Судові рішення

Постанова № 141457787 у справі № 910/3766/26 від 14.10.2026

Постанова від 14.10.2026 у господарській справі № 910/3766/26 (категорія «Поставки товарів, робіт, послуг»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Гончаров С.А.

Справа№ 910/3766/26
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяГончаров С.А.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПоставки товарів, робіт, послуг
Дата ухвалення14.10.2026
Надійшло до реєстру13.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141457787

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3766/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Кузмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 14.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Самсоне"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2026

у справі №910/3766/26 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім Поляков"

до Приватного підприємства "Самсоне"

про стягнення 504 513, 37 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім Поляков" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Самсоне" (далі - відповідач, апелянт, скаржник) про стягнення 504 513,37 грн, з яких 327 827,18 грн основного боргу, 35 710,71 грн пені, 98 348,15 грн штрафу, 7 599,22 грн інфляційних втрат та 35 028,11 грн 30 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі № 910/3766/26 провадження у справі в частині стягнення 327 827,18 грн основного боргу закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 710,71 грн пені, 98 348,15 грн штрафу, 7 599,22 грн інфляційних втрат, 35 028,11 грн 30 % річних та 7 567,70 грн судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 07.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі № 910/3766/26 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, штрафу, інфляційних втрат, 30 % річних та 7 567,70 грн судового збору, в іншій частині рішення залишити без змін.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів та порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а внаслідок збройної агресії відповідач зазнав суттєвих збитків, зокрема двічі було пошкоджено належні йому продуктові магазини, а внаслідок обстрілу міста Києва в ніч з 23 на 24 червня 2026 року пошкоджень зазнали ще шість магазинів, що, на думку апелянта, є підставою для звільнення його від відповідальності відповідно до статті 617 ЦК України. Разом з цим, скаржник зазначає, що з урахуванням сплати ним основного боргу, відсутності даних про заподіяння позивачу збитків та співмірності штрафних санкцій із сумою прострочення суд першої інстанції мав можливість зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до статті 616 ЦК України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу щодо розподілу судового збору, скаржник вказує, що позовну заяву подано через систему "Електронний суд", а тому відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за її подання становив 6 054,16 грн, і позивач надмірно сплатив 1 513,54 грн. Окрім цього, апелянт вважає, що оскільки провадження у справі в частині стягнення основного боргу, що становить 64,98 % ціни позову, закрито, судовий збір у відповідній частині (3 933,99 грн) підлягав поверненню позивачу з державного бюджету на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", а з відповідача підлягало стягненню лише 2 120,17 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Мальченко А.О., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано матеріали справи у Господарського суду міста Києва та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні 19.08.2026.

Позивач, отримавши ухвалу про відкриття апеляційного провадження 14.07.2026, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судове засідання, призначене на 19.08.2026, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. та судді Мальченко А.О. у відпустці, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 розгляд апеляційної скарги призначено на 14.10.2026.

25.09.2026 від відповідача надійшла заява про врахування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 у справі № 910/3763/26, в якій відповідач зазначає, що у зазначеній справі за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки № 8532 від 01.01.2020 та нарахованих на неї штрафних санкцій суд апеляційної інстанції зменшив пеню та штраф до 1 500,00 грн та змінив розподіл судового збору з урахуванням коефіцієнта 0,8, а встановлені у цій постанові обставини, на думку відповідача, мають преюдиційне значення для цієї справи відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України.

У судове засідання, що відбулось 14.10.2026, з`явився представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом доставлення ухвали до його електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а наявні матеріали є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.06.2024 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено договір поставки № 12840 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець - прийняти та оплатити товар на підставі виписаних накладних.

Згідно з пунктом 4.2 договору покупець здійснює розрахунки за кожну поставку товару окремо шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника або внесення готівкою в касу постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що при порушенні покупцем пункту 4.2 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до дня фактичного розрахунку, крім цього, збитки від інфляції та 30 % річних від суми боргу за весь час прострочення. Відповідно до пункту 5.3 договору при порушенні покупцем умов пункту 4.2 договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості.

Позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними, однак відповідач у встановлений договором строк його не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 327 827,18 грн, кінцевий строк оплати якої, за твердженням позивача, сплинув 14.11.2025. Вказану заборгованість відповідач сплатив 27.04.2026, тобто після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення пункту 4.2 договору поставки № 12840 від 17.06.2024 не оплатив поставлений позивачем товар у строк 21 календарний день з моменту його отримання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 327 827,18 грн, на яку позивач нарахував передбачені пунктами 5.2, 5.3 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 30 % від простроченої суми, а також інфляційні втрати та 30 % річних.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Самсоне", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо стягнення основного боргу апелянтом не оскаржується, як не оскаржується ним і сам факт прострочення виконання грошового зобов`язання та правильність розрахунку заявлених до стягнення сум.

Щодо доводів апелянта про звільнення від відповідальності у зв`язку з дією обставин непереборної сили

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність підстав для звільнення його від відповідальності з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Так, зазначений лист має загальний характер і засвідчує факт військової агресії Російської Федерації проти України як надзвичайної обставини, однак не є доказом того, що саме ця обставина унеможливила виконання відповідачем конкретного зобов`язання з оплати товару за договором, укладеним сторонами 17.06.2024, тобто більш ніж через два роки після введення воєнного стану, коли відповідні ризики були очевидними для сторін. Обов`язок довести наявність обставин непереборної сили та причинно-наслідкового зв`язку між ними і неможливістю виконання зобов`язання у встановлений строк відповідно до статті 617 ЦК України та статті 74 ГПК України покладається на боржника, однак сертифіката про форс-мажорні обставини щодо виконання зобов`язань за договором відповідач не надав.

Не підтверджують наведених доводів і посилання апелянта на пошкодження належних йому магазинів внаслідок обстрілів. Так, відповідач не довів, що такі пошкодження призвели до неможливості сплати грошових коштів за поставлений товар у визначений договором строк, а пошкодження шести магазинів унаслідок обстрілу в ніч з 23 на 24 червня 2026 року сталося вже після сплати відповідачем основного боргу (27.04.2026) і не могло вплинути на виконання зобов`язання у спірний період. Окрім цього, за змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а тому неможливість своєчасної оплати через майнові труднощі не є обставиною, яка звільняє боржника від обов`язку сплатити інфляційні втрати та проценти річних.

Щодо доводів апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18 та від 23.02.2023 у справі № 905/1677/16, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який оцінює розмір збитків та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, суд, реалізуючи дискреційні повноваження щодо зменшення штрафних санкцій, має забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням ступеня вини боржника, його дій щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступеня виконання зобов`язання, майнового стану сторін та поведінки кредитора, і не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав окремої оцінки поясненням відповідача від 01.06.2026, в яких він просив відмовити у стягненні штрафних санкцій, однак, надаючи таку оцінку, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені та штрафу з огляду на наступне.

Так, відповідач погасив заборгованість лише після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, тобто не вжив заходів для добровільного виконання зобов`язання до виникнення спору. Відповідач не надав доказів свого майнового стану, які б свідчили про неможливість сплати штрафних санкцій, чи доказів вжиття ним заходів, спрямованих на своєчасне виконання зобов`язання, у тому числі звернень до позивача щодо відстрочення платежів. Посилання відповідача на пошкодження магазинів, як уже зазначалось, не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між такими подіями та простроченням оплати. Тоді як розмір пені визначено сторонами в межах подвійної облікової ставки НБУ, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а розмір штрафу погоджено сторонами у договорі, умови якого відповідач підписав без заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 550 ЦК України кредитор має право на неустойку незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, а тому відсутність доказів заподіяння позивачу збитків сама по собі не є підставою для зменшення неустойки.

Щодо посилань апелянта на постанову суду апеляційної інстанції у справі № 910/3763/26

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у заяві від 25.09.2026, про преюдиційне значення для цієї справи постанови від 17.09.2026 у справі № 910/3763/26.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, преюдиційне значення мають саме обставини (факти), встановлені судом, а не правова оцінка таких обставин чи результат реалізації судом дискреційних повноважень.

Зменшення неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України є оцінкою судом сукупності обставин конкретної справи, а не встановленим фактом.

Окрім цього, справа № 910/3763/26 стосується інших зобов`язань - за договором поставки № 8532 від 01.01.2020, з іншим періодом прострочення та іншим розміром заборгованості, а як убачається з наведеного відповідачем змісту зазначеної постанови, у тій справі сам суд першої інстанції вже зменшив неустойку, і позивач цього не оскаржував. За таких обставин вказана постанова не є обов`язковою для суду при вирішенні питання про зменшення неустойки у цій справі.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 30 % річних

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у пункті 5.2 договору встановили розмір процентів у 30 % річних.

Інфляційні втрати та проценти річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права кредитора, тому положення частини 3 статті 551 ЦК України до них не застосовуються. Апелянт не навів жодних доводів щодо неправильності нарахування цих сум, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 7 599,22 грн інфляційних втрат та 35 028,11 грн 30 % річних.

Щодо розподілу судового збору

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про неправильне визначення судом першої інстанції розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною 3 статті 4 цього Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, особи, які подають до суду документи в електронній формі, сплачують судовий збір із застосуванням зазначеного понижуючого коефіцієнта.

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву подано через систему "Електронний суд", а тому розмір судового збору за її подання становив 6 054,16 грн (504 513,37 грн Ч 1,5 % Ч 0,8), тоді як позивач сплатив 7 567,70 грн. Відтак, судовий збір у розмірі 1 513,54 грн сплачено позивачем понад встановлений законом розмір, і ця сума не є судовими витратами, понесеними у зв`язку з розглядом справи, які підлягають відшкодуванню відповідачем. Надміру сплачена сума судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір". Отже, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої з відповідача суми судового збору до 6 054,16 грн.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що судовий збір у частині, пропорційній сумі основного боргу (64,98 % ціни позову), щодо якої провадження у справі закрито, підлягав поверненню позивачу з державного бюджету, а не стягненню з відповідача. Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі закриття провадження у справі виключно за клопотанням особи, яка його сплатила, однак позивач такого клопотання не заявляв. Окрім цього, як убачається з матеріалів справи, провадження у цій частині закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок сплати відповідачем основного боргу 27.04.2026, тобто після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі. Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір виник внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару, а заборгованість погашено лише після звернення позивача до суду, судовий збір у відповідній частині обґрунтовано покладено на відповідача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Самсоне" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі № 910/3766/26 - зміні в частині розміру стягнутого з відповідача судового збору, який підлягає зменшенню з 7 567,70 грн до 6 054,16 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена лише в частині розподілу судового збору, а в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 30 % річних - залишена без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Самсоне" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі 910/3766/26 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі № 910/3766/26 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Провадження у справі № 910/3766/26 в частині стягнення 327 827 (триста двадцять сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 18 коп. закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Самсоне" (Україна, 02217, місто Київ, вул. Закревського, будинок 33, квартира 109; ідентифікаційний код 31723790) на користь Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" (Україна, 18005, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ЧЕХОВА, будинок 41; код 32268131) - пеню у розмірі 35 710 (тридцять п`ять тисяч сімсот десять) грн. 71 коп., штраф у розмірі 98 348 (дев`яносто вісім тисяч триста сорок вісім) грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі - 7 599 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 22 коп., 30% річних у розмірі 35 028 (тридцять п`ять тисяч двадцять вісім) грн. 11 коп. та 6 054 (шість тисяч пятдесят чотири) грн 16 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.".

3. Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство "Самсоне".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12.11.2026.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

А.О. Мальченко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
31.08.2026 Ухвала № 139362461 Північний апеляційний господарський суд
13.07.2026 Ухвала № 138182809 Північний апеляційний господарський суд
24.06.2026 Рішення № 137646745 Господарський суд міста Києва
07.04.2026 Ухвала № 135477230 без тексту Господарський суд міста Києва

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 31723790. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг