Ухвала № 141424941 у справі № 918/1152/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження та призначення справи

до судового розгляду по суті

10 листопада 2026 року м. Рівне Справа № 918/1152/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури (Код ЄДРПОУ/Умовний код: [номер приховано]; Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36, 35705) в інтересах держави

в особі позивача Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області (вул. Тараса Якимчука,12, селище Мізоч, Рівненський район, Рівненська область, 35740; код ЄДРПОУ: 04386545)

до відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

до відповідача-2 Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" (вул. Український Клопіт, 27, с. Клопіт, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35740; код ЄДРПОУ: 45271159)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору, про розірвання договорів, про зобов`язання повернути земельну ділянку та водні об`єкти

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Ковальчук Інна Леонідівна

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача-1: не з`явився;

- від відповідача-2: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області до відповідача-1 ОСОБА_1 до відповідача-2 Фермерського господарства "МІЗОЧАГРО АКВАКУЛЬТУРА" про визнати недійсною додаткової угоди до договору, про розірвання договорів, про зобов`язання повернути земельну ділянку та водні об`єкти.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що ОСОБА_1 був приватним підприємцем до 13.04.2023. Під час здійснення ним підприємницької діяльності 14.07.2005 між ним та Здолбунівською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі на 49 років, предметом якого є земельна ділянка водного фонду (ставок) площею 2,2707 га (к.н. [номер приховано]:03:001:0016). А в подальшому (04.06.2007) - договір оренди водного об`єкта, предметом якого є водні об`єкти (2 ставки) площею водного дзеркала 1,88 га, що розташовані на вищевказаній земельній ділянці. 24.11.2023 ОСОБА_1 зареєстрував ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА». У п. 2 рішення засновника від 21.11.2023 визначено, що фермерське господарство створюється на основі набутої засновником в користування (на умовах оренди) земельної ділянки к.н. [номер приховано]:03:001:0016. Після створення та державної реєстрації ФГ усі права та обов`язки орендаря переходять від засновника ОСОБА_1 до фермерського господарства. В подальшому, 06.08.2025 між Мізоцькою селищною радою, ОСОБА_1 та ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА» укладено Додаткову угоду, якою змінено у Договорі від 14.07.2005 особу орендаря з « ОСОБА_1 » на «ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА»». Надалі, 08.09.2025 ОСОБА_1 , на виконання договору купівлі-продажу фермерського господарства «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА» від 08.09.2025, відчужив свою частку у статутному капіталі ФГ на користь ОСОБА_3 . Таким чином, внаслідок передачі відповідачем-1 на користь відповідача-2 права оренди земельної ділянки, в якості вкладу у статутний капітал, та подальшого відчуження ним фермерського господарства, земельна ділянка водного фонду без проведення аукціону, перейшла у користування відповідача-2 в особі його єдиного засновника ОСОБА_3 . З огляду на викладене, Додаткова угода укладена з порушенням вимог ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 124, 134 ЗК України, ст. 51 ВК України, а відтак підлягає визнанню недійсною на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Водночас, Договір від 14.07.2005 та Договір від 04.06.2007 згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України підлягають достроковому розірванню, а земельна ділянка водного фонду та водні об`єкти, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» - поверненню територіальній громаді.

Ухвалою від 29.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1152/26. Постановлено здійснювати розгляд справи розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.10.2026. Запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті спору та встановлено строк для їх подання. Роз`яснено ОСОБА_1 про його право, а Фермерському господарству "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" - про його обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

14 жовтня 2026 року від представника Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвоката Васильченка Володимира Олександровича надійшла, серед іншого, заява про ознайомлення представника відповідача-2 адвоката Васильченка Володимира Олександровича із матеріалами справи № 918/1152/26 в електронному вигляді.

Судом було задоволено дану заяву та надано представнику Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвокату Васильченку Володимиру Олександровичу доступ до матеріалів електронної справи № 918/1152/26 для ознайомлення із її матеріалами 14.10.2026 о 16:29 год., про що свідчить картка на особу у Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду".

14 жовтня 2026 року від представника Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвоката Васильченка Володимира Олександровича надійшли:

- клопотання про повернення позовної заяви;

- клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Ухвалою від 15.10.2026 клопотання представника Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвоката Васильченка Володимира Олександровича від 14.10.2026 про повернення позовної заяви та про продовження строку на подання відзиву - повернуто заявнику.

22 жовтня 2026 року від представника Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвоката Васильченка Володимира Олександровича надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

23 жовтня 2026 року від представника Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвоката Васильченка Володимира Олександровича надійшло клопотання про повернення позовної заяви.

Ухвалою від 26.10.2026 у задоволенні клопотання представника Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвоката Васильченка Володимира Олександровича про продовження строку на подання відзиву - відмовлено.

27 жовтня 2026 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання представника відповідача-2 про повернення позовної заяви.

27 жовтня 2026 року суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 10.11.2026.

Ухвалою від 27.10.2026 повідомлено позивача та відповідача-1, що наступне підготовче засідання у справі № 918/1152/26 відбудеться 10.11.2026.

10 листопада 2026 року судом встановлено, що позивач та відповідач-1 у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, причини неявки суд не повідомили.

Позивач (Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області) належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про доставлення ухвали від 27.10.2026 до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" (29.10.2026 о 15:42 год).

28 вересня 2026 року від Відділу надання адміністративних послуг та соціального захисту населення Мізоцької селищної ради надійшла відповідь, у якій вказано, що адресою місця реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Про розгляд справи відповідача-1 було повідомлено ухвалою суду від 27.10.2026 яка направлялась на адресу вул. Красна Гірка, 24А, селище Мізоч, Рівненський район, Рівненська область, 35740 (трек-номер відправлення R067321765944) Ухвала від 27.10.2026 вручена ОСОБА_1 06.11.2026 о 16:17 год.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача-1.

На розгляді суду перебуває клопотання відповідача-2 про повернення позовної заяви.

Дане клопотання мотивоване тим, що на переконання ФГ "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди від 06.08.2025 до Договору оренди землі б/н від 14.07.2005 не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, адже фізична особа ОСОБА_1 станом на 06.08.2025 не мав статусу суб`єкта господарської діяльності, не діяв як господарюючий суб`єкт, був виключно засновником відповідача-2. На думку ФГ "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" у позовній заяві прокурором безпідставно об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства (цивільного та господарського). Позивач звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, зміст яких свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, в разі, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України (п. 4.23 постанови ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 911/1431/18). Зважаючи на відсутність клопотань про роз`єднання позовних вимог, їх нероз`єднання з власної ініціативи суду, відповідач-2 просить суд постановити ухвалу про повернення позовної заяви.

Судом встановлено, що відповідач-2 у клопотанні про повернення позовної заяви просить суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові ВП ВС від 09.10.2019 у справі 127/23144/18, згідно з якими однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, стороною якого є громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець.

Також, при застосуванні вищевказаних положень, слід враховувати усталений правовий підхід Верховного Суду, з яким припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) не впливає на належність до господарської юрисдикції лише у тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли з правочину (господарського договору), вчиненого фізичною особою під час здійснення ним підприємницької діяльності.

Прокуратура заперечує проти вимоги відповідача з наступних підстав.

У даній справі предметом спору є правомірність набуття та подальшого здійснення юридичною особою права користування земельною ділянкою водного фонду комунальної власності для провадження господарської діяльності, а також законність зміни орендаря без дотримання передбаченої законом конкурентної процедури. Водночас, сам по собі факт припинення ОСОБА_1 статусу ФОП до укладення додаткової угоди не змінює суті спірних правовідносин і не є достатнім для висновку про належність заявленої вимоги до цивільної юрисдикції без урахування її змісту та взаємозв`язку з іншими вимогами. Згідно позиції Верховного Суду у справі № 910/8055/20, викладеної у постанові від 15.09.2021, навіть при ліквідації статусу фізичної особи-підприємця у сторони правочину, спори щодо вказаних правочинів мають розглядатись в межах господарського судочинства. Статтею 52 ЦК України передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. При цьому, якщо спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у особи з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, то спір відноситься до юрисдикції господарського суду. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві можуть бути об`єднані декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, зокрема основні та похідні позовні вимоги. Усі позовні вимоги ґрунтуються на єдиному комплексі фактичних обставин: передачі права користування земельною ділянкою водного фонду комунальної власності фермерському господарству, укладенні оспорюваної додаткової угоди, порушенні встановлених законом обмежень щодо передачі права оренди та подальшому набутті господарством права користування земельною ділянкою і водними об`єктами. Вказані вимоги також пов`язані спільними доказами, зокрема договорами оренди від 14.07.2005 та 04.06.2007, додатковою угодою від 06.08.2025, документами щодо створення фермерського господарства та відомостями державної реєстрації речових прав. Визнання недійсною додаткової угоди, розірвання договорів оренди та повернення земельної ділянки й водних об`єктів спрямовані на досягнення єдиного правового результату - припинення незаконного користування комунальним майном та відновлення можливості територіальної громади розпоряджатися ним відповідно до закону. Отже, як стверджує прокуратура, позовні вимоги є взаємопов`язаними за підставами виникнення та доказами, а вимоги про повернення майна є пов`язаними з вимогами щодо правових підстав його використання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, розглянувши клопотання відповідача-2, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Як вбачається, відповідач-2 просить при вирішенні клопотання врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, а також усталений правовий підхід Верховного Суду, з яким припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) не впливає на належність до господарської юрисдикції лише у тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли з правочину (господарського договору), вчиненого фізичною особою під час здійснення ним підприємницької діяльності. Оскільки фізична особа ОСОБА_1 станом на 06.08.2025 не мав статусу суб`єкта господарської діяльності, не діяв як господарюючий суб`єкт, був виключно засновником ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА», а отже, заявлена у даній справі в інтересах Мізоцької селищної ради позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди від 06.08.2025 до Договору оренди землі б/н від 14.07.2005 не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд з`ясував, що спір у справі № 127/23144/18 стосувався стягнення банком заборгованості за кредитним договором, укладеним із фізичною особою як ФОП, яка припинила підприємницьку діяльність до звернення банку до суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 викладено висновки щодо визначення судової юрисдикції. ВС вказав, що припинення фізичною особою статусу ФОП не припиняє її зобов`язань за договорами, укладеними у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Спори щодо виконання таких зобов`язань належать до юрисдикції господарських судів незалежно від втрати особою статусу підприємця на момент звернення до суду.

Як вбачається прокуратура просить суд застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.09.2021 у справі № 910/8055/20, від 04.09.2019 у справі № 640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Суд з`ясував, що спір у справі № 910/8055/20 стосувався вирішення питання про можливість процесуального правонаступництва після смерті ФОП у спорі щодо розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості за договором. У постанові від 15.09.2021 ВС вказав, що смерть ФОП не припиняє його майнових зобов`язань, які не є нерозривно пов`язаними з його особою. Припинення підприємницької діяльності ФОП не припиняє його майнових зобов`язань за укладеними договорами. Такі зобов`язання зберігаються за фізичною особою, а в разі її смерті переходять до спадкоємців у межах вартості успадкованого майна.

Спір у справі № 640/16902/18 стосувався вирішення питання про стягнення банком кредитної заборгованості за договором, укладеним із фізичною особою як ФОП, яка припинила підприємницьку діяльність до звернення банку до суду. У постанові від 04.09.2019 Велика Палата Верховного Суду викладено висновки щодо визначення судової юрисдикції. ВС вказав, що припинення статусу ФОП не припиняє його зобов`язань за договорами, укладеними у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Такі зобов`язання зберігаються за фізичною особою, яка продовжує відповідати за ними усім належним їй майном.

Спір у справі № 910/8729/18 стосувався вирішення питання про визнання недійсним господарського договору та застосування наслідків його недійсності після припинення відповідачем статусу ФОП. У постанові від 13.02.2019 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки про те, що припинення підприємницької діяльності ФОП пов`язується з внесенням відповідного запису до ЄДР. Проте припинення статусу ФОП не означає припинення існування фізичної особи. А відтак зобов`язання, що виникли під час підприємницької діяльності, не припиняються внаслідок втрати статусу ФОП. Фізична особа продовжує відповідати за такими зобов`язаннями усім своїм майном.

Суд враховує, що у всіх зазначених справах предметом спору були правовідносини щодо виконання договорів, укладених ФОП під час здійснення підприємницької діяльності. В той же час у справі № 918/1152/26 оспорюється додаткова угода, укладена вже після припинення статусу ФОП. Тому наведені як прокурором, так і відповідачем-2 висновки ВС до спірних правовідносин у справі № 918/1152/26 не є релевантними.

Відповідач-2 перш за все обґрунтовує клопотання тим, що на момент створення ФГ та укладення додаткової угоди від 06.08.2025 ОСОБА_1 вже не мав статусу ФОП, а тому спір щодо її недійсності має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Як вказують учасники справи, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підриємців відповідача-1 ОСОБА_1 13.04.2023 припинив свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що в Реєстрі внесений відповідний запис. Тобто ОСОБА_1 як відповідач-1 припинив підприємницьку діяльність до укладення оспорюваної додаткової угоди.

Водночас суд враховує, що сторони вказують що договір оренди землі № б/н від 14.07.2005, до якого була укладена оспорювана додаткова угода від 06.08.2025, був укладений ОСОБА_1 як ФОП. Тобто стороною договору оренди землі № б/н від 14.07.2005 був суб`єкт господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . Оспорювана додаткова угода стосується господарського договору, та стосується зміни орендаря із фізичної особи ОСОБА_1 на ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА».

Із п. 2 рішення засновника від 21.11.2023 № 1/23 ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА» слідує, що фермерське господарство створюється на основі набутої засновником ( ОСОБА_1 ) в користування (на умовах оренди) земельної ділянки площею 2,2707 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:001:0016.

При цьому суд зауважує, що до обставин, які підлягають доказуванню у даному спорі є правомірність набуття та здійснення ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА» права користування земельною ділянкою по господарському договору оренди землі № б/н від 14.07.2005. Учасники справи вказують, що відповідач-2 створений саме на основі тієї земельної ділянки, яка перебувала в користуванні його засновника ОСОБА_1 по господарському договору оренди землі № б/н від 14.07.2005.

Суд враховує, що припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 13.04.2023 не припинило його зобов`язань за договорами, укладеними під час підприємницької діяльності - тобто за Договорами оренди землі від 14.07.2005 та оренди водного об`єкта від 04.06.2007.

В той же час за доводами учасників справи створення ФГ «МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА» безпосередньо пов`язане з використанням земельної ділянки по господарському договору оренди землі № б/н від 14.07.2005. На ділянці знаходяться водні об`єкти.

Позовні вимоги про визнання додаткової угоди від 06.08.2025 недійсною, розірвання договорів оренди землі від 14.07.2005 та оренди водного об`єкта від 04.06.2007, повернення майна мають спільну фактичну основу. У даному випадку суд виходить із господарського характеру всього комплексу спірних правовідносин, а не лише з факту участі в них фізичної особи (відповідача-1), яка втратила статус ФОП до їх виникнення. Ключовим у даному випадку є не статус фізичної особи відповідача-1 на момент створення ФГ та укладення оспорюваної додаткової угоди, а зміст правовідносин, з яких виник спір.

При визначенні юрисдикції цього спору суд враховує, що визначальним у спірних правовідносинах є право оренди земельної ділянки, набуте ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 14.07.2005, укладеного ним як фізичною особою-підприємцем. Саме це право оренди стало майновою основою створення фермерського господарства та в подальшому було використане ОСОБА_1 для формування статутного капіталу відповідача-2. Набуття відповідачем-1 права оренди яке виступає предметом спірних правовідносин було пов`язане з веденням ним господарської діяльності. Отже, хоча на момент розпорядження правом оренди при створенні ФГ та укладення оспорюваної додаткової угоди ОСОБА_1 вже не мав статусу ФОП, предметом доказування у даній справі фактично є правомірність розпорядження ОСОБА_1 правом орендаря, набутим ним у межах господарських правовідносин, та подальшого переходу цього права до інших юридичних осіб. За таких обставин припинення ОСОБА_1 статусу ФОП саме собою не змінює спірних правовідносин із господарських на цивільні.

Саме право оренди набуте ОСОБА_1 по господарському Договору від 14.07.2005 визначає характер спірних правовідносин. Спір стосується не самостійних цивільних прав ОСОБА_1 як засновника ФГ, а правомірності розпорядження правом оренди та зміни орендаря за договором, укладеним у межах господарської діяльності.

ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК).

Проте, до підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 ЦК України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51,52,598-609 ЦК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання, є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими, а згідно зі статтями 51, 52, 598 609 Цивільного кодексу України у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, і вона відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року по справі № 127/23144/18, у пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі № 338/180/17, а також у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 та від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18.

За ст. 20 ГПК України, ст. 51, 52 ЦК України та позицією Великої Палати ВС (справи №910/8729/18, №338/180/17) спір, пов`язаний із підприємницькою діяльністю, належить до господарської юрисдикції навіть після припинення статусу ФОП, оскільки зобов`язання не припиняються і особа відповідає всім своїм майном.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд вважає, що спір з огляду на його предмет, підстави виникнення та характер правовідносин між учасниками підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відтак суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника Фермерського господарства "МІЗОЧ-АГРО АКВАКУЛЬТУРА" адвоката Васильченка Володимира Олександровича від 14.10.2026 про повернення позовної заяви.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд з`ясував, що сторонами не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів, які унеможливлюють розгляд питань, визначених ч. 2 ст. 182 ГПК України у даному підготовчому засіданні.

Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Від учасників справи не надходило заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, зазначені у ч. ст. 182 ГПК України, з огляду на встановлені строки розгляду справи по суті та відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 177, 181-183, 185, 202, 233, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити підготовче провадження у справі № 918/1152/26.

2. Призначити справу № 918/1152/26 до судового розгляду по суті на "03" грудня 2026 р. на 13:20 год.

3. Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області за адресою: вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, в залі судового засідання № 10.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України негайно після її оголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич