Судові рішення

Постанова № 141458043 у справі № 922/1740/25 від 03.11.2026

Постанова від 03.11.2026 у господарській справі № 922/1740/25 (категорія «Щодо оренди»). Суд: Східний апеляційний господарський суд, суддя Слободін Михайло Миколайович.

Справа№ 922/1740/25
СудСхідний апеляційний господарський суд
СуддяСлободін Михайло Миколайович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЩодо оренди
Дата ухвалення03.11.2026
Надійшло до реєстру13.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141458043

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/1740/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Шевчук В.В.

відповідача - Миронов О.А.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Інвол А" (2052Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2026 у справі № 922/1740/25 (повна ухвала складена 28.09.2026 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В.)

за первісним позовом Харківської обласної ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", смт. Бабаї

про стягнення 370507,94 грн та зобов`язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", смт. Бабаї

до Харківської обласної ради, м. Харків

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року, яке залишено без змін Східним апеляційним господарським судом постановою від 11.11.2025, первісний позов задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ."А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" на користь Харківської обласної ради до обласного бюджету заборгованість з орендної плати за договором оренди комунального майна від 04.03.2019 року №366Н в розмірі 370507,94 грн, з яких: 90847,52 грн - заборгованість з орендної плати; 279660,42 грн - неустойка, а також 8585,62 грн судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного суду постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 і рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 у справі № 922/1740/25 залишено без змін

27.11.2025 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26 серпня 2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2025 року видано накази.

07.09.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" надав до суду заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (вх.№21858 від 07.09.2026), в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ господарського суду Харківської області у справі № 922/1740/25 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язання повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2026 у справі № 922/1740/25 у задоволенні заяви боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (вх.№21858 від 07.09.2026) - відмовлено.

Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, було чітко визначено обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" і спосіб його виконання - звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ."А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі;

- дійсно, з листа КП "Міськелектротранссервіс" № 154/25 від 15.12.2025, на який посилається заявник у заяві, вбачається факт демонтажу рекламного щита Боржника на покрівлі вказаної будівлі на підставі договору оренди № 366Н, працівниками КП "Міськелектротранссервіс" в ході проведення робіт по ліквідації наслідків ракетного удару по площі Свободи у місті Харкові, разом з тим, факт демонтажу рекламного щита у 2022 році сам по собі не підтверджує повного виконання рішення суду у частині звільнення орендованого майна, оскільки після демонтажу рекламної конструкції залишилися елементи, належність яких Боржнику не заперечується самим Боржником у зазначених вище листах від 28.05.2026, 01.06.2026 та 06.07.2026, а належних та допустимих доказів фактичного повернення орендованого майна за актом приймання-передачі суду не надано;

- посилання Боржника у заяві на неможливість демонтажу залишків кріплень рекламних конструкцій ТОВ "Інвол А" з покрівлі будівлі у зв`язку з її пошкодженням та обов`язок власника (стягувача) здійснити капітальний ремонт покрівлі пам`ятки архітектури належними та допустимими доказами не підтверджені;

- намагання Боржника довести у заяві відсутність обов`язку щодо демонтажу залишків кріплень рекламних конструкцій шляхом власного (суб`єктивного) тлумачення умов договору оренди № 366Н та змісту рішення суду фактично спрямовані на переоцінку доказів і встановлених судом обставин справи, що суперечить вимогам статей 18, 326, 328 ГПК України та принципу обов`язковості судових рішень.

Не погодившись з вказаною ухвалою, постановленою господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Інвол А", в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2026 у справі № 922/1740/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Інвол А", а саме: визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Харківської області від 27.11.2025 у справі № 922/1740/25 щодо зобов`язання ТОВ "Інвол А" (код ЄДРПОУ 42583345) звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та повернути зазначене майно Харківській обласній раді (код ЄДРПОУ 24283333) за актом приймання-передачі.

Також просить стягнути з Харківської обласної ради на користь ТОВ "Інвол А" судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- суд фактично погодився з вимогою стягувача про демонтаж елементів кріплення як умовою виконання рішення, цим суд на стадії виконання поклав на боржника обов`язок, якого немає в резолютивній частині рішення, таке розширення змісту судового рішення суперечить ст. 18, 326 ГПК України ;

- суд першої інстанції не дослідив і не оцінив докази, подані ним, а саме, що звіт і акт технічного обстеження, складені на замовлення власника, які прямо свідчать, що подальша експлуатація будівлі можлива лише після капітального ремонту конструкцій покрівлі, отже, будь-яке втручання в конструкції покрівлі (зокрема вилучення вмонтованих у неї елементів) до проведення капітального ремонту технічно є недопустимим і неможливим, тоді як відкликання балансоутримувачем листа від 29.05.2026 не впливає на достовірність Звіту та Акта 2022 року, оскільки це самостійні документи ;

- поведінка Стягувача у цій справі є суперечливою: у позові 2025 року стягувач обґрунтовував вимогу про звільнення та повернення майна не підписанням орендарем акта повернення і не заявляв вимоги про демонтаж закладних елементів; листом від 22.07.2026 № 01-37/2106 стягувач сам запропонував передати залишки конструкцій балансоутримувачу шляхом підписання акта разом з актом повернення орендованого майна, тобто визнав можливість повернення майна без демонтажу; у запереченнях від 11.09.2026 Стягувач заявив, що підписання актів до повного демонтажу не відповідає інтересам обласної ради, отже, має місце прострочення кредитора в розумінні ч. 1 ст. 613 ЦК України, водночас, згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора;

- вилучення вмонтованих у покрівлю елементів без дозволу органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної адміністрації є втручанням у пам`ятку, яке орендар частини покрівлі не вправі здійснювати самостійно;

- суд першої інстанції неправильно застосував статтю 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки зазначив, що перевірці судом підлягав лише факт повного добровільного виконання Боржником рішення суду, тоді як доводи про неможливість виконання та прострочення кредитора суд по суті не розглянув.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інвол А" (2052Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2026 у справі № 922/1740/25. Призначено справу до розгляду на 03.11.2026 о 10:00 год.

Учасникам справи встановити строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.

14.10.2026 від Харківської обласної ради (яка 06.10.2026 отримала ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2026) у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначений учасник справи просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2026 у справі № 922/1740/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- доводи апелянта про вихід суду за межі резолютивної частини рішення від 26.08.2025 є необґрунтованими, оскільки для звільнення та повернення орендованого майна суд мав з`ясувати, чи потрібно демонтувати спірні конструкції навіть без зазначення у рішенні суду, наведені скаржником аргументи не звільняють його від обов`язку належно виконати судове рішення та не підтверджують самі по собі того, що залишення спірних елементів у відповідному стані є належним способом виконання рішення, визначення дій, необхідних для виконання судового рішення, не є зміною його змісту, якщо такі дії відповідають суті присудженого обов`язку та не покладають на боржника нових самостійних зобов`язань;

- доводи апелянта про порушення судом першої інстанції статей 86, 234 та 236 ГПК України є необґрунтованими, оскільки відсутність в ухвалі окремої згадки про кожен поданий ним документ не свідчить про те, що суд його не врахував або допустив істотне порушення ГПК України, визначальним є те, чи дослідив суд обставини, що мають значення для вирішення заяви, та чи навів достатні мотиви своїх висновків ;

- Звіт і Акт технічного обстеження 2022 року можуть свідчити про необхідність капітального ремонту покрівлі, однак вони не доводять неможливості демонтажу конкретних закладних елементів, так само витяг із переліку пам`яток і дозвіл на розміщення зовнішньої реклами самі по собі не підтверджують заборони на проведення будь-яких робіт із цими елементами;

- обов`язок балансоутримувача скласти акт повернення майна не звільняє орендаря від необхідності вчинити всі залежні від нього дії для належного повернення майна. Лист стягувача від 22.07.2026 № 01-37/2106 щодо передачі залишків конструкцій за актом сам по собі не свідчить про згоду прийняти майно в будь-якому стані або про відмову від вимог щодо належного виконання судового рішення, так само і відмова стягувача підписати акти до завершення демонтажу не є достатнім доказом його недобросовісної поведінки ;

- статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» врегулювано питання надання дозволів на проведення консервації, реставрації, реабілітації, ремонту, пристосування та музеєфікації пам`яток культурної спадщини, проте боржник не наводить належного правового обґрунтування того, що роботи з демонтажу рекламної конструкції, які здійснюються на виконання судового рішення, належать до будь-якого із зазначених видів робіт, отже, наведені у зверненні доводи не підтверджують застосовності статті 26 Закону «Про охорону культурної спадщини» до спірних правовідносин ;

- доводи Боржника про те, що спірна частина покрівлі вже звільнена, а демонтаж залишків кріплення неможливий без проведення капітального ремонту та отримання відповідного дозволу, є необґрунтованими та належними доказами не підтверджені ;

- доводи апелянта про неправильне застосування статті 328 ГПК України є необґрунтованими, оскільки передбачений цією нормою механізм не підлягає застосуванню лише на тій підставі, що Боржник не погоджується з порядком виконання судового рішення або вважає виконання ускладненим, при цьому факт демонтажу рекламної конструкції третьою особою сам по собі не підтверджує повного виконання рішення, якщо його предмет охоплює також повернення орендованого майна у встановленому порядку, отже, наведені обставини не зумовлюють автоматичного визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а потребують оцінки з погляду їхнього впливу саме на існування присудженого зобов`язання, а не лише на порядок його реалізації. .

В судове засідання 03.11.2026 з`явився представник відповідача (Боржника) та представник позивача (Стягувача), який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, які він навів у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вже зазначалося, господарський суд Харківської області рішенням від 26.08.2025, яке залишено без змін Східним апеляційним господарським судом постановою від 11.11.2025, первісний позов задовольнив. Зобов`язав відповідача звільнити орендоване майно та повернути це майно Раді за актом приймання-передачі; стягнув з відповідача на користь позивача 90847,52 грн заборгованість з орендної плати, 279660,42 грн неустойки. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, враховуючи вимоги ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2025 у справі № 922/1740/25 набрало законної сили 11.11.2025 року.

27.11.2025 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26 серпня 2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2025 року видано накази.

Подальший перегляд судових рішень у касаційному порядку та прийняття Верховним Судом постанови від 25.02.2026 не змінював моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, оскільки постановою Верховного суду постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 і рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2025 у справі № 922/1740/25 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" в обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилається на обставину, що рекламна конструкція була демонтована в аварійному порядку у 2022 році працівниками КП "Міськелектротранссервіс", тобто до ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим, на думку боржника, відповідна площа покрівлі є фактично звільненою.

Крім того, як стверджує заявник, кріплення рекламної конструкції, що залишилися на будівлі, є частиною пошкодженої пам`ятки архітектури, а їх демонтаж є втручанням у пам`ятку, яке боржник не має права здійснювати самостійно. Отже для демонтажу кріплень рекламної конструкції необхідно отримати дозвіл.

У поданій заяві боржник також зазначав, що 28 травня 2026 року ТОВ "Інвол А" звернулося до Балансоутримувача з листом № 28/05/2026, в якому, посилаючись на неможливість демонтажу несучих та закладних елементів, просив погодити повернення орендованого майна без демонтажу залишків несучих та закладних елементів об`єктів оренди.

У відповідь листом від 29 травня 2026 року Балансоутримувач повідомив Боржника про те, що він не заперечує щодо прийняття на баланс залишків конструкцій та елементів, розміщених на покрівлі та фасадних частинах будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37. Одночасно повідомив, що питання щодо технічного стану зазначених конструкцій, можливості їх подальшої експлуатації, демонтажу, ремонту або утилізації має вирішуватися з урахуванням результатів технічного обстеження, вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, будівельних норм та вимог безпеки. При цьому Балансоутримувач надав Боржнику копії Звіту від 14.07.2022 та Акту від 19.07.2022 № 14 про технічне обстеження будівлі. У Звіті та Акті зазначено, що подальша експлуатація будівлі можлива після: проведення протиаварійних робіт з демонтажу карнизу, проведення капітального ремонту конструкцій покрівлі, проведення поточного ремонту віконних та дверних пройомів, внутрішнього опорядження та підлоги приміщень. Рекомендований термін виконання робіт: липень-вересень 2022 року.

Листом від 11.06.2026 Балансоутримувач "відкликав" свій лист від 29.05.2026.

Боржник звернувся 01.06.2026 року до Стягувача з листом, в якому повідомляв про неможливість демонтажу закладних та несучих конструкцій і пропонував здійснити повернення майна в поточному стані, який відобразити в Акті повернення майна.

06.07.2026 року Боржник направив Стягувачу та Балансоутримувачу лист з повідомленням про неможливість проведення ним самостійно будівельно-монтажних робіт з демонтажу залишків рекламної конструкції, просив надати дозвіл на проведення відповідних робіт з огляду на статус будівлі як об`єкту культурної спадщини.

Листом від 22.07.2026 Стягувач відхилив запропонований Боржником варіант, викладений в листі від 01.06.2026 року, і запропонував розглянути можливість безоплатної передачі металевих конструкцій Балансоутримувачу.

Листом від 31.07.2026 Стягувач відповів на лист Боржника від 06.07.2026, зазначивши, що проведення будівельно-монтажних робіт на об`єктах культурної спадщини не потребують попереднього дозволу.

Як стверджує заявник, безпосередньо рекламні конструкції Боржника, в тому числі конструкція, розміщена на підставі договору оренди № 366Н, були пошкоджені внаслідок ракетного обстрілу і демонтовані в аварійному порядку КП "Міськелектротранссервіс" в 2022 році. На покрівлі будівлі залишились лише елементи кріплення конструкцій. Власником (Стягувачем) і Балансоутримувачем ці обставини не заперечуються. Отже безпосередньо рекламна конструкція Боржника демонтована з орендованої площі покрівлі третьою особою ще до ухвалення рішення у справі № 922/1740/25.

За твердженнями боржника, залишки елементів кріплення рекламної конструкції, нерозривно пов`язані з конструктивними елементами покрівлі будівлі, не можуть бути демонтовані без проведення будівельно-монтажних робіт. Вони є невід`ємними поліпшеннями орендованого Майна, самі по собі не перешкоджають користуванню будівлею, за звичайних обставин мають залишатись в розпорядженні власника орендованого Майна як його невід`ємна частина. Будь-які будівельно-монтажні роботи на пошкодженій пам`ятці архітектури не можуть бути проведені Боржником, оскільки до проведення капітального ремонту покрівлі (згідно проведеного обстеження) експлуатація будівлі є неможливою. Здійснення капітального ремонту покрівлі пам`ятки архітектури є обов`язком власника (Стягувача). Демонтаж залишків елементів кріплення рекламної конструкції, за потреби, належним чином здійснюється в межах капітального ремонту покрівлі будівлі, тому не відноситься до компетенції та повноважень Боржника. Повноваження та обов`язок відновлення пошкодженого об`єкта культурної спадщини Законом покладено на власника або володільця (балансоутримувача).

Крім того, як зазначено заявником, після встановлення факту неможливості експлуатації будівлі до проведення капітального ремонту покрівлі (рекомендований термін: липень - вересень 2022 року) власник (Стягувач) не здійснив капітальний ремонт до цього часу.

За таких обставин, на думку заявника, виконавчий документ щодо обов`язку ТОВ "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 33,0 кв.м. не підлягає виконанню, оскільки вказана частина покрівлі звільнена від рекламного щита Боржника ще до ухвалення рішення суду.

Також, ТОВ "Інвол А" щодо повернення спірного майна Стягувачу за актом приймання-передачі зазначав, що обґрунтовуючи позовні вимоги фактом не підписання Боржником направленого йому Балансоутримувачем Акту повернення Майна з оренди, Стягувач підтвердив, що не висував Боржнику вимог про демонтаж конструктивних елементів покрівлі як умови підписання Акту про повернення майна. Натомість на стадії виконання рішення Стягувач висуває таку вимогу за відсутності правових підстав. При цьому має місце суперечлива поведінка Стягувача та Балансоутримувача, які одночасно:

1) погоджуючись з фактом неможливості проведення будівельно-монтажних робіт, пропонують Боржнику передати рештки елементів кріплення на баланс або безкоштовно передати у власність Балансоутримувачу одночасно з підписанням Акту повернення Майна з оренди;

2) вимагають від Боржника самостійно здійснити демонтаж рештків елементів кріплення, стверджуючи, що для цього не потрібний дозвіл від уповноваженого органу охорони об`єктів культурної спадщини.

Заявник звертав увагу, що згідно умов договору оренди (п. 4.2.) Акт повернення Майна з оренди складає Балансоутримувач, і зі своїм підписом три примірники Акту направляє орендарю.

Таким чином, на думку заявника, враховуючи фактичне звільнення об`єкту оренди та не надання Балансоутримувачем Боржнику акту повернення майна з оренди для підписання Боржником та надання суду, Боржник не має повноважень самостійно скласти акт приймання-передачі та надати його виконавцю/суду.

Посилаючись на вищевказані обставини, Боржник стверджує, що виконавчий документ в частині зобов`язання ТОВ "Інвол А" повернути частину покрівлі площею 33 кв.м. за актом приймання-передачі є таким, що не підлягає виконанню.

Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали господарського суду Харківської області від 23.09.2026 у справі № 922/1740/25, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною ч. 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як встановлено ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин .

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17, підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

-матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, предметом доказування при визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є недоліки щодо його видачі або статус зобов`язання на день подання заявником відповідної заяви.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17).

Судовим рішенням у цій справі, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, було чітко встановлений обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" і спосіб його виконання - звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ."А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

27.11.2025 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26 серпня 2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2025 року видано накази, зокрема про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

11.12.2025 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євсюковим Олександром Володимировичем на виконання судового наказу відкрите виконавче провадження № 79769075. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, рішення суду в частині звільнення орендованого майна та повернення за актом приймання-передачі станом на дату розгляду заяви не виконане.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2026 року Боржник звернувся до Балансоутримувача з листом № 28/05/2026, в якому, посилаючись на неможливість демонтажу несучих та закладних елементів, просив погодити повернення орендованого майна без демонтажу залишків несучих та закладних елементів об`єктів оренди.

У відповідь листом від 29 травня 2026 року Балансоутримувач повідомив Боржника про те, що він не заперечує щодо прийняття на баланс залишків конструкцій та елементів, розміщених на покрівлі та фасадних частинах будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37.

Одночасно повідомив, що питання щодо технічного стану зазначених конструкцій, можливості їх подальшої експлуатації, демонтажу, ремонту або утилізації має вирішуватися з урахуванням результатів технічного обстеження, вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, будівельних норм та вимог безпеки.

При цьому Балансоутримувач надав Боржнику копії Звіту від 14.07.2022 року та Акту від 19.07.2022 року № 14 про технічне обстеження будівлі. У Звіті та Акті зазначено, що подальша експлуатація будівлі можлива після: проведення протиаварійних робіт з демонтажу карнізу, проведення капітального ремонту конструкцій покрівлі, проведення поточного ремонту віконних та дверних пройомів, внутрішнього опорядження та підлоги приміщень. Рекомендований термін виконання робіт: липень-вересень 2022 року.

Згодом, листом від 11.06.2026 року Балансоутримувач відкликав свій лист від 29.05.2026 року та просив вважати його неподаним.

01.06.2026 Боржник звернувся до Харківської обласної ради з листом щодо повернення раді орендованої частини покрівлі буд. № 37, розташованої по вул. Сумській у м.Харкові (ВП № 79769075 від 11.12.2025 у справі № 922/1740/25) із залишенням на ній металевих конструкцій, що належать боржнику.

Листом від 22.07.2026 №01-37/2106 Харківською обласною радою надана відповідь щодо можливої безоплатної передачі належних боржнику металевих конструкцій балансоутримувачу - Комунальному закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості" шляхом підписання акта приймання-передачі цього майна разом з актом повернення орендованого майна.

06.07.2026 Боржник звернувся до обласної ради з листом щодо необхідності отримання дозволу на будівельно-монтажні роботи як передумови для виконання ним рішення суду у справі № 922/1740/25.

Обласною радою 31.07.2026 було надано відповідь на лист, згідно з яким боржника було повідомлено, що статтею 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено перелік робіт на об`єктах культурної спадщини місцевого значення, будівельно-монтажні роботи у наведений перелік не входять, а залишки рекламних конструкцій боржника не є елементами, що становлять культурну цінність, тому вимога про отримання дозволу на проведення зазначених робіт є необґрунтованою.

Крім цього, обласною радою було наголошено на необхідності звільнити частину покрівлі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37, від майна товариства.

Водночас доказів відповіді Боржника на зазначений лист матеріали справи не містять..

Боржник у заяві про визнання вказаного наказу суду таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що рекламний щит, розміщений на орендованій частині покрівлі, був демонтований працівниками КП "Міськелектротранссервіс" у 2022 році в ході проведення робіт з ліквідації наслідків ракетного удару, а тому, на думку заявника, ще до ухвалення рішення у цій справі частина покрівлі була фактично звільнена.

Так, з листа КП "Міськелектротранссервіс" № 154/25 від 15.12.2025, на який посилається заявник у заяві, вбачається факт демонтажу рекламного щита боржника на покрівлі вказаної будівлі на підставі договору оренди № 366Н, працівниками КП "Міськелектротранссервіс" в ході проведення робіт по ліквідації наслідків ракетного удару по площі Свободи у місті Харкові.

Разом з цим, як правильно зазначив місцевий господарський суд, сам по собі факт демонтажу рекламного щита у 2022 році сам по собі не підтверджує повного виконання рішення суду у частині звільнення орендованого майна, оскільки після демонтажу рекламної конструкції залишилися елементи, належність яких Боржнику ним же не заперечується у листах від 28.05.2026, 01.06.2026 та 06.07.2026, а належних та допустимих доказів фактичного повернення орендованого майна за актом приймання-передачі суду не надано.

При цьому стягувач у запереченнях на заяву боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зазначив, що підписання актів приймання-передачі до повного демонтажу кріплень рекламних конструкцій не відповідає інтересам обласної ради, оскільки залишені конструкції погіршують естетичний стан пам`ятки архітектури.

Отже, Боржником не було доведено відсутності у нього обов`язку щодо демонтажу залишків кріплень рекламних конструкцій.

Також є безпідставними і посилання Боржника на неможливість демонтажу залишків кріплень рекламних конструкцій ТОВ "Інвол А" з покрівлі будівлі, у зв`язку з її пошкодженням та обов`язок власника (стягувача) здійснити капітальний ремонт покрівлі пам`ятки архітектури, оскільки обставина того, що будівля була пошкоджена та потребує капітального ремонту носить тимчасовий характер, тоді як обов`язок Боржника звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ."А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі, є остаточним та до моменту його виконання Боржником носить константний характер.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Боржником не доведено наявності обставин, які відповідно до частини 2 статті 328 ГПК України є підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Боржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд фактично погодився з вимогою стягувача про демонтаж елементів кріплення як умовою виконання рішення, цим суд на стадії виконання поклав на Боржника обов`язок, якого немає в резолютивній частині рішення, таке розширення змісту судового рішення суперечить ст. 18, 326 ГПК України

Однак колегія суддів не може погодитися із таким твердженням апелянта, оскільки демонтаж елементів кріплення охоплюється змістом обов`язку Боржника, покладеного на нього резолютивною частиною судового рішення: звільнити частину покрівлі площею 33,0 м.кв. будівлі літ."А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

При цьому звільнення та повернення орендованого майна є неможливим без демонтажу розміщених на ньому конструкцій і здійснення таких дій Боржником є не новим обов`язком, а частиною дій з виконання присудженого рішенням обов`язку Боржника.

Боржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дослідив і не оцінив докази, подані ним, а саме, що звіт і акт технічного обстеження, складені на замовлення власника, які прямо свідчать, що подальша експлуатація будівлі можлива лише після капітального ремонту конструкцій покрівлі, отже, будь-яке втручання в конструкції покрівлі (зокрема вилучення вмонтованих у неї елементів) до проведення капітального ремонту технічно є недопустимим і неможливим, тоді як відкликання Балансоутримувачем листа від 29.05.2026 не впливає на достовірність Звіту та Акта 2022 року, оскільки це самостійні документи .

Однак колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями апелянта, зважаючи на таке.

Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції статей 86, 234 та 236 ГПК України є необґрунтованими, оскільки відсутність в ухвалі зазначення про кожний поданий ним документ не свідчить про те, що суд такий доказ не врахував та допустив істотне порушення ГПК України.

Звіт і Акт технічного обстеження 2022 року свідчать про наявність пошкоджень будівлі, необхідність капітального ремонту покрівлі, які, як вже зазначалося, носять тимчасовий характер, тоді як присуджений Боржникові обов`язок звільнити частину покрівлі та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі має остаточний та константний характер до моменту його виконання Боржником.

Також і витяг із переліку пам`яток і дозвіл на розміщення зовнішньої реклами самі по собі не підтверджують заборони на проведення будь-яких робіт із цими елементами.

Отже, незазначення в ухвалі певних документів, про які стверджує апелянт, само по собі не є достатньою підставою для скасування ухвали відповідно до статті 277 ГПК України, оскільки не доводить, що допущені судом порушення вплинули на обґрунтованість та законність ухвали суду.

Боржник в апеляційній скарзі стверджує, що поведінка стягувача у цій справі є суперечливою: у позові 2025 року Стягувач обґрунтовував вимогу про звільнення та повернення майна не підписанням орендарем акта повернення і не заявляв вимоги про демонтаж закладних елементів; листом від 22.07.2026 № 01-37/2106 Стягувач сам запропонував передати залишки конструкцій балансоутримувачу шляхом підписання акта разом з актом повернення орендованого майна, тобто визнав можливість повернення майна без демонтажу; у запереченнях від 11.09.2026 Стягувач заявив, що підписання актів до повного демонтажу не відповідає інтересам обласної ради, отже, має місце прострочення кредитора в розумінні ч. 1 ст. 613 ЦК України, водночас, згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Однак колегія суддів вважає такі твердження апелянта безпідставними, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до яких він був зобов`язаний і без яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Можливість застосування статті 613 ЦК України залежить від встановлення обставин того, чи запропонував Боржник належне виконання, чи мав Стягувач обов`язок його прийняти або вчинити необхідні дії та чи саме поведінка Стягувача обумовила неможливість виконання зобов`язання Боржником.

Обов`язок балансоутримувача скласти акт повернення майна не означає звільнення орендаря від обов`язку вчинити всі залежні від нього дії для належного повернення майна.

При цьому лист Стягувача від 22.07.2026 № 01-37/2106 щодо передачі залишків конструкцій за актом сам по собі не свідчить про згоду прийняти майно в будь-якому стані або про відмову від вимог щодо належного виконання судового рішення. Також відмова Стягувача підписати акти до завершення демонтажу не свідчить про його недобросовісну поведінку.

Також Боржник в апеляційній скарзі зазначає, що вилучення вмонтованих у покрівлю елементів без дозволу органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної адміністрації є втручанням у пам`ятку, яке орендар частини покрівлі не вправі здійснювати самостійно.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими доводами апелянта, так як статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» врегулювано питання надання дозволів на проведення консервації, реставрації, реабілітації, ремонту, пристосування та музеєфікації пам`яток культурної спадщини.

Разом з цим, Боржником не доведено, що роботи з демонтажу рекламної конструкції, які здійснюються на виконання судового рішення належать до будь-якого із зазначених видів робіт.

Боржник також зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 328 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки зазначив, що перевірці судом підлягав лише факт повного добровільного виконання боржником рішення суду, тоді як доводи про неможливість виконання та прострочення кредитора суд по суті не розглянув.

Однак таке твердження апелянта не є обґрунтованим, оскільки, як вже зазначалося, предметом доказування при визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню, є недоліки щодо його видачі або статус зобов`язання на день подання заявником відповідної заяви.

Боржником не було доведено ані недоліків щодо видачі наказу, ані статусу зобов`язання(обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин), які б могли бути підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

При цьому суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі надав обґрунтовану критичну оцінку доводам апелянта щодо неможливості виконання присудженого рішенням обов`язку зі звільнення та повернення покрівлі через обставину пошкодження покрівлі, що обумовлює потребу у здійсненні власником капітального ремонту, а також через обставину неможливості вилучення вмонтованих у покрівлю елементів без дозволу органу охорони культурної спадщини. Висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів Боржника щодо неможливості виконати рішення суду визнані обґрунтованими в процесі апеляційного перегляду ухвали від 16.09.2026, про що вже зазначалося вище.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для вирішення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаної ухвали відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 270, 271, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Інвол А" (2039Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2026 у справі № 922/3301/25 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2026 у справі № 922/1740/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 13.11.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
03.11.2026 Постанова № 141143674 Східний апеляційний господарський суд
05.10.2026 Ухвала № 140307128 Східний апеляційний господарський суд
23.09.2026 Ухвала № 140129055 Господарський суд Харківської області
23.09.2026 Ухвала № 139979205 Господарський суд Харківської області
07.09.2026 Ухвала № 139505490 Господарський суд Харківської області
04.09.2026 Ухвала № 139476423 Господарський суд Харківської області
25.02.2026 Постанова № 134383964 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
02.02.2026 Ухвала № 133719445 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
19.01.2026 Ухвала № 133382052 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
14.01.2026 Ухвала № 133284880 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
22.12.2025 Ухвала № 132789297 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
11.11.2025 Постанова № 131880333 без тексту Східний апеляційний господарський суд
13.10.2025 Ухвала № 130920387 без тексту Східний апеляційний господарський суд
29.09.2025 Ухвала № 130549458 без тексту Східний апеляційний господарський суд
29.09.2025 Ухвала № 130549456 без тексту Східний апеляційний господарський суд
26.08.2025 Рішення № 129853215 без тексту Господарський суд Харківської області
26.08.2025 Рішення № 129742590 без тексту Господарський суд Харківської області
08.07.2025 Ухвала № 128687369 без тексту Господарський суд Харківської області
27.06.2025 Ухвала № 128453609 без тексту Господарський суд Харківської області
23.06.2025 Ухвала № 128308562 без тексту Господарський суд Харківської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 24283333. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг