Рішення № 141425762 у справі № 487/1222/26 від 20.10.2026

нп 2/490/2750/2026 Справа № 487/1222/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), в особі свого представника, звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за Кредитним договором №1619268 від 21.05.2024 року в сумі 24107,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 21.05.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №1619268 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 5000,00 грн, строком на 359 днів з 21.05.2024 року по 16.05.2025 року.

Представник позивача вказує, що відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредиту у сумі 5000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Незважаючи на умови договору, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу №24122024 від 24 грудня 2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №1619268 від 21.05.2024 року на загальну суму заборгованості 16814,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 3400,00 грн, заборгованості за процентами - 10914,00 грн, штрафні санкції - 2500,00 грн.

Представник позивача зазначає, що всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №1619268 від 21.05.2024 року на загальну суму заборгованості 24107,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 3400,00 грн, нараховані проценти первісним кредитором - 10914,00 грн, нараховані проценти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 143 календарних днів - 7293,00 грн, шрафні санкції - 2500,00 грн.

Також, позивач просить покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу витрати на судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 23.02.2026 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Центрального районного суду м.Миколаєва, на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 25.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Відповідача повідомлено про відкриття провадження, шляхом направлення ухвали про відкриття на його адресу реєстрацію, а також відповідно до ч.10 ст. 187 ЦПК України, шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи встановлено, що 21.05.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» (далі- Договір).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що товариство надає споживачу кредит у гривні, в споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користуванням ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) становить 5000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. (п.1.3, п.1.4 Договору)

Згідно п. 1.5.- 1.5.2. Договору, тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Відповідно до п.1.6. Договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

За п.п.1.7. Договору, денна процентна ставка на дату укладення Договору складає:. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день.

Згідно п.п.1.8.-1.10.2. Договору, загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 27 000,00 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9 089,90% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 250,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 50,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4. Договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п.5.3. Договору (п. 5.1 Договору).

Аналогічні умови кредитування зазначені в Паспорті споживчого кредиту, та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якими ОСОБА_1 ознайомився 21.05.2024 року та підписав за допомогою одноразового ідентифікатора.

Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили умови кредитування та сплату процентів за користування кредитними коштами.

21.05.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №1619268 про надання споживчого кредиту від 21.05.2024 року, в якому сторони погодили внести зміни до п.2.1. Договору, зокрема: в другому абзаці п.2.1. Договору, слова та значення: «у розмірі 5 000,00 гривень на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 » змінити на слова та значення: «у розмірі 5 000,00 гривень на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 ».

Факт перерахування кредиту на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 14.01.2025 вих.№2646_25[телефон приховано], згідно якого ТОВ надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків (Ліцензія НБУ №3 від 11.11.2013 р.). Між Товариством та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про переказ коштів ФК-П19/09-06 від 30.09.2019. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.05.2024 17:21:23 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 402984540, призначення платежу: Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 .

За такого, Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором №1619268 від 21.05.2024 року, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору позики.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором за період з 21.05.2024 року по 24.12.2024 року (дата відступлення права вимоги), заборгованість ОСОБА_1 становила 16814,00 грн, з яких: 3400,00 грн - за кредитом; 10914,00 грн - по відсотках (на дату продажу); 2500,00 грн - по штрафам/пені.

24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ціна продажу) за плату, а останнє відступити ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Перехід від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 3, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума Ціни продажу, шо надійшла на рахунок ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», підтверджує факт переходу від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованостей (п. 1.1. п. 1.2. договору факторингу).

Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 року, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняло Реєстр Боржників кількістю 3681.

З витягу з реєстру боржників від 24.12.2024 року вбачається відступлення ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №1619268 від 21.05.2024 р. (порядковий номер в реєстрі 535) у сумі 16814,00 грн, з яких: 3400,00 грн - заборгованість за кредитом; 10914,00 грн - заборгованість за відсотками; 2500,00 грн - заборговансть за пенею.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

У даній справі, встановлено, що відступлення права вимоги за Договором №1619268 від 21.05.2024 року було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належне йому право вимоги у відповідності до вимолг ст. 512-516, ст.1077-1092 ЦК України . За змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу №24122024 до боржника ОСОБА_1 , укладеного 24.12.2024 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №1619268 від 21.05.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо укладення правочину в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Судом встановлено, що Договір №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 21.05.2024 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «Н061».

При цьому, відповідач через особистий кабінет у мобільному застосунку «SlonCredit» прийняв пропозицію первісного кредитора укласти Договір на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору, який відповідач використав для підтвердження підписання Договору кредиту №1619268 від 21.05.2024 р.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем Договір №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 21.05.2024 р. не був би укладений сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 21.05.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» Договір №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який підписаний в електронній формі відповідачем, відповідно до якого останньому надано кредит у сумі 5000,00 грн на умовах повернення, строковості та платності.

Договір позики є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеним первісним кредитором, вбачається, що відповідачем 22.05.2024 року внесено платіж на погашення заборгованості в розмірі 1750,00 грн, з яких, у відповідності до ч.1 ст. 534 ЦК України, 1600,00 грн перераховано на погашення відсотків та 150,00 грн перераховано на погашення тіла кредиту.

Однак, в подальшому відповідач не виконував в повному обсязі та в передбачені договором строки взяті на себе зобов`язання за Договором кредиту №1619268 від 21.05.2024 року щодо повернення суми отриманого кредиту, у зв`язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 3400,00 грн.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В постанові № 639/4836/17 від 19.02.2020 року провадження № 61-21697св19 Верховний суд дійшов наступного висновку.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань.

Наведене не стосується конкретного розміру та грошового вираження вимог за усіма складовими такого зобов`язання, оскільки в силу такого відступлення права вимоги відбувається перенесення на нового кредитора усіх прав, що випливають із договору, укладеного первісним кредитором з боржником, окрім тих, що нерозривно не пов`язані з особою первісного кредитора.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Позивачем була заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитними коштами в загальному розмірі 19980,00 грн, що були нараховані ще первісним кредитором - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за період з 22.05.2024 року по 24.12.2024 року (217 днів) в сумі 10914,00 грн, а також донараховані позивачем відсотки за 143 календарних днів з 25.12.2024 року по 16.05.2025 року (дата закінчення строку кредитування) в сумі 7293,00 грн, тобто в межах строку договору.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем розрахунків нарахування процентів за користування кредитом в період з 22.05.2024 року по 16.05.2025 року (360 днів - строк кредитування) відбувалося за процентною ставкою 1,5% в день (51 грн в день або 1530,00 грн в місяць).

Однак, суд не погоджується з вказаним нарахуванням процентів за користування кредитом з огляду на наступне.

24 грудня 2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесена зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а саме поміж іншого, доповнено частиною 5 наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Також доповнено Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 в наступній редакції: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.»

15.01.2024 року Національний банк України надав роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», вих.№ 14 0004/3433.

В абзаці 3 розділу 2 вищевказаних роз`яснень визначено, що перехідний період за договорами, укладеними протягом Перехідного періоду, або строк дії яких було продовжено протягом Перехідного періоду, денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом Перехідного періоду та за умови, що строк виконання зобов`язань позичальника за такими договорами спливає до закінчення Перехідного періоду.

19.02.2024 року Національний банк України надав додаткові роз`яснення по цьому ж питанню за вихідним №14-0004/12097 але з більш детальним інформуванням. Відповідно в другому розділі останніх роз`яснень Національний банк України надав інформацію щодо максимального розміру денної процентної ставки в якому зазначив наступне: «Відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

На підставі частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21.08.2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи:

- з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%,

- з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%,

- з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» укладений між сторонами 21.05.2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, враховуючи вищевказані норми закону, позивач та первісний кредитор не мали права після 20.08.2024 року визначати проценту ставку у розмірі 1,50%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, знає та керується діючим законодавством в сфері послуг, які ним надаються та не повинен ставити позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах, у завідомо негативне становище.

За такого, враховуючи вищевказані норми закону, а також беручи до уваги умови Договору кредиту №1619268 від 21.05.2024 року, а саме: строк кредитування (п.1.4. Договору), стандартну процентну ставку (п.1.5.1 Договору), суд, шляхом вчинення математичних розрахунків, дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за процентами за період з 22.05.2024 року по 16.05.2025 року становить 12187,00 грн, а саме:

- в період з 22.05.2024 року по 20.08.2024 року (91 день) - 3400,00 грн (тіло кредиту) х 1,5% (стандартна % ставка) х 91 (день) = 4641,00 грн;

- в період з 21.08.2024 року по 16.05.2025 року (269 днів) - 3400,00 грн (тіло кредиту) х 1% (максимально дозволена % ставка) х 269 (днів) = 9146,00 грн;

- 4641,00 грн + 9146,00 грн - 1600,00 грн (сплачені %) = 12187,00 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №1619268 від 21.05.2024 року, первісним кредитором за період з 21.07.2024 р. по 20.08.2024 р. нараховано штрафні санкції у сумі 2500,00 грн.

Штрафні санкції за кредитним договором - це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (пені, штрафу).

Таким чином, підстави для стягнення неустойки у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 2500,00 грн підлягають залишенню без задоволення.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а також беручи до уваги неправомірне нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 21.05.2024 року у загальному розмірі 15587,00 грн, з яких: 3400,00 грн -заборгованість за тілом кредиту та 12187,00 грн - заборгованість за процентами. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити, в зв`язку з їх безпідставністю.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №141 від 06.02.2026 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 1721,44 грн (15587 х 2662,40 / 24107).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії таких документів: договору № 10/12-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2024, укладеним між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; Заявки №14613 від 12.01.2026 р. на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; Акту №14613 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.02.2026 р., згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024, складеним та підписаним ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; рахунку на оплату № 14613-09/02-2026 від 09.02.2026 р. про сплату ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокату Столітньому М.М. 10000,00 грн за договором № 10/12-2024 від 10.12.2024.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

Разом з тим, суд звертає увагу, що рахунок про оплату авокатських послуг №14613-09/02-2026 від 09.02.2026 року містить перелік наданих послуг, серед яких зазначена послуга з представницва інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №1619268 від 21.05.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях.

Однак, дана цивільна справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а тому судові засідання не проводилися, а суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За такого, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, а розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Отже, в даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 10000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованість за Договором №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 21.05.2024 року в сумі 15587,00 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 1721,44 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, 280-285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором №1619268 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 21.05.2024 року у сумі 15 587,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 00 копійок), з яких: 3400,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 12187,00 грн - сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на судовий збір у сумі 1 721,44 грн (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня 44 копійки) та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Гуденко