що зменшують їхню прозорість та світло пропускання.

Оскільки відповідно до п.31.4.3ґ ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам зовнішніх світлових приладів, а саме на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

За порушення даної норми встановлено відповідальність, передбачену ч.1 ст.121 КУпАП.

Під час перевірки документів водій ТЗ не на вимогу працівника поліції ОСОБА_1 не надав відповідні документи, що дають право керування ТЗ, а саме поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності.

За порушення даної норми встановлено відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух»: «Водій зобов`язаний на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством».

Отже, перелік документів передбачених ст.16 Закону України «Про дорожній рух» не є вичерпним.

Відповідно висновку Верховного Суду, зроблений у справі № 127/19283/17 від 25.09.2019, про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб і поліс обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Тобто порушення в частині непред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав на розгляд суду відео-фіксацію безпосередньо факту правопорушення, а також розгляду справи, що здійснювалась на місці адміністративного правопорушення на нагрудний відео реєстратор, згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснив порушення вимог п.31.4.3ґ та п.2.1г ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.121 КУпАП та ч. 1 ст.126 КУпАП.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень інспектором поліції відносно позивача. Зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КпАП України.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, прийнятою з повним та всебічним з`ясуванням усіх обставин справи, підстави для її скасування відсутні, а тому в задоволенні позову слід - відмовити.

Керуючись статтями 72, 77, 79, 90, 139, 241, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.11.2026

Суддя: