Рішення № 141424908 у справі № 918/781/26 від 04.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. Справа № 918/781/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСА Рівне"

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За участю представників сторін:

від позивача: Якобчук П.О. (ордер серія ВК № 1230574 від 19.06.2026 року);

від відповідача: Кухарчук А.Ю. (ордер серія СВ № 1176742 від 30.06.2026 року).

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСА Рівне" (далі - Відповідач) в якій (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить поновити ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "ІСА Рівне" та стягнути з ТОВ "ІСА Рівне" на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 14 975,20 грн за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 грудня 2025 року по день фактичного поновлення на роботі включно.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 19 серпня 2021 року посаду директора ТОВ "ІСА Рівне" обіймав позивач - ОСОБА_1 . У ході здійснення моніторингу відкритих джерел інформації було встановлено, що у ТОВ "ІСА Рівне" керівником (директором) значиться ОСОБА_2 . У зв`язку з вищенаведеним, представник ОСОБА_1 звернувся 09.04.2026 року до ТОВ "ІСА Рівне" із запитами про необхідність підтвердити або спростувати факт звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "ІСА Рівне" та надати інформацію щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 . 21.04.2026 року ОСОБА_1 отримав повідомлення ТОВ "ІСА Рівне" вих. №17 від 09.04.2026 року про скликання загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне" та запрошення ОСОБА_1 для участі у зборах з метою надання пояснень та документів. У відповіді на повідомлення від 22.04.2026 року ОСОБА_1 зазначив, що повідомлення за вих. №17 від 09.04.2026 року було фактично направлено лише 15.04.2026 року, що позбавило його можливості своєчасно отримати таке повідомлення та прибути 20.04.2026 року о 10:00 год. для участі у загальних зборах ТОВ "ІСА Рівне".

Позивач зазначає, що у відповіді Головного управління ДПС у Рівненській області від 28.04.2026 року зазначено, що на підставі інформації, яка надходила з ЄДР відомо, що ОСОБА_1 був керівником ТОВ "ІСА Рівне" в період з 02 вересня 2021 року по 09 рудня 2025 року. 09.12.2025 року по ТОВ "ІСА Рівне" з ЄДР надійшли відомості про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу: зміна керівника на ОСОБА_2 . Станом на поточну дату керівник ТОВ "ІСА Рівне" ОСОБА_2 .

За твердженням позивача, припинення повноважень позивача як директора ТОВ "ІСА Рівне" не було належним чином оформлено у межах трудових правовідносин, а звільнення позивача фактично відбулося без дотримання обов`язкової процедури, яка встановлена КЗпП України, що є підставою для визнання такого звільнення незаконним та поновлення порушених трудових прав позивача.

22.07.2026 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання від 21.07.2026 року в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні п. 1-3 заявлених позовних вимог до ТОВ "ІСА Рівне" про поновлення на роботі, у зв`язку з пропуском строків позовної давності ч. 4 ст. 267 ЦК України та ст. 233 КЗпП України.

31.07.2026 року до господарського суду від представника відповідача надійшов відзив від 30.07.2026 року відповідно до якого просить суд: поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання даного відзиву, у зв`язку з пропуском такого строку з поважних причин, долучити даний відзив до матеріалів справи та врахувати викладене при винесенні рішення; поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання доказів, прийняти докази, подані разом із цим відзивом, та долучити їх до матеріалів справи №918/781/26 як такі, що подані з поважних причин пропуску процесуального строку; відмовити ОСОБА_1 у задоволенні п. 1-2 заявлених позовних вимог до ТОВ "ІСА Рівне" про поновлення на роботі у зв`язку з пропуском строків позовної давності ч. 4 ст. 267 ЦК України та ст. 233 КЗпП України; застосувати наслідки пропуску строку позовної давності щодо звернення з позовом та відмовити в повному обсязі у задоволенні позову; у разі, якщо суд дійде до висновку про те, що обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП) або з підстав п.1 ст.41 КЗпП ( 322-08 ) за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Відповідачем у відзиві зазначено, що позивач обіймав посаду директора ТОВ "ІСА Рівне" за сумісництвом, а не за основним місцем роботи, та виконував роботу у вільний від роботи на основному місці час. За період роботи ОСОБА_1 за сумісництвом на посаді директора ТОВ "ІСА Рівне" та під час керівництва господарською діяльністю підприємством, він не забезпечив виконання вимог ч. ч. 4, 7 ст. 65 ГК України, оскільки з ОСОБА_1 так і не було укладено контракту, як між власником і трудовим колективом ТОВ "ІСА Рівне" так і не було укладено колективного договору.

Відповідач вказує, що питання процедури припинення директора - керівника юридичної особи регулюється не виключно КЗпП України, а вимогами ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та вимогами Цивільного кодексу України. Позивач не оскаржує протокол №03-12 загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне" від 03.12.2025 р. та жодних інших документів чи доказів, що свідчать про незаконність його звільнення, чи необхідність поновлення до позовної заяви не додає.

Разом з тим, відповідач зазначає, що жодних вимог від ОСОБА_1 щодо здійснення записів у трудовій книжці, чи надання відповідних довідок - не надходило, і доказів звернень із такими вимогами ОСОБА_1 до поданої позовної заяви не надає.

Крім того, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що він дізнався випадково про зміну керівника аж через 6 місяців після такої зміни через моніторинг відкритих джерел інформації є неправдивим, а така позиція, поведінка підтверджує те, що жодної роботи, функції, яка притаманна керівнику, директору юридичної особи позивача ОСОБА_1 не виконував, а тому строк звернення до суду із цим позовом пропустив без поважних причини.

За твердженням відповідача, 03.12.2025 р. на загальних зборах учасників ТОВ "ІСА Рівне" було прийнято рішення, яке оформлене Протоколом №03-12 від 03.12.2025 р., відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ "ІСА Рівне" з 03 грудня 2025р., а директором ТОВ "ІСА Рівне" було призначено ОСОБА_2 , про що було повідомлено самого ОСОБА_1 а, а й до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено зміни - відомості про зміну керівника. Таким чином, повноваження позивача як директора ТОВ "ІСА Рівне" були припинені на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне" 03.12.2025 року, що оформлено відповідним Протоколом №03-12, а відомості про нового керівника в установленому законом порядку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, та відповідно офіційно оприлюднені. Позивач не лише не виконував функцій, прав та обов`язків директора ТОВ "ІСА Рівне" у період з 03.12.2025 р. до дати пред`явлення позову у даній справі - 22.06.2026р., і після його пред`явлення, а й достовірно був обізнаний про підстави, причини, порядок звільнення, оскільки саме у його розпорядженні перебувають усі документи, в тому числі і бухгалтерські, і кадрові. При цьому, відповідач вказує, що позивач не виконував функції керівника та не здійснював керівництва господарською діяльністю юридичної особи ТОВ "ІСА Рівне", не виконував вимоги ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не подавав фінансової звітності щомісячно, оскільки був добре обізнаний про своє звільнення саме з 03.12.2025р., оскільки звітність по ТОВ "ІСА Рівне" починаючи з січня 2026р. була подана за підписом нового керівник ОСОБА_2

12.08.2026 року до господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 11.08.2026 року відповідно до якої просить суд відмовити у задоволенні вимог ТОВ "ІСА Рівне", зазначених у відзиві на позовну заяву, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що перебуваючи на посаді директора ТОВ "ІСА Рівне", ОСОБА_1 одночасно був працівником товариства, а тому на нього поширювалися гарантії, що встановлені КЗпП України. Відповідно прийняття рішення про звільнення позивача згідно протоколу ТОВ "ІСА Рівне" не означає автоматичного припинення трудових правовідносин без дотримання порядку, що визначений нормами трудового законодавства.

На думку позивача, протокол ТОВ "ІСА Рівне" не є документом, який припиняє трудові правовідносини у розумінні КЗпП України. Протокол відображає волевиявлення учасників товариства щодо припинення повноважень виконавчого органу товариства. Відповідно у даній ситуації протокол є лише підставою для оформлення звільнення працівника у порядку, передбаченому КЗпП України, шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) із зазначенням конкретної правової підстави звільнення. Отже, стороною відповідача не надано доказів видання наказу про звільнення позивача, ознайомлення його з таким наказом, повідомлення про конкретну правову підставу припинення трудових відносин (норму КЗпП України), тобто вчинення дій, передбачених КЗпП України.

Щодо строку позовної давності позивач вказує, що обґрунтування ТОВ "ІСА Рівне" про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами вручення позивачу копії наказу про звільнення, а тому підстав для застосування наслідків пропуску такого строку немає.

18.08.2026 року до господарського суду від представника відповідача надійшло заперечення від 17.08.2026 року в якому підтримує позицію викладену у відзиві на позовну заяву та вказує, що відповідач ТОВ "ІСА Рівне" підтверджує факт того, що припинення відносин між юридичною особою та виконавчим органом є відмінним від трудових відносин, які регламентовані виключно нормами Кодексу законів про працю України. Повноваження та процедура обрання та припинення повноважень виконавчого органу товариства регламентовано ст. 30 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників юридичної особи. Відповідно, повноваження загальних зборів учасників юридичної особи щодо припинення повноважень виконавчого органу товариства є необмеженими. Водночас норми Кодексу законів про працю України поширюються на трудові відносини з найманим працівником. При цьому, спори щодо поновлення на роботі підлягають розгляду не за правилами господарського, а за правилами цивільного судочинства.

Разом з тим, відповідач вказує, що жодних звернень від ОСОБА_1 за період з дати припинення його повноважень 03 грудня 2025 р. як виконавчого органу щодо здійснення виплат, щодо недопуску до роботи, жодних звернень щодо невручення наказу, рішення, розпорядження про припинення повноважень від позивача - не було. Для припинення повноважень виконавчого органу, в даному випадку директора ТОВ "ІСА Рівне", закони чітко регламентують назву, форму, порядок, зміст та оформлення таких документів, та засвідчення, оприлюднення факту припинення трудових відносин. Саме рішення загальних зборів учасників є тим документом, яким засвідчується факт припинення повноважень виконавчого органу. У позовній заяві не міститься посилання на порушення процедури прийняття рішення - Протоколу№03-12 загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне" від 03 грудня 2025 року, яким припинено повноваження ОСОБА_1 як виконавчого органу юридичної особи - директора, який виконував обов`язки за сумісництвом. Доводи позивача - ОСОБА_1 щодо його необізнаності про припинення повноважень повністю спростовуються обставинами, наведеними у відзиві на позовну заяву, цими запереченнями, а також сукупністю доказів, поданих відповідачем та наявних у матеріалах справи.

15.09.2026 року до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог у справі згідно якої позивач просить суд збільшити розмір позовних вимог у частині стягнення з ТОВ "ІСА Рівне" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 14 975,20 грн та долучити до матеріалів справи № 918/781/26 розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "08" липня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено частково. Постановлено: витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСА Рівне" належним чином завірені копії (оригінали для огляду у судове засідання) докази: документи, які стали правовою підставою для звільнення (припинення) трудових відносин ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСА Рівне"; рішення загальних зборів Товариства, заява про звільнення, наказ про звільнення, тощо; копію трудової книжки ОСОБА_1 . Витребувані докази надати суду у строк до "24" липня 2026 року; відкласти підготовче засідання на "05" серпня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.07.2026 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСА Рівне" про продовження строку на подання відзиву та доказів - відмовити.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.08.2026 року постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на "09" вересня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 року відкладено підготовче засідання на "15" вересня 2026 р.

В судовому засіданні 15.09.2026 року оголошено перерву до 21 вересня 2026 р.

У судовому засіданні 21.09.2026 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі № 918/781/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на "14" жовтня 2026 р.

В судовому засіданні 14.10.2026 року оголошено перерву до 21 жовтня 2026 р.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Рівне судове засідання 21.10.2026 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.10.2026 року призначено розгляд справи на "04" листопада 2026 р.

Представники позивача в судовому засіданні 04.11.2026 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.11.2026 року заперечила проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та з урахуванням заперечення на відповідь на відзив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 01.11.2019 року зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСА Рівне", місцезнаходження - м. Рівне. вул. Червонія Василя, буд. 18-Б/1.

Згідно п. 3.1. та п. 3.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСА Рівне", органами товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п.п. 7 п. 3.6. Статуту).

Згідно Протоколу №18-08-21 загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне" від 18.08.2021 р. прийнято рішення призначити директором ТОВ "ІСА Рівне" ОСОБА_1 , за сумісництвом з 19 серпня 2021 року.

03.12.2025 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "ІСА Рівне" на яких (серед іншого) прийнято рішення про звільнення з посади директора ТОВ "ІСА Рівне" ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 03 грудня 2025 р. та призначення на посаду директора ТОВ "ІСА Рівне" ОСОБА_2 . Ухвалені рішення оформлені протоколом № 03-12 від 03.12.2025 року.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне", оформлені протоколом № 03-12 від 03.12.2025 року, на день розгляду цього спору жодною із сторін не оспорене, а отже є чинним.

Не відповідність прийнятих 03.12.2025 року рішень загальних зборів товариства вимогам закону чи порушення процедурних питань під час їх скликання, проведення чи ухвалення відповідних рішень також не є предметом позову у цій справі, а тому оцінка дій учасників та правомірність ухвалених рішень судом не здійснюється.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у даному випадку мають місце не трудові, а корпоративні правовідносини, оскільки справа стосується припинення повноважень директора ТОВ "ІСА Рівне", який виконує функції виконавчого органу товариства.

Позивач стверджує, що припинення повноважень позивача як директора ТОВ "ІСА Рівне" не було належним чином оформлено у межах трудових правовідносин, а звільнення позивача фактично відбулося без дотримання обов`язкової процедури, яка встановлена КЗпП України, що є підставою для визнання такого звільнення незаконним та поновлення порушених трудових прав позивача.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про поновлення на роботі - на посаді директора ТОВ "ІСА Рівне" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.12.2025 року по день фактичного поновлення на роботі включно.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Аналогічні положення містяться також в Статуті ТОВ "ІСА Рівне".

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства (частини 1 та 2 статті 97 ЦК України).

Частинами 1 - 3 ст. 99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. у справі № 1-2/2010 щодо офіційного тлумачення статті 99 Цивільного кодексу України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Отже, обрання члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками не є предметом регулювання трудового права. Надання повноважень члену виконавчого органу товариства в силу статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на наділення члена виконавчого органу правом на здійснення управлінської діяльності товариством.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 р. у справі № 711/5711/16-ц дійшов висновку про те, що згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус члена колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій з управління товариством.

КЗпП, врегульовуючи трудові правовідносини, пов`язані з укладенням трудового договору (контракту) як угоди між працівником і роботодавцем, зокрема щодо захисту прав працівника від порушення з боку роботодавця при укладенні трудового договору (контракту), водночас, не містить правового регулювання правовідносин щодо формування виконавчого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2025 року у справі № 910/15094/23.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.08.2022 у справі № 324/379/19 дійшла висновку, що практики щодо юрисдикційності розгляду справ в порядку господарського судочинства потрібно дотримуватися й в тих справах, у яких господарський суд вже вирішив питання про скасування рішення уповноваженого органу товариства, а після цього позивач звертається із іншими вимогами - про поновлення на посаді директора (голови правління) товариства, стягнення середнього заробітку, тощо. Оскільки такі вимоги залежать від визнання правомірним рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства і вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд викладена у постанові 16.03.2023 року у справі №910/6133/22.

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(стаття 78 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року у справі № 910/16505/19.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що правовідносини у даній справі виникли між господарським товариством і його виконавчим органом (директором) щодо припинення повноважень позивача на посаді директора товариства на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне", оформлених протоколом № 03-12 від 02.12.2025 року.

Спори щодо поновлення на роботі директора товариства мають подвійну правову природу - корпоративну та трудову, але ключову роль відіграють корпоративні правовідносини. Згідно з актуальною практикою Великої Палати Верховного Суду, такі справи розглядаються господарськими судами, а підставою виникнення та припинення повноважень керівника є рішення загальних зборів учасників. Основою повноважень директора є рішення компетентного органу товариства.

Оскільки позивач був звільнений з з посади директора за рішенням компетентного органу - Загальних зборів учасників ТОВ "ІСА Рівне", оформлених протоколом № 03-12 від 03.12.2025 року і правомірність такого рішення не є предметом спору у цій справі, то позовні вимоги про поновлення позивача на посаді не можуть бути визнані судом обгрунтованими.

Щодо твердження позивача про відсутність відповідного наказу чи не оформлення записів в трудовій книжці як на самостійну підставу для задоволення позову, то воно також не приймається судом, оскільки в даному випадку правовою підставою для припинення правовідносин є саме рішення компетентного органу - Загальних зборів (корпоративні правовідносини), а оформлення на його виконання наказу та трудової книжки (трудові правовідносини) носить похідний характер.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 грудня 2025 року по день фактичного поновлення на роботі включно, суд зазначає, що середній заробіток за ч. 2 ст. 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовну вимогу про поновлення позивача на посаді судом визнано необгрунтованою, то відповідно відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 грудня 2025 року по день фактичного поновлення на роботі включно.

Крім того, оскільки право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду в даному випадку не порушені, то, відповідно, суд не вирішує питання щодо строків позовної давності про що заявлено відповідачем у справі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12 листопада 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк