Рішення № 141424656 у справі № 917/1723/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 Справа № 917/1723/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Павленко С. М., розглянувши матеріали справи №917/1723/26

за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Лубенської окружної прокуратури, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область, 37500,

в інтересах держави в особі:

1. Лубенської міської ради, вул. Ярослава мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500,

2. Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039,

до відповідача фізичної особи-підприємця Косяка Миколи Васильовича, АДРЕСА_1 ,

про стягнення 88 692,00 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Лубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лубенської міської ради та Державної екологічної інспекції Центрального округу до відповідача фізичної особи-підприємця Косяка Миколи Васильовича про стягнення 88 692,00 грн збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу забрудненням земель (вх. № 1786/26).

Ухвалою суду від 03.09.2026 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Прокурору необхідно було надати належним чином засвідчені копії акту огляду (обстеження) від 20.03.2025 р. №15/02.1-14; повідомлення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (відносно значення нормативної грошової оцінки 1га ріллі відповідно до загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Полтавській області); постанови слідчого СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 12.2.2026 р. про закриття кримінального провадження на підставі ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

04.09.2026 року до суду від прокуратури надійшла заява на виконання ухвали суду від 03.09.2026 року з додатками (вх. №11945). Відповідно до поданої заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 03.09.2026 року.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року відкрито провадження у даній справ, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті.

Відповідач в підсистемі "Електронний суд" станом на момент прийняття позовної заяви до розгляду не був зареєстрований. Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.09.2026 року було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Героїв Чорнобиля, буд. 12, кв. 41, яка згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є юридичною адресою відповідача.

Поштове відправлення повернуто до суду без вручення адресату з відміткою з відміткою поштової установи про відсутність адресату за місцезнаходженням.

Відтак, згідно ст.242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд його справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.

За змістом ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суспільний інтерес у стягненні з відповідача збитків, заподіяних державі, полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. і ст. 3 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Водночас несплата коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, призводить до ненадходження коштів до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища, що істотно обмежує можливість фінансування природоохоронних заходів.

Згідно із частиною 3 статті 16 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі Положення), визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).

Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 за № 30 (далі Положення), основними завданнями Державної екологічної інспекції Центрального округу є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу ІІ цього Положення, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Частинами 9, 10 розділу ІІ Положення про Держекоінспекцію у Центральному окрузі передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.

З огляду на викладене, суд констатує, що Державна екологічна інспекція у Центральному окрузі є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони навколишнього природного середовища у спірних правовідносинах, тобто є належним позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора.

Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ч.1 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Ст. 15 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Для фінансування заходів, спрямованих на охорону довкілля, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (ч.1 ст. 47 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища").

Частиною 5 ст. 60 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада Лубенської міської ради як власник спірних земельних ділянок делегує Лубенській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене, уповноваженим органом у спірних відносинах також є Лубенська міська рада, яка здійснює повноваження щодо володіння, користування та розпорядження землею комунальної власності як орган місцевого самоврядування та здійснює контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території міста.

З огляду на зазначене, Лубенська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, а тому також є належним позивачем 1 у справі, порушеній за позовною заявою прокурора.

На виконання вимог ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" прокурором направлено 08.06.2026 р. на адресу позивача 2 Державної екологічної інспекції Центрального округу лист (вих. №53-4045ВИХ-26 від 08.06.2026 р.) та на адресу позивача 1 лист (вих.№53-4047ВИХ26) щодо встановлення факту вжиття ними заходів реагування на виявлені порушення природоохоронного законодавства (в тому числі, в судовому порядку).

Водночас позивач 2 листом №06-08/3420 від 24.06.2026 р. інформував прокурора про те, що останній не звертався до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Також позивач 2 просив вжити заходи прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Листом від 18.06.2026 № 7164/02.1-16 Лубенська міська рада поінформувала окружну прокуратуру про те, що із позовом про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу діями відповідача не зверталася у зв`язку із відсутністю можливості сплати судового збору. Міська рада не заперечує щодо здійснення представництва інтересів міської ради прокурором.

Вказане свідчить про не здійснення позивачами як органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

При цьому, часовий проміжок, що минув між повідомленням позивачів та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Критерій розумності, який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави (постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №914/1577/19, від 20.01.2021 у справі №927/468/20, від 11.03.2021 у справі №910/3158/19, від 15.04.2025 у справі №917/839/22).

27.08.2026 року Лубенська окружна прокуратура Полтавської обласної листами вих. №53-6074ВИХ-26 та вих. №53-6073ВИХ-26 повідомила позивачів про звернення до Господарського суду Полтавської області з метою захисту порушених інтересів держави за вказаним фактом шляхом скерування відповідного позову (а. с. 66).

Таким чином, на переконання суду при зверненні прокурора з вказаним позовом до суду останнім було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям Лубенською міською радою та Державною екологічною інспекцією Центрального округу жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як останнім стало відомо про порушення інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:14:003:0164 належить на праві власності Косяку Миколі Васильовичу, РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу №818, виданого 17.07.2019 приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Афанасієвським Д. В., про що 17.07.2019 р. внесено дані до Державного реєстру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1576261053228. ділянки Відповідно до листа Лубенської міської ради № 02.1-16/7496 від 11.12.2025, земельні з географічними координатами 49.956508728178, 33.2889657819636 знаходяться на території Лубенської міської територіальної громади.

Також згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до свідоцтва про право власності САЕ № 836672, виданого 26.11.2012 виконавчим комітетом Оріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області; договору купівлі-продажу ВМХ 736205/736206 від 15.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В., за Відповідачем зареєстровано право власності на будівлі та споруди птахокомплексу, розташованого за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Оріхівка, вулиця Степова, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 28970645).

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 26.06.2003 р. до реєстру включено відомості про фізичну особу-підприємця - Косяка Миколу Васильовича. Види діяльності, зокрема: 01.47 Розведення свійської птиці; 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував, що Лубенською окружною прокуратурою при здійснені процесуального керівництва у кримінальному провадженні №1202517[телефон приховано] від 21.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України установлено факт забруднення та засмічення Відповідачем земель відходами через порушення природоохоронного законодавства на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:14:003:0164, за географічними координатами 49.956508728178, 33.2889657819636, розташованій на території Лубенського району Полтавської області.

З метою встановлення обставин забруднення земель, факту створення небезпеки для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також розрахунку розміру шкоди, зумовленої кримінальним правопорушенням, постановою слідчого залучено спеціаліста - інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу, який володіє необхідними спеціальними знаннями та навичками. Державною екологічною інспекцією Центрального округу 20.03.2025 р. на виконання наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу обстежено земельну ділянку Лубенської ОТГ, розташовану неподалік с. Оріхівка за географічними координатами: 49.956508728178, 33,288965781963, на якій виявлено розміщення на відкритому ґрунті побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною (свіжий пташиний послід, немінералізоване гуано).

За наслідками обстеження складено акт огляду (обстеження) від 20.03.2025 № 15/02.1-14, згідно до якого зазначені продукти розміщені на трьох локаціях, а саме: S1 = 340,0 кв.м., S2 = 4620,0 кв.м., S3 = 25 кв.м.

На вказаних ділянках Інспекцією відібрано проби ґрунтів та складено акт від 20.03.2025 № 28-25/П для направлення на проведення лабораторного дослідження. Згідно з протоколом № 28-25/П вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2025, складеного відділом інструментально-лабораторного контролю Інспекції, уповноваженого на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології під час контролю стану навколишнього природного середовища, що визначено наказом Державної екологічної інспекції України від 27.09.2024 № 111, на вищезазначеній земельній ділянці виявлено перевищення нормативного вмісту амонію (обмінного) у перерахунку на амоній-іон, нітрати, у перерахунку на нітрати, фосфору (рухомі форми), у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5, хлоридів (водна витяжка).

На звернення Інспекції до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшло повідомлення, що станом на 01.01.2025 значення нормативно грошової оцінки 1 га ріллі відповідно до загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Полтавській області становить 35772,6768 грн (3,98 грн/м2).

У результаті проведення розрахунків визначено, що загальний розмір заподіяної шкоди становить 88 692,27 грн.

Крім того, під час досудового розслідування кримінального провадження №1202517[телефон приховано] від 21.03.2025, проведено огляду місця події, про що складено відповідний протокол огляду. Так, оглядом установлено, що за адресою: вул. Степова, 30 а в с. Оріхівка Лубенського району Полтавської області знаходиться птахоферма ФО-П Косяк М.В. Через дорогу від головного входу ферми знаходиться лісосмуга, паралельно якої наявний рів глибиною близько 1 м. Від входу ферми до рову проведена під землею пластикова труба діаметром 10 см. На момент огляду з указаної труби нічого не стікало, але ґрунт рову був вологим. Під час огляду спеціалістом-криміналістом по периметру рову вилучено зразки ґрунту з 5 різних точок, та вилучено зразки фонового ґрунту у лісопосадці з 1 точки. Також проведено огляд відкритої земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:14:003:0164 (територія ферми), з якої вилучено зразки ґрунту з 5 різних точок. Також, під час досудового розслідування 08.10.2025 призначено проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи, згідно до висновку якої №КСЕ-19/117-25/22377 від 27.01.2026 розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земель, встановлений довідкою Державної екологічної інспекції Центрального округу з розрахунком шкоди в сумі 88 692,27 грн, підтверджується.

12.02.2026 слідчим СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі ст.110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Шкода, завдана Відповідачем навколишньому природному середовищу забрудненням (псуванням) земель в сумі 88 692,27 грн лишається невідшкодованою, що й стало підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, серед іншого, Законами "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", Земельним кодексом України тощо.

Статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

У ст.35 ЗУ "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої ці особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно зі ст.56 ЗУ "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Ця норма кореспондується з положеннями статей 68, 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання права на землю не може погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. За ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі тощо.

Згідно із ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Згідно із 40 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, які полягають у здійсненні заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Суд встановив, що земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:14:003:0164 належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №818, виданого 17.07.2019 приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Афанасієвським Д. В., про що 17.07.2019 внесено дані до Державного реєстру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1576261053228. Крім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до свідоцтва про право власності САЕ № 836672, виданого 26.11.2012 виконавчим комітетом Оріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області; договору купівлі-продажу ВМХ 736205/736206 від 15.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В., за відповідачем зареєстровано право власності на будівлі та споруди птахокомплексу, розташованого за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Оріхівка, вулиця Степова, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 28970645).

Лубенською окружною прокуратурою при здійснені процесуального керівництва у кримінальному провадженні №1202517[телефон приховано] від 21.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України установлено факт забруднення та засмічення відповідачем земель відходами через порушення природоохоронного законодавства на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:14:003:0164, за географічними координатами 49.956508728178, 33.2889657819636, розташованій на території Лубенського району Полтавської області. Постановою слідчого залучено спеціаліста - інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу.

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу 20.03.2025 на виконання наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу обстежено земельну ділянку Лубенської ОТГ, розташовану неподалік с. Оріхівка за географічними координатами: 49.956508728178, 33,288965781963, на якій виявлено розміщення на відкритому ґрунті побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною (свіжий пташиний послід, немінералізоване гуано).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про побічні продукт тваринного походження, не призначені для споживання людиною" немінералізоване гуано належить до П категорії. Побічні продукти тваринного походження, що належать до категорії П, повинні бути використані, оброблені або перероблені способами, визначеними цим Законом (ст. 15).

Розміщенням на вищезазначеній земельній ділянці побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною (свіжий пташиний послід, немінералізоване гуано), чим допущено забруднення земельних ресурсів та порушено приписи ст. 96 Кодексу, ст. ст. 35, 45, 46 ЗУ "Про охорону земель".

За наслідками обстеження складено акт огляду (обстеження) від 20.03.2025 р. №15/02.1-14, згідно до якого зазначені продукти розміщені на трьох локаціях, а саме: S1 = 340,0 кв.м., S2 = 4620,0 кв.м., S3 = 25 кв.м.

На вказаних ділянках Інспекцією відібрано проби ґрунтів та складено акт від 20.03.2025 р. №28-25/П для направлення на проведення лабораторного дослідження.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №1202517[телефон приховано] від 21.03.2025 р. проведено огляду місця події, про що складено відповідний протокол огляду, яким встановлено, що за адресою: вул. Степова, 30 а в с. Оріхівка Лубенського району Полтавської області знаходиться птахоферма ФО-П Косяк М.В. Через дорогу від головного входу ферми знаходиться лісосмуга, паралельно якої наявний рів глибиною близько 1 м. Від входу ферми до рову проведена під землею пластикова труба діаметром 10 см. На момент огляду з указаної труби нічого не стікало, але ґрунт рову був вологим. Під час огляду спеціалістом-криміналістом по периметру рову вилучено зразки ґрунту з 5 різних точок, та вилучено зразки фонового ґрунту у лісопосадці з 1 точки. Також проведено огляд відкритої земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:14:003:0164 (територія ферми), з якої вилучено зразки ґрунту з 5 різних точок.

Згідно з протоколом № 28-25/П вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2025, складеного відділом інструментально-лабораторного контролю Інспекції, уповноваженого на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології під час контролю стану навколишнього природного середовища, що визначено наказом Державної екологічної інспекції України від 27.09.2024 №111, на вищезазначеній земельній ділянці виявлено перевищення нормативного вмісту амонію (обмінного) у перерахунку на амоній-іон, нітрати, у перерахунку на нітрати, фосфору (рухомі форми), у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5, хлоридів (водна витяжка).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - Методика). Пунктом 3.2. Методики визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

У пункті 3.3. вказаної Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Пунктом 5.3 глави 5 Методики визначено, що віднесення відходів, що спричинили засмічення земельної ділянки, до категорії небезпечних (токсичних) відходів здійснюється у відповідності до чинних нормативних документів у сфері поводження з відходами, затверджених у встановленому порядку, переліків небезпечних (токсичних) відходів тощо.

Суд зазначає, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17).

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (п. 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі 477/2330/18).

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76- 79, 86 ГПК України (див. постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19 (пункт 64), від 21.03.2024 у справі № 922/376/18, від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21 (пункт 5.21)).

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20 зроблено правовий висновок про те, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо.

Аналогічна позиція була неодноразово викладена Верховним Судом (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 у справі № 907/679/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

В ході досудового розслідування 08.10.2025 р. призначено проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи, згідно до висновку якої №КСЕ-19/117-25/22377 від 27.01.2026 розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земель, встановлений довідкою Державної екологічної інспекції Центрального округу з розрахунком шкоди в сумі 88 692,27 грн., підтверджується.

Особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 року у справі №201/11458/20).

Відтак, висновок експерта висновок експерта №КСЕ-19/117-25/22377 від 27.01.2026 є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди в сумі 88692,27 грн. Котррозрахунку розміру шкоди відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.

12.02.2026 слідчим СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі ст.110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Шкода, завдана Відповідачем навколишньому природному середовищу забрудненням (псуванням) земель в сумі 88 692,27 грн лишається невідшкодованою.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас в статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

В ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.05.2019 у справі № 920/1107/17 зауважив, що доведення факту забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, і положеннями спеціальних нормативних правових актів не обмежено таким доказом як протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зазначені обставини можуть бути підтверджені й іншими матеріалами, зокрема актом позапланової перевірки, актами відбору проб ґрунтів, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди (абз. 37 постанови).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, докази, приймаючи до уваги, що відповідач в загальному порядку не спростував факт порушення ним природоохоронного законодавства, враховуючи обґрунтованість розрахунків позивача, які відповідачем також не спростовані, у зв`язку з наявністю усіх елементів складу правопорушення у діях відповідача, що є підставою для застосування до відповідача визначеної міри відповідальності, з урахуванням підтвердження вказаних обставин Протоколом огляду місця події від 20.03.2025, актами відбору проб ґрунтів та протоколами вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних за результатами проведеного обстеження; довідкою Державної екологічної інспекції Центрального округу, висновком комплексної інженерно-екологічної та економічної експертизи №КСЕ-19/117-25/22377 від 27.01.2026, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже стягненню з відповідача на користь держави підлягає 88 692,27 грн збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу забрудненням земель.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Косяка Миколи Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ГУК у Полтавській області/тг м. Лубни/24062100, р/р [рахунок приховано], код ЄДРПОУ 37959255) збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу забрудненням земель у сумі 88 692,27 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Косяка Миколи Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060, р/р [рахунок приховано],банк ДКСУ м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800 ) 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 11.11.2026 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко