Ухвала № 141425599 у справі № 904/4554/25 від 05.11.2026

УХВАЛА

05 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 904/4554/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

за участю представників:

позивача: Васійчук Л.Ф.;

відповідача: не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026

у складі колегії суддів: Чус О.В. - головуючий, Кощеєв І.М., Дармін М.О.

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2025

суддя: Манько Г.В.

у справі № 904/4554/25

за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об`єднання Дніпроенергокомплекс»

про стягнення 2 743 958,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об`єднання Дніпроенергокомплекс» (далі - ТОВ «Виробниче Об`єднання Дніпроенергокомплекс», відповідач) неустойки нараховану відповідно до умов п. 7.4 договору у загальному розмірі 2 743 958, 24 грн, з якої: 1 412 729,00 грн пені та 1 331 229,24 грн штрафу.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань у частині своєчасної постановки товару.

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2025 у справі № 904/4554/25 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об`єднання Дніпроенергокомплекс» на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» 988 910,30 грн пені, 931 860,47 грн штрафу, судовий збір 23 049,25 грн. В решті позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору щодо строків постачання продукції. У той же час наявність обставин непереборної сили, підтверджених відповідним сертифікатом, дає право відповідачу для звільнення від відповідальності, визначену умовами п. 7.4 договору частково, оскільки затримка в постачанні товару тривала більше строку обставин непереборної сили, визначеної сертифікатом про такі обставини. Підстави для зменшення розміру неустойки у порядку приписів ст. 551 Цивільного кодексу України відсутні.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 у справі № 904/4554/25 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2025. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об`єднання Дніпроенергокомплекс» на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» 565 091,60 грн пені, 532 491,69 грн штрафу, 32 927,50 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

6. Постанова мотивована порушенням відповідачем п. 8.2, 8.3 договору (визначеної договором процедури повідомлення про форс-мажор (недотримано форму) та надання доказу їх виникнення (недотримано строк та форму)) та втратою відповідачем на підставі п. 8.4 договору права посилатися на обставину непереборної сили як на таку, що виключає його відповідальність.

7. Суд апеляційної інстанції вказав на правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафу у загальному розмірі 2 743 958,24 грн (1 412 729 грн та 1 331 229,24 грн відповідно).

8. Водночас суд, встановивши порушення відповідачем умов договору, а саме прострочення поставки товарів на суму 13 312 292,40 грн, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, ураховуючи (1) саме компенсаційний характер неустойки, яка не може набувати ознак каральної санкції для боржника, (2) загальний розмір неустойки, що становить 20,61% від суми товару, поставку якого було прострочено, (3) забезпечення відповідачем виконання договору банківською гарантією в розмірі 770 446,62 грн, (4) обставини зменшення енергоживлення підприємства (відповідача) внаслідок ворожого обстрілу критичної інфраструктури 26.08.2024, (5) відсутність доказів настання негативних наслідків для позивача, спричинених спірним простроченням, у тому числі у вигляді збитків, (6) інтереси як боржника, так і кредитора, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 60%.

9. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2025 у справі № 904/4554/25, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. Скаржник зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді цієї справи застосовано норми права (ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме не враховано висновки, викладені у постанові:

- Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 (індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права);

- Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав);

- Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 (сторони укладаючи контракт погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки виконання робіт);

- Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 (приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін);

- Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України);

- Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17 (право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин);

- Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 (суд має забезпечити баланс інтересів сторін, не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав);

- Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 (при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер);

- Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 (суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках).

12. Позивач вказує на те, що неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. Позивач, заявив вимоги про стягнення неустойки відповідно до п. 7.4. договору, умови якого відповідали імперативним вимогам правових норм.

13. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.

14. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Укртрансгаз» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2025 у справі № 904/4554/25.

15. Водночас згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.09.2026 передано справу № 910/14792/25 за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АРТАІР» неустойки за державним контрактом на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу шляхом уточнення від висновків, викладених у пунктах 7.43-7.45 постанови Об`єднаної палати від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у тій частині, в якій індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки і дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує визнані такими, що виключають формування єдиних критеріїв вирішення цього питання, та в якій касаційний контроль можна розуміти як обмежений перевіркою формальної наявності посилань судів на індивідуальні обставини.

16. Колегія суддів, передаючи справу № 910/14792/25 на розгляд Об`єднаної палати, виходила з такого:

- у подібних спорах судова практика допускає повне стягнення штрафних санкцій, їх зменшення на 50%, 70-80%, на 90-99% і до символічної суми; сам по собі різний результат не означає суперечності, якщо він зумовлений відмінними встановленими обставинами; однак єдність практики вимагає, щоб такі відмінності можна було пояснити застосуванням однакового правового підходу;

- судова дискреція означає вибір між кількома правомірними рішеннями, що ґрунтуються на приписах закону, встановлених обставинах справи і принципах права; такий вибір має бути передбачуваним за підходом, хоча не обов`язково однаковим за результатом;

- індивідуальний характер фактичних обставин виключає лише універсальний математичний алгоритм, фіксований мінімальний або максимальний відсоток зменшення; але не виключає презумпції повного стягнення погодженої неустойки, єдиного правового підходу, розподілу тягаря доказування, обов`язку суду оцінити доводи і докази обох сторін, підвищеного стандарту мотивування для істотного зменшення і перевірки дотримання цих вимог; запропоноване уточнення не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 про компенсаційний характер неустойки та про право суду на її зменшення, а конкретизує порядок реалізації цього права;

- Об`єднана палата у справі № 911/2269/22 посилалася на постанову Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, однак лише в частині тверджень про індивідуальний характер обставин і відсутність алгоритму, залишивши поза увагою висновки про винятковий характер зменшення, розподіл тягаря доказування, обов`язок оцінити заперечення кредитора та стандарт мотивування, сформульовані у тій самій постанові; запропоноване уточнення спрямоване на те, щоб інтегрувати ці елементи в єдиний підхід і водночас зумовлює необхідність відступу від висновків про можливість зменшення неустойки за власною ініціативою суду;

- уточнення правової позиції не має на меті ні встановлення фіксованого (обов`язкового) відсотка зменшення неустойки, ні обмеження дискреційних повноважень суду; воно покликане розмежувати межі судового розсуду та довільність у його реалізації, а також гарантувати однакове застосування судами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

17. Так, в ухвалі у зазначеній справі колегія суддів вважає, що об`єднаній палаті належить уточнити висновок щодо застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, сформулювавши його таким чином:

1) погоджена сторонами або встановлена законом неустойка, правильно нарахована за доведеного порушення зобов`язання, стягується у повному розмірі; це свідчить про виконання умов договору (статті 6, 627, 629 Цивільного кодексу України), а не збагачення кредитора, і воно не потребує окремого мотивування;

2) зменшення неустойки є винятком, який застосовується лише за заявою боржника і на підставі доведених ним обставин; суд не зменшує неустойку за власною ініціативою або лише з огляду на значний розмір санкцій; шкода кредитора при стягненні неустойки презюмується, а недоведеність збитків не є підставою для зменшення; обставини, які відповідно до абз.2 частини 1 статті 617 Цивільного кодекс України не звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання, не є достатньою підставою для істотного зменшення;

3) суд оцінює всі доводи і докази обох сторін та окремо мотивує як підстави зменшення, так і залишену до стягнення суму, зокрема її співвідношення з вартістю невиконаної частини зобов`язання; чим істотнішим є зменшення, тим вагомішими мають бути обставини, докази яких надано сторонами, і тим детальнішим має бути обґрунтування того, що залишена до стягнення сума не нівелює функцій неустойки;

4) у спорах з державних контрактів для потреб безпеки і оборони доводи замовника про публічний інтерес у своєчасному забезпеченні Сил оборони оцінюються нарівні з доводами боржника; відсутність бухгалтерських збитків замовника цих доводів не спростовує;

5) суд касаційної інстанції перевіряє додержання цих вимог та вмотивованість висновку суду попередньої інстанції щодо міри зменшення неустойки; при цьому він не переоцінює докази, не встановлює нових обставин і не визначає власного відсотка (розміру) зменшення, оскільки це належить до компетенції судів, які розглядають справу по суті.

18. Правовідносини у справі № 910/14792/25, № 911/2269/22 та у цій справі № 904/4554/25 є подібними: в усіх справах кредитор вимагає стягнення неустойки за порушення строків виконання господарського договору, а спір стосується підстав і міри зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

19. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

20. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

21. Враховуючи наведені судом апеляційної інстанції мотиви, що стали підставою для висновку про зменшення розміру неустойки у справі № 904/4554/25, а також окреслені в ухвалі від 21.09.2026 у справі № 910/14792/25 питання у застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, які потребують уточнення раніше сформованого висновку, що застосований судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі № 904/4554/25, та те, що правовий висновок у зазначеній справі щодо застосування ст. 551 Цивільного кодексу України підлягатиме врахуванню під час розгляду такої категорії спорів та матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, що переглядається, з огляду на принцип єдності судової практики, наявні підстави для зупинення касаційного провадження у справі, що розглядається, до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/14792/25.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Укртрансгаз» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2025 у справі № 904/4554/25 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/14792/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець