Судові рішення

Постанова № 141457968 у справі № 911/2991/25 від 05.10.2026

Постанова від 05.10.2026 у господарській справі № 911/2991/25 (категорія «Енергоносіїв»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Корсак В.А.

Справа№ 911/2991/25
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяКорсак В.А.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЕнергоносіїв
Дата ухвалення05.10.2026
Надійшло до реєстру13.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141457968

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Справа№ 911/2991/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю помічника судді (за дорученням судді): Поливач В.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Варжель О.М.

від відповідача: Кєєр О.С., Лященко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2025, повний текст якого складено та підписано 18.03.2026

у справі №911/2991/25 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.1. 19.09.2025 Комунальне підприємство «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, у якій просило суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 10.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 01.01.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 12.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 01.01.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп» (код ЄДРПОУ 44238503) на користь Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 03362844) безпідставно сплачені грошові кошти у розмірі 5 579 649,60 грн та витрати зі сплати судового збору.

1.2. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням між Позивачем та Відповідачем за результатами процедури відкритих торгів з особливостями UA-2023-12-07-019430-a договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 № 3 щодо закупівлі 7 752,412 тис. кВт·год електричної енергії загальною вартістю 51 803 818,67 грн з ПДВ за початковою ціною 6,682284 грн з ПДВ за 1 кВт·год, подальшим зменшенням ціни за додатковими угодами від 07.02.2024 № 1, від 11.03.2024 № 2 та від 07.06.2024 № 3 (до 6,394284 грн з ПДВ за 1 кВт·год) і наступним внесенням змін до його істотних умов шляхом підписання оспорюваних додаткових угод від 10.07.2024 № 4 та від 12.08.2024 № 5 про підвищення ціни за одиницю товару відповідно до 8,005932 грн з ПДВ (на 19,81 % від початкової ціни) та до 8,434284 грн з ПДВ за 1 кВт·год (на 26,22 % від початкової ціни), унаслідок чого, за твердженням Позивача, порівняно з ціною додаткової угоди від 07.06.2024 № 3 Позивач надміру сплатив Відповідачу грошові кошти у сумі 5 579 649,60 грн.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами:

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, зміна якої після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару за відповідний період в силу частини третьої статті 632 ЦК України не допускається;

- відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» збільшення ціни за одиницю товару в будь-якому разі не може перевищувати 10 відсотків від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі при укладенні договору, незалежно від кількості та строків таких змін протягом строку дії договору;

- унаслідок укладення оспорюваних додаткових угод від 10.07.2024 № 4 та від 12.08.2024 № 5 ціну за 1 кВт·год електричної енергії було збільшено на 19,81 % та сукупно на 26,22 % від початкової договірної ціни із поширенням їх дії на попередні розрахункові місяці (з 01.06.2024 та з 01.07.2024), що суперечить законодавчим обмеженням та є підставою для визнання вказаних правочинів недійсними згідно зі статтями 203, 215 ЦК України;

- оскільки за період з червня по листопад 2024 року Позивач оплатив поставлену електричну енергію за завищеними цінами оспорюваних додаткових угод № 4 і № 5 замість ціни 6,394284 грн з ПДВ за 1 кВт·год, встановленої попередньою додатковою угодою від 07.06.2024 № 3 (що згодом було відображено також в акті ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 25.09.2025 № 13-17-05-06/127, долученому Позивачем клопотанням від 25.11.2025), різниця у сумі 5 579 649,60 грн підлягає поверненню Позивачу на підставі статей 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно, правова підстава набуття якого відпала.

1.4. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на статті 203, 215, 216, 257, 334, 628, 629, 632, 651, 652, 653, 655, 1212 ЦК України, статті 13, 20, 42, 80, 129, 162, 171, 172 ГПК України, статтю 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та норми Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії».

2. Короткий зміст позиції Відповідача у суді першої інстанції

2.1. 17.11.2025 Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

2.2. Відзив на позовну заяву обґрунтовано такими доводами:

- на період дії правового режиму воєнного стану загальні обмеження частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % не застосовуються в силу прямої норми пункту 17 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), натомість зміна істотних умов регулюється підпунктами 2, 7 пункту 19 Особливостей та підпунктом 13.8.2 договору від 01.01.2024 № 3, які на час укладення оспорюваних додаткових угод у липні-серпні 2024 року (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2025 № 1067) не містили жодних відсоткових лімітів збільшення ціни;

- збільшення ціни за одиницю електричної енергії за додатковими угодами № 4 та № 5 відбулося правомірно відповідно до умов договору і статті 652 ЦК України, без перевищення загальної суми договору та пропорційно об`єктивному зростанню середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) за офіційними даними АТ «Оператор ринку»;

- штучне заниження ціни після споживання ресурсу суперечить принципам економічно обґрунтованого ринкового ціноутворення за національним та європейським енергетичним законодавством і створює ризики розбалансування енергетичної системи України;

- Позивач добровільно та без жодних зауважень підписав оспорювані додаткові угоди № 4 і № 5 (як і попередні додаткові угоди № 1- 3 про зменшення ціни), повністю спожив поставлену електричну енергію і не скористався своїм договірним правом на зміну електропостачальника чи розірвання договору за підпунктом 8 пункту 6.1 договору (позбавивши тим самим Постачальника можливості достроково припинити договір за пунктом 13.4 договору), а також не долучив до позовної заяви копій оспорюваних додаткових угод.

2.3. В обґрунтування відзиву на позовну заяву Відповідач посилається на статті 627, 652 ЦК України, статті 162, 165 ГПК України, статтю 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», статтю 6 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», статтю 17 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регламент (ЄС) 2019/943, Директиву (ЄС) 2019/944, а також постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 та від 01.09.2025 № 1067.

3. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.12.2025 (повний текст складено та підписано 18.03.2026) у справі № 911/2991/25 позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсними додаткові угоди № 4 від 10.07.2024 та № 5 від 12.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 01.01.2024, укладеного між КП «Рівнеелектроавтотранс» та ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп»; стягнуто з ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп» на користь КП «Рівнеелектроавтотранс» 5 579 649,60 грн безпідставно сплачених грошових коштів та 89 750,74 грн витрат зі сплати судового збору.

3.2. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив із того, що за результатами відкритих торгів з особливостями UA-2023-12-07-019430-a між Позивачем та Відповідачем укладено договір від 01.01.2024 № 3 про постачання електричної енергії обсягом 7 752,412 тис. кВт·год на загальну суму 51 803 818,67 грн за початковою ціною 6,682284 грн з ПДВ за 1 кВт·год, після чого додатковими угодами № 1, № 2 та № 3 ціну зменшено до 6,394284 грн з ПДВ за 1 кВт·год, однак у подальшому за середньозваженої ціни на РДН у червні 2024 року 5,40338 грн та у липні 2024 року 5,96711 грн сторони уклали додаткову угоду від 10.07.2024 № 4 (підвищивши ціну з 01.06.2024 до 8,005932 грн з ПДВ, або на 19,81 % від початкової ціни) та додаткову угоду від 12.08.2024 № 5 (підвищивши ціну з 01.07.2024 до 8,434284 грн з ПДВ, або на 26,22 % від початкової ціни), внаслідок чого переплата Позивача склала 5 579 649,60 грн.

3.3. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» у взаємозв`язку зі статтею 652 ЦК України та з огляду на його історичне й цільове тлумачення (протидія ціновому демпінгу) встановлює імперативну заборону збільшувати ціну за одиницю товару сумарно більше ніж на 10 % від початкової договірної ціни незалежно від кількості та строків змін протягом дії договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2024 у справах № 918/694/23 та № 918/1313/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24);

- Особливості, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, є підзаконним нормативно-правовим актом, не скасовують і не мають переваги над чинними нормами Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», тому підпункт 2 пункту 19 Особливостей мав тлумачитися та застосовуватися виключно у сукупності з 10-відсотковим лімітом статті 41 цього Закону, а позиція Відповідача зводиться до відстоювання власних фінансових інтересів без урахування специфіки фінансування суб`єктів за рахунок бюджетних коштів;

- оспорюваними додатковими угодами № 4 від 10.07.2024 та № 5 від 12.08.2024 змінено ціну на електричну енергію за попередні місяці споживання (у липні - за червень, у серпні - за липень), тобто після фактичного виконання відповідного обсягу електропостачання в порушення частини третьої статті 632 ЦК України, що позбавляло Споживача часу й можливості вирішити питання про зміну постачальника;

- у зв`язку з недійсністю додаткових угод № 4 та № 5 на підставі статей 203, 215 ЦК України правова підстава набуття Відповідачем різниці у вартості електричної енергії у розмірі 5 579 649,60 грн відпала, а тому зазначені кошти підлягають стягненню на користь Позивача відповідно до статей 216, 1212 ЦК України.

3.4. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував посиланням на статті 203, 215, 216, 628, 629, 632, 652, 1212 ЦК України, статті 129, 236 ГПК України, статтю 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

4. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги і додаткових пояснень Скаржника

4.1. 06.04.2026 Відповідач - ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп» (далі також - Скаржник) подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2025 у справі № 911/2991/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову КП «Рівнеелектроавтотранс» відмовити у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, проігнорувавши пункт 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (введений Законом України від 16.08.2022 № 2526-IX) та прийнятий на його виконання пункт 17 Особливостей (постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178), який на період дії воєнного стану прямо виключає застосування частин другої-п`ятої, сьомої-дев`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, унаслідок чого зміна ціни за одиницю електричної енергії у 2024 році регулювалася виключно спеціальною нормою підпункту 2 пункту 19 Особливостей і підпунктом 13.8.2 договору, які до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2025 № 1067 не передбачали 10-відсоткового обмеження (що підтверджується також листами Міністерства економіки України від 11.06.2025 № 3311-05/42218-05 та від 11.02.2026 № 3323-04/14567-07);

- суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову та припустився методологічної помилки, зіставивши несумісні економічні величини: оптову ціну самої електроенергії на РДН без ПДВ і регульованих тарифів (5,40338 грн та 5,96711 грн за 1 кВт·год) із кінцевою роздрібною ціною для Споживача за додатковими угодами № 4 та № 5 (8,005932 грн та 8,434284 грн з ПДВ за 1 кВт·год), яка включає ПДВ 20 %, тариф на передачу НЕК «Укренерго» та інші складові постачання; при цьому за розрахунком Скаржника застосування ціни додаткової угоди № 3 (6,394284 грн з ПДВ, або 4,800 грн чистої ціни електроенергії без ПДВ і тарифу на передачу) за фактичної закупівельної вартості у трейдерів 5,63- 5,73 грн/кВт·год та витрат на врегулювання небалансів у межах балансуючої групи завдає Відповідачу прямих збитків у сумі 2 159 084,72 грн;

- місцевий господарський суд помилково застосував частину третю статті 632 ЦК України та проігнорував частину третю статті 631 ЦК України і специфіку ринку електричної енергії (постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 914/619/24), оскільки загальна сума договору не змінювалася, офіційна середньозважена ціна на РДН формується АТ «Оператор ринку» лише за підсумками календарного місяця, а припущення суду про позбавлення Споживача можливості змінити постачальника спростовується умовами договору (підпункт 8 пункту 6.1, пункт 13.4) про право вільно розірвати договір у разі незгоди зі зміною ціни;

- суд першої інстанції упереджено вказав на переслідування Відповідачем виключно власних фінансових інтересів і не надав оцінки суперечливій та недобросовісній поведінці Позивача (venire contra factum proprium), який вибірково визнає правомірними ретроспективні додаткові угоди № 1- 3 про зменшення ціни нижче тендерної (на 7,9 %, 18,67 % та 4,31 %), але після споживання усього обсягу електроенергії оскаржує укладені за тим самим механізмом додаткові угоди № 4 і № 5 про її збільшення, а також безпідставно послався на нерелевантні постанови Верховного Суду у справах № 922/2321/22, № 918/1313/23, № 918/694/23 та № 916/747/24;

- під час судового засідання 22.12.2025 суд першої інстанції допустив порушення статей 13, 210, 218, 236 ГПК України, не дотримавшись процедури дослідження доказів, не надавши слова у судових дебатах другому представнику Відповідача, оголосивши коротку перерву без пояснення причин та залишивши без оцінки аргументи відзиву і неточності позову щодо 2023 року.

4.3. В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на статтю 19 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 і практику Європейського суду з прав людини, статті 627, 631, 632, 652 ЦК України, статті 13, 42, 74, 76, 77, 86, 129, 210, 218, 236, 242, 256 ГПК України, статтю 41 і пункт 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», Закони України від 24.02.2022 № 2102-IX, від 16.08.2022 № 2526-IX та від 19.09.2024 № 3988-IX, статтю 66 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», пункти 17, 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (із змінами згідно з постановами від 02.04.2024 № 382, від 01.09.2025 № 1067, від 25.09.2025 № 1254 та від 30.01.2026 № 112), наказ Міністерства економіки України від 07.05.2024 № 11712 та листи Міністерства економіки України від 12.07.2024 № 3311-05/50005-01, від 11.06.2025 № 3311-05/42218-05 і від 11.02.2026 № 3323-04/14567-07.

4.4. Під час апеляційного провадження щодо суті спору, процесуального руху справи та розподілу судових витрат Скаржник подав низку додаткових заяв, клопотань і письмових пояснень:

- 16.06.2026 - клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи Висновку № 007-АНО/26 від 29.05.2026 за результатами науково-правового дослідження (доктор юридичних наук, доцент Армаш Н.О., ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» ДСА України) щодо незастосування 10-відсоткового обмеження у режимі постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178;

- 11.08.2026 - письмові пояснення та клопотання про поновлення строку на долучення висновку судової економічної експертизи (замовленої 31.07.2026 у Київському відділенні ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса») у зв`язку зі зміною законодавства та прийняттям Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», а також заяву про зупинення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи;

- 24.09.2026 - клопотання про поновлення строку та долучення Висновку експерта від 09.09.2026 № 2843 за результатами судової економічної експертизи;

- 25.09.2026 - заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та витрат на проведення судової економічної експертизи, у якій просить стягнути з Позивача на користь Відповідача 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Ревелін Інформейшн Груп» (надану у суді апеляційної інстанції на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.09.2023 № 906-19/09/2023, додаткової угоди від 06.04.2026 № б/н, акта приймання-передачі наданих послуг від 24.09.2026 № б/н та платіжної інструкції від 24.09.2026 № 10445) та 16 488,36 грн судових витрат на проведення судової економічної експертизи від 09.09.2026 № 2843 (що становить 1/5 від загальної вартості експертизи у сумі 82 441,80 грн, проведеної експертною установою одночасно щодо п`яти справ згідно з договором від 07.08.2026 № 2843 (06) та платіжною інструкцією від 11.08.2026 № 9992).

4.5. Додаткові письмові пояснення та клопотання Скаржника від 11.08.2026 і 24.09.2026 щодо суті спору обґрунтовані тим, що після подання апеляційної скарги прийнято Закон України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (набрав чинності 24.06.2026), підпунктом 13 пункту 10 та пунктами 1, 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» якого пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» викладено в новій редакції із прямим закріпленням правила, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), та з поширенням зворотної дії цієї норми в часі на всі правовідносини у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII, а також оновлено редакцію пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та сформовано нову судову практику (зокрема, постанова Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25, рішення Господарського суду Луганської області від 17.07.2026 у справі № 913/261/25, лист Рівненської обласної прокуратури від 22.04.2024 № 15/1-277ВИХ-24).

4.6. В обґрунтування додаткових заяв, клопотань та пояснень Скаржник посилається на статті 15, 16, 42, 73, 74, 80, 101, 123, 126, 129, 227, 236, 267, 269 ГПК України, статтю 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пункти 2, 7 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та пункти 1, 7, підпункт 13 пункту 10 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі».

5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та заперечень Позивача

5.1. 05.08.2026 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а судові витрати покласти на Скаржника. Крім того, 08.09.2026 Позивач подав письмові заперечення на письмові пояснення Відповідача від 11.08.2026 та письмові заперечення проти заяви про зупинення провадження у справі, а 28.09.2026 - клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

5.2. У відзиві на апеляційну скаргу, письмових запереченнях від 08.09.2026 та клопотанні від 28.09.2026 Позивач наводить такі доводи:

- за принципом ієрархії нормативно-правових актів (стаття 8 Конституції України) Закон України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178; пункт 17 Особливостей регулює лише укладення договору про закупівлю, а не зміну його умов, тому підпункт 2 пункту 19 Особливостей має застосовуватися у сукупності з 10-відсотковим обмеженням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, що підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2024 у справах № 918/694/23 і № 918/1313/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25, від 04.02.2026 у справі № 916/2720/24, від 19.03.2026 у справі № 922/2123/25, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24, від 09.06.2026 у справі № 918/918/25 та від 02.07.2026 у справі № 918/1230/25;

- умовами договору від 01.01.2024 № 3 сторони не передбачали формульного розрахунку ціни електричної енергії за підпунктом 7 пункту 19 Особливостей (тариф на розподіл до ціни договору взагалі не входив згідно з пунктом 5.7 договору), а спірні додаткові угоди № 4 і № 5 укладено виключно на підставі підпункту 2 пункту 19 Особливостей, тому постанови Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 914/619/24 та від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 є нерелевантними;

- Закон України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі» з огляду на пункт 2 розділу XIV цього Закону та рішення Європейського суду з прав людини від 12.03.2026 у справі «Ващенко та Третяк проти України» (заява № 42489/16) не має ретроспективної дії щодо раніше укладених та виконаних договорів 2024 року (з посиланням на постанови апеляційних господарських судів від 25.08.2026 у справі № 920/524/26, від 06.07.2026 у справі № 924/11/26, від 02.07.2026 у справі № 918/23/26 та від 10.08.2026 у справі № 921/692/24), а зміна вартості вже поставленої електроенергії за попередні періоди після оформлення первинних документів суперечить частині третій статті 632 ЦК України;

- суд першої інстанції не ототожнював складові цін, а оцінив динаміку РДН як ринкового індикатора, тоді як Відповідач не надав у суді першої інстанції розрахунку пропорційності зміни складових ціни; добровільне підписання Позивачем додаткових угод № 4 і № 5 та неоскарження додаткових угод № 1-3 про зменшення ціни не легалізує правочинів, що суперечать імперативним нормам публічних закупівель, технічна описка в позові щодо 2023 року та організація судового засідання 22.12.2025 не вплинули на правильність вирішення спору (постанова Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23), а листи Міністерства економіки України, лист Рівненської обласної прокуратури від 22.04.2024 № 15/1-277ВИХ-24 та рішення Господарського суду Луганської області від 17.07.2026 у справі № 913/261/25 не є джерелами права;

- нові документи Відповідача щодо власних збитків і небалансів за 2024 рік, позасудової експертизи та письмові пояснення від 11.08.2026 подані з пропуском встановленого ухвалою від 15.06.2026 строку (до 05.08.2026) та всупереч статтям 99, 118, 161, 269 ГПК України не підлягають прийняттю, а підстави для зупинення провадження у справі за статтями 227, 228 ГПК України відсутні;

- заявлений Відповідачем у заяві від 25.09.2026 розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 200 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та фактичним обсягом послуг, а в поданому акті приймання-передачі наданих послуг від 24.09.2026 № б/н всупереч пунктам 4.5, 4.7 договору про надання правничої допомоги від 19.09.2023 № 906-19/09/2023 не наведено переліку конкретних виконаних робіт і розрахунку витраченого адвокатом часу, у зв`язку з чим Позивач вважає обґрунтованим відшкодування правничої допомоги у межах 5 000,00 грн; водночас витрати на проведення судової економічної експертизи у сумі 16 488,36 грн не зазначалися Відповідачем у попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат в апеляційній скарзі та понесені поза судовою процедурою призначення експертизи одночасно в межах п`яти справ, що виключає їх розподіл у цій справі.

5.3. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, письмових заперечень та клопотання про зменшення витрат Позивач посилається на статті 8, 19, 58, 152 Конституції України, статті 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп/1997 та від 09.02.1999 № 1-рп/99, статті 15, 16, 203, 215, 216, 631, 632, 652 ЦК України, статтю 42 ГК України, статті 2, 4, 11, 14, 42, 43, 74, 75, 76, 77, 86, 98, 99, 101, 118, 123, 124, 126, 127, 129, 161, 169, 170, 227, 228, 236, 263, 269, 277, 320 ГПК України, статті 236, 265 КАС України, статтю 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтю 78 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», статтю 5, пункт 2 частини п`ятої статті 41 і пункт 3-7 розділу Х Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», пункт 2 розділу XIV Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі» та пункти 17, 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

6. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи та вирішення процесуальних клопотань

6.1. 06.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2025 (повний текст якого складено та підписано 18.03.2026 і доставлено до електронного кабінету Скаржника о 20:05 18.03.2026) у справі № 911/2991/25. Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2991/25 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

6.2. Після надходження матеріалів справи ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2025 у справі № 911/2991/25 (клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судом не розглядалося у зв`язку з поданням апеляційної скарги в межах встановленого статтею 256 ГПК України двадцятиденного строку), закінчено проведення підготовчих дій, встановлено учасникам справи строк до 05.08.2026 (включно) для подання у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу та всіх заяв і клопотань, а також призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 (у зв`язку з технічними несправностями і перебоями в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку та необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи) на підставі частини другої статті 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 09.09.2026 із забезпеченням участі представника Позивача в судових засіданнях у режимі відеоконференції. У судовому засіданні 09.09.2026 за усним клопотанням представника Відповідача ухвалою суду на підставі статті 216 ГПК України оголошено перерву до 28.09.2026. У зв`язку з тим, що 28.09.2026 судове засідання не відбулося через оголошення повітряної тривоги у місті Києві, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2026.

6.3. Щодо поданої Відповідачем 11.08.2026 заяви про зупинення провадження у справі (до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України в об`єднаному конституційному провадженні № 3-107/2026(239/26, 264/26, 291/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII з посиланням на ухвали Верховного Суду від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23, від 07.07.2026 у справі № 910/9533/24 і від 27.07.2026 у справі № 910/11553/25; до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/23406/26 про визнання протиправними та нечинними пунктів 17 і 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178; на час проведення судової економічної експертизи за заявою адвоката Скаржника), проти якої Позивач подав письмові заперечення від 08.09.2026 з проханням залишити її без розгляду або відмовити в її задоволенні (зокрема з посиланням на відмови Верховного Суду у зупиненні провадження у справах № 924/560/24, № 910/4865/24, № 911/2586/24 та № 918/918/25), колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні 05.10.2026 представник Відповідача (Скаржника) Лященко А.М. усно заявив про відмову від підтримання вказаної заяви про зупинення провадження у справі. Ураховуючи розпорядження Скаржником своїми процесуальними правами на засадах диспозитивності (стаття 14, частина перша статті 42 ГПК України), у зв`язку з чим вказана заява залишена судом без розгляду, та перевіривши доводи сторін на предмет відсутності передбачених статтями 227, 228 ГПК України підстав для обов`язкового чи факультативного зупинення провадження у справі (принагідно врахувавши, що зазначення представниками сторін у тексті окремих заяв, заперечень і клопотань від 08.09.2026, 24.09.2026, 25.09.2026 та 28.09.2026 «Господарського суду Рівненської області» замість Господарського суду Київської області є очевидною технічною опискою при незмінному номері справи № 911/2991/25), колегія суддів виходить також із відсутності об`єктивних перешкод для розгляду справи по суті з огляду на таке:

- на дату судового засідання 05.10.2026 замовлене Скаржником дослідження вже було завершене (24.09.2026 Скаржник подав Висновок експерта від 09.09.2026 № 2843), при цьому замовлення учасником справи експертного дослідження за власною ініціативою поза процедурою призначення судової експертизи судом за статтями 99- 107 ГПК України не входить до переліку підстав обов`язкового чи факультативного зупинення провадження за статтями 227, 228 ГПК України;

- предмет конституційного провадження у справі № 3-107/2026 стосується перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у його попередній редакції (до внесення змін Законом України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі»), тоді як процесуальні ухвали колегій суддів Верховного Суду про зупинення провадження в окремих справах не містять обов`язкового правового висновку щодо застосування норми права в розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України, а за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі № 800/235/17 та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 з огляду на частину другу статті 152 Конституції України сам факт відкриття конституційного провадження не створює об`єктивної неможливості розгляду господарського спору між юридичними особами за пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України;

- оскарження пунктів 17 та 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 в адміністративній справі № 320/23406/26 не унеможливлює розгляду цієї справи в силу частини другої статті 265 КАС України (згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду) та правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 щодо обов`язку господарського суду самостійно надати оцінку застосовності нормативно-правових актів відповідно до статей 2, 11 ГПК України.

6.4. Вирішуючи в межах статей 42, 73, 76, 80, 98, 99, 101, 108, 109, 118, 161 та частини третьої статті 269 ГПК України клопотання Скаржника про поновлення строку та долучення додаткових документів (викладені в апеляційній скарзі від 06.04.2026 та подані 16.06.2026, 11.08.2026 і 24.09.2026) та письмові заперечення Позивача від 08.09.2026, суд апеляційної інстанції виходить із такого:

- письмові пояснення Скаржника від 11.08.2026 щодо прийняття Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі» та судової практики (разом із письмовими запереченнями Позивача від 08.09.2026), а також листи Міністерства економіки України від 11.06.2025 № 3311-05/42218-05 і від 11.02.2026 № 3323-04/14567-07, лист Рівненської обласної прокуратури від 22.04.2024 № 15/1-277ВИХ-24 та Висновок № 007-АНО/26 від 29.05.2026 за результатами науково-правового дослідження (поданий із клопотанням від 16.06.2026 у межах строку, встановленого ухвалою суду від 15.06.2026) за своєю правовою природою не є доказами фактичних обставин у розумінні статті 73 ГПК України чи висновками судового експерта за статтями 98, 108 ГПК України (зокрема з урахуванням частини другої статті 109 ГПК України), а становлять додаткову правову аргументацію сторін щодо тлумачення норм права (більшість із відповідних актів прийнято після ухвалення рішення місцевого суду від 22.12.2025 та після подання апеляційної скарги), тому колегія суддів долучає їх до матеріалів справи та оцінює у межах дії принципу «суд знає закони», не знаходячи підстав для залишення письмових пояснень від 11.08.2026 без розгляду;

- водночас подані Скаржником нові докази фактичних обставин - розрахунок власних збитків на суму 2 159 084,72 грн із копіями цінових актів трейдерів та актів врегулювання небалансів у межах балансуючої групи ТОВ «Електротрейдінг груп» за червень-листопад 2024 року, викопіювання з вебпорталу «Prozorro» щодо невідбутих закупівель інших замовників станом на березень 2026 року, а також Висновок експерта від 09.09.2026 №2843 за результатами позасудової економічної експертизи - судом апеляційної інстанції до розгляду як докази не приймаються в силу статей 76, 80, 99, 101 та частини третьої статті 269 ГПК України, оскільки всі первинні документи за 2024 рік існували під час розгляду справи в суді першої інстанції (набрання чинності Законом № 4888-IX не створювало об`єктивної перешкоди для подання економічних розрахунків за 2024 рік у першій інстанції), внутрішня собівартість закупівлі ресурсу у трейдерів, фінансовий результат небалансів і тендери третіх осіб у 2026 році не входять до предмета доказування щодо дійсності додаткових угод № 4 і № 5, а поставлені перед експертом у заяві від 31.07.2026 три питання (про відповідність збільшення ціни за договором від 01.01.2024 №3 положенням підпункту 2 та/або підпункту 7 пункту 19 Особливостей) є питаннями права та юридичної кваліфікації, вирішення яких за частиною другою статті 99 ГПК України належить до виключної компетенції суду і не допускає проведення судової експертизи.

6.5. У судовому засіданні 05.10.2026 представники Відповідача підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просили рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову та стягнути судові витрати; представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві та письмових запереченнях, просила залишити оскаржуване рішення без змін. За результатами розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 05.10.2026 судом апеляційної інстанції відповідно до статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

7.1. За результатами публічної закупівлі UA-2023-12-07-019430-a, проведеної у грудні 2023 року за процедурою відкритих торгів з особливостями в електронній системі публічних закупівель «Prozorro», між Комунальним підприємством «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради (Споживач, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп» (Постачальник, Відповідач) як переможцем торгів з найменшою ціновою пропозицією 01.01.2024 укладено договір № 3 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

7.2. За умовами розділу 1 та пункту 2.1 Договору цей Договір укладено відповідно до вимог Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ). Постачальник постачає електричну енергію (код ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

7.3. Відповідно до пункту 5.1 Договору, пункту 1 Додатка № 2 до Договору «Комерційна пропозиція» та Додатка № 3 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2024 р.» загальна сума Договору на момент його укладення становить 51 803 818,67 грн з ПДВ, договірний обсяг постачання електричної енергії - 7 752,412 тис. кВт·год, початкова ціна за 1 кВт·год електричної енергії становить 6,682284 грн з ПДВ (5,568570 грн без ПДВ), яка згідно з підпунктом 13.8.7 Договору включає державно регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «Укренерго» (встановлений на 2024 рік постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322 у розмірі 528,57 грн/МВт·год без ПДВ, тобто 0,528570 грн за 1 кВт·год без ПДВ, або 0,634284 грн за 1 кВт·год з ПДВ), але згідно з пунктом 5.7 Договору не включає тариф на послуги з розподілу електричної енергії, оскільки плату за розподіл Споживач здійснює самостійно безпосередньо оператору системи розподілу; датою початку постачання електричної енергії Споживачу є 01.01.2024.

7.4. Пунктами 5.2, 5.4, 5.5, 5.6, 5.8, 5.9, 5.12- 5.14 Договору та пунктом 4 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору) встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць; Споживач здійснює планові платежі впродовж діючого розрахункового періоду (30 % від заявленого обсягу - до 10-го числа, 40 % - до 20-го числа, 30 % - до 28-го числа поточного місяця), маючи право не пізніше ніж за 3 календарні дні до останнього дня розрахункового періоду коригувати заявлений обсяг постачання без будь-яких санкцій; за пунктом 5.8 Договору остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання Споживач сплачує у місяці, наступному за розрахунковим (до 10-го числа місяця, що слідує за розрахунковим), при цьому за спеціальною умовою пункту 4 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору) підсумковий рахунок на оплату виставляється Постачальником протягом 2 робочих днів після отримання Постачальником інформації від адміністратора комерційного обліку про фактичні обсяги поставленої електричної енергії об`єктам Споживача, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. Після підписання комерційних пропозицій Сторонами внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

7.5. Згідно з пунктами 3.2, 5.11, підпунктами 8, 11 пункту 6.1, пунктом 10.1, пунктами 13.1, 13.2 Договору та пунктом 8 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору) цей Договір укладається на строк до 31.12.2024 та набирає чинності з дати його підписання, але в будь-якому випадку діє до повного виконання зобов`язань Сторонами. Споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника, в будь-який момент часу змінити електропостачальника та розірвати цей Договір у встановленому цим Договором та чинним законодавством порядку без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику (штраф за дострокове припинення дії Договору не застосовується), якщо Споживач не приймає нові умови щодо збільшення ціни.

7.6. Пунктом 13.8 Договору сторони узгодили, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей, зокрема:

- підпунктом 13.8.2 Договору передбачено погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. В такому випадку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару, а наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою (завіреними копіями довідок) компетентного органу (ТПП України та/або регіональних представництв, ДП «Держзовнішінформ», ДП «Укрпромзовнішекспертиза»), офіційними даними щодо середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України та іншими показниками, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті АТ (ДП) «Оператор ринку» ([https://www.oree.com.ua](https://www.oree.com.ua)) згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» (зокрема, завіреними належним чином роздруківками Аналізів роботи РДН та внутрішньодобового ринку за відповідний період). До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна на товар на момент укладення договору про закупівлю (з урахуванням внесених раніше змін до договору про закупівлю) та на момент звернення;

- підпунктом 13.8.5 Договору передбачено погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів);

- підпунктом 13.8.7 Договору визначено, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії за Договором, підставою для зміни ціни є письмове звернення сторони та набрання чинності документом, яким затверджені регульовані ціни (тарифи), а зміна ціни відбувається з дня введення в дію такого документа пропорційно зміненій частині складової ціни. Пунктом 13.9 Договору передбачено направлення ініціатором змін письмового листа іншій стороні з вказанням конкретної підстави за пунктом 13.8 Договору.

7.7. У першому півріччі 2024 року у зв`язку зі зниженням середньозважених цін електричної енергії на РДН за підсумками відповідних календарних місяців сторони на підставі підпункту 13.8.5 Договору, підпункту 5 пункту 19 Особливостей та частини третьої статті 631 ЦК України уклали три додаткові угоди, якими ретроспективно зменшували ціну електричної енергії на користь Споживача відносно первісної договірної ціни (6,682284 грн з ПДВ за 1 кВт·год):

- додатковою угодою від 07.02.2024 № 1 зменшено ціну електричної енергії з 01.01.2024 до 6,154200 грн з ПДВ за 1 кВт·год (зниження на 7,90 % від початкової ціни Договору);

- додатковою угодою від 11.03.2024 № 2 зменшено ціну електричної енергії з 01.02.2024 до 5,434284 грн з ПДВ за 1 кВт·год, або 4,528570 грн без ПДВ, у тому числі вартість електроенергії без тарифу на передачу - 4,000000 грн без ПДВ (зниження на 18,68 % від початкової ціни Договору);

- додатковою угодою від 07.06.2024 № 3 встановлено ціну електричної енергії з 01.05.2024 у розмірі 6,394284 грн з ПДВ за 1 кВт·год (5,328570 грн без ПДВ), у структурі якої вартість електричної енергії за вирахуванням 20 % ПДВ та регульованого тарифу на послуги з передачі (0,528570 грн/кВт·год без ПДВ) становила 4,800000 грн за 1 кВт·год без ПДВ (зниження на 4,31 % від початкової ціни Договору).

7.8. У червні 2024 року за офіційними даними АТ «Оператор ринку», оприлюдненими за підсумками розрахункового місяця на офіційному вебсайті https://www.oree.com.ua, середньозважена оптова ціна купівлі-продажу електричної енергії на РДН в ОЕС України зросла до 5 403,38 грн/МВт·год без ПДВ (5,403380 грн за 1 кВт·год без ПДВ, без тарифу на передачу та без торговельної надбавки постачальника). На підставі письмового звернення Постачальника з долученням офіційних даних АТ «Оператор ринку» 10.07.2024 між Позивачем та Відповідачем відповідно до підпункту 13.8.2 Договору, підпункту 2 пункту 19 Особливостей та частини третьої статті 631 ЦК України укладено оспорювану додаткову угоду № 4 до Договору від 01.01.2024 № 3, якою погоджено з 01.06.2024 роздрібну ціну електричної енергії у розмірі 8,005932 грн з ПДВ за 1 кВт·год з відповідним зменшенням договірних обсягів постачання та збереженням незмінною загальної суми Договору у розмірі 51 803 818,67 грн з ПДВ.

7.9. У липні 2024 року за офіційними даними АТ «Оператор ринку» середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на РДН в ОЕС України зросла до 5 967,11 грн/МВт·год без ПДВ (5,967110 грн за 1 кВт·год без ПДВ). На підставі письмового звернення Постачальника 12.08.2024 між сторонами відповідно до підпункту 13.8.2 Договору, підпункту 2 пункту 19 Особливостей та частини третьої статті 631 ЦК України укладено оспорювану додаткову угоду № 5 до Договору від 01.01.2024 № 3, якою погоджено з 01.07.2024 роздрібну ціну електричної енергії у розмірі 8,434284 грн з ПДВ за 1 кВт·год при збереженні незмінною загальної суми Договору у розмірі 51 803 818,67 грн з ПДВ.

7.10. На виконання умов Договору з урахуванням укладених додаткових угод № 1- 5 Відповідач поставив, а Позивач прийняв за двосторонніми актами приймання-передачі та повністю оплатив (додані в якості додатків до позову та містяться в Електронному суді) 5 763 055 кВт·год електричної енергії на загальну суму 40 592 527,24 грн з ПДВ (з урахуванням округлення у первинних документах за окремі розрахункові місяці), у тому числі: за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 включно (до початку дії оспорюваної додаткової угоди № 4) - в обсязі 2 943 583 кВт·год на суму 16 984 372,95 грн з ПДВ, а за період з 01.06.2024 по 30.11.2024 (за цінами, встановленими додатковими угодами № 4 та № 5) - в обсязі 2 819 472 кВт·год на загальну суму 23 608 154,28 грн з ПДВ.

7.11. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод № 4 від 10.07.2024 і № 5 від 12.08.2024 у цілому та стягнення 5 579 649,60 грн, Позивач послався на те, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод ціну за одиницю товару всупереч вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII збільшено понад установлений 10-відсотковий ліміт порівняно з початковою ціною Договору (6,682284 грн з ПДВ за 1 кВт·год), а саме: за додатковою угодою № 4 - до 8,005932 грн з ПДВ, за додатковою угодою № 5 - до 8,434284 грн з ПДВ. За розрахунком Позивача (аналогічно відображеним також в акті ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 25.09.2025 № 13-17-05-06/127; том 1, а.с. 38), у зв`язку з недійсністю додаткових угод № 4 і № 5 поставлений за період з 01.06.2024 по 30.11.2024 обсяг електричної енергії у кількості 2 819 472 кВт·год мав оплачуватися за зменшеною ціною попередньої додаткової угоди № 3 від 07.06.2024 (6,394284 грн з ПДВ за 1 кВт·год) на суму 18 028 504,70 грн з ПДВ, унаслідок чого різниця між фактично сплаченою за цей період сумою та розрахунковою вартістю за ціною додаткової угоди № 3, визначена Позивачем за помісячними розрахунками у сумі 5 579 649,60 грн, заявлена до стягнення з Відповідача на підставі статей 216, 1212 ЦК України як безпідставно одержані кошти.

8. Норми матеріального і процесуального права, які застосовує суд апеляційної інстанції

8.1. Частинами першою-четвертою статті 269 ГПК України встановлено: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права».

8.2. Відповідно до частини першої статті 74, частин першої, другої статті 79 та частин першої, другої статті 86 ГПК України: «1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.»; « 1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. 2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»; « 1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.».

8.3. Частиною першою статті 58 Конституції України визначено: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.». Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів): « 2. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.». При цьому в абзаці четвертому пункту 3 мотивувальної частини зазначеного Рішення Конституційний Суд України сформулював таку правову позицію: «Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.».

8.4. Відповідно до частин першої-третьої статті 5 ЦК України: « 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.»; « 2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.»; « 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.».

8.5. На час проведення процедури відкритих торгів з особливостями UA-2023-12-07-019430-a, укладення Договору від 01.01.2024 № 3 та підписання оспорюваних додаткових угод у липні-серпні 2024 року частина перша, пункт 2 частини п`ятої статті 41 та пункт 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII; у редакції Закону України від 03.06.2021 № 1530-IX та Закону України від 16.08.2022 № 2526-IX) встановлювали:

« 1. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.»;

« 5. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: ... 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;»;

« 3-7. Установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.».

8.6. Пунктом 17 та підпунктами 2, 5, 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 на виконання пункту 3-7 розділу Х Закону № 922-VIII (далі - Особливості; у редакції, чинній станом на січень-серпень 2024 року), було встановлено:

« 17. Договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається між замовником і переможцем відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону, та цих особливостей.»;

« 19. Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: ... 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; ... 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); ... 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;».

8.7. 24.06.2026 набрав чинності Закон України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 4888-IX), абзацами першим, четвертим та п`ятим підпункту 13 пункту 10 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» якого пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII викладено в такій редакції: « 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін);».

8.8. Пунктами 1, 2, 7 та 9 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX встановлено: « 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім: ... пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;»; « 2. Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.»; « 7. Положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.»; « 9. Визнати таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України "Про публічні закупівлі" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 9, ст. 89 із наступними змінами).».

8.9. Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини першої статті 3, частинами другою, третьою статті 13, статтею 204, статтею 599, частиною першою статті 626, частиною першою статті 627, статтею 629, частиною третьою статті 631, частинами першою-третьою статті 632, частиною першою статті 651, частиною першою статті 652 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

« 1. Загальними засадами цивільного законодавства є: ... 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; ... 6) справедливість, добросовісність та розумність.» (пункти 2, 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України);

« 2. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. 3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.» (частини друга, третя статті 13 ЦК України);

«Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.» (стаття 204 ЦК України);

«Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.» (стаття 599 ЦК України);

« 1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.» (частина перша статті 626 ЦК України);

« 1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.» (частина перша статті 627 ЦК України);

«Договір є обов`язковим для виконання сторонами.» (стаття 629 ЦК України);

« 3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.» (частина третя статті 631 ЦК України);

« 1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. 2. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. 3. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.» (частини перша-третя статті 632 ЦК України);

« 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.» (частина перша статті 651 ЦК України);

« 1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.» (частина перша статті 652 ЦК України);

8.10. Частиною першою статті 203, частинами першою, третьою статті 215, абзацами першим, другим частини першої статті 216 та частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України визначено:

« 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.» (частина перша статті 203 ЦК України);

« 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).» (частини перша, третя статті 215 ЦК України);

« 1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.» (абзаци перший, другий частини першої статті 216 ЦК України);

« 1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином;» (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).

9. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, та правова оцінка висновків суду першої інстанції

9.1. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не будучи обмеженим доводами та вимогами апеляційної скарги у разі встановлення неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Предметом спору у цій справі є вимоги КП «Рівнеелектроавтотранс» про визнання недійсними двох додаткових угод від 10.07.2024 №4 та від 12.08.2024 № 5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 № 3 з підстав невідповідності їх положенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та стягнення 5 579 649,60 грн, сплачених на виконання оспорюваних додаткових угод.

9.2. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2025, задовольняючи позовні вимоги КП «Рівнеелектроавтотранс» про визнання недійсними додаткових угод від 10.07.2024 № 4 і від 12.08.2024 № 5 до Договору від 01.01.2024 № 3 та стягнення з Відповідача 5 579 649,60 грн безпідставно сплачених грошових коштів на підставі статей 216, 1212 ЦК України, місцевий господарський суд виходив із таких висновків:постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 є підзаконним актом і не скасовує імперативного обмеження пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, за яким ціна за одиницю товару не може збільшуватися сумарно (кумулятивно) більше ніж на 10 % від початкової ціни за весь строк дії договору (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2024 у справах № 918/694/23 і № 918/1313/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24), тоді як спірними додатковими угодами ціну збільшено на 19,81 % та 26,22 % порівняно з початковою ціною Договору;при зіставленні цін на РДН (5,40338 грн та 5,96711 грн) із договірними цінами у додаткових угодах № 4 і № 5 (8,005932 грн та 8,434284 грн з ПДВ) позиція Відповідача зводиться до відстоювання власних фінансових інтересів без урахування бюджетного фінансування Позивача, а внесення змін до ціни за попередні місяці споживання після фактичного постачання електроенергії порушує частину третю статті 632 ЦК України та позбавляло Споживача можливості змінити постачальника.

9.3. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

9.4. Надаючи першочергово оцінку висновкам суду першої інстанції щодо перевищення сторонами 10-відсоткового ліміту збільшення ціни за одиницю товару, апеляційний господарський суд констатує, що судова практика щодо кумулятивного тлумачення цієї норми (зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) формувалася за умов відсутності у тексті попередньої редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакціях Закону України від 19.09.2019 № 114-IX та Закону України від 03.06.2021 № 1530-IX) прямої вказівки про те, чи застосовується поріг «до 10 відсотків» до кожного окремого випадку збільшення ціни, чи сумарно за весь строк дії договору про закупівлю. При цьому колегія суддів враховує сталий правовий підхід Верховного Суду (зокрема, викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, від 08.09.2026 у справі № 925/1166/24) про те, що ані інформаційні листи уповноваженого органу - Міністерства економіки України (зокрема листи від 12.07.2024 № 3311-05/50005-01, від 11.06.2025 № 3311-05/42218-05 та від 11.02.2026 № 3323-04/14567-07), ані підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (зокрема затверджені на виконання пункту 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 922-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 Особливості) самі по собі не могли змінювати, скасовувати чи звужувати дію імперативних положень Закону № 922-VIII, який має вищу юридичну силу, чи встановлювати інші правила, ніж ті, що закріплені у пункті 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону. У зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє доводи Скаржника про те, що у 2024 році правовідносини сторін регулювалися виключно постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 без урахування положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

9.5. Однак, перевіряючи дотримання сторонами вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, колегія суддів враховує, що 27.05.2026 Верховною Радою України прийнято Закон № 4888-IX (набрав чинності 24.06.2026), яким усунуто вказану неоднозначність правозастосування та уже безпосередньо на законодавчому рівні уточнено порядок обрахунку граничного 10-відсоткового порогу збільшення ціни за одиницю товару. Так, абзацами першим, четвертим та п`ятим підпункту 13 пункту 10 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX викладено в новій редакції пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, відповідно до якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку: « 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін);».

9.6. Водночас у пункті 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4888-IX (спеціальна темпоральна норма про поширення правила обрахунку 10 % щодо кожного окремого випадку зміни ціни на правовідносини за Законом № 922-VIII) законодавець прямо встановив, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі».

9.7. Надаючи оцінку дії цієї законодавчої норми у часі в системному зв`язку зі статтею 58 Конституції України та статтею 5 ЦК України, колегія суддів виходить із того, що за загальним правилом частини першої та частини другої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Разом з тим стаття 5 ЦК України є загальною нормою акта законодавства на рівні закону України і не обмежує конституційних повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні (статті 85, 91 Конституції України) встановити в іншому спеціальному та пізніше прийнятому законі України пряме темпоральне застереження про поширення уточненої норми матеріального права у сфері публічних закупівель на правовідносини за участю юридичних осіб, що виникли раніше.

9.8. Згідно з офіційним тлумаченням частини першої статті 58 Конституції України, викладеним в абзацах третьому, четвертому пункту 3 мотивувальної частини та пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам щодо юридичних осіб може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі.

Такий висновок не вступає у суперечність із наведеним Позивачем Рішенням Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп/1997, яке стосувалося дії у часі конституційних норм під час здійснення конституційного контролю і не виключає повноважень законодавця закріпити в законі пряме застереження про ретроспективну дію норми права для врегулювання господарських правовідносин між юридичними особами.

У пункті 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX Верховна Рада України встановила саме таку пряму законодавчу вказівку, поширивши дію нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII на всі правовідносини у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII. Оскільки оспорювані додаткові угоди № 4 і № 5 у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України є оспорюваними, а не нікчемними правочинами (їх правомірність презюмується за статтею 204 ЦК України до набрання законної сили судовим рішенням про визнання їх недійсними, якого станом на дату введення в дію пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX - 24.06.2026 - не існувало), конституційний принцип презумпції конституційності чинного закону України зобов`язує суд апеляційної інстанції застосувати пряму темпоральну норму пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX під час вирішення цього спору по суті.

9.9. Здійснюючи системний аналіз внутрішньої структури розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX за правилом переваги спеціальної норми над загальною, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 1 та пункту 9 розділу XIV цього Закону (норми про поетапний перехід від старого Закону № 922-VIII до нового Закону № 4888-IX) сам Закон № 4888-IX вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності (з 24.03.2027 - і саме з цього дня втрачає чинність Закон № 922-VIII), проте зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (абзаци перший, четвертий та п`ятий підпункту 13 пункту 10 розділу XIV) та пункт 7 розділу XIV Закону № 4888-IX набрали чинності та введені в дію негайно - з дня набрання чинності цим Законом (з 24.06.2026).

9.10. З огляду на це, загальне положення пункту 2 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX (про те, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені, а зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону) становить рамкове застереження, яке має на меті розмежувати в часі дію Закону № 922-VIII та майбутнього Закону № 4888-IX після введення останнього в дію (24.03.2027), фіксує продовження регулювання таких договорів нормами Закону № 922-VIII і жодним чином не обмежує дію пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX.

Натомість пункт 7 розділу XIV Закону № 4888-IX як введена в дію з 24.06.2026 спеціальна норма поширює оновлений порядок пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII у тому числі на правовідносини, що виникли за період дії Закону № 922-VIII.

З огляду на приписи статті 3 БК України договори про закупівлю (зокрема електричної енергії) та додаткові угоди, які укладаються на їх виконання, як правило, обмежуються одним бюджетним (календарним) роком, тоді як право на їх оспорення реалізується сторонами чи заінтересованими особами в межах строку позовної давності.

Оскільки правова норма не може мати суто декларативний («мертвий») характер, забезпечення її реальної дії означає, що приписи пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX мають пріоритет над загальними перехідними положеннями і підлягають обов`язковому врахуванню судом саме під час вирішення питання про правомірність (неправомірність) оспорюваних угод.

9.11. При цьому колегія суддів особливо звертає увагу на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли та реалізовувалися у 2024 році - у період дії правового режиму воєнного стану, спеціального регулювання Особливостей та гострих цінових коливань на організованому ринку електричної енергії внаслідок руйнувань генеруючих потужностей в ОЕС України. У цей період підпункт 2 пункту 19 Особливостей (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 на виконання пункту 3-7 розділу X Закону № 922-VIII) та узгоджений сторонами на його основі підпункт 13.8.2 Договору від 01.01.2024 № 3 уже передбачали механізм визначення зміни ціни за одиницю товару з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Проте, оскільки підзаконний акт Кабінету Міністрів України в силу конституційного принципу ієрархії актів законодавства не міг самостійно змінити або скоригувати норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (яка в попередній редакції тлумачилася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 як сукупне 10-відсоткове обмеження від первісної ціни за весь строк дії договору), у правозастосуванні щодо договорів воєнного часу виникла тривала правова невизначеність і нормативна неузгодженість між процедурним механізмом коригування ціни за Особливостями та текстом Закону № 922-VIII.

9.12. Саме для законодавчого усунення зазначеної правової невизначеності та прогалини, яка не могла бути виправлена роз`ясненнями уповноваженого органу або підзаконним актом Кабінету Міністрів України, законодавець прийняв абзаци перший, четвертий та п`ятий підпункту 13 пункту 10 та пункт 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, якими визначив, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується не кумулятивно, а щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), та поширив це правило на всі правовідносини, які виникли за період дії Закону №922-VIII. Таке законодавче рішення спрямоване на захист принципу правової визначеності та легітимних очікувань учасників процедур публічних закупівель, які під час дії правового режиму воєнного стану потребували неодноразового коригування договірної ціни пропорційно коливанням ринку (на відміну від обставин остаточного позбавлення права власності фізичних осіб у справі Європейського суду з прав людини «Ващенко та Третяк проти України», на яку необґрунтовано посилається Позивач).

У контексті обставин цієї справи зазначене свідчить про те, що сторони під час укладення оспорюваних додаткових угод у 2024 році діяли добросовісно (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), у межах вимог підпункту 2 пункту 19 Особливостей та умов підпункту 13.8.2 Договору, а законодавець привів норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у відповідність із цими правилами, підтвердивши законність покрокового застосування 10-відсоткового ліміту на момент вчинення спірних правочинів.

9.13. Оскільки на момент апеляційного перегляду справи абзаци перший, четвертий та п`ятий підпункту 13 пункту 10 та пункт 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX набрали чинності, введені в дію та містять прямий законодавчий припис про застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII до правовідносин, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII (включно зі спірними правовідносинами 2024 року), правова оцінка дійсності оспорюваних додаткових угод та підставності збереження отриманих за ними коштів у порядку статей 216, 1212 ЦК України має здійснюватися з урахуванням зазначеної норми Закону. За змістом усталеної практики Верховного Суду зміна законодавства або розвиток правового регулювання суспільних відносин у відповідній сфері є самостійною обставиною, що виключає застосування правових висновків Верховного Суду, сформованих щодо попередньої редакції норми матеріального права, яка зазнала законодавчих змін.

Згідно з принципом «суд знає закони» саме на суд покладено обов`язок надати правильну юридичну кваліфікацію відносинам сторін і застосувати для вирішення спору належні та чинні нормативні приписи, які поширюють свою дію на спірні правовідносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

9.14. Як убачається зі змісту позовної заяви (яка спирається також на висновки ревізії Держаудитслужби), підставою для визнання недійсними додаткових угод № 4 від 10.07.2024 та № 5 від 12.08.2024 у цілому Позивач визначив те, що внаслідок їх укладення ціну за одиницю електричної енергії було збільшено кумулятивно понад 10 відсотків від первісної ціни Договору (6,682284 грн з ПДВ), а саме: за додатковою угодою № 4 - на 19,81 % (до 8,005932 грн з ПДВ), а за додатковою угодою № 5 - на 26,22 % (до 8,434284 грн з ПДВ) відносно початкової ціни, визначеної при укладенні Договору. Саме на кумулятивному порівнянні оспорюваних цін із початковою ціною Договору ґрунтував свій висновок про задоволення позову і суд першої інстанції. Проте з урахуванням положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX та пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX сукупне перевищення ціни одиниці товару за додатковими угодами над первісною ціною Договору більш ніж на 10 відсотків утратило нормативну основу як підстава позову та рішення суду першої інстанції, оскільки закон прямо допускає зміну ціни щодо кожного окремого випадку збільшення ціни без обмеження кількості змін.

9.15. Перевірка наявних у матеріалах справи офіційних даних АТ «Оператор ринку» та умов додаткових угод № 3, № 4 і № 5 у співставних величинах (без ПДВ та за вирахуванням фіксованого регульованого тарифу на передачу 0,528570 грн/кВт·год без ПДВ) спростовує методологічно хибне пряме зіставлення судом першої інстанції оптової ціни електроенергії на РДН без ПДВ і тарифу на передачу (5,40338 грн та 5,96711 грн за 1 кВт·год) із кінцевою роздрібною ціною з ПДВ та тарифом на передачу (8,005932 грн і 8,434284 грн з ПДВ) і підтверджує об`єктивність та економічну обґрунтованість зміни ціни у червні-липні 2024 року:

- у першому півріччі 2024 року сторони на підставі іншої правової норми - підпункту 5 пункту 19 Особливостей («погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг)») та підпункту 13.8.5 Договору - зменшували ціну електричної енергії нижче початкової ціни Договору (6,682284 грн з ПДВ): додатковою угодою № 1 - до 6,154200 грн з ПДВ (-7,90 %), додатковою угодою № 2 - до 5,434284 грн з ПДВ (-18,68 %), а додатковою угодою від 07.06.2024 № 3 встановили з 01.05.2024 ціну 6,394284 грн/кВт·год з ПДВ (5,328570 грн/кВт·год без ПДВ, що залишалося на 4,31 % меншим від початкової ціни Договору), у структурі якої вартість самої електричної енергії за вирахуванням регульованого тарифу на передачу (0,528570 грн/кВт·год без ПДВ) становила 4,800000 грн/кВт·год без ПДВ;

- у червні 2024 року оптова середньозважена ціна самої електричної енергії на РДН за офіційними даними АТ «Оператор ринку» зросла до 5,403380 грн/кВт·год без ПДВ, унаслідок чого лише прямі обов`язкові витрати на придбання товару на РДН з урахуванням державно регульованого тарифу на передачу 0,528570 грн/кВт·год без ПДВ та 20 % ПДВ ((5,403380 + 0,528570) Ч 1,2 = 7,118340 грн/кВт·год з ПДВ без витрат на балансування та торговельної надбавки постачальника) значно перевищили як зменшену ціну додаткової угоди № 3 (6,394284 грн з ПДВ), так і початкову ціну Договору (6,682284 грн з ПДВ), зробивши постачання за попередньою ціною завідомо збитковим у розумінні статті 652 ЦК України. За таких обставин при укладенні додаткової угоди від 10.07.2024 № 4 (ціна з 01.06.2024 - 8,005932 грн/кВт·год з ПДВ) припинялася дія попереднього погодження зміни ціни в бік зменшення (застосованого в порядку підпункту 5 пункту 19 Особливостей) та здійснювалося приведення договірної ціни у відповідність до об`єктивного зростання ціни електричної енергії на РДН з урахуванням обов`язкових тарифних і податкових складових у межах загальної суми Договору;

- у липні 2024 року середньозважена ціна на РДН за даними АТ «Оператор ринку» додатково зросла з 5,403380 грн/кВт·год до 5,967110 грн/кВт·год без ПДВ (пряма базова вартість з тарифом на передачу 0,528570 грн та 20 % ПДВ без надбавки постачальника склала: (5,967110 + 0,528570) Ч 1,2 = 7,794816 грн/кВт·год з ПДВ), тобто відсоток коливання (збільшення) ринкової ціни на РДН у липні порівняно з червнем 2024 року склав +10,43 % ((5,967110 - 5,403380) / 5,403380 Ч 100 % = 10,43 %), тоді як додатковою угодою від 12.08.2024 № 5 сторони збільшили договірну роздрібну ціну відносно попереднього внесення змін за додатковою угодою № 4 (з 8,005932 грн до 8,434284 грн з ПДВ за 1 кВт·год) лише на +5,35 % ((8,434284 - 8,005932) / 8,005932 Ч 100 % = 5,35 %), що не перевищує встановленого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 4888-IX) 10-відсоткового ліміту для окремого випадку збільшення ціни та є майже вдвічі меншим за відсоток фактичного коливання ціни на РДН за цей період (5,35 % < 10,43 %), при незмінній загальній сумі Договору 51 803 818,67 грн з ПДВ.

9.16. Колегія суддів також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про недійсність додаткових угод № 4 від 10.07.2024 та № 5 від 12.08.2024 з підстав порушення частини третьої статті 631 та частини третьої статті 632 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тоді як частиною третьою статті 632 ЦК України встановлено заборону зміни ціни в договорі після його виконання. У розумінні статті 599, частини першої статті 655 та частини третьої статті 632 ЦК України договірне зобов`язання вважається виконаним у разі його припинення належним виконанням обома сторонами - тобто після фактичного передання узгодженого обсягу товару, оформлення первинних облікових документів та проведення повного розрахунку за нього.

Згідно з пунктами 3.2, 13.1 Договору цей Договір укладено на строк до 31.12.2024 та станом на дати укладення додаткових угод № 4 (10.07.2024) і № 5 (12.08.2024) не був виконаним у цілому при збереженні незмінною загальної суми Договору (51 803 818,67 грн). Водночас за умовами пунктів 5.4, 5.5, 5.8 Договору та пункту 4 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору) розрахунковим періодом є календарний місяць, упродовж поточного місяця Споживачем сплачуються лише планові платежі від заявленого обсягу, а підсумковий рахунок виставляється Постачальником після отримання даних від адміністратора комерційного обліку про фактичні обсяги поставленої електричної енергії у місяці, наступному за розрахунковим (до 25-го числа наступного місяця), у якому і здійснюється остаточний розрахунок за розрахунковий період.

При цьому Позивачем всупереч вимогам статті 74 ГПК України не надано доказів того, що станом на момент укладення додаткових угод № 4 (10.07.2024) та № 5 (12.08.2024) зобов`язання сторін за відповідними місячними розрахунковими періодами вже були припинені належним виконанням у розумінні статті 599 ЦК України (зокрема, що до підписання оспорюваних додаткових угод сторонами вже були оформлені підсумкові рахунки й акти приймання-передачі та проведений остаточний розрахунок за відповідний період або що Позивач здійснював доплату за вже закриті періоди постачання у зв`язку з укладенням цих угод).

Водночас в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі № 961, № 1123, №1291, № 1486, № 1612, № 1855 та платіжні інструкції за липень-серпень 2024 року (від 15.07.2024 № 1240, від 16.07.2024 № 1250, від 19.07.2024 № 1267, від 14.08.2024 № 1443, від 20.08.2024 № 1468, від 21.08.2024 № 1479), які прямо доводять, що остаточні розрахунки за червень і липень проводилися вже після підписання додаткових угод № 4 (10.07.2024) і № 5 (12.08.2024).

Отже, за відсутності доказів припинення відповідних зобов`язань виконанням на час вчинення оспорюваних правочинів, застосування сторонами частини третьої статті 631 ЦК України до незавершених розрахункових правовідносин не порушує приписів частини третьої статті 632 ЦК України.

9.17. Суд апеляційної інстанції також відхиляє покладене в основу оскаржуваного рішення міркування місцевого господарського суду про те, що «ймовірно, якби відповідні збільшення були наперед обумовлені, то споживач мав би можливість та час вирішити питання про зміну постачальника», оскільки такий висновок викладений у формі припущення всупереч прямій забороні частини шостої статті 236 ГПК України (судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях) та виходить за межі підстав позову, якими Позивач обґрунтовував вимоги про недійсність правочинів.

Крім того, умовами пунктів 3.2, 5.11, підпунктів 8, 11 пункту 6.1, пункту 10.1, пункту 13.2, підпункту 13.8.2 Договору та пункту 8 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору) Споживачу було прямо забезпечено право не погоджуватися на пропозицію Постачальника про збільшення ціни та у будь-який момент ініціювати зміну електропостачальника і достроково розірвати Договір без застосування будь-яких штрафних санкцій чи фінансової компенсації. Натомість Позивач за взаємною згодою сторін (частина перша статті 651 ЦК України) без зауважень підписав додаткову угоду від 10.07.2024 № 4, не скористався правом на відмову від Договору чи зміну електропостачальника на наступні розрахункові періоди, 12.08.2024 так само уклав додаткову угоду № 5 та продовжував приймати і оплачувати поставлену Відповідачем електричну енергію впродовж червня-листопада 2024 року.

9.18. Оцінюючи поведінку сторін крізь призму загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України) і рівності усіх суб`єктів права власності та учасників ринку електричної енергії перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України, частина друга статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії»), колегія суддів зазначає, що організаційно-правовий статус комунального підприємства не звільняє Позивача від обов`язку діяти добросовісно під час виконання договірних зобов`язань.

Обставини укладення сторонами у першому півріччі 2024 року додаткових угод № 1- 3 про зменшення ціни електричної енергії нижче початкової ціни Договору спростовують висновок суду першої інстанції про те, що зміни до Договору вносилися виключно в інтересах Постачальника. У свою чергу, вибіркове оспорювання Позивачем після фактичного споживання товару лише додаткових угод № 4 та № 5 про збільшення ціни при збереженні дії укладених у аналогічному порядку додаткових угод № 1- 3 про її зменшення є проявом непослідовної (суперечливої) поведінки сторони договору (venire contra factum proprium), що не узгоджується з приписами статті 3 та частини третьої статті 13 ЦК України.

При цьому посилання Позивача на акт ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 25.09.2025 № 13-17-05-06/127 колегія суддів відхиляє, оскільки за частиною другою статті 86 ГПК України та усталеною практикою Верховного Суду акт ревізії не має наперед встановленої сили для суду і не може підміняти судове тлумачення норм матеріального права.

9.19. Надаючи оцінку доводам сторін з процесуальних питань, колегія суддів зазначає, що заперечення Відповідача у відзиві на позовну заяву про нібито недоведеність предмета спору через недолучення Позивачем до позову копій оспорюваних додаткових угод є безпідставним, оскільки тексти Договору від 01.01.2024 № 3 та додаткових угод № 1- 5 наявні в матеріалах справи й оприлюднені в електронній системі «Prozorro», а сам факт їх укладення та зміст визнавалися обома сторонами (частина перша статті 75 ГПК України). Так само технічна описка Позивача в окремих абзацах описової частини позовної заяви щодо зазначення 2023 року замість 2024 року при чітко сформульованому предметі позову у прохальній частині (додаткові угоди № 4 від 10.07.2024 та № 5 від 12.08.2024 до Договору від 01.01.2024 № 3), як і процедурний порядок ведення судового засідання 22.12.2025 за участі першого представника Відповідача у судових дебатах, не належать до безумовних процесуальних підстав для скасування рішення за частиною третьою статті 277 ГПК України. Водночас неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права без урахування структури роздрібної ціни на електричну енергію, положень частини третьої статті 631 ЦК України та приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 4888-IX згідно з пунктом 7 розділу XIV цього Закону) призвело до ухвалення помилкового рішення по суті спору (частини перша, друга статті 277 ГПК України).

9.20. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ураховуючи, що заявлені Позивачем підстави недійсності додаткових угод № 4 від 10.07.2024 та № 5 від 12.08.2024 до Договору від 01.01.2024 № 3 не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а оспорювані правочини відповідають вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 4888-IX з урахуванням пункту 7 розділу XIV цього Закону), підпункту 2 пункту 19 Особливостей, статей 627, 631, 632, 651, 652 ЦК України, підпункту 13.8.2 Договору за наявності об`єктивного документально підтвердженого коливання цін на РДН і без збільшення загальної суми Договору, передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання їх недійсними відсутні.

9.21. Оскільки обставини, з якими Позивач пов`язував недійсність додаткових угод №4 від 10.07.2024 та № 5 від 12.08.2024, під час розгляду справи не підтвердилися, вказані правочини становлять належну та достатню правову підставу для одержання Відповідачем оплати за фактично поставлену і спожиту Позивачем електричну енергію, у зв`язку з чим похідна позовна вимога про стягнення з Відповідача 5 579 649,60 грн безпідставно сплачених коштів у порядку статей 216, 1212 ЦК України задоволенню не підлягає.

10. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та розподіл судових витрат

10.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

10.2. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини першої та частиною другою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

10.3. Враховуючи, що висновки Господарського суду Київської області про недійсність додаткових угод № 4 від 10.07.2024 і № 5 від 12.08.2024 та стягнення 5 579 649,60 грн не відповідають встановленим обставинам справи та ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2025 у справі № 911/2991/25 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

11. Судові витрати

11.1. Згідно з частиною першою статті 123, пунктом 2 частини першої, частинами четвертою, восьмою та чотирнадцятою статті 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

11.2. Оскільки за результатами апеляційного перегляду ухвалюється нове рішення про повну відмову в задоволенні позову КП «Рівнеелектроавтотранс», судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 89 750,74 грн залишаються за Позивачем. Водночас витрати Відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної у розмірі 107 700,89 грн підлягають стягненню на його користь із Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2025 у справі №911/2991/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради (33019, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Данила Галицького, 23, код ЄДРПОУ 03362844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Ресурс» Рі Груп» (08137, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, пр. Мартинова, 3, кв. 61, код ЄДРПОУ 44238503) 107 700 (сто сім тисяч сімсот) грн 89 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.09.2026 Ухвала № 140187186 Північний апеляційний господарський суд
12.08.2026 Ухвала № 138949338 Північний апеляційний господарський суд
06.08.2026 Ухвала № 138782638 Північний апеляційний господарський суд
15.06.2026 Ухвала № 137414277 Північний апеляційний господарський суд
09.04.2026 Ухвала № 135588082 без тексту Північний апеляційний господарський суд
22.12.2025 Рішення № 134919938 без тексту Господарський суд Київської області
26.11.2025 Ухвала № 132235830 без тексту Господарський суд Київської області
30.10.2025 Ухвала № 131493236 без тексту Господарський суд Київської області
26.09.2025 Ухвала № 130921711 без тексту Господарський суд Київської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03362844. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг